На промисловій основі

Технологія – це наука про способи та засоби, що забезпечують одержання максимуму високоякісної продукції від конкретного виду сільськогосподарських тварин при мінімальних витратах матеріалів, коштів, праці відповідно до конкретного стану розвитку науки й техніки на даний період розвитку суспільства.

Промислова технологія у сільському господарстві, зокрема тваринництві, передбачає широке використання ефективних та економічних процесів, в основу яких закладено методи, характерні для промисловості, високий ступінь механізації, автоматизації, комп'ютеризації виробничих процесів, потокова система виробництва, високоефективна організація праці. Розробка сучасних технологій вимагає глибоких знань у сфері біологічних та інших наук, що забезпечують реалізацію генотипових можливостей живих організмів, створених людиною і підпорядкованих її потребам. Але ці організми не витримали б невблаганного впливу природного добору, якби людина не забезпечувала їм оптимальні умови існування на тваринницьких фермах і комплексах.

Ферма- це одне або декілька тваринницьких приміщень, у яких, як правило, виконується певна частина загального циклу виробництва того чи іншого виду тваринницької продукції (наприклад, ферма з вирощування молодняку, ферма з виробництва молока тощо).

Тваринницький комплекс - це велике спеціалізоване підприємство, що включає в себе групу виробничих та адміністративних приміщень, підпорядкованих виробництву певного виду тваринницької продукції: молока, яловичини, свинини, вовни, яєць тощо. Комплекс може бути із закінченим і незакінченим циклами виробництва. Закінченим циклом виробництва передбачається значне обмеження завезення тварин певних статево-вікових груп з інших господарств, за винятком технологічних замін поголів'я. До складу тваринницького комплексу входять виробничі тваринницькі приміщення (корівники, телятники, свинарники, вівчарні та ін.), підсобні (склади для кормів, забійний пункт, майстерні, котельня, система доріг та огорожа й ін.), адміністративні будівлі (санпропускник, контора, ветеринарні служби, пункт штучного запліднення та ін.). На комплексі, як правило, концентрується все продуктивне поголів'я даного виду, що належить одному господарству або ж при міжгосподарській спеціалізації – ряду господарств одного або декількох адміністративних районів. При цьому концентрація поголів’я тварин одного виду в даному господарстві, що носить назву спецгоспу (з виробництва молока, яловичини або іншого виду тваринницької продукції), досягає значних розмірів і визначається сотнями (молочні спецгоспи), тисячами (спецгоспи з виробництва яловичини), десятками тисяч (спецгоспи з виробництва свинини), сотнями і навіть мільйонами голів (спецгоспи з виробництва яєць і м’яса бройлерів).

Тваринницькі об'єкти - ферми та комплекси, у яких сконцентроване велике поголів'я сільськогосподарських тварин чи птиці, відповідно вимог медицини та ветеринарії повинні бути певною мірою ізольовані від населених пунктів, від контактів з дикими та сільськогосподарськими тваринами, які не входять до складу поголів'я ферми чи комплексу.

Відповідно до цього розроблені й витримуються при проектуванні й будівництві нових ферм ряд обов'язкових вимог. Так, будівництво нової ферми (комплексу) повинно бути на відстані не менше 500-1000 м від найближче розташованого населеного пункту. При цьому ферма повинна розташовуватися з підвітряної сторони відносно населеного пункту. Бажане розміщення її у центрі кормової сівозміни, на землях з низьким (2-2,5 м) стоянням ґрунтових вод, на невеликому (бажано південному) схилі з подовжньою віссю розміщення тваринницьких приміщень з півночі - на південь. У зоні будівництва ферми не повинно бути скотомогильників (відстань не менше 300-1000 м), старих гноєсховищ. Важливе місце в профілактиці масових захворювань тварин має суворе дотримання санітарних розривів між виробничими приміщеннями, що повинні складати не менше 50 м, а відстань до складів з кормами - не менше 130 м. Обов'язковим є додержання протипожежних розмежувань (не менше 10- 30 м). У зв'язку з необхідністю економії земельних площ, що виділяються під будівництво ферм чи комплексу, перевищення згаданих параметрів недоцільне.

Будівництво ферм здійснюють як за типовими, так і за індивідуальними проектами. Вони включають стандартні параметри мікроклімату, що забезпечують комфортні умови утримання тварин й одержання від них високоякісної продукції, а для обслуговуючого персоналу - нормальні умови праці.

Відомо, що на великих підприємствах більше можливостей щодо впровадження засобів механізації трудомістких процесів. Проте досвід роботи фермерських господарств у розвинених країнах Заходу незаперечно свідчить про те, що й малі ферми високоефективно працюють за умов забезпечення їх комплексною механізацією й автоматизацією засобів виробництва. Це свідчить про необхідність впровадження засобів механізації та передових технологій в усіх без винятку молочнотоварних фермах.

Вибір проекту ферми залежить від запланованої потужності, тобто кількості поголів'я і їх продуктивності. У сучасній практиці будівництва та реконструкції тваринницьких ферм використовують різні типи планувальних рішень. Найбільш поширені тваринницькі приміщення павільйонного типу, при якому кожне виробниче, адміністративне й допоміжне приміщення при забудові розміщують окремо з додержанням санітарних і протипожежних розривів.

Так, на території ферми розташовують корівники, доїльно-молочний блок, родильне відділення, профілакторій для телят (від народження до 15-20-денного віку), кормоцех, кормосховища (для сіна, силосу, коренеплодів, соломи), санпропускник, ветізолятор, ветамбулаторія, гараж, майстерні, адміністративна будівля, автовагова. Територія ферми обов'язково огороджується. На її території мають бути проїзні та пішохідні дороги. Територію ферми озеленяють насадженнями. Зелені насадження позитивно впливають на мініекологічний стан ферми, захищають від переважаючих вітрів та жари.

Найбільш поширеними проектами корівників на молочних фермах є приміщення на 100 або 200 корів. Для утримання 100 корів передбачається будівництво приміщень розміром 12х70-75м з дворядним розміщенням годівниць. Для утримання 200 корів - розміром 21х 73 м. З чотирирядним розміщенням корів на прив'язі з секціями на 25 корів. При цьому передбачаються наступні вимоги до внутрішнього планування корівника: довжина стійла 1,7-1,9 м шириною 1-1,0 (1,2) м, ширина гнойового проходу становить 1-1,2 м, а кормового - 1,5-2,4 м. Годівниці встановлюють за шириною стійла, висотою переднього та заднього бортів 30 і 60-75 см і шириною між ними зверху 40 см, знизу - 30 см. Тобто на кожну тварину в приміщенні передбачено 4-5 м² площі підлоги. Родильне відділення, у якому корова перебуває в середньому 45 днів, місткість становить близько 12% від загальної кількості корів на фермі. У ньому передбачаються і стійла (1,5х2 м), і денники (2х3 м) із розрахунку один денник на 20 корів. Відповідно до кількості середньодобових розтелень і тривалості утримання телят у профілакторії розраховується його місткість. У середньому вона складає шість відсотків від кількості корів на фермі. При чому у профілакторії в загальну чисельність включаються як індивідуальні клітки (0,7х1,0 м), де телята знаходяться в перші дні життя, так і групові станки (1,6-2,4х3,0 м) на четверо-шестеро телят.

Утримання телят на відкритому повітрі, у тому числі і взимку, при температурі до - 15-18°С позитивно впливає на загальний стан молодняку, сприяє зменшенню інфекційних захворювань, ефективно позначається на наступній його продуктивності.

Для телят до 6-місячного віку будують приміщення з груповими станками на 15-20 голів і площею біля 1,5 м² на голову.

Для одержання здорового молодняку та високої продуктивності необхідно дотримуватися оптимальних умов мікроклімату, що забезпечується приточно-витяжною вентиляцією, а також різноманітними системами підігріву повітря (електронагрівальні лампи, калорифери, кондиціонери).

У корівниках оптимальний показник вологості повітря повинен становити 75-95%, температури - 8-12°С, СО₂ - не більше 0,25%, NH₃ - не більше 0,025 мг/л, швидкість руху повітря у зимовий період не повинна перевищувати 0,25-0,30 м/сек, освітленість (відношення заскленої площі вікон до площі підлоги) встановлюється на рівні 1:12-1:16. Підвищення вологості повітря на кожні 5% знижує продуктивність тварин на 10-15%, підвищення температури в корівниках на 10-15°С знижує продуктивність корів на 25-60%, збільшення концентрації аміаку знижує продуктивність на 7-12%.

Виходячи з вищезгаданих показників мікроклімату, найменш доцільними для будівництва ферм є сучасні залізобетонні конструкції. Оптимальне вирішення цього питання забезпечують будівлі з цегли, черепашнику, саману, дерева.

У зв'язку з відсутністю на більшості ферм літньо-табірного утримання тварин, обов'язковим елементом архітектурного ансамблю ферми є вигульно-кормові майданчики, де на кожну корову передбачено близько 15 м², у тому числі не менше 8 м² з твердим покриттям. Вигульно-кормові майданчики передбачаються і для телят профілакторного віку (5 м² на голову), і для телят-молочників до шестимісячного віку (10 м² на голову). На фермах при наявності молочно-доїльного блоку, передбачається переддоїльний майданчик загальною площею не менше 250 м² (з розрахунку 2,5 м² на голову).

Усе більшого поширення набуває технологія доїння корів не в корівниках (доїння у відро чи молокопровід), а в спеціально обладнаних доїльними установками типу "Тандем" УДА-16, "Ялинка" УДА-8, "Паралель", "Карусель" молочно-доїльних блоках, де проводять не тільки доїння, а й первинну обробку молока (фільтрування, охолодження, сепарування тощо).

На фермах обов'язково будують пункти штучного запліднення. До їх складу входять: манеж, лабораторія, кімната для миття посуду (до 6 м²), приміщення для перетримки тварин для повторного осіменіння через 12-14 годин (1,5% скотомісць від загального поголів'я корів на фермі).

На фермах, де утримуються 200 і більше корів, будують і ветеринарні об'єкти: стаціонар для лікування хворих тварин (0,5-1,0% від загального поголів'я на фермі), ізолятор (0,5%), а також карантинне приміщення. З розрахунку на одну корову на фермі відводять 55-65 м² території, у тому числі 45-53 м² - виробничої. Загальна потреба в скотомісцях залежить від рівня спеціалізації та коефіцієнту нерівномірності використання скотомісць протягом року. З урахуванням нерівномірності використання скотомісць, збільшення їх кількості для дорослого поголів'я становить 5-6%, а для молодняку - 10-15%, тобто на 100 корів на фермі повинно бути 105-106 скотомісць, а для молодняку - 110-115 скотомісць.

Дата добавления: 2015-07-25