Розділ 1. Особливості та методика розвитку зв’язного мовлення

ЗМІСТ

Вступ. 3

Розділ 1. Особливості та методика розвитку зв’язного мовлення. 6

1.1. Сутність мовленнєвої діяльності молодших школярів. 6

1.2. Методи розвитку зв’язного мовлення. 9

Розділ 2. Розвиток зв’язного мовлення на уроках читання. 16

2.1. Напрями мовленнєвого розвитку на уроках читання. 16

2.2. Формування зв’язного мовлення на уроках читання. 21

Висновок. 30

Список використаної літератури. 32

Вступ

Проблема розвитку зв’язного мовлення завжди була і є однією з найважливіших у системі початкового навчання. Ступінь розвитку мовлення є характеристикою освіченості людини й народу в цілому. За допомогою мовних засобів людина вира­жає себе, свій внутрішній світ, світобачен­ня, свій естетичний, етичний, світогляд­ний та інтелектуальний розвиток. Мовленнєвий розвиток є елементом формування духовної культури людини, що ушляхетнює її життя, збагачує сферу спілкування з ін­шими людьми. Водночас це ‒ важлива скла­дова навчального процесу з опану­вання української мови. Не випадково у школі мовленнєвому розвитку учнів приділяється особлива увага. Вироблення в учнів навичок практичного володіння рідною мовою, вміння правильно будувати висловлювання в усній і письмовій формі – основне завдання, яке постає перед школою.

Головним завданням уроків читання, як зазначено у Державному стандарті початкової освіти, є «формувати й розвивати мовленнєві уміння та навички, провідною з яких є повноцінна навичка читання». Наступні завдання уроку читання ‒ «розвиток мовлення учнів, формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого)» [4, с. 4]. Означені завдання вирішуються через зв’язне мовлення (конструювання речень, текстотворення). Отже, формування навичок зв’язного мовлення ‒ важливе завдання в процесі роботи над навчальним текстом. Воно реалізується на основі розуміння фактичного змісту тексту, що читають; засвоєння лексики навчальної статті; систематичної мовленнєвої практики.

Заняттям з розвитку зв’язного мовлення дітей сьогодні надається пріоритетне значення. Проте, на жаль, не завжди вони реалізуються сповна, а відтак діти не володіють навичками творчого розповідання, не вміють логічно і зв’язно висловлювати власну думку, а більше повторюють розповідь вчителя чи товариша. Мета кожного вчителя – зробити мовлення дітей змістовним, правильним, чітким, виразним, багатим. Велику роль у цьому відіграють уроки читання.

Читання є потужним засобом виховного і розвивального впливу на особистість дитини. Воно прилучає молодших школярів до скарбниці духовності і культури, літературних надбань українського народу і народів світу, сприяє моральному, етичному та естетичному розвитку. На всіх уроках читання відбувається систематична, комплексна робота з формування в учнів повноцінних читацьких навичок, уміння працювати з текстом, з розвитку зв’язного мовлення.

У процесі опрацювання текстів різних жанрів на уроках класного і позакласного читання створюються передумови для формування самостійної читацької діяльності, літературного розвитку школярів, стимулювання елементарної творчості на основі прочитаного, розгляду живопису і аналізування життєвих вражень. Читаючи, учні збагачують, уточнюють, активізують свій словник, у них формуються світоглядні уявлення, поняття, уміння висловлюватись усно і письмово.

Як відомо, розвиток зв’язного мовлення школярів все ще залишається слабкою ланкою в роботі словесників. Такий стан пояснюється передусім браком часу для практичної роботи, недостатньою кількістю в підручниках завдань і вправ, спрямованих на формування мовленнєвих умінь, зокрема вмінь відтворювати докладні, стислі і вибіркові тексти різних типів і стилів мовлення.

Цій проблемі приділено належну увагу в працях відомих лінгвістів, методистів (О. М. Біляєв, Т. К. Донченко, В. Я. Мельничайко, М. Я. Плющ, М. Г. Стельмахович, М. І. Пентилюк, Л. І. Мацько, О. М. Мацько, М. С. Вашуленко, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова, В. Д. Ужченко), які у своїх працях звертають увагу на форми і прийоми роботи над текстом.

Проблемі реалізації завдань розвитку зв’язного мовлення в школі присвячено ряд монографічних досліджень та методичних посібників (І. Р. Гальперін, Г. І. Коляденко, М. П. Сенкевич, Т. О. Ладиженська та інші). Однак в сучасній методиці відсутня чітка система вправ і завдань з формування вмінь відтворювати докладно, стисло і вибірково тексти різних типів і стилів мовлення.

Актуальність дослідження зумовлена вагомістю проблеми для методики розвитку мовлення школярів, з одного боку, а з іншого ‒ обмеженістю дослідження проблеми в теоретичному і практичному планах. Відтак виникає необхідність розробки нових технологій розвитку зв’язного мовлення учнів. Саме тому ми вважаємо тему дослідження «Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках читання» важливою і своєчасною.

Мета дослідження – вивчення системи роботи з розвитку зв’язного мовлення молодших школярів на уроках читання.

Мета роботи обумовила конкретні завдання:

1. Проаналізувати педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження.

2. Розкрити сутність мовленнєвої діяльності молодших школярів.

3. Схарактеризувати основні напрями, методи і прийоми розвитку зв’язного мовлення на уроках читання.

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес, спрямований на мовленнєвий розвиток молодших школярів на уроках читання.

Предмет дослідження: система методів і прийомів, спрямованих на розвиток зв’язного мовлення молодших школярів на уроках читання.

При написанні роботи були використані такі методи педагогічного дослідження: метод вивчення теоретичних джерел; узагальнення та систематизація інформації; порівняння; спостереження.

Структурно курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Розділ 1. Особливості та методика розвитку зв’язного мовлення

Відомо, що мова – це система засобів людського спілкування, а мовлення – функціонування цієї системи, використання її в процесі спілкування. Таке розмежування важливе для методики: з нього випливає, що вивчення мови і розвиток мовлення – процеси, тісно пов’язані один з одним, але різні. Навчаючи мови, ми знайомимо дітей з системою лексичних, граматичних та інших засобів, які мають у своєму розпорядженні ті, хто говорять. Розвиваючи мовлення, ми вчимо володінню мовою, правильному й вмілому її використанню у своїй практиці. Іншими словами, діти оволодівають рідною мовою через мовленнєву діяльність, через сприйняття мовлення і говоріння.

Дата добавления: 2015-08-02