Стаття 135

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

зі:

Постанова КМ «Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів» № 926 від 12 листопада 1993 р.

Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності. Затвердже­на наказом МОЗ № 111 від 28 червня 1994 р.

Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності ранніх стро­ків методом вакуум-аспірації. Затверджена наказом МОЗ № 111 від 28 червня 1994 р.

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у бюро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р.

Інструкція про порядок проведення медикаментозного штучного переривання вагітності ран­ніх строків шляхам застосування препаратів міфепростону та мізопростону й інших зареєстро­ваних в Україні препаратів аналогічної дії. Затверджена наказом МОЗ № 192 від 5 травня 2003 р.

Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертво-народжеиості. Затверджена наказом МОЗ № 179 від 29 березня 2006 р.

Стаття 135. Залишення в небезпеці

1. Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечно­
му для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбережен­
ня через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного
стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися
про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам по­
ставив потерпілого в небезпечний для життя стан,-

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір
не перебувала в обумовленому пологами стані,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­
ни спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Суспільна небезпека цього злочину, а також злочинів, передбачених стаття­
ми 136, 137, 139 і 140, полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є непо­
вага до' права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими норма­
ми, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для
життя стані.

2. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 135, є життя та здоров'я особи.

3. Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох
ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливо­
сті вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслі­
док іншого безпорадного стану.

Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобі­лем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в не­безпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - інвалід, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, особа, хворобливий

стан якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства то­що) або особа, хворобливий стан якої через інші причини є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, пере­бування її у стані тяжкого наркотичного, токсичного чи алкогольного сп'яніння, у шо­ковому стані, викликаному, скажімо, пожежею, іншою стихією чи загибеллю близької їй людини, або у стані, коли особа фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).

Злісне невиконання батьками або опікунами встановлених законом обов'язків по догляду за особою, яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, душевну хворобу або недоумство, що спричинило тяжкі наслідки, за від­сутності небезпечного для життя стану кваліфікується за ст. 166.

4. З об'єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що
виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвер­нення небезпеки для життя потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту ухилен­ня від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно ВІД того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільно небез­печних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за ч. З ст. 135.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме
її, які: 1) первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість на­
дати йому допомогу (ч. 2 ст. 135 прямо відносить до цих осіб матір новонародженої
дитини); 2) самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морсько-і о круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки, зокрема, на:

а) батьків, усиновителів, патронатних вихователів - піклуватися про здоров'я рід­
них, усиновлених чи прийомних дітей, захищати їх; опікунів і піклувальників - піклу-
наїися про здоров'я осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням; дітей, повноліт­
ніх дочку, сина - піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм
'іоіюмогу; внуків, правнуків - піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда; пов­
нолітніх братів, сестер, пасинків, падчерок - піклуватися про брата, сестру, вітчима,
Мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу, про інших осіб, з ким
ВОНИ проживали однією сім'єю до досягнення повноліття;

б) співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших
професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
Працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної

.... омоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо,

' ітастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і

ммічне забруднення тощо);

В) працівників міліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі

рнення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особис-

пі громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;

і І членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;

і надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб,

........ чребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу

■цілим внаслідок дорожньо-транспортних подій; капітанів морських суден - йти ійближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної її'іної допомоги, яку неможливо подати в морі;

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

(Шиття 135

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

д) працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної дія­льності,- надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;

є) педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.

Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями КК, якщо залишення без допомоги вчинене: а) капітаном судна в разі зі­ткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустріну­тих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можли­вість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів - за ст. 284; б) медичними працівниками хворим — за ст. 139; в) службови­ми особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них,- за статтями 364

або 426.

У разі, якщо особа, яка була зобов'язана піклуватися про іншу особу, не мала змоги надати їй допомогу (наприклад, сама також перебувала у небезпечному стані для жит­тя), вона не підлягає кримінальній відповідальності.

Якщо надання допомоги іншій особі було пов'язано з ризиком для власного життя чи здоров'я, життя чи здоров'я інших осіб, то питання про кримінальну відповідаль­ність особи вирішується з урахуванням положень ст. 39: залишення у небезпеці у зв'язку з необхідністю усунути іншу небезпеку, що загрожує особі чи охоронюваним законом правам даної людини чи інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтере­сам держави не є злочином лише за умови, що цю небезпеку не можна було в даній об­становці усунути іншими засобами і якщо при цьому заподіяна шкода не була більш значною, ніж відвернена. Наприклад, як вчинені в умовах крайньої необхідності слід розглядати дії охоронця, який під час нападу переніс у безпечне місце тяжко поранено­го і надав йому першу допомогу, але в цей час іншу особу, яка також перебувала у ньо­го під охороною, було захоплено як заручника.

Прикладами ситуацій, коли винний сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, є такі: в результаті дорожньо-транспортної події з вини водія пішохо­дом, пасажиром або водієм іншого транспортного засобу були отримані травми, ту-рист-любитель запросив знайомого піднятися в гори, де останній знепритомнів у зв'язку із захворюванням, власник водного мотоцикла катав на ньому дитину і вони опинилися у воді далеко від берега тощо. У випадку, коли водій транспортного засобу вчинив, скажімо, наїзд на пішохода і зник з місця події, залишивши потерпілого на проїзній частині дороги, він має нести відповідальність за сукупністю злочинів, перед­бачених статтями 135 і 286.

6. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом: винний усві­домлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена мож­ливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпі­лого в небезпечний для життя стан, і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених ч. З ст. 135, може характеризу­ватися тільки необережністю (наприклад, набувач майна за договором довічного утри­мання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хворо­ба не є тяжкою).

Якщо особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, або скористалась таким її станом, свідомо допускає можливість настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків, і лише від даної особи залежить настання чи ненастаннм цих наслідків, то її бездіяльність, яка полягає у завідомому залишенні потерпілого без допомоги, має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умис­ні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків. Це, наприклад, можуть бути випадки, коли водій, який, керуючи машиною збив пішоходи. свідомо очікує, коли той помре і відтак не зможе свідчити проти нього, або коли ряту-

вальник на воді завідомо не надає допомогу рибалці, який тоне, випавши з човна,-скажімо, через неприязні стосунки з останнім або з корисливих мотивів (бажаючи заво-юдіти човном чи залишеним на березі мотоциклом тощо). При цьому у випадках, коли нинний, бажаючи смерті потерпілого, керувався корисливим мотивом, або мотивом помсті за виконання потерпілим службового або громадського обов'язку, або метою приховати інший злочин чи полегшити його вчинення, його бездіяльність має кваліфі-куватися, відповідно, за пунктами 6, 7, 8 або 9 ч. 2 ст. 115.

Так само, якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно і'їнорює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів по­мсти залишає туриста в горах, звідки він завідомо для нього не зможе вибратись), вна­слідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом ст. 115. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину |бо виносить її на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відпові-іальність за ст. 117.

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи і іужбові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбало-m або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило істотну шкоду і юров'ю потерпілого, тягне відповідальність за ч. 1 ст. 137, а в разі настання тяжких мііслідків, які умислом винного не охоплювались - за ч. 2 ст. 137. Ненадання допомоги \порому медичним працівником, який зобов'язаний надати таку допомогу, якщо він

ідомлював можливість настання тяжких наслідків для хворого, кваліфікується за ■і 1 ст. 139, а в разі настання тяжких наслідків, які умислом винного не охоплювались -1.1 ч. 2 ст. 139. Наявність же умисного ставлення до вказаних тяжких наслідків транс­формує ці злочини в інші (зокрема у злочини, передбачені статтями 115 або 121).

7. Кваліфікованим видом злочину є завідоме залишення без допомоги матір'ю і юсі новонародженої дитини (ч. 2 ст. 135), а особливо кваліфікованим — діяння, пе- Мдбачене частинами 1 або 2 ст. 135, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної М і допомоги, або інші тяжкі наслідки.

Залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини тягне кримінальну їй шовідальність лише за умови, що матір при вчиненні такого діяння не перебувала в

мовленому пологами стані. Новонародженою є дитина, яка народилася живою, до їй.і тяти восьми повних днів після народження. Стан пологів - це фізіологічний про- ЦЄС появи на світ дитини.

Смерть особи може настати в результаті дії стихійних сил природи (наприклад,

іба, яку працівник рятувальної служби залишив у шахті, була завалена вугільним

ютом), суспільно небезпечних дій інших осіб (залишеного після наїзду на нього на

юзі потерпілого переїхав інший автомобіль, водій якого проявив неуважність), само-

к гва потерпілого (не бажаючи згоріти заживо, потерпілий викинувся із вікна багато-п.'іирхового будинку), його власної необережності (дитина, за якою не здійснювався пі іежний нагляд, втопилась під час купання у морі) та з інших причин (стара чи хвора і па померла від голоду чи переохолодження тощо).

11 ід іншими тяжкими наслідками у ч. З ст. 135 розуміється спричинення потерпі-

і\ і яжких тілесних ушкоджень, зникнення його безвісти тощо.

V будь-якому випадку суспільно небезпечні наслідки мають знаходитись у причи-

ЮМу зв'язку зі злочинною бездіяльністю винної особи.

ЦК (статті 282, 749).

(К (статті 15, 55, 150, 154, 172, 249, 255, 256, 264).

Ш< (ст. 81).

А ЇМ (статті 59, 60, 61, 64).

і К новії законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992р. (статті 37,

і.ниііі України «Про міліцію» від 20 грудня 1990р. (ст. 10).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

(шиття 137

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Закон України «Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 р. (статті 8 і 9).

Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р. (статті 16 і 48).

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 p. (cm. 18).

Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. (статті 26-28).

Закон України «Про освіту» від 23 березня 1996 р. (cm. 56).

Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. (статті 3, 8. 35).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 1).

Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р.

Положення про Державну службу медицини катастроф. Затверджене постановою KM № 827 від 11 липня 2001 р.

Інструкція з визначення критеріїв пеританального періоду, живонародженості та мертво-народженості. Затверджена наказом МОЗ № 179 від 29 березня 2006 р.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших до­
слідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здо­
ров'я,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповноліт­
нього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само
якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, його до-і опим обов'язковим об'єктом - порядок проведення дослідів над людиною як скла-порядку забезпечення здоров'я населення.

¹ Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді незаконного існня медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною; і наслідками у вигляді створення небезпеки для її життя чи здоров'я; 3) причиновим і ом між вказаними діями і наслідками.

\ослід - це експеримент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не і.їло, з метою його випробування.

І відповідно до Конституції та інших законів України незаконними, зокрема, є:

пічні, наукові та інші досліди над хворими, ув'язненими, військовополоненими, а

шевтичні експерименти — над людьми, захворювання яких не має безпосереднього

і іку з метою досліду; 2) будь-які досліди, які провадяться без вільної згоди людини

іонної і об'єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров'я,

ілиропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність

и для життя та здоров'я. Якщо пацієнт не досяг 15-річного віку, визнаний судом

іі пашим або за фізичним станом не може повідомити про своє рішення, досліди

піні лише за згодою його законних представників (про поняття законних представ-

іін. коментар до ст. 141), а щодо особи віком від 15 до 18 років чи визнаної об-

но дієздатною - також і за її згодою; 3) будь-які досліди над людиною, що прово-

■і особами, які не мають на це права; 4) медико-біологічні досліди над людиною,

не нідповідають сукупності таких умов: а) наявність суспільно корисної мети;

і.она обгрунтованість; в) переваги їх можливого успіху над ризиком спричинення

•. наслідків для здоров'я або життя (у ч. З ст. 42 зазначено, що ризик не визнаєть-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

І шиття 143

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ся виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей); г) глас­ність; д) проведення їх тільки в акредитованих закладах охорони здоров'я.

Поняття медико-біологічних і психологічних дослідів чинне законодавство України не містить і порядок їх проведення не визначає.

3. Суб'єкт злочину загальний. Зазвичай ним є лікар або службова особа закладу
охорони здоров'я чи наукового закладу, особа, яка здійснює медичну практику в галузі
народної чи нетрадиційної медицини із застосуванням, наприклад, гіпнозу чи інших
подібних методів тощо.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Ставлення до
наслідків у вигляді тривалого розладу здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 142) може характе­
ризуватися тільки необережністю. Наявність умисного ставлення до таких наслідків
трансформує цей злочин в інший, передбачений, зокрема, статтями 122, 125 або 121.

Незаконне проведення дослідів над людиною, якщо винний при цьому бажав на­стання смерті потерпілого, кваліфікується тільки за відповідною частиною ст. 115.

5. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього:
2) щодо двох або більше осіб; 3) шляхом примушування або обману, а так само
4) спричинення ним тривалого розладу здоров'я потерпілого.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Про поняття обман див. коментар до ст. 190.

Під примушуванням слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням психічного чи фі­зичного (у т. ч. такого, що потягло наслідки у вигляді легкого тілесного ушкодження) насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити їх до надання згоди на проведення дослідів над ним.

Поняттям тривалий розлад здоров'я потерпілого у ст. 142 охоплюються наслідки у вигляді спричинення тяжкого тілесного ушкодження або тілесного ушкодження серед­ньої тяжкості, заподіяних через необережність.

Конституція України (ст. 28).

ЦК (ст. 281).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992р. (статті 3N

40, 43-51, 78).

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 p. (cm. 8).

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку транспланта­ції органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або

тканин людини -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів аби
тканин з метою їх трансплантації -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка
перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності під

винного,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті,
вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональ­
них організаціях, які займаються такою діяльністю,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбав­ленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи, а його додатковим

.... чі'и'іковим об'єктом - залежно від конкретної форми цього злочину - порядок про-

ш існня трансплантації органів чи тканин людини або торгівлі органами або тканинами іни як складових порядку забезпечення здоров'я населення.

У Резолюції Комітету міністрів РЄ про приведення у відповідність законодавств

кав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів

іпшнізму людини урядам держав-учасників рекомендовано привести свої закони у

І ' іповідність із Правилами, доданими до Резолюції, і ввести відповідні санкції для

течения їх виконання. Правилами, зокрема, встановлено щодо вилучення,

ісадження, трансплантації й іншого використання матеріалів від: 1) живих людей:

-рові повинна бути надана відповідна інформація про можливі наслідки вилучення;

'к-ііня не повинне здійснюватися без добровільної, а у відповідних випадках -

ювої згоди донора; вилучений матеріал не може бути запропонований для

і.їжу; 2) померлих людей: вилучення не повинне мати місця за наявності заперечень

. померлого; факт смерті повинен бути встановлений лікарем, який не входить до

І її іу команди, що буде робити вилучення, пересадження або трансплантацію; осо-

И' гість донора не повинна бути відома реципієнтові, а особистість реципієнта -

• 11 і донора; матеріали не повинні надаватися за винагороду.

^I Предметом цього злочину є тільки такі анатомічні матеріали людини (гомотранс-
н і аги), як органи і тканини, у т. ч. (крім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143) взяті у
тої людини. Не є ним: а) інші анатомічні матеріали (анатомічні утворення, кліти-

б) анатомічні матеріали тварини (ксенотрансплантати); в) кров, її компоненти, рансплантати (анатомічні матеріали, взяті у людини для пересадки цій же люди-і гучно виготовлені замінники органів і тканин людини.

Незаконне вилучення органів чи тканин у живих тварин, що належать до хребет-може бути кваліфіковане за ст. 299, а вилучення крові у людини-донора - за ■ МІ

ПІД органами розуміються частини організму людини, що мають певну будову і

іальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з

' м.пою кишкою, селезінка тощо), а під тканинами - речовини, що являють собою

му переважно однорідних клітин - м'які тканини (тверда мозкова оболонка, пери-

гканини опорно-рухового апарату (сухожилки м'язів, фрагменти ребер, колінний

ювий суглоби тощо), артеріальні і венозні судини, клапани серця, аорти та інших

И иіких судин, інші тканини (кістковий мозок, шкіра, зуби, трахея тощо). Питання про

■їй здатні вилучені тканини регенеруватися (відновлюватися), може мати значення

і для призначення покарання. і Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

I1 порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин
ими (ч. 1 ст. 143);

¹1 вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (ч. 2 і^;);

11 незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143); 11 участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у люди-

(іішпипи 143

Роздії II

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ни шляхом примушування або обману її органів чи тканин з метою їх трансплантації або б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143).

У ст. 143 під трансплантацією розуміється спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту (особі, для лікування якої застосовується транспланта­ція) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини.

Трансплантація здійснюється з порушенням встановленого законом порядку у разі недотримання хоча б однієї з таких умов, зокрема:

а) існує письмова згода об'єктивно поінформованих донора (якщо донором є жива
людина) і реципієнта та батьків чи інших законних представників реципієнта, якщо ним
є особа віком від 15 до 18 років (щодо реципієнта віком до 15 років трансплантація
здійснюється за згодою його законних представників). Ця умова не є обов'язковою ли­
ше у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю реципієнта;

б) є наявними медичні показання (бажаних результатів не може дати використання
інших, крім трансплантації, засобів і методів для підтримання життя, відновлення або
поліпшення здоров'я хворого), встановлені консиліумом лікарів відповідного закладу
охорони здоров'я чи наукової установи;

в) завдана при трансплантації шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала ре­
ципієнту;

г) дані органи і тканини дозволені до трансплантації МОЗ;

ґ) трансплантація проводиться закладами охорони здоров'я чи науковими устано­вами, які мають право її провадити;

д) органи і тканини взяті не у таких категорій живих осіб, як: неповнолітні, недіє­
здатні, ув'язнені, особи, які страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворюван­
ня, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю, особи, які раніше
вже надали орган або частину органа для трансплантації;

є) у живого донора не взято інший гомотрансплантат, крім одного із парних органів або частину органа чи частину тканини;

є) органи та інші анатомічні матеріали взяті з тіла померлої особи, яка перед смер­тю заборонила це робити, або з порушенням порядку, встановленого законом.

Злочин у його першій формі вважається закінченим з моменту порушення будь-якої з умов проведення трансплантації органів або тканин людини, встановленої законом.

Оскільки у ст. 143 йдеться саме про закон, то не може вважатися порушенням вста­новленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини порушення по­рядку, встановленого не законом, а підзаконним актом.

Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного аби іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини. Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту позбавлення людини органа чи

тканини.

Про поняття примушування й обман див. коментар до статей 142 і 190. Наявність родинних генетичних зв'язків між донором і реципієнтом не має значення для кваліфі

кації цього злочину.

Вилучення у людини органа або тканини, вчинене без примушування або обману за добровільною згодою потерпілого, який повністю усвідомлює характер і небезпск\ для його життя та здоров'я таких дій (наприклад, потерпілий може щиро погодитися ні вилучення у нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого виаслі док аборту тощо), кваліфікується за ч. 1 ст. 143, а в разі заподіяння йому внаслідок та ких дій тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження - додатково за стаття ми 121 або 122. Аналогічно кваліфікується будь-яке порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин від живої людини, пов'язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з МС тою їх трансплантації, поєднане з порушенням встановленого законом порядку їх трат плантації кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 143.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбача- ЮТЬ їх купівлю-продаж, у т. ч. зовнішньоторговельних. Згідно з законодавством Украї­ни укладання таких угод є незаконним у всіх випадках, крім випадків купівлі-продажу і |< ікового мозку.

Члочин у цій формі вважається закінченим з моменту фактичного укладення вказа-

! ОДИ.

І Іезаконна торгівля органами або тканинами людини, вчинена особою, яка їх по- исредньо вилучила шляхом примушування або обману з метою їх наступної транспланта­ції, киаліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або 3 і 4 ст. 143. До транснаціональних організацій у ч. 5 ст. 143 належать організації, які система-ііічпо займаються вилученням у людей шляхом примушування або обману їх органів і канин з метою їх трансплантації реципієнтам, які перебувають в інших країнах, ібо міжнародною незаконною торгівлею органами чи тканинами живих чи померлих иіі. Заборона розглядати людське тіло і його частини як предмет комерційних опе-пі г всесвітньо визнаним принципом трансплантації органів і тканин людини, але п.- іаконність стосовно торгівлі вказаними предметами у разі вчинення цих діянь на те­орії України визначається відповідно до законодавства України. Про поняття вчи- ч, пня злочину на території України див. коментар до ст. 6.

На транснаціональні організації відповідно до ч. 5 ст. 143 не поширюються всі іки злочинної організації, визначені у ч. 4 ст. 28, оскільки метою останніх є вчинен-піше тяжких і особливо тяжких злочинів, а жоден із злочинів, передбачених части­ні 2, 3 і 4 ст. 143, не є тяжким чи особливо тяжким. Специфічних ознак транснаціо- іьних організацій, крім виду їх діяльності, закон взагалі не визначає. Разом з тим, і вважати, що до транснаціональної організації може бути віднесене стійке ієрархіч- іб'єднання трьох і більше осіб, члени якого або структурні частини якого за поперед­ні чмовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинен­ії іь, передбачених частинами 2, 3 або 4 ст. 143.

І Суб'єкт злочину загальний. Як правило, у його першій формі ним є медичний цівник, який порушує встановлений законом порядок трансплантації органів або

ПНІ ЛЮДИНИ.

і суб'єктивної сторони злочин у будь-якій із його форм характеризується пря-і \мислом. Для другої його форми обов'язковою є спеціальна мета: вилучення у піми органів або тканин здійснюється з метою їх наступної трансплантації (при п реципієнтом може бути будь-яка людина, у т. ч. невідома винному). Якщо таке вилучення здійснюється без вказаної мети, діяння підлягає кваліфікації за ими статтями КК, які передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушко-іп. Умисне заподіяння тілесного ушкодження, яке супроводжувалось знущанням над

.... ч і вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених

■'<>, та, залежно від наслідків ушкодження,-статтями 121, 122 або 125. Якщо вказане вилучення було поєднане із вбивством потерпілого, слід мати на ува-і 11 к і заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного зав-ми потерпілому особливих страждань, а так само глумління над трупом, яке вира-у відрізанні певних органів, судовою практикою розцінюється як вбивство з піною жорстокістю і кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 115.

пене вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини для плантації, незаконної торгівлі тощо кваліфікується як вчинене з корисливих моти-і п 6 ч. 2 ст. 115, і додатково за частинами 2, 3, 4 або 5 ст. 143.

І.і обставина, що потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар, пов'язавши ' і настанням власної смерті, не звільняє винного від відповідальності за стаття-і - і 143.

'■ Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обма-п органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: а) в безпорадному її іо б) в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч. З ст. 143).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

< шиття 144

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Про поняття безпорадного стану і матеріальної або іншої залежності див. ко­ментар до статей 66, 67, 120, 135 і 152.

Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою незаконної торгівлі органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб. Про поняття попередньої змови групи осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

7. Торгівля людьми з метою вилучення у людини як органів, так і тканин для їх трансплантації повністю охоплюються ст. 149.

Про заборону купівлі і продажу органів людини. Резолюція ВООЗ WHA 42.5 від 10 травня 1989 р.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

ЦК (статті 282-284, 290).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19листопада 1992p. (cm. 47).

Закон України «Про трансплантацію оргаїїів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.

Додатковий протокол до Конвенції РЄ про права людини і біомедицину щодо транспланта­ції органів і тканин людини від 24 січня 2002 р.

Резолюція Комітету міністрів РЄ про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організму людини № (78) 29 від 11 травня 1978 р.

Постанова KM «Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» № 695 від 24 квітня 2000 р.

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов 'язану з трансплантацією органів та інших анатоміч­них матеріалів людині. Затверджений постановою КМУ в редакції від 18 лютого 2006 р. № 164.

Порядок узяття, зберігання і використання кісткового мозку. Затверджений наказом МОЗ № 96 від 4 травня 2000 р.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Інструкція щодо ви­лучення органів людини в донора-трупа. Перелік органів людини, дозволених до вилучення у доно-ра-трупа. Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фраг­ментів у донора-трупа. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фекальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини. За­тверджені наказом МОЗ № 226 від 25 вересня 2000 р.

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи» (п. 10).

Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів,
щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або спо­
собом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супро­
воджувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням
зброї, або здійснюване протягом тривалого часу,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням"волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи.

Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (статті 19 і 23 Конституції Украї­ни), як гарантовану можливість реалізації нею таких конституційних прав і свобод як, зокрема: свобода та особиста недоторканність, право на невтручання в її особисте жит­тя, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання (статті 29, 32, 33 Конституції України). Згідно зі статтями 271-272 ЦК зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя; фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно, в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальни­ки. Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» кожна людина має право на свободу пересування, під якою ро­зуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком об­межень, які встановлюються законом.

Честь - це сукупність моральних принципів, якими керується людина у своїй по­ведінці. Гідність людини передбачає усвідомлення людиною як носієм сукупності пев­них моральних, світоглядних, професійних тощо якостей своєї суспільної цінності, що створює у неї підстави для самоповаги. Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Кожна людина поважає себе і свої моральні принципи, і кожна людина є цінністю

і ія суспільства. Якщо порушується її воля, то, як правило, не може не бути порушено і и честь та гідність.

Додатковим факультативним об'єктом злочину можуть бути життя, здоров'я особи, і ромадська безпека тощо.

2. Обов'язковою ознакою цього злочину є потерпілий. Ним може бути будь-яка
і юдина, крім особи, що має міжнародний захист (про поняття такої особи див. комен-
і.ір до ст. 444). Викрадення або позбавлення волі особи, яка має міжнародний захист,
ІКЩО ці дії вчинені організованою групою або спричинили тяжкі наслідки, кваліфіку-
I 11.ся за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 146 і ч. 1 ст. 444.

3. З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах:

1) незаконне позбавлення волі людини;

2) викрадення людини.

Незаконним позбавлення волі є у всіх випадках, коли воно здійснюється не відпо-по до Конституції, законів України, а також чинних міжнародних договорів, згода на и'язковість яких надана Верховною Радою України. Жодна людина не може бути по (бавлена волі інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема у Гаких випадках, як: а) законне ув'язнення людини після її засудження компетентним ом; б) законний арешт або затримання людини для забезпечення виконання будь- ЯКОГО обов'язку, передбаченого законом; в) законний арешт або затримання людини з метою забезпечення її присутності перед компетентним державним органом на підставі "і ирунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необ- не запобігти вчиненню нею злочину чи зникненню її після його вчинення; г) затри­мання неповнолітньої людини на підставі законного розпорядження з метою виховного нагляду або законне затримання неповнолітньої людини з метою забезпечення її присут­ності перед компетентним державним органом; д) законний арешт або затримання ■подини, здійснені з метою запобігання її незаконному в'їзду до країни, або людини,

I госовно якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.

Позбавлення волі може полягати у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає Й іо більше не бажає перебувати, або в поміщенні її в місце, яке вона не має змоги вільно

II іишити, хоча бажає цього. Відтак, обов'язковою ознакою складу злочину у його пер-
иіііі формі є місце. Ним можуть бути як приміщення (кімната, камера, погріб тощо) чи
і "мплекси приміщень (підвал багатоповерхового будинку, лікарня), так і інші місця (дах
¹ in;i і оповерхового будинку, транспортний засіб) чи місцевості (скеля, острів тощо).

Відповідальність за незаконне позбавлення волі виключається, коли особі, напри-і а, забороняється покидати межі населеного пункту або відвідувати певні місцевості юіцо. У цих випадках може йтися про самоправство (ст. 356) або перевищення влади ((і літі 365, 424).

Затримання особи, яка вчинила злочин, і позбавлення її волі до моменту її достав- іення відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення за-■ 11 і ж, необхідних для її затримання, згідно зі ст. 38 не вважаються злочином.

Способами незаконного позбавлення волі можуть бути будь-які - обман, зловживан-

іовір'ям, відібрання засобів пересування, ключів чи інших необхідних засобів тощо, і.ічоплення або тримання особи як заручника і торгівля людьми відображають спеціальні і пособи незаконного позбавлення волі і кваліфікуються за статтями 147 та 149.

І Іезаконне позбавлення волі є триваючим злочином. Тому дії з утримання потерпі- ІОго у стані позбавлення волі, до яких винний приєднався після початку злочину і до Ноі о закінчення, є співвиконавством у цьому злочині.

Кикрадення людини означає заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного Певного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею, до іншого, і може виразитися у формі: а) відкритого заволодіння нею (коли остання або інші, треті особи,

рисутності яких здійснюється викрадення, завідомо для винного розуміють значення пчшіюваних ним злочинних дій. Таке заволодіння може відбутися, скажімо, шляхом Грабежу чи розбійного нападу); б) таємного заволодіння (вчиненого за відсутності

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роідіч ПІ

і таття 146

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

інших осіб щодо людини, яка не розуміє значення вчинюваних з нею дій у зв'язку з малоліттям, знаходженням у безпорадному стані тощо); в) заволодіння людиною, вчи­неного шляхом обману чи зловживання довірою (скажімо, винна особа забирає людину із притулку для старих на підставі підроблених документів); г) заволодіння людиною в результаті вимушено-добровільної передачі її винному під погрозою насильства над її батьком, усиновителем, опікуном, піклувальником, вихователем тощо, або під погро­зою насильства над особами, близькими для останніх, або розголошення відомостей, що ганьблять їх, пошкодження чи знищення їхнього майна.

Закінченим злочином викрадення людини є з моменту заволодіння нею.

Заволодіння такою, що заблукала і загубилася, дитиною чи іншою особою, не здат­ною розуміти значення вчинюваних щодо неї дій, в результаті її знаходження, пов'язане з наступним її утриманням, за наявності підстав кваліфікується за ст. 146 як незаконне позбавлення волі, або за ст. 147 як тримання особи як заручника, або за стат­тями 14 і 149 як готування до здійснення щодо неї незаконної угоди тощо.

4. Суб'єкт злочину загальний. Проте суб'єктом цього злочину не можуть бути осо­би, які відповідно до закону мають право тримати особу в місці, де вона не бажає пере­бувати, або поміщати її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, але тільки з мотивів піклування про фізичне і психічне здоров'я підопічного чи з інших суспільно корисних мотивів (батьки, усиновителі, прийомні батьки стосовно своїх рідних, усинов­лених чи прийомних дітей, опікуни і піклувальники стосовно осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, педагогічні та науково-педагогічні працівники стосовно піднаглядних дітей, працівники міліції, ДПС, УДО, посадові особи інших відомств, за-діяних до антитерористичної операції тощо, стосовно будь-яких громадян у випадках, передбачених відповідними законами України, тощо). Крім того, правовий обов'язок піклуватися про особу і право з цією метою обмежувати її волю можуть бути покладені на особу договором перевезення, морського круїзу, договором про надання послуг із забезпечення особистої безпеки особи і т. ін. Але тривала заборона дитині її батьками протягом відносно тривалого строку (кількох тижнів чи місяців) залишати квартиру, вчинювана як виховний примусовий захід, дає підстави для кваліфікації діяння за ст. 146 як незаконного позбавлення волі.

Завідомо незаконні кримінально-процесуальне затримання, привід, арешт і триман­ня під вартою, вчинені працівниками органів дізнання, слідчими та прокурорами, а так само винесення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку про позбавлення волі, ухвали (постанови) про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, рішення про адміністративний арешт тощо є злочинами проти правосуддя, передбаченими відповідно статтями 371 і 375.

У деяких інших випадках незаконне позбавлення волі, вчинене службовою особою, має кваліфікуватися за ч. 2 ст. 365 (або ч. 2 ст. 424) як перевищення влади чи службо­вих повноважень, вчинене із застосуванням насильства, а якщо таке позбавлення волі потягло за собою тяжкі наслідки (ч. З ст. 146),- за ч. З ст. 365 (ч. З ст. 424). Зокрема це стосується завідомо здійснення працівниками органів МВС, ДПС, УДО та іншими служ­бовими особами, спеціально уповноваженими на це: а) адміністративного затримання та наступного тримання особи протягом певного часу; б) приводу особи, яка входить до групи ризику захворювання на СНІД, хворої на венеричне захворювання, хронічний алкоголізм, наркомана, який вводить наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, громадянина, який ухиляється від призову на військову службу, тощо; в) дисциплінарного арешту військовослужбовця; г) затримання неповнолітнього віком до 16 років, який залишився без опікування, з триманням його у приймальнику-розподільнику, притулку для непов­нолітніх або центрі медико-соціальної реабілітації; д) затримання і тримання у спеці­альному розподільнику особи, запідозреної у занятті бродяжництвом, або яка ухиляється від виконання постанови суду про примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, має ознаки вираженого психічного розладу і створює у зв'язку з цим реаль ну небезпеку для себе і оточуючих тощо; є) поміщення у штрафний ізолятор особи, яка

ні [буває покарання у виді позбавлення волі; є) примусової госпіталізації (скажімо, гос- ПІталізації хворих на туберкульоз, венеричні захворювання, СНІД, лепру, карантинні ихнорювання тощо),- якщо такі дії були незаконними. Вчинення цих злочинів органі- ЮВаною групою треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 146 і иілповідною частиною ст. 365 (424).

Незаконне позбавлення волі, вчинене не службовими особами, кваліфікується за і і 146. Це стосується і випадків, коли незаконна примусова госпіталізація здійснюєть-

іікарем, який не є службовою особою (не головним лікарем, не завідуючим відді- іенням тощо), або коли особа, що не є службовою за змістом ст. 364, використовує для ік иконного позбавлення волі приміщення, до яких вона має доступ у зв'язку з вико­нанням трудових обов'язків (бокс інфекційної лікарні, камера ізолятора чи гауптвахти, помбосховище тощо).

Незаконне позбавлення волі, пов'язане з поміщенням завідомо психічно здорової

би в психіатричний заклад, кваліфікується за ст. 151, а якщо таке поміщення здійс-іпипься не для обстеження стану психічного здоров'я особи, діагностики, лікування і и и ляду за нею, а виключно з метою позбавити її волі,- за ст. 146.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідом-
і, що за законом вона не має права позбавляти волі чи викрадати іншу особу, але

к це зробити. Мотиви незаконного позбавлення волі можуть бути різними, крім іільно корисних.

Ставлення особи до тяжких наслідків незаконного позбавлення волі або викрадення тни, передбачених ч. З ст. 146, може бути тільки необережним. У разі, якщо неза-

..... не позбавлення волі, наприклад, є способом умертвління людини, діяння винного

і "і ііфікується за відповідними частиною і пунктом ст. 115.

6. Кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення люди­
ни і вчинення їх: 1) щодо малолітнього; 2) із корисливих мотивів; 3) щодо двох або біль-

осіб; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) способом, небезпечним для життя

мі ідоров'я потерпілого; 6) із заподіянням потерпілому фізичних страждань; 7) із за-

■ госуванням зброї; 8) протягом тривалого часу.

1 Іро поняття малолітній див. коментар до статей 67 і 115, корисливі мотиви - до 1 15, насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого - до ст. 187,

попередня змова групи осіб - ст. 28 і коментар до неї.

Під двома і більше особами слід розуміти осіб, які виступають як потерпілі, неза-по від того, одночасно чи в різний час щодо них були вчинені відповідні діяння.

і It іаконне позбавлення волі або викрадення однієї і тієї самої особи у різний час за від-юсті інших обтяжуючих обставин кваліфікується за ч. 1 ст. 146. Під способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти і пі спосіб незаконного позбавлення волі або викрадення, при якому створюється і.на загроза загибелі потерпілого або заподіяння йому тілесного ушкодження. До фізичних страждань треба відносити біль, що виникає під час мордування, ка-ПН1Я, інших видів фізичного впливу на людський організм, або внаслідок жорстоких утримання у місці позбавлення волі (утримання особи в умовах, які позбавляють

п юру, слуху, просторової або часової орієнтації, необхідного свіжого повітря, утри-

пїй в холодному та сирому приміщенні, у приміщенні з постійним та голосним зву-

і або у підвалі, де на особу нападають щури, позбавлення сну, харчування і води то-

і Оскільки незаконне позбавлення волі є триваючим злочином, фізичні страждання

рпілому можуть бути заподіяні у будь-який час його здійснення.

іастосування зброї означає фактичне використання її для фізичного впливу на потер-

юго, коли цими діями створювалась реальна загроза його здоров'ю або життю (здійс-

іня прицільного пострілу або інший спосіб використання її бойових властивостей), або

і М психічного впливу (демонстрування оголеної вогнепальної зброї, приведення її в бо-положення, прицілювання, поєднане зі словесною погрозою, тощо). Фактичні на-

....... її застосування зброї у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень або смерті

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ III

(питі ти 147

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

вимагають кваліфікації діяння за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або З ст. 146 і відповідною статтею розділу II Особливої частини КК.

Тривалий час є оціночною ознакою, наявність чи відсутність якої має визначатися судом з урахуванням конкретного астрономічного строку, протягом якого особа була позбавлена волі, місця, де вона трималась, способу її утримання, інших конкретних об­ставин справи та особи потерпілого. Зазвичай це принаймні кілька тижнів. Оскільки викрадення людини є одноактною дією, ця ознака не стосується другої форми розгля­дуваного злочину.

7. Особливо кваліфікованими видами розглядуваного злочину є: 1) вчинення його організованою групою; 2) спричинення ним тяжких наслідків.

Про поняття організована група див. ст. 28 і коментар до неї.

Поняттям тяжкі наслідки у ст. 146 охоплюються, зокрема, заподіяння потерпіло­му тяжкого тілесного ушкодження, його зникнення безвісті.

Умисне заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, групою осіб, з метою залякування потерпілого або інших осіб, на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, умисне вбивство, а так само самогубство неповнолітнього потерпілого внаслідок незаконного позбавлення його волі, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч, З ст. 146 і, відповідно, ч. 2 ст. 121, частинами 1 або 2 ст. 115, ч. З ст. 120.

Конституція України (статті 28-29).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Ратифіко­вана Україною 17 липня 1997 р.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р.

Декларація ООН про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18 грудня 1992 р.

ЦК (глави 20-22).

Постанова ПВСУ № 15 від 26 грудня 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».

Стаття 147. Захоплення заручників

1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання ро­
дичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організа­
ції, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення
будь-якої дії як умови звільнення заручника -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організо­
ваною групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що
спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Його
додатковим факультативним об'єктом можуть бути громадська безпека, життя та здо­
ров'я особи, власність тощо.

2. Об'єктивна сторона його характеризується суспільно небезпечними діями \
двох можливих формах: 1) захоплення особи як заручника; 2) тримання особи як за
ручника.

Заручником є особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продоп жувати утримувати далі.

Потерпілим (заручником) від злочину, передбаченого ст. 147, не можуть бути осо би, які завідомо для винного є представниками влади, працівниками правоохоронних

Органів та їх близькими родичами, крім випадків, коли вони захоплені або тримаються

міручники з метою спонукання родичів затриманих або інших фізичних (неслужбо- ІИХ) осіб до вчинення або утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення мручника. Захоплення або тримання вказаних осіб як заручників разом з іншими осо­бами створює підстави для кваліфікації злочинів за статтями 147 і 349 (реальна сукуп­нії и,).

1 Іід захопленням особи треба розуміти напад, пов'язаний з її затриманням із наступ­ним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи.

Тримання особи передбачає насильницьку заборону особі залишати певне місце чи уможливлення це зробити.

Захоплення може бути таємним або відкритим, із застосуванням фізичного насиль-

I і и або з погрозою його застосування. Так само фізичним чи психічним насильством

кс супроводжуватися і тримання особи. Проте захоплення або тримання, поєднані з пні розою вбивства заручника, є кваліфікованим видом злочину, а тому межі погрози,

I1 іо застосовується при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 147, не можуть бути
КИЩИМИ за погрозу спричинення тяжкого тілесного ушкодження.

Злочин може полягати в захопленні особи з наступним її триманням або тільки у гриманні особи. Закінченим він є з моменту, коли свобода особи була фактично обме-• і на. Тривалість тримання особи як заручника значення для кваліфікації не має і вра-і і ься при призначенні покарання.

Іахоплення заручників із числа осіб, що відбувають покарання у виправній установі і наступна злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи про їх звільнення,

іаявності інших необхідних ознак злочину, передбаченого ст. 391, утворюють сукуп-

ГЬ злочинів і підлягають кваліфікації за статтями 147 і 391.

Гак само утворюють сукупність злочинів, передбачених статтями 147 і 189, 206, або 343, висування до родичів затриманого, фізичної або службової особи, напри-і вимог про передачу чужого майна, права на майно чи вчинення дій майнового ік і еру (вимагання), про припинення зайняттям господарською діяльністю чи обме-

111 з-і її, укладення угоди чи не виконання укладеної угоди (протидія законній госпо- ькій діяльності), про вживання іншою особою наркотичних засобів, психотропних

тин або їх аналогів (схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних

овин або їх аналогів), про прийняття незаконного рішення працівником правоохо-

Дата добавления: 2015-08-02