Сучасні зникаючі породи

В останні 50 років основними молочними породами в Україні були червона степова, симентальська, чорно-ряба та лебединська. Питома вага кожної з порід за останні десятиріччя значно змінилася. Так, у 1974 р. питома вага сименталів становила 37,4% (у 1999 р. – 12,8%), - червоної степової породи - відповідно знизилася з 39,6 до 38,1%, а чорно-рябої збільшилася з 11,9 до 31,5%. Значно зменшилася питома вага лебединської породи.

Червона степова порода. Веде своє походження від червоної худоби, яка у свій час була значно поширена у Західній Європі. З німцями-колоністами, які на запрошення Катерини II освоювали наші сільськогосподарські угіддя в XVIII ст., тварини цієї породи потрапили в таврійські степи. Завезену худобу схрещували з аборигенною сірою українською породою, у результаті чого і сформувалася українська червона степова порода, добре пристосована до екстремальних місцевих умов (холодної та пронизливої зими з недостатньою годівлею, жарким сухим літом, сирою осінню з пожухлим травостоєм). Усе це послугувало формуванню низькорослої, малопродуктивної худоби, але добре пристосованої до даних природно-кліматичних умов.

У кінці XIX ст. з метою поліпшення продуктивних ознак, у першу чергу молочної продуктивності, значне місце в селекції червоної степової породи займало поліпшуване схрещування з остфрізляндською, голландською, шортгорнською та іншими породами, які масово було завезені в дану зону.

Удосконалення породи з залученням генофонду більш високопродуктивних порід зарубіжної та вітчизняної селекції продовжувалося і в післявоєнний період, коли для схрещування використовували червону датську, червону латвійську, джерсейську, англерську та деякі інші породи. Ці породи позитивно вплинули на продуктивні ознаки червоної степової породи. При цьому вона не втратила притаманні їй адаптаційні властивості щодо екстремальних умов. Це сприяло тому, що в середині XX ст. червона степова порода набула поширення не тільки в Україні, а і в інших країнах колишнього СРСР.

За екстер'єром і конституцією червона степова порода належить до молочного типу. Вона відзначається ніжною міцною конституцією, легким кістяком, ніжною шкірою, достатньо розвиненим технологічним вим'ям (в основному чашовидної форми з циліндричними дійками, задовільною швидкістю молоковіддачі).

Значна кількість порід, що використовувалися для поліпшення червоної степової породи, наявність міжстадних відмінностей в умовах вирощування молодняку, експлуатація тварин та інше зумовили значну мінливість основних господарсько-корисних ознак. Так, молочна продуктивність корів цієї породи коливається від 2,5 (товарні ферми) до 5 тис. кг молока (держплемзаводи) за лактацію, жиру в молоці від 3,4 до 3,9%, жива маса корів від 450 до 620 кг. У цілому генотип сучасної червоної степової породи зумовлює високу продуктивність, яка в повній мірі не реалізується внаслідок відсутності необхідних технологічних умов, у першу чергу годівлі.

Симентальська порода. Це одна з найстаріших європейських порід. Вона веде свою історію з середини I тисячоліття н.е. Свою назву отримала від центра утворення й поширення – долини Симмен у Бернському кантоні Швейцарії. М'який клімат, альпійські пасовища, добрі умови годівлі молодняку сприяли формуванню масивних, високомолочних, скоростиглих тварин із прекрасними м'ясними якостями.

Завезення сименталів в Україну почалося на початку XIX ст. і продовжувалося з певними перервами протягом більше 100 років. Основна маса перших завезених сименталів концентрувалася у лісостеповій зоні у районах бурякосіяння, у першу чергу, на фермах власників цукрових заводів. За рахунок створення так званих парувальних пунктів, де утримували і за плату використовували симентальських бугаїв-плідників. Ця порода, поглинаючи менш продуктивні місцеві породи (сіра українська), набула широкого поширення. У 50 -ті рр. XX ст. вона займала понад 38% загальної кількості великої рогатої худоби в Україні.

Симентальська порода - комбінована (молочно-м'ясного та м'ясо-молочного напряму продуктивності). На протязі століть вона успадкувала цінні властивості сірої української худоби: витривалість, міцність конституції, пропорційність будови тіла, добрі м'ясні якості. Переважна масть - полова і червоно-ряба.

Молочна продуктивність симентальських корів в основній масі господарств України, де розводили цю породу, була на рівні 2,5 тис. кг, жива маса корів - понад 400 кг. У провідних племінних господарствах по розведенню цієї породи середній надій був понад 5 тис. кг, жива маса дорослих корів - 600 -700 кг. Рекордистки цієї породи відзначалися високою продуктивністю на рівні 10 тис. кг молока і більше за лактацію. Ці дані свідчать про те, що через організаційні недоробки продуктивний потенціал симентальської породи використовувався у більшості господарств лише на 40-50%. І це стримувало подальше поліпшення продуктивних ознак даної породи.

Лебединська порода. Виведена в 50-ті роки ХХ ст. шляхом відтворного схрещування сірої української худоби зі швіцькою, яку завозили із Швейцарії (Кантон Швіц) у деякі райони Сумської області. Оскільки в м. Лебедині Сумської області було організовано держплемрозсадник цієї худоби, де, власне, перебував центр створення цієї породи, вона й одержала свою назву "Лебединська".

Худоба цієї породи має буру масть з різними відтінками від світлої до темно-бурої. Із екстер'єрних особливостей слід відзначити пропорційну будову тіла та добре розвинені статі, що характеризують і м'ясні якості, і молочні. Це дає підставу віднести цю породу до молочно-м'ясних порід з високим, але не реалізованим у більшості господарств генетичним потенціалом. У ряді господарств Сумської області надої корів цієї породи перевищували чотирьохтисячний рубіж, а окремі рекордистки давали 10-12 тис.кг молока за лактацію. Жива маса корів в основному сягає за 400 кг, на кращих фермах – 600 кг.

Чорно-ряба порода. За методами формування виділяють три основних типи породи: львівський, в основу якого взято голландську чорно-рябу худобу, завезення якої на територію Львівщини почалося з середини минулого століття; подільський, в основі якого знаходиться німецька чорно-ряба худоба з провінції Ольденбург; східний тип - це нащадки чорно-рябої худоби, яку завезено в післявоєнний період зі Східної Прусії, а пізніше з Естонії, Московської, Ленінградської та Львівської областей, також до цього типу відносять помісне потомство, одержане від поглинального схрещування симентальської породи чорно-рябою.

У післявоєнні роки чорно-ряба худоба значно потіснила симентальську та червону степову породи і за питомою вагою вийшла на перше місце в Україні серед молочних порід.

За екстер'єрно-конституційними особливостями породу відносять до молочного типу. Фенотиповою ознакою є добре розвинене залозисте вим'я ванно-подібної або чашоподібної форми, з рівномірно розвиненими четвертя­ми та високою швидкістю молоковіддачі. Тваринам характерна добра оплата корму, спокійний норов, висока молочна продуктивність (5-6 тис.кг молока за лактацію, жирність - 3,6-3,8%). Жива маса дорослих корів - 600-650 кг, бугаїв-плідників - 900-1000 кг, бугайців у 18-місячному віці - 500-540 кг, забійний вихід 56-58%.

4.1.3. Породи зарубіжної селекції, що використовуються для поліпшення вітчизняних порід

За продуктивним потенціалом розглянуті вітчизняні породи великої рогатої худоби значною мірою поступаються цілому ряду порід зарубіжної селекції, що природно зумовило необхідність завезення їх генетичного матеріалу (бугаїв, їх сперми, маточного поголів'я) в ряд господарств і племпідприємств України. Це дало можливість створити репродуктори імпортних порід, які забезпечують потреби внутрішнього ринку в племінному матеріалі.

Айрширська порода. Створена у XVIII ст. в Шотландії в результаті систематичного поліпшення місцевої великої рогатої худоби шляхом "прилиття крові" деяких порід, які розводили в цьому регіоні.

Айрширську худобу відносять до високопродуктивних молочних порід з високою жирномолочністю. Середня за живою масою тварина, досить витривала, добре пристосована до умов Північної Європи, проте малопристосована до умов жаркого клімату.

Для цієї породи характерна червоно-ряба масть. У тварин легкий кістяк, вим'я ванно-подібної форми з рівномірно розвиненими четвертями та циліндричними дійками. Жива маса дорослих корів цієї породи - 450-500 кг. Тому схрещування цієї породи з іншими молочними породами призводить до зниження живої маси помісей першого покоління. Середній надій від корів айрширської породи в господарствах-репродукторах в Україні, внаслідок відсутності необхідних технологічних умов, становить близько 3-4 тис. кг за вмістом жиру в молоці 3,8-4,2%.

Голштинська порода. Виведена в США і Канаді завдяки довготривалої внутріпородної селекції у напрямі підвищення молочної продуктивності.

Нині це найбільш високомолочна порода світу. Середня молочна продуктивність голштинських корів у фермерських господарствах США перевищує 6500 кг, а в окремих фермах - 10-12 тис. кг і жирністю молока на рівні 3,7%. Це досить крупні пізньостиглі тварини з висотою у холці 144 см. Жива маса корів – понад 700 кг, бугаїв – 700 -1050 кг, бугайців у 18-місячному віці - 460 кг, забійний вихід 55-57%.

У кінці XX ст. у багатьох країнах світу було проведено масове перетворення існуючих молочних порід худоби шляхом поглинального схрещування з голштинською (частка спадковості за голштинською породою - 62,5-65%).

Дата добавления: 2015-07-25