Актуальні проблеми соціальної екології

В процесі еволюції суспільства взаємодія людини та природ­ного середовища проживання носила суперечливий характер. На ранніх етапах розвитку суспільства простежується тенденція за­лежності людини від природи. Так, в епоху палеоліту людина хоча і виробляла знаряддя, але тільки для збирання і мисливства (привласнення наявної легкодоступної їжі), і в цьому сенсі лю­дина мало відрізнялася від тварин. Мисливське збиральне госпо­дарство ставилося у сильну залежність від природи, і зона розсе­лення людей обмежувалася зонами теплого клімату та достатком їжі. В міру розвитку продуктивних сил суспільства людина підви­щувала свою відносну незалежність від сил природи. Вдоскона­лення знарядь праці, що дозволяли створювати швидко і у ве­ликій кількості необхідні для життя людини добра, будівництво іригаційних споруд забезпечувало стабільний урожай, а створення дамб захищало від повідей. Все це створювало сприятливі умови для людини, для її життя і втягнення в господарський обіг нових територій Землі.

Водночас із процесом ослаблення залежності людини від природного середовища формується і тенденція розширення зв'язків і відносин сус­пільства з природою. Це виявляється у всіх можливостях: використан­ня різноманітних природних копалин, сировини. Так, нафта тривалий період використовувалася тільки для тепла. Сучасна ж нафтохімія ви­робляє більш 8 тис. видів продуктів різноманітного призначення. Роз­винувши виробництво переробки і використання різноманітних видів природної сировини, людина виявилася в ще більшій залежності від природи, аніж на ранніх етапах суспільної еволюції. Залежність вияв­ляється у вичерпанні багатьох необхідних для людства корисних копа­лин, насамперед, руди чорних і багатьох кольорових металів, нафти, води, деревини, вугілля тощо. В процесі взаємодії суспільства та природи в ре­зультаті потужного антропогенного виливу па навколишнє середовище зростає загроза самому існуванню людства з двох причин: забрудненню навколишнього середовища і вичерпанню природних ресурсів.

Активно використовуючи природні ресурси на основі техно­логії, що постійно удосконалюється, та виробництва, суспільство добилося колосальних успіхів і якісно змінило спосіб життя. За останні 100 років, наприклад, людство збільшило в тисячу раз енергетичні запаси: в усьому світі споживання енергії на одного жителя становить більш 10 кВт. У розвинених країнах кожні 15 років подвоюється загальний обсяг товарів і послуг. Тоді як люд­ство вже починає тяжко розплачуватися за технічні та інші успіхи цивілізації. За 70—90-ті роки знищено 2/3 лісів, що покривають Землю, щорічно зростає кількість шкідливих викидів у навколишнє середовище. Змінився склад біосфери. Фахівці відзначають: нагро­мадження вуглецю в атмосфері, запиленість у порівнянні з почат­ком століття до кінця XX століття зросла на 20 відсотків. У нових для людства умовах взаємодія суспільства та природи має будува­тися так, щоб розвиток суспільства, всіх його компонентів не зав­давав шкоди природі, а навпаки, сприяв розвитку, треба створюва­ти такі умови, за яких природний фактор повніше б ураховувався і входив в структуру виробництва. В сучасній соціальній екології такий підхід до вирішення актуальних проблем взаємодії суспіль­ства та природи одержав назву коеволюції.

Дата добавления: 2015-07-25