Термометр «Термотест» на основі рідких кристалів.

Термометр «Термотест» – це полімерна пластинка, вкрита емульсією з рідких кристалів. Принцип його роботи полягає у зміні забарвлення рідких кристалів при зміні температу­ри. Для вимірювання температури тіла пластинку накладають на будь – яку частину тіла. При температурі тіла 36 – 37 ⁰C на пластинці зеленим кольором ви­світлюється літера "N" (norma – норма), а при температурі більше 37 °С – "F" (febris – гарячка).

Більш досконалі термометри на основі рідких кристалів можуть подавати інформацію у цифровому позначенні.

Такий тип термометрії використовується для швидкого виявлення у великому колективі (поліклініках, дитячих садках) людей з підвищеною температурою тіла.

Правила і техніка вимірювання температури тіла в пахвовій ямці.

Найчастіше температуру вимірюють у пахвовій ямці – у глибині пах­винної западини.

§ Під час вимірювання хворий повинен перебувати в цілковитому спокої.

§ Хворий у положенні сидячи або лежачи дещо піднімає руку.

§ Перед уведенням термометра у пахвову ямку, особливо при пото­виділенні, треба протерти шкіру змоченим теплою водою рушником, потім витерти насухо. Це запобігає забрудненню термометра та охолодженню його внаслідок випаровування поту. Оскільки вологість охолоджує ртуть, то і показники термометра будуть дещо нижчими.

§ Також треба впевнитися у відсут­ності в пахвовій ямці запальних процесів (почервоніння шкіри, припухлості) чи штучної гіперемії шкі­ри (коли пацієнт намагається симулювати підвищення температури тіла), тому що може виникнути місцеве підвищення температури. Іноді пацієнти з метою симуляції використовують передчасно заготовлені грілки з гарячою водою, батареї центрального опалення, настільні лампи.

§ У глибину западини поміщають кінець тер­мометра з резервуаром ртуті. Установити термометр треба так, щоб весь ртутний резервуар з усіх боків щільно прилягав до тіла у глибині пахвової ямки протягом всього часу вимірювання.

Бажа­но стежити, щоб між термометром та тілом не потрапила білизна.

§ Щоб термометр не зсувався, слід запропонувати пацієнтові щільно притиснути плече до грудної клітки,

а передпліччя розмістити таким чином, щоб долоня знаходилась у протилежній пахвовій ямці.

§ Ослабленим, непритомним або збудженим хворим треба допомагати підняти руку і потім підтримувати її в потрібному положенні.

§ Показники термометра заносять у температурний листок, а термометр дезінфікують.

§ Термін вимірювання температури тіла у пахвовій ямці становить 7 – 10 хв.

Правила і техніка вимірювання температури тіла в ротовій порожнині.

§ Вимірювання температури у ротовій порожнині дає більш точні результати і не залежить від температури навколишнього середовища, вологості шкіри тощо.

§ Ртутний резервуар термометра повинен знахо­дитись під язиком.

§ Хворий губами притримує корпус термометра.

§ Показники термометра заносять у температурний листок, а термометр дезінфікують.

§ Термін вимірювання температури тіла у ротовій порожнині 5 – 7 хв.

Протипоказане!!! вимірювання температури в ротовій порожнині непри­томному чи збудженому пацієнту, пацієнту із психічним захворюван­ням, при хворобах ротової порожнини та розладах носового дихання.

Правила і техніка вимірювання температури тіла в прямій кишці.

§ Вимірювання температури тіла у прямій кишці також дає точний результат. Воно проводиться дуже виснаженим, знесиленим та важким хворим, оскільки у них термометр у пахвовій ямці нещільно охоплюється м'якими тканинами, тому результати такого вимірювання є неточ­ними.

§ При вимірюванні температури в прямій кишці хворого вкладають на бік, розсувають сідниці.

§ Для полегшення введення нижній кінець термометра змазують вазеліно­вою олією.

§ Термометр вводять за внутрішній сфінктер на глибину 2 – 3 см, потім вставляють на половину довжини.

§ Після вве­дення термометра сідниці хворого зближують між собою. Сідниці повинні щільно прилягати одна до іншої.

§ Термін вимірювання температури тіла у прямій кишці 5 – 7 хв.

Протипоказане!!! вимірювання температури в прямій кишці при затримці випорожнень (закреп), проносі та захворюваннях прямої кишки – запаленні прямої кишки (проктит), геморої, що кровоточить,а також при психічних захворюваннях та психічному збудженні хворого.

Правила і техніка вимірювання температури тіла у вагіні.

§ Вимірювання температури тіла у вагіні широко застосовується у гінекологічній практиці для виявлення порушень менструального циклу. Цей метод дає дуже точні результати.

§ У кожної хворої пови­нен бути індивідуальний градусник.

§ Термін вимірювання температури тіла у вагіні 5 – 7 хв.

Правила і техніка вимірювання температури тіла у дітей.

§ У дітей температуру тіла вимірюють у паховій складці.

§ Ногу дитини дещо згинають у кульшовому суглобі так, щоб тер­мометр заховався в утвореній складці шкіри

§ У жодному разі не давати градусник дітям і не залишати їх без догляду при проведенні термометрії.

Оцінка результатів вимірювання температури тіла

Температурний листок – спеціальний документ, який заводиться на кожного хворого, що поступає в стаціонар,

в якому записують показники температури тіла хворого.

У цьому листку зазначають такі дані:

1. Прізвище, ім'я та по – батькові хво­рого.

2. Номер медичної картки стаціонарного хворого.

3. Номер палати.

4. День хвороби.

5. Дата.

6. День перебування в стаціонарі.

7. Вимірювання температури ранком і ввечері (шкала «Т°»).

8. Вимірювання частоти пульсу (шкала «П»).

9. Вимірювання рівня систолічного та діастолічного тиску (шкала «AT»).

10. У нижній частині температурного листка у цифровому вигляді записують дані підрахунку:

− частота дихання за 1 хв

− маса тіла

− кількість випитої за добу рідини

− добова кількість виділеної сечі

11. Дані про випорожнення та прийняття душу чи часткове оброблення позначають знаком "+".

Дата добавления: 2015-07-20