Надання допомоги хворому при кровохарканні та легеневій кровотечі

КРОВОХАРКАННЯ – це виділення мокротиння (до 5 мл) з кров'ю з дихаль­них шляхів при кашлі у вигляді прожилок.

ЛЕГЕНЕВА КРОВОТЕЧА – значне виділення крові з дихаль­них шляхів.

Внаслідок цього ви­никає загроза життю хворого, смерть може настати протягом кіль­кох хвилин.

Хворому загрожує в першу чергу асфіксія внаслідок заповнення повітряних шляхів кров'ю.

§ при невеликих кровотечах виділяєть­ся від 10 до 100 мл крові;

§ при середніх кровотечах виділяєть­ся до 450 мл;

§ при великих або профузних кровотечах виділяєть­ся більше 500 мл.

Втрата 10 % крові (у середньому 500 мл) від загального її об'єму компенсується організмом,

Втрата 10 – 20 % крові є сублетальною;

Втрата 20 – 40 % крові – критичною,

Втрата біль­ше 40 % – смертельною.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлун­кової.

Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з мокротинням, яскраво червоного кольору, піниста.

Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотними масами, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію,

іноді в ній трапляються рештки їжі.

Причини: бронхіт, бронхоектатична хвороба, абсцес, рак легень, туберкульоз легень, пневмонія, набряк легень,

тромбоз легеневої артерії, травма легень.

Клініка:

v Хворий відчуває лоскіт у горлі, з'являються кашель, іноді від­чуття задухи.

v Кров виділяється під час кашлю з домішками мокротиння (при кровохарканнях) або чиста, яскраво – червоного кольору, іноді пінис­та, повільно згортається.

v У хворого з’являється відчуття страху, тривоги, він намагається лежати, боїться ворухнутись, намагається вгамувати кашель та не спльовувати кров з мокротинням.

v Пульс ниткоподіб­ний, артеріальний тиск знижений, спостерігається блідість шкірних покривів..

При кровохарканні і легеневій кровотечі категорично заборо­няється!!! застосовувати банки, гірчичники та інші фізіотерапевтичні методи лікування.

Невідкладна допомога:

1. У першу чергу заспокоїти хворого та забезпечити йому повний фізичний і психічний спокій.

2. Надають підвищене положення – напівсидячи, щоб кров не потрапила в бронхи.

3. Повертають на уражений бік, забороняють розмовляти, оскільки це може посилити кровотечу.

4. Подають хворому лоток для відкашлювання мокротиння.

5. На грудну клітку кладуть міхур із льодом.

6. Дають ковтати шматочки льоду або пити холодну воду невели­кими порціями.

Напої і їжа мають бути холодними, їжа має легко засвоюватися, бути напіврідкою, вітамінізованою.

7. Дають випити гіпертонічний розчин кухонної солі – одну чай­ну ложку на 1/3 склянки води.

8. Негайно викликають лікаря і вводять коагулянти внутрішньовенно:

ü 10 % розчин кальцію хлориду 10 мл;

ü 5 % розчин аскорбінової кислоти 5 – 10 мл;

ü 5 % розчин аміно­капронової кислоти 100 мл;

ü 12,5 % розчин етамзилату 2 мл.

9. Внутрішньом'язово вводять 1 % розчин вікасолу 1 – 2 мл

1. Постійно спостерігають за станом шкіри, пульсом, артеріальним тиском.

За призначенням лікаря:

11. Накладають джгути на нижні кінцівки з умовою, що пульсація в підколінній ямці повинна бути збережена, а через кожні 30 – 40 хв джгути розпускають на 5 – 10 хв.

12. Створюють керовану артеріальну гіпотензію не нижче 90 – 80 мм рт. ст. на плечовій артерії, яку можна підтримувати до 5 – 7 днів.

1. Знижують тиск у малому колі кровообігу також спазмолітики: 2 % розчин папаверину гідрохлорид – 2 мл, 2 % розчин но – шпи – 2 – 4 мл підшкірно, 0,1 % розчин атропіну сульфату – 1 мл підшкір­но, внутрішньовенне введення 5 – 10 мл 0,5 – 1 % розчину новокаї­ну, який окрім того вгамовує кашель.

14. Для пригнічення кашльового рефлексу – кодеїн 0,015 г або діонін 0,02 г перорально.

15. Призначення препаратів із прокоагулянтною дією під лабора­торним контролем стану згортальної системи крові.

Аерозоль тромбіну, розчиненого в кількості 250 мг на 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Інфузія 100 – 200 мл свіжозамороженої плазми або 100 – 150 мл тромбоцитарної маси.

10 % розчин желатину – 20 – 30 мл підшкірно в ділянку стегна, заздалегідь підігрівши розчин до температури тіла.

1,5 % розчин гемофобіну – 5 – 10 мл внутрішньовенно або 3 % розчин по 1 столовій ложці 3 – 4 рази на день.

12,5 % розчин дицинону (етамзилат натрію) – 2 мл внутрішньовенно чи підшкірно або по 0,25 г всередину.

Внутрішньом'язово екстракт кро­пиви по 20 – 30 крапель до їди.

1. Інгібітори фібринолізу:

§ 5 % розчин амінокапронової кислоти 100 мл внутрішньовенно краплинно до 4 разів на добу,

§ внутрішньом'я зово контрикал, трасилол по 10 000 – 20 000 ОД внутрішньовенно краплинно на ізотонічному розчині натрію хлориду, або аерозоль контрикалу по 5000 ОД протягом 5 днів, внутрішньом'язово.

1. За недостатньої ефективності консервативних методів лікування показана бронхоскопічна зупинка кровотечі, накладання штучного пневмотораксу або пневмоперитонеуму, тимчасова оклюзія бронх; поролоновою губкою, ендоваскулярна іммобілізація бронхіальних артерій. За відсутності протипоказань проводиться операція резекпїі ураженої частки легень.

---

Дата добавления: 2015-07-20