|
Читайте также: |
Небудьбайдужимдодержави,
Денародивсяіживеш.
Незмінюйінших, почнизсебе!
Втвоїхрукахжиттянове.
ІV. Відеоролик «Галицькі ангели»
Ведуча. На превеликий жаль, воїнами Небесної сотні так дочасно стали і три наші земляки – буковинці, які сьогодні перебувають уже в іншому вимірі, але так само відчайдушно і щиро молять Бога за Україну, її майбутню щасливу долю і, зокрема, за нашу батьківщину – Буковину, яка виплекала їх.
Ведучий. Щербанюк Олександр – керівник партійного осередку партії «Батьківщина» у Чернівецькій області. Олександр Щербанюк пройшов Афганістан, два роки воюючи за волю і незалежність афганського народу, не мав жодної подряпини. Хто знав, що відстоюючи те саме на рідній землі, куля все-таки знайде його? Вбили Героя у Києві в "кривавий четвер", 22 лютого.
Ведуча. Аксенин Василь – активний учасник Євромайдану. Дуже любив птахів, у нього вдома було їх багато, різних. Мешканці Гравітону зносили до Василя поранених пташок звідусіль, а він їх виходжував. Одного разу навіть поїхав за власний кошт узаповідник Асканію-Нову, коли почув, що там поранили рідкісного птаха. Привіз, виходив.. Рятував кожну пташину... Так само самовіддано кинувся Василь рятувати Україну...
20 лютого був важко поранений снайпером у Києві. У нього була пробита черевна порожнина, задіта тазостегнова кістка.Наприкінці лютого чернівчанина відвезли на лікування до Польщі, де він і помер у лікарні від ран 11 березня. Йому було 52 роки.
Ведучий. В’ячеслав Ворона – бейсболіст, «легіонер» київської бейсбольної команди «Соколи». Відійшов у оселі вічності 9 березня.В’ячеслав постраждав від «тітушок», які проламали йому кастетом череп, внаслідок чого він опинився в реанімації столичної лікарні. Перебував у комі. Врятуватийому життя, на жаль, не вдалося.
Поезію «Плач, Україно!» читає ….
Плач Буковино!
Хороним героїв...
Тих, хто прожив...
І лише починав...
Тих, хто любив,
І надіявсь,і вірив...
Тих, хто за нас на Майдані стояв!
Плач Буковино!
Хороним найкращих-
Тих, хто наш Мир
Своїм тілом закрив...
Хто не хотів, щоб ми були рабами,
ВЛАДНЕ БЕЗУМСТВО життям зупинив.
Плач Буковино!
Молись Буковино!
,,Сотня небесна'' хай в небо злетить,
Лиш у молитві ти стань на коліна,
Свічка скорботи у душах горить...
Встань Україно!
Ми вже стали інші-
Снайперська куля у кожному з нас...
Східна і Західна - ВІЧНОЄДИНА!
Нас не розділить «Стріляти!» наказ.
Ведучий. Просимо вшанувати найкращих синів України, наших Героїв, ангелів Небесної сотні хвилиною мовчання.
Вшанування Героїв Небесної сотні хвилиною мовчання.
Ведуча. Ми пишаємося нашим славним земляком – буковинським козаком Михайлом Гаврилюком, який є уособлення сучасного українського лицаря – незламного духом, мужнього її захисника, який безмежно любить Україну.
Ведучий. Михайло Гаврилюк є зразком християнської моральної життєвої позиції людини. Після тяжких катувань беркутівців, він відмовився подавати на них до суду, пояснивши: «Їх чекає Божий суд».
Ведуча. На жаль, страшні випробування для України не завершились. Маємо чітко усвідомлювати, що, можливо, найстрашніша битва за Україну, її незалежність, цілісність і щасливе майбутнє ще попереду.
Ведучий. Мусимо розуміти, що виграти цю битву ми можемо тільки з Богом. Бог – наш щит і охорона. Без Бога не побудуємо України. Тільки перемінивши власне життя відповідно до заповідей Божих, зможемо змінити наше суспільне, державне буття.
Ведуча. Віримо, що весна нашого нового життя у оновленій, цілісній, незалежній демократичній європейській державі уже на порозі.
Ведучий. Кожна людина завжди прагне чуда. І Воскресіння Христа – це і є те чудо, яке послав Бог християнам.
Ведуча. Задумайтесь! Ми з вами цієї тривожної зими стали свідками величезного чуда! Мільйони людей вийшли одночасно на боротьбу зі злом. Фортепіано перед шеренгами силовиків, протистояння на Грушевського, перший дим від шин… А потім перші загиблі, - три доби справжньої війни 18 – 20 лютого.
Ведучий. Ми стали свідками героїчного подвигу Небесної сотні, яка для багатьох стала катарсисом, очищенням від сумнівів, страхів. Ніхто не розбігався, коли ставало небезпечно – навпаки, люди приходили знову і знову. Ніхто не кидав пораненого товариша, якого, може, ледве знав, а йшов під кулі його рятувати. І ось чудо – така омріяна, хоча для когось може несподівана перемога в той момент, коли було найважче!
Ведуча. Господь приніс у жертву свого Сина, щоб людство зрозуміло, що таке добро і зло. А нині прості хлопці, наші з вами рідні, близькі, друзі, принесли себе у жертву, щоб ми стали на шлях світла. Ми мусимо стати кращими, подолати власні вади, очиститися душею. Свято віримо, що ми зможемо, дійти злагоди не лише із Богом, але й з самими собою.
Ведучий. Творімо нашу щоденну працю на славу Богу і добробут України. Слава Україні!!!
Пісня-кліп «Герої не вмирають».
Не думала, що він колись настане,
цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани, і дві країни…ніби з двох планет.
Автобуси, міліція, кордони, і клунки з "тормозками" у руках,
Забуті і недіючі закони, і навіть різне небо у очах.
Хтось хоче бути в небі зорельотом, і прогоріти свій короткий вік,
А куликам достатньо і болота, Болотом завжди хвалиться кулик…
Одні летять, бредуть, чи доповзають,
змішавши в серці людяність і лють,
І їх пакують, в'яжуть, закривають, їх вже вбивають... а вони все йдуть.
А мешканців прилеглої планети в Маріїнський… в Потьомкінське село…
Їм напинають правильні намети, проводять воду, світло і тепло.
Одні лежать рядами на підлогах, вслухаючись у шум нічних атак,
І вороном чатує на дорогах, надійний друг "тридцятих" - автозак!
А іншим з польової кухні кашу, гарячий чай і блоки сигарет,
Стоять на двох майданах наші й наші,
та виглядає, ніби з двох планет.
Поділені водою з водометів, затягнуті в лиху, погану гру,
Поділені брехнею в Інтернеті, поділені межею по Дніпру.
Поділені коктейлем, що палає, і чорним димом відшумілих шин,
Поділені…Доведені до краю, розділені Отець і Дух, і Син…
Осліплені, замиті кров'ю очі, і кулі, що влучають в об'єктив,
Плач матері, і зойк грудей дівочих, два місяці пустих…порожніх слів…
Заяви, маніфести, протоколи, скінчились між "Динамівських" колон…
Згорів портрет філософа футболу, накривши тілом рідний стадіон.
Бо з двох боків підвозяться набої, і гострить брат на брата чорний ніж,
Моя країно, все це не з тобою, вщипни себе, бо, мабуть, ти ще спиш.
Красуне спляча…скільки ти проспала, того,що в світі доброго було,
Закресли день, коли ти дозволяла, корону одягнути на чоло.
Ти припиняєш буть смиренним птахом,
скажи це всім, забудь тваринний страх:
Що той, хто сам себе назвав монархом, відповідати має, як монарх.
За те, що відстояли на колінах, за тих, що вже не мають вороття,
За те, щоб пожила моя країна, не на Майданах, а одним життям.
Щоб молячись за скам'яніли "душки", кучкуючись, як мухи в молоці,
Пішли на вік в тумани "простітушки", стискаючи дві сотні у руці.
Щоб після щирих слів святого Папи, про істину возведену на трон,
Голубку білу не хапали лапи, Розлючених і жадібних ворон…"
Станіслав Козачук
Учень 9 класу Глибоцького ліцею
Небесній сотні
Закінчилась зима кривава,
Людей багато полягло…
І Україну вкрила слава:
Герої взяли під крило.
Повстанці впали за свободу,
Майдан усіх нас об’єднав.
Є дух і сила у народу:
Він їх століттями плекав.
Втік президент із Межигір’я…
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 38 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Ведучий. | | | Уже весна не за горами, |