Формування економічної культури учнів як умова розвитку цивілізованих ринкових відносин

Актуальність вивчення проблеми формування економічної культури учнів у нових соціаль­но-економічних умовах життя зумовлена певними соціальними тенденціями розвитку нашого су­спільства. По-перше, перехід від адміністративно-командної до ринкової економічної системи, ос­новою якої є індивід, зумовив зростання ролі еко­номічної культури особистості, підприємливості, здатності приймати нестандартні рішення в різно­манітнихекономічних ситуаціях[48, с. 45].

Надзвичайно важливо, щоб молодь засвоїла цивілізовані ринкові методи господарювання, моральні принципи еконо­мічної поведінки та перетворила набуті економічні знання в глибокі особисті переконання, які б могли реалізуватися у сфері економічної діяльності, у мотив та джерела життєдіяль­ності. По-друге, існує значна залежність між професійним са­мовизначенням старшокласників та економічними стимулами трудової діяльності, проблемами зайнятості населення. Безу­мовно, не кожен учень стане в майбутньому економістом або підприємцем, але певний рівень економічної культури допоможе в подальшій самостійній трудовій діяльності. По-третє, в умовах ринку кожен індивід виступає не тільки як споживач, а й як власник усіх виробничих ресурсів, активний економічний суб'єкт, здатний приймати ефективні рішення як на макро-, так і на мікрорівні. Ринок вимагає від усіх верств населення нового рівня знань і економічної культури, а надії на цивілізований розвиток ринкових відносин у країні пот­рібно пов'язувати з тими, хто сьогодні ще навчається в школі [48, с. 45].

Економічна культура формується на певному етапі роз­витку соціально-економічних відносин, коли певні суспільні потреби й цінності, породжуючи відповідні їм норми еконо­мічної поведінки соціальних груп, втілюються в адекватні форми соціально-економічних відносин і закріплюються як соціальні інститути [36, с. 196].Економічна культура, як і культура взагалі, є одночасно результатом і процесом діяль­ності людини, завдяки своїй діяльнісній сутності економічна культура в процесі її функціонування в суспільстві виступає соціальною реальністю, що має значний формуючий вплив на духовний світ людей, їх почуття, волю, вчинки. Аналіз педа­гогічної та соціально-економічної літератури дає змогу стверджувати, що інтерес до проблеми формування еконо­мічної культури особистості виникає в науковців ще в першій половині XXстоліття, але до 60-70-х років минулого століття ця проблема розглядалася лише як складова економічного виховання і навчання (П.Аутутов, А.Аменд, А.Нісімчук, В.Розов, О.Шпак та ін.) і не була самостійним напрямом дослід­ження. Ряд науковців досліджували економічну культуру в контексті народногосподарських завдань в умовах НТПААменд. Г.Смірнов); як синтез знань, переконань і практич­них дій (В.Матушкш, Ж.Тощенко). Важливе значення мала праця Л.Пономарьова, В.Попова, В.Чічканова «Економічна культура» (1987 рік), в якій уперше розглядалася економічна культура як самостійна частина культури, визначено її сут­ність, функції і зміст, однак основою методологічного підходу цього дослідження був класовий формаційний підхід [48, с. 45].

У науковій літературі подаються різні визначення сутнос­ті феномену економічної культури. Так, Г.Соколова розглядає економічну культуру як засіб взаємодії економічної свідо­мості й економічного мислення, що регулює економічну ді­яльність індивідів і соціальних груп [72,с. 91]. На думку С.Мочерного, економічна культура відбиває найбільш перспек­тивні, перевірені практикою способи дій та взаємовідносин — здобутки минулого, досвіду, загальномотиваційний аспект економічного зростання [46, с. 226].Автор навчального по­сібника «Людина і економіка. Соціоекономіка» В.Лагутін роз­глядає економічну культуру як певний соціальний механізм, який відтворює ті чи інші еталони і норми поведінки людей [31, с. 76].

Проаналізувавши різноманітні підходи до сутності еконо­мічної культури, можна зробити висновок, що це поняття доцільно розглядати з позицій системного підходу як компонент метасистеми загальної культури особистості, яка взаємопов'яза­на і взаємозалежна з усіма основними компонентами особистісної культури і впливає на їх розвиток. Плідним для до­слідження економічної культури є розгляд її не просто як частини загальної культури, а як «трансформацію» культури в широкому розумінні на сферу соціально-економічних відно­син. З цих позицій економічну культуру можна визначити як сукупність соціальних цінностей, моральних норм, стійких переконань людини, які грунтуються на економічних знаннях та економічному мисленні і є регуляторами економічної по­ведінки на всіх стадіях, суспільного виробництва[52, с. 45].

Економічна культура школярів як складне соціальне яви­ще може розглядатися зокрема з позицій психолого-педагогічної науки. При цьому основними її аспектами є: теоретич­ний, практичний та морально-етичний. Теоретичний аспект передбачає набуття школярами економічних знань, оволо­діння категоріальним апаратом, розуміння закономірностей економічного розвитку. Практичний аспект передбачає на­буття навичок економічної поведінки та формування в учнів економічного мислення. Морально-етичний аспект розгляда­ється як оволодіння системою цінностей і моральних норм, адекватних тій чи іншій економічній системі [52, с. 45]. Зазначена багатоаспектність змісту економічної культури свідчить про те, що особистість не тільки набуває необхідні знання про ос­новні економічні явища і процеси та засвоює певні стереоти­пи і норми економічної поведінки, а й залучається у певний ціннісний простір, головними орієнтирами якого є раціо­нальне економічне мислення, адекватні економічні дії та кри­терії економічного успіху. Перехід України до нової форми господарювання характеризується зміною історичного типу економічної культури: із заснованої на традиціях і звичках, вона перетворилася на культуру, що грунтується переважно на раціональних засадах. Для значної кількості населення на­шої країни, в тому числі й для учнів, характерна орієнтація на досягнення економічного успіху без трудового і творчого компонентів. Такі тенденції вимагають від педагогічної теорії іпрактики пошуку відповідних форм і методів формування економічної культури школярів. Основними передумовами формування економічної культури школярів у загальноосвіт­ній школі є неперервна економічна освіта і виховання, які сприятимуть морально-ціннісному самовизначенню школя­рів у ринкових умовах життєдіяльності.

Становлення економічної культури школярів - це діяльнісний процес більш повного оволодіння економічними знаннями для підвищення інтелектуального рівня розвитку і на цій основі гуманістичної перебудови всієї життєдіяльності особистості. Учням потрібні знання з економіки, які дають можливість самостійно й економічно ефективно здійснювати свою діяльність, успішно орієнтуватися в ринковому середо­вищі. Мета економічної освіти, у контексті формування еко­номічної культури школярів, визначає її основні завдання:

1) у сфері безпосередньої освіти - підвищення загальнокультур­ного рівня через засвоєння необхідного мінімуму економіч­них знань, умінь і навичок, розвиток економічного мислення, уміння використовувати набуті знання на практиці, розвиток здібностей до самоосвіти;

2) у соціально-моральній сфері особистості — розвиток гуманістичних і морально-ціннісних орієнтацій, удосконалення якостей особистості, що виявляються в адаптаційній мобільності (ініціативність, діловитість, чесність, відповідальність), адекватній позитивній самооцінці, прагнення до самовиховання, осмислення свого індивідуаль­ного економічного потенціалу, формування усвідомленої громадянської економічної поведінки;

3) у діяльнісно-ціннісній сфері особистості — розвиток уміння аналізувати еконо­мічні явища і процеси, аргументовано обґрунтовувати власну точку зору, формувати готовність до прийняття самостійних рішень і вміння відповідати за результати своєї діяльності[52, с. 46].

У період становлення нових соціально-економічних від­носин в Україні здійснена значна робота з розвитку шкільної економічної освіти ринкової орієнтації, приділяється багато уваги проблемам теорії і практики економічного виховання, формуванню якостей, необхідних сучасній діловій людині, формуванню економічної культури школярів. Розроблено і запроваджено в шкільну практику декілька варіантів програм з основ економіки, основ підприємницької діяльності, менед­жменту та маркетингу та інших курсів економічного спряму­вання. Про­те рівень економічних знань випускників загальноосвітніх шкіл свідчить, що шкільна економічна освіта перебуває ще в процесі свого становлення й потребує вдосконалення. Набуття школярами базових економічних знань у старшій школі не ви­рішує проблеми їхньої адаптації в динамічних ринкових умо­вах. Економічні знання значної більшості учнів мають теоре­тичний і несистемний характер, відірвані від реальної еконо­мічної дійсності, в учнів не розвинений достатній рівень еко­номічного мислення. У зв'язку з цим учні не можуть протисто­яти негативним явищам ринкового середовища [52, с. 46].

Базові економічні уміння, уявлення про потреби та спо­соби їх задоволення формуються ще у дошкільному віці. Діти у цьому віці засвоюють поняття, що відображають взаємодію людей («мій», «моє», «дам», «не дам», «візьми»), оволодівають первісними формами економічної поведінки. Економічне ви­ховання починається в сім'ї. Її життєвий уклад, спосіб життя дає уявлення про гроші, власність, прибутки, заробітну плат­ню, у 6-7-річному віці діти можуть пояснити значення 25-30 економічних понять.Психологи вважають, що характер залучення дитини в економічну підсистему на рівні домогосподарства закладає основу економічної свідомості особистості, формує її уяв­лення про себе як активного суб'єкта або просто учасника економічних подій. Звичайно, ці особливості розвитку дітей необхідно враховувати і починати ознайомлювати їх з еконо­мікою, починаючи з початкової школи. На цьому етапі еконо­мічні знання мають інтегруватися в зміст інших предметів, ос­кільки молодший шкільний вік — це період набуття базових життєвих знань, навичок і формування процесів розуміння, усвідомлення власного життєвого досвіду та оточення. Дітизасвоюють такі елементарні економічні поняпя, як «потреби», «ресурси», «бюджет», «товари і послуги», «гроші», «ціна». Практика показує, що учні 3—4-х класів здатні усвідомлювати й на певному рівні опанувати зміст найважливіших економіч­них явищ і процесів. Тому для цієї вікової групи пропонується навчальний предмет«Економічна азбука», вивчення якого до­повнюється читанням спеціальної дитячої літератури, прове­денням імітаційних ігор, екскурсіями тощо. В основній школі (5—9-ті класи) економічні знання інтегруються в зміст геогра­фії, історії, математики, правознавства. При поглибленому вивченні економіки у 5—6-х класах може викладатися курс«Подорож у світ економіки», у 7—8-х класах — «Підприємни­цтво у дії», у 8—9-х класах—«Міжнародний ринок» або «Діло­ва активність». Третій етап економічної освіти охоплює учнів випускних класів. На цьому етапі економічної освіти важливо здійснити перехід від загальних уявлень про економіку до опанування фундаментальних проблем економіки на основі конкретизації знань і спеціалізації в певній сфері. Тому еконо­мічна освіта випускників шкіл має забезпечувати формування в учнів якостей, притаманних учасникам сучасних ринкових відносин: діловитість, організованість, підприємливість. Саме в цьому віці учні вже мають певний багаж знань, а деякі вже і власний досвід роботи, більшість з них визначилася щодо майбутньої професії, тому вони свідомо сприймають запро­поновані знання та краще орієнтовані на здобуття економіч­ної освіти. Крім того, психологічні особливості в цьому віці да­ють можливість не тільки зрозуміти окремі економічні поняття, а й здійснювати аналітичні узагальнення. З урахуванням про­фільного навчання в старшій школі є можливість застосовува­ти різні підходи до економічної освіти старшокласників. У школах, ліцеях, класах з поглибленим вивченням економіки, крім обов'язкового курсу, запроваджуються курси за вибором з конкретних напрямів економіки [52, с. 46].

Економічне виховання — складний та багатогранний про­цес цілеспрямованого впливу на особистість учня з метою формування певної системи особистісних якостей. Оскільки економічне виховання зумовлене практичними потребами суспільства — адаптацією підростаючого покоління до пев­них умов соціально-економічного життя в усіх його аспектах (виробництва, розподілу, обміну й споживання), то головним критерієм його дієвості, основою реалізації його мети й зав­дань має бути відповідний зміст економічного виховання, який визначає виокремлення чинників і теорій, які формують істотні риси й спрямованість особистості учня для їх макси­мального виявлення і використання у виховному процесі.

Тому визначення змісту економічного виховання є одним з основних аспектів проблеми формування економічної культури школярів. Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури свідчить, що серед науковців та практиків немає єдиного погляду на зміст економічного виховання учнів. Різні підходи до визначення змісту економічного виховання підт­верджують практичну складність та багатогранність цього явища. В Японії, наприклад, основою економічного вихован­ня є ознайомлення учнів, починаючи з початкової школи, з економікою свого міста. Шведська система економічного виховання грунтується на ідеї «економічної освіти спожива­ча», яка передбачає ознайомлення учнів з основами раціо­нального господарювання, оволодіння навичками догляду за своїми речами. Англійська економічна освіта й виховання ді­тей спрямовані на освоєння школярами певних економічних технологій. У США Національна Рада з питань освіти вважає, що головним завданням економічного виховання є надання учням певних теоретичних знань з економіки. Ці знання пода­ються у формі гри і обов'язково пов'язуються з проблемами, що хвилюють дитину. У Франції зміст економічного вихован­ня учнів визначається тим, що школа є співучасником проце­су перманентної адаптації юнаків та дівчат до соціальних, економічних та професійних змін, що відбуваються в сус­пільстві [63, с. 94].

Значно розширює межі змісту економічного виховання учнів український учений, професор М.М. Фіцула. На його думку, зміст економічного виховання має таке навантаження:

а) економіка розвивається на базі сучасної науки й техніки, і вона має бути рентабельною й ефективною;

б) учасник еко­номічної галузі має осмислювати свою діяльність у масшта­бах конкретного виробництва, бути не просто виконавцем, а діловим раціоналізатором, працювати творчо;

в) працівник сумлінно ставиться до праці, дотримується трудової,

техно­логічної, планової дисципліни;

г) на виробництві запроваджу­ється наукова організація праці, яка визначає розстановку кадрів, певний режим і ритм роботи, забезпечує технологіч­ну послідовність операцій та якість кінцевого результату;

д) продукт праці, який не відповідає естетичним смакам спо­живача, не має попиту, завдає шкоди виробництву й економі­ці;

є) кожен працівник прагне внести зміни в свою виробничу діяльність, планує підвищення своєї кваліфікації [66, с. 63-64].

Отже, реалізація основних принципів економічної освіти і виховання в процесі навчальної діяльності, у позакласній і в позашкільній роботі забезпечують цілісність і неперервність процесу формування економічної культури учнів. Але, на жаль, формування економічної культури учнів, яка охоплює як особистісну, так і інституціональну складову, за­лежить не тільки від педагогічної теорії та практики, а й від по­дальшого вдосконалення економічної системи, соціальних цінностей і норм суспільства.

Дата добавления: 2015-07-20