З об'єктивної сторонирозглядуваний злочин полягає у посяганні на життя

жавного чи громадського діяча, що означає вбивство або замах (як закінчений, так і

пгімкінчений) на вбивство державного чи громадського діяча, які можуть проявитися у

к (здійснення пострілу, нанесення удару ножем, вкладення радіоактивних речовин у

робоче крісло тощо) або у бездіяльності (наприклад, невчинення необхідної медичної

процедури). Спосіб посягання значення для кваліфікації не має. Детальніше про понят-

вбивство див. коментар до ст. 115.

Члочин є закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від ii.il і линя фактичних наслідків (шкода здоров'ю державного діяча може бути не запо- ііина зовсім). Заподіяння шкоди здоров'ю державного чи громадського діяча, навіть

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

і тиття 112

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

і за мотивом його державної чи громадської діяльності, яке завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується як відповідний злочин, передбачений розді­лами II, XV або іншим розділом Особливої частини КК.

4. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 112, є осудна особа, якій на момент вчи­
нення злочину виповнилося 14 років.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідом­
лює, що вона посягає на життя державного чи громадського діяча, і бажає спричинити
його смерть.

Мотивами вчинення цього злочину можуть бути тільки такі: бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер, або помста за таку діяльність.

У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст. 112 достатньо, щоб ініціатор пося­гання на життя державного чи громадського діяча (організатор, підбурювач, у т. ч. за­мовник, чи хоча б один із виконавців, коли їх двоє і більше) керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з корисливим мотивом, із бажання допо­могти ініціатору тощо. В окремих випадках це може мати значення для кваліфікації їхніх дій.

Державна діяльність - це така, що входить до кола її повноважень, діяльність від­повідної службової особи у масштабах держави. Коло повноважень вказаних у ст. 112 службових осіб визначається законами, указами Президента України, постановами KM та деякими іншими нормативно-правовими актами.

Громадською діяльністю у складі злочину, передбаченого ст. 112, визнається дія­льність громадянина, обумовлена його належністю до політичної партії і спрямована на реалізацію функцій і виконання завдань, які стоять перед нею.

Посягання на життя державного діяча не кваліфікується за ст. 112, коли воно вчи­нене для зведення особистих рахунків, або його мотивами є ревнощі, намагання уник­нути відповідальності, хуліганський мотив тощо.

Наявність у особи відповідної мети знаходиться за межами складу злочину, перед­баченого ст. 112, і може свідчити про необхідність кваліфікації її дій за сукупністю злочинів, передбачених ст. 111 (у формі надання іноземній державі, іноземній організа­ції чи їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України) або ст. 109 (у формі дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституцій­ного ладу або захоплення державної влади) і ст. 112.

Посягання на життя відповідного державного чи громадського діяча, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, повністю охоплюється ст. 112 і додаткової кваліфікації за п. 8 ч. 2 ст. 115 не потребує.

Якщо винний, бажаючи вбити потерпілого, вказаного у диспозиції ст. 112, у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, помилився і позбавив життя іншу люди­ну (скажімо, схожу за зовнішнім виглядом), його дії слід кваліфікувати за правилами фактичної помилки: за статтями 15 і 112 як замах на злочин, котрий він намагався вчи­нити, та за відповідною частиною ст. 115.

6. Певні складнощі може викликати кваліфікація посягання на життя державного чи
громадського діяча, коли цей злочин вчиняється на замовлення.

У ситуації, коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме і за яких пер­винних мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюва­них ним дій, але його наміром охоплювалось те, що він вчинює вбивство на замовлен­ня, він повинен нести відповідальність за п. 11 ст. 115. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й із корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій ви­конавця за п. 6 ст. 115. Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиваг державного чи громадського діяча у зв'язку з його державною чи громадською діяльні­стю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112, а дії замовника як організацію чи підбурю­вання до вчинення цього злочину за статтями 27 і 112. Додаткової кваліфікації за п. II

і 1 15 у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи гро-

> і.кого діяча охоплює будь-які об'єктивні ознаки умисного вбивства за обставин, які
жують покарання, крім вбивства з корисливих мотивів.

Чагалом у випадках, коли винна особа, вчинюючи умисне вбивство державного чи

іримадського діяча, керувалась не одним, а декількома мотивами, ПВС рекомендує су-

Гясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати злочинні дії за ст. 112 або

і чповідним пунктом ч. 2 ст. 115, або за іншою статтею Особливої частини КК, якою

шовлено відповідальність за вчинення вбивства саме з такого мотиву. Разом з тим,

В шачає ПВС, в окремих випадках залежно від конкретних обставин справи можли-

валіфікація дій винної особи і за ст. 112, і додатково ще за кількома пунктами ч. 2

і 115, якщо буде встановлено, що передбачені ними мотиви (мета) рівною мірою ви-

і ткали у винного рішучість вчинити вбивство.

7. У випадку, коли винний вчинив посягання на життя державного чи громадського іа і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпечних lilt, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених статтями 112 і 113 пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 115. В усіх інших випадках, коли умисне вбивство або замах вбивство державного чи громадського діяча вчинені за обтяжуючих обставин, пе-"ачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи кваліфікуються за ст. 112 і додатково за відпо­їм тими пунктами цієї статті.

Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча нале-I ить кваліфікувати тільки за ст. 112. Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених

> чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2
І 15, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї

! І і.

Конституція України (статті 79, 85, 88, 104, 106, 114, 115, 122, 128, 148). Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним істом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. Ратифікована СРСР рудня 1975 р.

Ічкон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.

іакон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 p. (cm. 2).

Іакон України «Про об'єднанім громадян» від 16 червня 1992р. (статті 2, 13, 14, 19).

іакон України «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р.

пі ні і 2, 4).

Іакон України «Про Рахункову палату України» від 12 липня 1996 р. (ст. 10).

Ііікон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. (статті 5-9, 17, •», 24).

ічкон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня

' />. (статті 6, 9).

Іикон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» і березня 1998 р. (статті 5-7, 13, 15, 17-18).

її ікон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 p. (cm. 18).

іакон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 р. (статті 1, 2).

Указ Президента України № 503/97 від 10 червня 1997р. «Про порядок офіційного оприлюд- ІНН нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (ст. 7).

Указ Президента України № 1572/99 від 15 грудня 1999р. «Про систему центральних орга-■ чконавчої влади».

Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999р. «Про склад Кабінету Міністрів

іїии».

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про-иття та здоров 'я особи» (пункти 12, 19).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

иття 113

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 113. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинен­ня з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масо­ве отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

1. Основний безпосередній об'єкт диверсії - національна безпека в економічній,
екологічній і воєнній сферах відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії.
Крім того, для цього злочину характерним є обов'язковий додатковий об'єкт, який <
альтернативним і має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя та здоров'я
особи, власність, довкілля.

2. Предметом диверсії можуть бути:

1) будівлі, споруди та інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи
оборонне значення, від діяльності яких залежить життєдіяльність певних регіонів чи
інших великих територій, належне функціонування певних галузей економіки, структур
державного управління (електростанції, водо-, нафто-, газо-, нафтопродуктопроводи,
мости, дамби, греблі, системи інформаційних комунікацій, вокзали, аеропорти, морські
чи річкові порти, метрополітени, підприємства з виробництва грошових знаків Украї­
ни чи інші важливі підприємства, незалежно від форми власності, військові частини
тощо), у т. ч. підприємства, зруйнування чи пошкодження яких само по собі є фактором
небезпеки (хімічні, біологічні підприємства, підприємства з виготовлення отруйних,
вибухових матеріалів, речовин і виробів, пожежонебезпечні виробництва чи сховища,
виробництва з безперервними технологічними процесами у хімічній, мікробіологічній
промисловості тощо);

2) земельні угіддя, водойми, ліси тощо;

3) стада і колекції тварин, риба, що водиться у ставках та інших водоймищах, вели­
кі пасіки тощо;

4) посіви сільськогосподарських чи інших культур, лісові масиви тощо.

3. Об'єктивна сторона диверсії проявляється у вчиненні суспільно небезпечних
дій (зокрема, вибухів і підпалів), спрямованих на:

1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здо­
ров'ю;

2) зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське
чи оборонне значення;

3) радіоактивне забруднення;

4) масове отруєння;

5) поширення: епідемій; епізоотій; епіфітотій.

Диверсія є закінченою з моменту вчинення вибуху, підпалу, затоплення, обвалу чи інших дій відповідної спрямованості, незалежно від того, чи фактично настали ті або інші наслідки (наприклад, у результаті вибуху у зв'язку зі слабкою міцністю заряду може вза­галі не настати будь-яких помітних наслідків, через дощ може не загорітися підпалене сховище або отрута чи патоген виявляться неефективними). Наявність і тяжкість фак­тичних наслідків у вигляді загибелі людей, заподіяння шкоди їх здоров'ю, зруйнування або пошкодження певних об'єктів, радіоактивного забруднення, масового отруєння, епідемій, епізоотій чи епіфітотій враховується судом при призначенні покарання.

Вибух передбачає займання певних об'єктів внаслідок миттєвого хімічного розкла­дання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення сильно нагрітих газів,;і підпал - це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об'єктів. Про поняття вибуху див. також коментар до ст. 273.

До інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних (і і/кень чи іншої шкоди їх здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, іають важливе народногосподарське чи оборонне значення, можна віднести, ска-о, пошкодження дамби гідроелектростанції, яке потягло затоплення населеного вимикання сигналу маяка, наслідком чого стала загибель корабля, пуск раке-прямованої на важливий народногосподарський чи воєнний об'єкт, поміщення у в місці масового відпочинку людей дроту високовольтної лінії електропередач, інізацію катастрофи, внесення вірусів у комп'ютерні системи з метою утруднення "ї роботи або знищення накопиченої на магнітних носіях важливої інформа­ції ІОЩО.

Масове знищення людей - це позбавлення життя багатьох людей. Конкретна кіль-і. людей, знищення яких можна визнати масовим, визначається з урахуванням об-1111 справи. Це може бути як декілька тисяч осіб, що скупчені в одному місці під наприклад, демонстрації, так і декілька десятків осіб, які знаходяться, скажімо, у піку посольства, у міському транспорті, дитячому садку, лікарні, відділенні міліції, ому громадському місці.

11 ід тілесними ушкодженнями розуміється порушення анатомічної цілісності тка-

чрганів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх

оджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних, а під іншою

\н)ою здоров'ю людей - неврологічний розлад, втрата працездатності тощо. Деталь-

..... С про поняття тілесні ушкодження див. коментар до статей 121, 122, 125.

До дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, можуть бути віднесені, напри-і (руйнування чи пошкодження ядерних установок, інших джерел іонізуючого ви-імінювання, порушення корпусу, оболонки агрегату, виробу, де знаходяться радіо-II і ніші речовини, шляхом його розбирання чи підпалювання тощо.

І Іід масовими отруєннями розуміється заподіяння шкоди життю і здоров'ю більш­им широких кіл населення шляхом їх отруєння. Масове отруєння тварин і рослин киаліфікуватися за ст. 441 як екоцид. Дії, спрямовані на масове отруєння, поляга-у домішуванні токсичних (отрутних) речовин до води, повітря, продуктів харчу- ІНЯ, лікарських засобів і т. ін.

/ підемія - це такий, що відбувається на значній території за відносно короткий іміжок часу, процес масового поширення заразних захворювань людей (чуми, холе- віспи, тифу, дифтерії, туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, грипу, правцю, кору, ипової пневмонії тощо), коли показник інфекційної захворюваності серед населення мої місцевості та у певний час перевищує звичайний рівень, характерний для даної мийної хвороби, та характеризується відповідною динамікою. Окремі випадки за­мокання людей, навіть на особливо небезпечні інфекційні хвороби або екзотичні чи иявленої етіології хвороби, не можуть визнаватися епідемією. При цьому умисне іження однієї, двох чи кількох осіб венеричною хворобою кваліфікується за ст. 133, і русом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби - за І 10. Загибель людей у результаті епідемії охоплюється складом цього злочину і до-і тої кваліфікації не потребує.

/ пізоотія - це такий, що характеризується безперервністю на значній території за

косно короткий проміжок часу, процес масового поширення заразних (інфекційних

іраштарних) захворювань (сказу, чуми, ящуру, вірусного ентериту, сапу, туберку-

сибірки, бруцельозу тощо) сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, ла-

11 орних, диких, циркових тварин та хутрових звірів, домашньої і дикої птиці, бджіл,

м жаб, молюсків, раків, шовкопрядів, інших представників фауни, а також ембріо-

шкубаційних яєць, заплідненої ікри, зиготи, сперми тощо.

/ піфітотія полягає у значному поширенні грибкових, вірусних чи бактеріологіч-

іахворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, вод-

га інших рослин (фомопсису соняшнику, гельмінтоспоріозу кукурудзи, рису чи

' опіку плодових, хвороби Пірса винограду, стеблової та жовтої іржі пшениці,

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

Дата добавления: 2015-08-02