Санта-гертруда

Походження. Створена в першій половині XX ст. (1940 р) у СІЛА (графство Санта-Гертруда) шляхом схрещування місцевої Лонгхорнської худоби із м'ясними шортгорнами, а потім з індійським зебу (браман). Худоба інбредного походження.

Екстер'єр і продуктивність. Тварини великі, міцної будови з відмінними м'ясними формами та добре розвиненим підгруддям. Шкіра тонка, еластична, зі складками на шиї. Волос короткий, блискучий. Масть вишнево-червона, на нижній частині тулуба невеликі білі плями. Голова середнього розміру. Спина пряма, не дуже довга, добре обмускулена, особливо на крижах. Зад довгий і у багатьох тварин трохи опущений. Груди глибокі й широкі. Кінцівки сухі, міцні, копитний ріг чорний, міцний. Порода стійка до високих температур і ряду захворювань. Худоба належить до великих м'ясних порід. Жива маса корів 550-600 кг, бугаїв 800-1000 кг і більше. Корови характеризуються високою молочністю (2200-2500 кг). Жива маса телят при народженні 26 кг, а при відлученні 230-250 кг. Середньодобові прирости молодняку близько 1200 г. Забійний вихід 65%. Недоліком породи є низький вихід телят, а також якість м'яса (воно грубіше, ніж у британських м'ясних порід).

Етапи еволюції. І - кінець XV ст. - перша половина XIX ст. - розведення малопродуктивної лонгхорнської худоби робочо-м'ясного типу, що відрізнялася витривалістю, міцною конституцією, добрим використанням пасовищ, пристосованістю до високих температур і стійкістю до крово- паразитарних захворювань.

П - друга половина ХГХ ст. - початок XX ст. - проведення поглинального схрещування лонгхорнської худоби із шортгорнами і герефордами й одержання висококровних помісей.

Ш - 1910-1940 рр. XX ст. - відтворне схрещування висококровних шортгорнських помісей із плідниками генотипу шортгорн + зебу. Інтенсивне використання р племінній роботі бугая Манки (3/8 зебу + 5/8 шортгорн) та його потомків вплинуло на створення породи. Закріплення бажаних ознак цих тварин відбувалося методом близькоспорідненого розведення, в подальшому — помірного інбридингу та використанням індивідуальної лінійної і масової селекції тварин. У 1940 р. порода була із визнана офіційно.

IV - середина XX ст. - щорічне випробування бугаїв за інтенсивністю росту, проведення офіційних дослідів по відгодівлі, створення асоціації по розведенню худоби, затвердження стандартів відбору залежно від породності типу і кровності, видання племінної книги. Експорт худоби в 31 країну. V - кінець XX ст. - селекція худоби на інтенсивність росту і м'ясність.

Стан та використання. Худоба відрізняється за типом: подібна більше на шортгорнську породу, інші тварини схожі на зебу і мають в області холки горб. Завдяки позитивним характеристикам (стійкість до жари і захворювань, високі м'ясні якості) худобу розводять в багатьох країнах (Куба, Мексика, Гватемала, Росія, Україна та ін.). Використовується для промислового і відтворного схрещування.

Бажаний тин. Тварини міцної конституції з гармонійною тілобудовою, добре вираженими м'ясними формами із поліпшеними ознаками плодючості.

Методи удосконалення. Типізація тварин, підвищення їхньої плідності й ослаблення ознак, властивих зебу (недосить висока якість м'яса і низька відтворна здатність) здійснюється методами внутрішньопородної селекції, відбору і підбору, оцінки племінної цінності тварин та ін.

Дата добавления: 2015-08-10