березня 2014 року наш край буде відзначати 70-річчя створення Херсонської області. Що для Вас означає ця дата?

30 березня 2014 року минає 70 років з дня створення Херсонської області. Ця дата - принагідний час згадати і віддати належне тим людям, які наповнили події глибоким змістом, прослідкувати долю окремих людей, моїх земляків, згадати імена тих, хто прожив яскраве життя, залишивши нам художні твори, спогади, знаки матеріальної культури. Саме про цих людей я б хотіла розповісти.
Люблю осінні вечори,
коли вже листя опадає
мов килим вічної краси
Таврійську землю покриває.
Дощі похмурі і густі
шибки у вікнах вимивають,
а я завжди під звуки ці
рядки поезії складаю.
Цей уривок вірша належить дитячій письменниці Валентині Михайлівні Нижеголенко, уродженці села Британи (нині Дніпряни), яка є великим другом Дніпрянській ЗОШ.
Є вислів: «нет пророка в своїм отечестве», тобто, шукаємо ідеали десь, а вони поряд, поруч з нами. На жаль, усвідомлюємо це тоді, коли поряд людини вже немає.
Валентина Михайлівна Нижеголенко дитяча письменниця, яка живе зараз у Херсоні, але разом з тим, її творчість не оминула події нашого краю, такі, як будівництва Каховського ГЕС, будівництва міста Нова Каховка, Північно-Кримського каналу. Повість «Моя Шампанія» - це гімн півдню, його людям, пронизана любов’ю до людей, їхньої долі, іноді щасливих, іноді трагічних, але завжди достовірних, близьких, зрозумілих. Кожне із оповідань – це коротенький екскурс у вирій Каховського ярмарку, в художню студію Гната Шила, яку він створив у 1936 році. Гнат Шило малював картини (одна з них є в картинній галереї Дніпрянської школи) пальцями правої ноги, тримаючи пензель в такий незвичайний спосіб, адже рук він не мав. Це не заважало йому вчити дітей малювати. Дружина художника була німкенею і гітлерівці запропонували Г.Шилу виїхати до Німеччини. Відмовився. Як і відмовився малювати портрет А.Гітлера. За що був жорстоко побитий – пише В.М.Нижеголенко.
Про будівництво Каховської ГЕС письменниця пише в оповіданні «Нові часи – нове село»: «Трактори, самоскиди, екскаватори, потужні крани гули цілодобово. З часом з’явилася широка вулиця над Дніпром…». Пише про Довженка, який радів і пишався людьми, що створили таку красу (нове місто) і в той же час переживав, що штучне рукотворне море затопило тисячі гектарів родючого чорнозему. Зникли Кінські плавні, славетний великий луг, 90 населених пунктів. Він сумував за тим, що вмирали назавжди чудові плавні з їх флорою і фауною. Сотні кладовищ та островів пішло на дно, під воду…
Але найбільше творів письменниця створила для дітей. Валентина Михайлівна говорить: «Якщо бути уважним, то інколи лише треба розмову дітей чи дітей з дорослими послухати і оповідання готове: дитина запитує у своєї мами: «Чому це дерева в такий мороз наголо роздягаються, а люди одягаються потепліше?». Відповідь мами була стандартною (вона зробила наголос на зимовому сні природи). А от реакція хлопчика на її слова дивовижна: «Я все зрозумів, - сказав маленький незнайомець. - У дерев немає мами. Їх нема кому покласти в ліжко і прикрити тепленькою ковдрою». (Саме ця історія лягла в основу одного з оповідань).
Великий талант – не просто слухати, а й чути.
Можна багато говорити про твори письменниці, краще їх прочитати, прочитати своїм дітям «Рябкові гостинці», «Постережи мене, бабусю!», «Хитра бібліотека» та інші твори письменниці.
Валентина Михайлівна – щирий друг Дніпрянської школи, а школа горда з того, що має такого друга.
Як школа планує зустрічати 70-річчя визволення Херсонщини?
В архіві школи зберігається ще одна реліквія: лист тоді живого колишнього директора школи Шептуна Володимира Зінов’євича. Він був директором школи у 1937-1939р.р. В роки другої світової він пройшов «від Москви до Берліна» та поставив каліграфічним вчительським почерком підпис на рейхстазі «Шептун із Горностаївки». Гарний, молодий стоїть на фоні Бранденбурзьких воріт. Бережемо ці реліквії, які чекають свого місця в музеї школи, який створюється сьогодні.
Дніпрянська загальноосвітня школа – найстаріша в місті та веде свій початок від 1890 року, коли в тодішніх Британах з’явилася церково-приходська школа, а у 1905 році в селі була відкрита і друга школа, відкрита земством, фото одного із випусків початку ХХ століття зберігається у школі і чекає свого місця в шкільному музеї.
Кого із жителів Дніпрян, які залишили слід, ви можете назвати?
Як не згадати Володимира Івасюка, який у 1976 році разом з мамою, випускницею Дніпрянської школи, відвідав малу Батьківщину своєї мами? Навіть присвятив музичний твір нашому південному краю.
Час лине швидко. Пісок історії замітає сліди прийдешніх поколінь. Пророчі слова у вірші В.Нижеголенко:
На березі ключами б’є вода
Як била вона сотні років тому.
І ти, немов чаклунка молода,
Джерельною водою знімеш втому.

Джерела духовності, залишені прийдешніми поколіннями, дають надію на майбутнє.

30 березня 1944 року було утворено Херсонську область. До її складу ввійшли Бериславський, Білозерський, Великоолександрівський, Голопристанський, Горностаївський, Каланчацький, Калініндорфський (перейменований у Калінінський, ліквідований у 1962 р.), Каховський, Нововоронцовський, Скадовський, Херсонський (у складі Херсонської області називався Херсонсільський, ліквідований у 1962 р.),Чаплинський і Цюрупинський райони Миколаївської області, Великолепетиський, Генічеський, Іванівський, Нижньосірогозький, Новотроїцький і Сиваський (ліквідований у 1962 р.) райони Запорізької області. Громада області, як і всієї України, одразу ж після визволення приступили до відновлення зруйнованого народного господарства. До кінця 1944 р. в області запрацювало 11 електростанцій з 15 довоєнних. У складних умовах війни трудівники Херсонщини виконали план хлібозаготівлі (1944 р). У 1945 р. відновили роботу більшість підприємств, у т.ч. херсонські заводи - консервний, суднобудівний ім. Комінтерну, сільськогосподарського машинобудування, макаронна та кондитерська фабрики.   Ще до закінчення Великої Вітчизняної війни на визволеній Херсонщині майже повністю було відновлено довоєнну мережу шкіл: у 792 школах 4709 вчителів навчали майже 112 тис. дітей. Відновили роботу середні спеціальні та вищі навчальні заклади. 29 квітня 1944 р. вийшов перший номер обласної газети "Наддніпрянська правда", почали виходити також районні газети. Переможне завершення війни спонукало до завзятої праці. За роки четвертої п'ятирічки (1946 - 1950 рр.) трудящі Херсонщини, в основному, ліквідовували наслідки фашистської окупації. Відновлення і подальший розвиток народного господарства зумовили поліпшення матеріально - побутових умов життя трудящих. У 1950 р. в лікувальних закладах області нараховувалось 3820 місць, в постійних дитячих яслах - 2155 місць. У 1950-1951 навчальному році в області налічувалось 825 денних загальноосвітніх шкіл, у т.ч. середніх - 58, семирічок - 294, початкових - 473 і спеціальних - 2. Налагодили роботу 15 технікумів та інших середніх спеціальних навчальних закладів, педагогічний та сільськогосподарський інститути. До кінця 1950 р. в області діяли 535 бібліотек із загальним книжковим фондом 892 тис. примірників, у т.ч. у сільській місцевості 426 бібліотек із загальним книжковим фондом 391 тис. примірників, 928 клубних закладів, 163 стаціонарні і пересувні кіноустановки.   · Історичні відомості | Переглядів: 29 | Дата: 08.01.2014 | Коментарі (0)

«Херсонська область. 70 років»   Херсонщина, яка є великим туристичним центром з рекреаційними можливостями, природно-лікувальними та культурними ресурсами, буде представлена в одному із розділів книги «Херсонська область. 70 років», присвяченої 70-річчю утворення Херсонської області.   Особлива увага приділятиметься оздоровчим закладам, природним заповідникам та об’єктам, інвестиційним проектам, сільському зеленому туризму, що характеризують область як екологічно чисту.   Кожен зможе ознайомитись з унікальними лікувально-оздоровчими та курортно-рекреаційними можливостями Таврійського краю.

Дата добавления: 2015-08-20