Використання 131Іидля лікування тиреотоксикозу та метастазів раку щитоподібної залози

Лікування тиреотоксикозу.

Для лікування тиреотоксикозу використовують метод вибіркового накопичення ¹³¹І.

Показання до лікування радіоактивним йодом: основним і найбільш значним показанням для лікування вважають такі форми тиреотоксикозу, при яких хірургічне лікування ризиковане. Переважно лікування йодом проводять хворим похилого віку, коли операція небажана через супутні хвороби (коронарокардіосклероз, інфаркт міокарда в минулому, діабет, туберкульоз легень, виражений геморагічний синдром та інші захворювання.

Протипоказання для проведення лікування радіоактивним йодом: вагітність і період лактації, хворі дитячого і підліткового віку, вузловий зоб (під впливом випромінювання можлива малігнізація щитоподібної залази).

Маса щитоподібної залози в нормі 25-30 г. При дифузному зобі другого ступеню маса 50-60 г, третього 80-90 г, четвертого – 120-140 г. Для лікування дифузного токсичного зобу використовується¹³¹І. При його розпаді виникає бета- і гамма-випромінювання.

Основну частину спектру випромінювання ¹³¹І складає бета-випромінювання з енергією часточок 0,612 МеВ і довжиною пробігу 2,2 мм; значно меншу частину спектру складає гама-випромінювання з енергією гама-квантів до 0,367 МеВ, які мають значно більшу проникаючу здатність.

Розрахунок терапевтичної активності ¹³¹І. Хворим тиреотоксикозом середньої тяжкості дають випити 2,5 – 3 МБк ¹³¹І на 1 г тканини щитоподібної залози, хворим з тяжкою формою тиреотоксикозу — до 3,5 МБк на 1 г тканини щитоподібної залози. Початкова активність при всіх ступенях тяжкості захворювання не повинна перевищувати 150 – 300 кБк.

Для досягнення лікувального ефекту велике значення має методика введення. У хворих з тиреотоксикозом середнього ступеня тяжкості можна обмежитись разовим введенням всієї розрахованої активності йоду.

Тяжкі хворі потребують роздрібного прийому ¹³¹І: разова активність 75-110 МБк, а через 5-7 днів повторюють введення в організм наступної дози. Існує і друга методика роздрібного введення в організм ¹³¹І: 35-70 МБк з інтервалом один місяць, сумарна активність 220 МБк.

Променева терапія раку щитоподібної залози.

Класифікація раку щитоподібної залози по системі TNM:

Т₀ — пухлина не визначається;

Т_is — карцинома in situ;

Т₁ — поодинокий вузол в одній частці без обмеження рухливості;

Т₂ — множинні вузли в одній частці з деформацією чи без деформації залози, без обмеження рухливості;

Т₃ — пухлина вражає обидві частки з деформацією чи без деформації залози, без обмеження рухливості;

Т₄ —пухлина розповсюджується за межі капсули залози.

N₀ — відсутні ознаки ураження регіонарних лімфовузлів;

N_1-3 — визначається метастазування в регіонарні лімфатичні вузли з однієї або з обох сторін, рухливі чи нерухливі.

М₀ — віддалені метастази не визначаються;

М₁ — наявні віддалені метастази.

Гістологічні форми раку щитоподібної залози: фолікулярний, папілярний, плоскоклітинний, недиференційований, медулярний.

Дата добавления: 2015-08-20