В умовах жорсткого цензурного тиску роль своєрідного “каталізатора” для виникнення англійських і французьких газет відіграла Голландія, яка в ХVІІ ст. була найліберальнішою державою Європи як в економічному, так і в духовному аспектах. Французький філософ і публіцист П’єр Бейль, котрий сам знайшов політичний притулок у Роттердамі, писав у 1684 р.: “Республіка Голландія має перевагу, якої немає в жодній іншій країні: у ній надають друкарам свободу у досить великих масштабах, так що до них звертаються з усіх кінців Європи люди, збентежені труднощами, з якими вони зіштовхуються, намагаючись отримати привілей – право друкувати свої твори”.
Добре налагоджена друкарська справа та вміле використання переваг “ідеологічного лібералізму” дозволило Голландії отримати чималий прибуток від продажу друкованої продукції у сусідні країни (Англію, Францію), де вона йшла нарозхват. У вересні 1620 р. Каспар ван Хілтен (видавець і редактор першої голландської газети “Courante eyt Italien, Duetsland, etc.” – “Вісті з Італії, Німеччини тощо” почав перекладати власне видання французькою мовою та розповсюджувати на території Франції під назвою “Courant d’Inalie & d’Almaigne, etc”. Судячи з усього, це підприємство ван Хілтена мало комерційний успіх.
У грудні того ж 1620 р. голландський гравер і картограф Пітер ван де Кеєре, котрий жив кілька років у Лондоні, почав видавати в Амстердамі англійською мовою газету, що являла майже дослівний переклад голландських “couranto”. Перший номер видання Кеєре від 2 грудня 1620 р.
вийшов без назви і починався вельми примітно: “The new tydings out of Italie are not yet com” – “Свіжі новини з Італії ще не отримані”.
Із другого номера у цього видання з’являється назва “Corrant out of Italie, Germany, etc”. Новини, що містилися у віддрукованій в Амстердамі газеті, важко було назвати свіжими, але вони давали читачам уявлення про події, що відбувалися в Європі.
Період домінування “детальних газет голландців”, як називав їх у 1621 р. Роберт Бертон, тривав недовго – близько двох років, після чого вони були витіснені власне англійськими періодичними виданнями. Але вони істотно доповнили “інформаційний простір” Британії, який той же Роберт Бертон в “Анатомії меланхолії” описував таким чином: “Усякий день узнаю я нові відомості: звичайні чутки про війну, чуму, пожежі, повені, крадіжки, вбивства, зарізування, метеори, комети, привиди, дива, мерців, взятих або обложених містах у Франції, Німеччині, Туреччині, Персії, Польщі та інших; про набори ті щоденні приготування до війни та інших подбіних новинах, які веде за собою наш бурхливий час: виграні битви, стільки-то чоловік вбито, …корабельні аварії, піратство, морські двобої, мир, ліги, стратагеми й нові тривожні вісті, – нечуване змішення обітниць, бажань, дій, указів, прохань, процесів, захисту, прокламацій, скарг, збитків, – ось що щодня вражає наш слух. …Потім йдуть відомості про шлюби, маскаради, святкування, ювілеї, посольства, верхогони й турніри, тріумфи, трофеї, паради, ігри, театральні вистави. Сьогодні ми узнаємо, що когось зроблено новими лордами та сановниками, завтра – що зняті важливі посадові особи, потім роздані нові почесні нагороди. Один звільнений, інший ув’язнений. Один купує, інший не може платити; цей отримує статок, його сусіда стає банкрутом. Тут багатство, там – дорожнеча й голод. …Таким чином усякий день я узнаю громадські й приватні новини”.
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Заснування цензури в Європі | | | Британська преса |