Читайте также:
|
Україна під час Другої світової війни (1939–1945).
Радянсько-німецькі договори 1939 р. та західноукраїнські землі
Перебування роз’єднаних українських земель у складі СРСР, Польщі, Чехословаччини, Румунії — один iз найбільш складних моментів політичного становища в Центральній і Східній Європі напередодні Другої світової війни. Геополітичне розташування цих земель зробило їх об’єктом зіткнення інтересів СРСР і Німеччини.
Західноукраїнські землі у статтях радянсько-німецьких договорів 1939 р.
А. Гітлер розглядав Україну як майбутній плацдарм у завоюванні СРСР, використовував «українську карту» для залучення союзників у центрі Європи (у 1938 р. він підтримав створення автономії Закарпаття — Карпатської Русі, яка в наступному році була окупована за згодою Німеччини її спільницею — Угорщиною). СРСР прагнув перенести далі на захід і зміцнити свій західний кордон, розраховуючи водночас на початок великої війни в Європі.
Радянсько-німецький договір про взаємодопомогу й ненапад (пакт Молотова—Рібентропа) був підписаний 23 серпня 1939 р. Секретний протокол, оформлений додатково до пакту, передбачав розподіл сфер впливу й окупації в Європі. Радянському Союзу передавалися Східна Галичина, Західна Волинь, Західна Білорусія, Прибалтика. Німеччина разом із власне польськими землями отримувала Холмщину, Підляшшя, Лемківщину, котрі мали увійти до польського генерал-губернаторства.
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 58 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Уильям Пол Янг | | | Радянізація західних областей України |