І таття 115

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Про поняття зґвал­тування див. ст. 152 і коментар до неї, а про поняття насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом - коментар до ст. 153. Оскільки вбив­ство не є способом вчинення зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, то умисне вбивство в процесі зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом або одразу ж після їх вчинення слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 152 або ч. З ст. 153. У випадках, коли умисне вбивство потерпілої особи з ме­тою приховати зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті непри­родним способом вчинено через деякий час після вчинення названих злочинів, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною час­тиною статей 152 або 153 та за п. 10 ч. 2 ст. 115. За п. 10 ч. 2 ст. 115 слід кваліфіку­вати також і умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть з трупом людини.

Умисним вбивством, вчиненим на замовлення (п. 1 1 ч. 2 ст. 1 15), є умисне позбав­лення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник -вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріаль­ного характеру. В останньому випадку, коли доручення має форму угоди, умисне вбив­ство кваліфікується за п. 11 ч. 2 ст. 115 незалежно від того, коли було вчинено обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні. Під діями матеріаль­ного характеру слід, зокрема, розуміти: сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо, а під діями нематеріального характеру - будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (на­приклад, допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звіль­нення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи є або підбу­рювачем, або організатором (якщо він не є співвиконавцем цього вбивства), і його дії слід кваліфікувати за частинами 3 або 4 ст. 27 і п. 11 ч. 2 ст. 115. Дії замовника умисно­го вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за п. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п. 12 ч. 2 ст. 115, коли вбивство було замовлене групі осіб). Якщо ж замовник умисного вбив­ства, який не є співвиконавцем вбивства, керується корисливими, а виконавець - яки­мись іншими мотивами, дії замовника необхідно кваліфікувати за ч. З чи 4 ст. 27 і п. 6 та 11 ч. 2 ст. 115. Дії виконавця умисного вбивства на замовлення, якщо він також вчи­нив злочин з корисливих мотивів, кваліфікуються за пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115. Але п. 11 ч. 2 ст. 115 не може застосовуватися, коли замовлено не умисне вбивство, а будь-який інший насильницький злочин. Якщо, наприклад, замовник доручив виконавцеві запо­діяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, то за­мовник підлягає кримінальній відповідальності за співучасть у злочині, який він органі­зував або до вчинення якого підбурював, а виконавець - за той злочин, який фактично вчинив, окрім передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов'язок позбавити потерпілого життя, але з незалежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочи­ну і кваліфікуватися за відповідними частинами статей 27, 14 (15) і п. 11 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ст. 115), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домов-іеністю як співвиконавці дві і більше особи, які заздалегідь (до початку цього злочину) юмовилися про його спільне вчинення.

Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хо-•II й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, \ чи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямова­ним на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група ІМжала за необхідне виконати для реалізації цього умислу.

З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що и'іиііюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: |) «істосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення мою у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, і;і подіяв потерпілому смерть; б) подолання опору потерпілого з метою полегшити за­подіяння йому смерті іншим співучасником (застосування до потерпілого фізичного чи ін пхічного насильства, зв'язування його чи утримання, в той час як інший співучасник і.індає йому ударів з метою заподіяння смерті тощо); в) усунення певних перешкод, що и конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно \ і кладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жерт-іи, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви; г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, кон­кретної допомоги під час вчинення вбивства шляхом передачі зброї, давання порад то-що; д) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпо-і гредньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію гпільного умислу на вбивство.

Якщо учасники групи осіб діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавляв життя одного потерпілого, дії кожного із них слід кваліфікувати як умисне ичивство двох і більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб (пункти 1 і 12 ч. 2 ст. 115). У випадку, коли умисне вбивство вчинене за попередньою змовою ор-і лнізованою групою, дії її членів також слід кваліфікувати за п. 12 ч. 2 ст. 115. Якщо ж мисне вбивство вчинене злочинною організацією, озброєною бандою, терористичною і руною чи терористичною організацією, не передбаченим законом воєнізованим або іиройним формуванням, організованою групою, створеною з метою тероризування у шшравних установах засуджених чи нападу на адміністрацію цих установ, воно підля- Гіє кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115 та, відповідно, м 1 ст. 255, ст. 257, ст. 258-3, ч. 5 ст. 260, ст. 392.

Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за ви­нятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК, не підлягає кваліфікації за и 13 ч. 2 ст. 115, якщо судимість особи за раніше вчинене умисне вбивство знята чи погашена в установленому порядку та на момент вчинення наступного умисного вбив-і і на не спливли строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за раніше вчинене умисне вбивство, а у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 49, коли особа іа звільнена судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків іавності.

Підставою для кваліфікації діяння за п. 13 ч. 2 ст. 115 є вчинення особою не лише пчивства, передбаченого ст. 115 КК 2001 р. чи статтями 93, 94 КК 1960 р., а й умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за яке передбачена пішими статтями КК (статті 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК 2001 р. чи відпо-шчні статті КК 1960 p.).

Відповідальність за повторне умисне вбивство чи замах на нього настає незалежно іід того, чи вчинила особа раніше умисне вбивство або замах на нього, чи була вона шіконавцем або іншим співучасником умисного вбивства. Якщо винний не був засу­вний за раніше вчинене умисне вбивство або замах на нього, такі його дії підлягають

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

Стаття 116

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

самостійній кваліфікації, а наступне умисне вбивство слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115. Подібним чином самостійно повинні кваліфікуватися діяння і у випадках, коли: а) спочатку вчинюється замах на умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115), а потім умисне вбивство (ч. 1 ст. 115); б) коли спочатку вчинюється вбивство за обтяжуючих обставин, а потім замах на умисне вбивство.

Якщо винний в різний час вчинив два замахи на умисне вбивство за обтяжуючих обставин і за перший з них не був засуджений, вчинене загалом потрібно кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 15 і п. 13 ч. 2 ст. 115 та відповідними пунктами ч. 2 ст. 115, що передбачають обтяжуючі обставини обох замахів на умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Коли особа у різний час вчинила декілька умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 (реальна сукупність злочинів), її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цими пунктами та за п. 13 ч. 2 ст. 115.

Вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (за ви­нятком умисних вбивств, передбачених статтями 116—118), як кваліфікуюча ознака, передбачена в п. 13 ч. 2 ст. 115, повинна застосовуватися при кваліфікації дій тільки тих співучасників, яких ця ознака стосується.

КПК(п. 11ст. 32).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 p. (cm. 52).

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р. (ст. 15).

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Затверджена нака­зом М03№ 226 від 25 вересня 2000 р.

Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертво-народженості. Затверджена наказом МОЗ № 179 від 20 березня 2006 р.

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи».

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Умисне вбивство, передбачене ст. 116, як і умисні вбивства, передбачені стаття­
ми 117 і 118, належить до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кри­
мінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства викликане такими обставина­
ми: 1) суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством,
систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; 2) суб'єктивна
сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єк­
та - його сильним душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність
усвідомлювати свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого
виникає раптово і реалізується негайно.

2. Об'єкт злочину - життя особи.

3. Об'єктивна сторона цього вбивства характеризується: 1) діями— посяганням
на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причиновим зв'язком
між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою вчинен­
ня злочину.

Необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 є сильне душевне хвилю-

вання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного зну­щання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та пев­ною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Фізіологіч­ний афект не розглядається як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом ін­шого хворобливого стану психіки. Така особа є, по суті, обмежено осудною (див. ст. 20 та коментар до неї). Фізіологічний афект потрібно відрізняти від патологічного афекту, який є тимчасовим розладом психічної діяльності, що слугує підставою для визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19). Для з'ясування, чи вчинено діяння в стані сильного ду­шевного хвилювання, має проводитися судово-психіатрична експертиза.

Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, про­цес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурх­ливістю, швидкоплинністю.

Особливістю об'єктивної сторони даного складу злочину є те, що посягання на життя іншої особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого. Закон не уточнює, яким саме за характером має бути застосовуване потерпілим насильство. Таким чином, насильство, внаслідок якого вини­кає стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду). Поняттям насильства у складі цього злочину охоплюються і будь-які інші дії на­сильницького характеру (незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо). Основна вимога, яка пред'являється до насиль­ства у складі розглядуваного злочину,- спроможність викликати в особи стан сильного душевного хвилювання. Що стосується погроз, то очевидно, що найбільшу потенційну можливість у цьому плані мають найнебезпечніші види погрози, зокрема погроза вбив­ством, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, знищен­ням майна, заподіянням тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Встанов­лення реальної можливості спричинення тим чи іншим насильством, систематичним шущанням або тяжкою образою стану сильного душевного хвилювання є питанням фак­ту, яке повинно вирішуватися з урахуванням всіх обставин справи (характеру дій потер­пілого, особливостей психічного стану винного, характеру відносин потерпілого з вин­ним, обстановки, за якої застосовувалося насильство чи завдавалася тяжка образа, тощо). Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання, обо­в'язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке насильство. Протизакон­ність дій потерпілого у даному випадку виступає причиною виникнення у винного спе­цифічного емоційно-психологічного стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді заподіяння смерті потерпілому. Іншими словами, якби потерпі-іий не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою чергу, ИЄ вчинив би протиправних дій щодо нього. Причиною виникнення стану сильного ду­шевного хвилювання може бути протизаконне насильство з боку як приватної, так і жбової особи, у т. ч. тієї, яка за своєю посадою чи характером виконуваних повно-Мжень наділена законом правом застосовувати насильство до громадян (це, наприклад, працівники міліції, СБ, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, працівники органів і установ виконання покарань).

Систематичне знущання - особливо цинічне глузування, тривале кепкування над

юою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) харак-

і. Воно може, зокрема, проявлятися у фізичному насильстві (нанесенні численних

І ілрів, штовханні, нанесенні ран гострими предметами), безжалісному, грубому пово-

•пні з потерпілим, що завдає йому фізичних та психічних страждань (позбавлення

і'М, води, одягу), принизливому ставленні до потерпілого (постійні образи, цькування,

спрямоване висміювання, глум над ним тощо).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ 11

І таття 117

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб'єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі - словом (усно, письмово), шляхом зображення, дією. Обра­зою можуть бути визнані, наприклад, публічні цинічні зневажливі вислови, нецензурна лайка чи висловлення принизливих характеристик на адресу потерпілого або близьких йому осіб. Образа способом зображення може бути здійснена, зокрема, шляхом вико­нання карикатури чи компонованої фотографії, які зображують вказаних осіб у приниз­ливому вигляді. Образа дією може полягати у цинічно-глузливому торканні до тіла по­терпілого, демонструванні непристойних жестів, плювання в обличчя, зривання одягу з оголенням інтимних частин тіла тощо. До тяжкої образи слід також відносити іншу яв­но непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує честь і гідність суб'єкта або його близьких. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб'єкта, сприйняття ним факту образи.

Протизаконне насильство, систематичне знущання і тяжка образа можуть мати комбінований характер. Наприклад, нанесення тілесних ушкоджень може бути поєдна­не з висловленням погроз, особливо цинічним глузуванням, зневажливими висловлю­ваннями.

Виникнення стану сильного душевного хвилювання внаслідок застосування до осо­би насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні її працівниками мі­ліції у разі вчинення нею злочину чи іншого правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно вчинила вбивство, за ст. 116.

У випадках, коли вбивство вчинено після того, як стан сильного душевного хвилю­вання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають від­повідальність за вчинення зазначених злочинів без пом'якшуючих обставин. Протиправ­на поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання винного (п. 7 ст. 66).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є час його вчинення. Цей зло­чин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин. Крім того, характерною ознакою об'єктивної сторони цього злочину є обстановка його вчинення - вбивству має передувати протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа з боку потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого. Про поняття смерті людини див. коментар до ст. 115.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла до його вчинення 14-річного віку
і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що
раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або
тяжкої образи з боку потерпілого.

Вчинення умисного вбивства службовою особою, яка перебувала в стані сильного душевного хвилювання, при перевищенні нею влади або службових повноважень слід також кваліфікувати за ст. 116. Додаткової правової оцінки за ч. З ст. 365 такі дії не по­требують.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим або непрямим
умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дні
особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим (виникаючії
раптово, він одразу й реалізується); 2) емоційний стан винної особи характеризується
сильним душевним хвилюванням, що значною мірою знижує її здатність усвідомлюй;!
ти свої дії або керувати ними. Мотивами умисного вбивства в стані сильного душевно
го хвилювання (які не впливають на кваліфікацію вчиненого за ст. 116), як правило, і
помста і ревнощі.

6. Умисне вбивство потерпілого в стані сильного душевного хвилювання може бу пі
вчинене за обставин, які за законом (ч. 2 ст. 115) для умисного вбивства є обтяжуючії
ми. Це може бути вбивство: двох і більше осіб, малолітньої дитини або жінки, ЯКІ

іомо для винного перебувала в стані вагітності; з особливою жорстокістю; спосо-і, небезпечним для життя багатьох осіб; у зв'язку з виконанням особою службового і ромадського обов'язку (пункти 1, 2, 4, 5, 8 ч. 2 ст. 115). У таких випадках має міс-мшкуренція двох спеціальних кримінально-правових норм - норми, що містить ід злочину з пом'якшуючими обставинами, і норми, що містить склад злочину з «жуючими обставинами. За правилами кваліфікації злочинів перевага при правовій

..... ЩІ вчиненого за таких обставин надається нормі, що містить склад злочину з

і якшуючими обставинами, тобто ст. 1 16.

КПК (статті 75, 76, 203, 204).

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про-

* нття та здоров 'я особи» (пункти 9, 23, 28).

Стаття 117. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Дата добавления: 2015-08-02