Психолого-педагогічні проблеми ефективного використання комп’ютерної техніки в навчальному процесі

Успішне рішення багатоаспектних проблем комп'ютеризації в сфері освіти можливо лише при виконанні ряду психолого-педагогічних вимог і умов, що визначають кінцеву ефективність навчально-виховної, управлінської й науково-дослідної педагогічної діяльності. Актуальність психолого-педагогічної проблематики обумовлена насамперед тим, що вона охоплює практично всі напрямки використання комп'ютерної техніки.

Психолого-педагогічне обґрунтування необхідно й при рішенні питань, пов'язаних з комп'ютерним всенавчанням. Відбір навчального матеріалу як за шкільним курсом «Основи інформатики й обчислювальної техніки», так і по спеціальних предметах у системі професійного утворення повинен бути обґрунтований не тільки в традиційному дидактичному аспекті, що припускає виконання всіх принципів і закономірностей навчання, але й у психолого-педагогічному: навчання, виховання й розвиток учнів з урахуванням їх специфіки [11, с. 41].

Психологічний аспект проблеми комп'ютерного навчання зв'язаний з поглибленим аналізом діяльності як основного механізму досягнення викладачем і учнями тих або інших конкретних навчальних цілей, а дидактичний аспект припускає виявлення використання закономірностей самого процесу навчання, переосмислення цих закономірностей з урахуванням специфічних умов комп'ютеризації.

Одним з найбільш важливих умов підвищення ефективності процесу навчання є наявність оперативного зворотного зв'язку між учнями й викладачем, що дозволяє контролювати проміжні й кінцеві результати навчання, порівнювати їх з висунутими цілями й на цій основі вносити необхідні корективи в навчальний процес. Виконання цієї умови припускає ретельний психолого-педагогічний аналіз усього комплексу питань, що охоплюють такі, у принципі завжди специфічні й не піддаються шаблоновим рішенням проблеми, як виявлення щирих критеріїв ефективності навчання саме по даному навчальному предметі, визначення оптимальної частоти контролю, його об'єктивності, повноти, реалізація виховної й навчальної функцій контролю, розробка механізму оперативного відбиття результатів контролю в утримуванні, методах і організаційних формах навчання й т.д. [14, с. 154].

Розглядаючи діяльність учнів у навчальному процесі, доцільно розділити її на основну й допоміжну [62, с. 37-38]. Основна діяльність учнів пов'язана з оволодінням ними знаннями, уміннями, навичками, формуванням світоглядних, поведінкових і творчих якостей їхньої особистості. Вона (ця діяльність) не може бути передана комп'ютеру, оскільки будь-які знання й уміння людини в остаточному підсумку продукт його особистої діяльності. Допоміжна діяльність (пошук необхідної інформації, створення умов для виконання основної діяльності й т.п.), що не має прямого відношення до процесу засвоєння й не пов'язана зі змінами цілей навчання і його втримувань, може бути передана машині, оскільки це приведе до економії чинностей і часу учнів, а отже, дозволить їм з більшою продуктивністю виконувати основну діяльність.

Ще один шар серйозних психолого-педагогічних проблем комп'ютерного навчання пов'язаний з поглибленим розглядом категорії спілкування — базової категорії суспільних наук, що стоїть в одному ряді з такими фундаментальними категоріями, як «діяльність», «свідомість», «особистість» і т.д. Не менш важливо досліджувати, як змінюється традиційний процес спілкування педагога з учнями й учнів один з одним в умовах комп'ютерного навчання. Такий підхід цілком випливає з марксистської концепції суспільної сутності людини, відповідно до якого первинними, вихідними є не самі по собі індивіди, а «індивіди в їхніх взаєминах»[38, с. 222], а «будь-яке відношення індивіда як особистості, у тому числі й до природи, опосередковано його відношенням до іншої людини» [20, с. 129].

Найбільш загальної й соціально значимою функцією спілкування є його виховна функція. Саме в процесі взаємодії з іншими людьми людський індивід формується як особистість. Важливо звернути увагу на цілеспрямовану організацію міжособистісного спілкування в процесі комп'ютерного навчання, коли диференціація й індивідуалізація навчальної діяльності (тенденція, з погляду завдань навчання й розвитку людини, безсумнівно, прогресивна) усе більше загострюють проблему спілкування, породжують дефіцит спілкування.

Значення колективної навчальної діяльності, спільного суспільно корисної, продуктивної праці учнів винятково велике. Раціональне об'єднання зусиль підвищує працездатність, активність, веде до взаємодопомоги й взаємодії, породжує дух творчості, ентузіазму, змагальності й колективній відповідальності за кінцеві результати[14, с. 189].

Відомо, що основною формою навчально-виховного процесу в школах, професійно-технічних училищах, коледжах є урок. При високому рівні його організації, продуманому, педагогічно доцільному використанні технічних коштів навчання, варіюванні методів і прийомів навчання залежно від конкретних особливостей розв'язуваних на уроці навчально-виховних завдань учні не тільки систематично й цілеспрямовано опановують знаннями, практичними й інтелектуальними вміннями й навичками, але й здобувають суспільно необхідні особистісні якості, розвивають свої творчі здатності. Рішенню цих завдань, досягненню максимально можливих у даних конкретних умовах результатів при мінімальних витратах часу й інших ресурсів сприяє активно розроблювальна в радянській педагогіці теорія оптимізації навчально-виховного процесу, що пропонує вчителеві, педагогові-практику ряд чітких рекомендацій, спрямованих на вдосконалювання всіх компонентів уроку - його цілей, утримування, методів, коштів, організаційних форм з урахуванням диференціації навчальних можливостей учнів, вибору оптимального темпу навчання, формування позитивної мотивації навчання [3, с. 86].

Психолого-педагогічні дослідження й уже наявний досвід використання комп'ютерів у навчальному процесі змушують із усією серйозністю й старанністю підходити до оцінки складних, діалектичних, багато в чому суперечливих явищ, пов'язаних з комп'ютерним навчанням. Не беручи під сумнів соціально-економічну й педагогічну значимість комп'ютеризації в сфері освіти, дійсно цікаві й багато в чому революціонізуючі можливості використання комп'ютерної техніки як кошти навчання (індивідуалізація навчання, активізація учбово-пізнавальної діяльності учнів, автоматизація рутинних операцій і пов'язана із цим економія навчального часу, зручність подання інформації різного виду на екрані дисплея й виконання різних навчальних процедур за допомогою індивідуальних відеотермінальних пристроїв, підключених до комп'ютера, і т.п.). Але разом з цим існують також і деякі негативні наслідки захоплення комп'ютерною технікою та її педагогічних можливостей.

Необхідно чітко усвідомлювати (вживати відповідні попереджувальні міри), що зайва індивідуалізація навчання (використання домашніх персональних комп'ютерів), орієнтація на алгоритмізацію розумової діяльності навіть у тих випадках, коли необхідна аналітико-синтезуюча діяльність, передача комп'ютеру оцінних функцій у процесі вибору оптимальних варіантів рішення (особливо в екстремальних ситуаціях), практично повна відмова від виконання так званих рутинних (головним чином обчислювальних і довідково-пошукових) операцій, формування в учнів малообґрунтованої впевненості в необмежених евристичних можливостях комп'ютера й відповідних потребуючих настроїв, що межують із відмовою від самостійних зусиль у досягненні тих або інших цілей, надмірне (із чималими витратами часу) захоплення діалоговим спілкуванням з комп'ютером у процесі різноманітних і дійсно захоплюючих відеоігор (за рахунок інших видів діяльності, у тому числі гігієнічно необхідного дозованого відпочинку, занять фізичною культурою й спортом, самостійного (по першоджерелах) ознайомлення із культурно-естетичними цінностями) і т.п.- всі ці (і деякі інші) можливі витрати комп'ютерного навчання вимагають реалістично оцінювати педагогічний потенціал такого перспективного напрямку вдосконалювання навчально-виховного процесу [13, с. 12].

Таким чином, для прийняття оптимальних рішень, що ставляться до використання комп'ютерної техніки як кошти навчання, необхідні серйозні, широко поставлені й чітко скоординовані теоретико-методологічні й дослідно-експериментальні дослідження, що дозволяють виявити як позитивні сторони комп'ютеризації, так і об'єктивні протиріччя й можливі негативні наслідки впровадження ЕОМ у навчальний процес. Тим самим можуть бути обґрунтовані не тільки раціональні, прогнозтичні доказові шляхи досягнення очікуваних психолого-педагогічних і дидактичних результатів комп'ютерного навчання, але й, що не менш важливо, необхідні, педагогічно виправдані витрати матеріальних і інших коштів реалізації нововведень, що використовуються.

Дата добавления: 2015-07-20