В залежності від тривалості

Види гарячки	Характерні особливості
ô гарячка, яка швидко минає (ефемерна)	три­ває декілька годин, трапляється при грипі, ГРВІ;
ô гостра (febris acuta)	триває до 15 днів, характерна для гострого бронхіту, пневмонії;
ô підгостра (fabris subacuta)	триває 15 – 45 днів, характерна для хронічного бронхіту, ревматизму в стадії загострення,;
ô хронічна (febris chronica)	триває понад 45 днів, характерна для туберкульоз, сепсису.

Стадії гарячки

1. Підвищення температури

2. Збереження сталої температури тіла на високо­му рівні

3. Зниження температури.

І. Стадія підвищення температури тіла.

Тривалість цього періоду – від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів.

Патогенез характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується внаслідок звуження пери­феричних судин, зменшення припливу крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Теплопродукція збільшується за ра­хунок активізації обміну речовин у скелетних м'язах (скорочуваль­ний термогенез) на тлі підвищення м'язового тонусу та виникнення м'язового тремтіння.

Клінічна картина: хворий скаржиться на погане самопочуття – озноб, головний біль, слаб­кість, розбитість, біль у м'язах, ниючий біль в усьому тілі, посилене серцебиття, задишку, спрагу. З'являється синюшність шкіри і видимих слизових оболонок, шкіра холодна на дотик, виникає скоро­чення непосмугованих м'язових волокон волосяних цибулин, утво­рюється так звана «гусяча шкіра». Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвище­ний. Язик обкладений. Іноді виникають закрепи, затримка сечовиді­лення.

Догляд за хворим:

• Ліжковий режим.
• Часте провітрювання приміщення. Не можна робити протягів, хворого при провітрюванні треба вкривати ковдрою, а голову прикривати рушником або шапочкою.
• Постійне зігрівання хворих шляхом теплого вкривання ватною або вовняною ковдрою, обкладання теплими грілками, особливо ступнів ніг.
• Вживання рідини – слід да­вати у великій кількості гарячі напої (відвар шипшини, чай з мали­ною, калиною чи липовим цвітом, соки, молоко з медом або натрію гідрокарбонатом, узвар, мінеральні лужні води).
• Харчування: годувати хворих потрібно невеликими порціями 5 – 6 разів на день, слід давати рідку або напіврідку високо­калорійну їжу (дієта № 13). Іноді застосовують парентеральне жив­лення.
• Здійснення догляду за ротовою порожниною, шкірою.
• Введення за призначенням лікаря серцевих засобів, ок­сигенотерапія.
• Спостереження за пульсом, артеріаль­ним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, шкірою.

ІІ. Стадія збереження сталої температури тіла на високо­му рівні.

Тривалість цього періоду – від кількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.

Патогенез: на початку стадії процеси тепловіддачі і теплопро­дукції на високому рівні посилені та врівноважені. У подальшому тепловіддача збіль­шується, переважаючи теплопродукцію. У цей період порушуються обмін речовин за рахунок розпаду вуглеводів, жирів, білків, через відсутність апети­ту та порушення секреції травних залоз, зменшується всмоктування поживних речовин. Це приводить до того, що починають "горіти" власні тканини організму, вуглеводи печінки, жири жирової клітковини. Піддаються розпаду білки. Посилюється процес автоінтоксикації організму.

Клінічна картина: хворі скаржаться на відчуття жару, різку слабкість, ломоту у всьому тілі, сухість в роті, безсоння, відсутність апетиту. Блідість шкіри змінються почервонінням, а в подальшому шкіра хворого гаря­ча, червона. Пульс і дихання прискорені, ар­теріальний тиск нормальний або знижений. При значному підви­щенні температури у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.

Догляд за хворим:

• По мож­ливості біля хворого встановлюють індивідуальний сестрин­ський пост. Якщо це неможливо, те можуть бути допущені родичі, з якими медсестра провела бесіду, що роз'ясняє особливості догляду за важкохворим. Залучення родичів неможливо при інфекційному захворюванні (при накладенні карантину).
• Суворий ліжковий режим.
• Часте провітрювання приміщення. Не можна робити протягів, хворого при провітрюванні треба вкривати ковдрою, а голову прикривати рушником або шапочкою.
• Вживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим, оскільки це потрібно для виведення токсичних продуктів. Потреба у віта­мінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини.
• Годування хворого часте – 6 – 7 разів на добу (навіть у нічний час) висококалорійною, вітамінізованою, рід­кою та напіврідкою їжею, яка легко засвоюється (бульйон, картоп­ляне пюре, молоко, вершки, сметана, кефір, фрукти, ягоди, соки, компоти). Годування слід здійснювати невеликими порціями, більшу частину їжі слід давати зранку і вдень, коли тем­пература тіла не така висока, як увечері. Обмежують вживання солі.
• Здійснення догляду за ротовою порожниною. Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часто спостерігається сухість слизових оболонок ротової порожнини аж до утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому після прийому їжі хворий повинен прополоскати рот перевареною водою або потрібно допомог­ти хворому кілька разів на добу здійснити туалет ротової порожнини – слизову оболонку рота, язика, ясен, щік протирають зво­ложеною ватою, язик очищають від нальоту. Тріщини на губах та язику треба змазати обліпиховою або звіробійною олією.
• Здійснення догляду за шкірою. Потрібно здійснювати часткове оброблення шкіри, своєчасно змінювати білизну, особливо в разі посиленого потовиділення, проводи­ти профілактику попрілостей та пролежнів. З метою профілактики запалення легень слід стежити, щоб хворий тривалий час не залишався в одному й тому положенні, особливо лежачи на спині, повертати його в ліжку, можна надати йому положення напівсидячи.
• Спостереження за пульсом, артеріаль­ним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, шкірою. Приско­рення пульсу, дихання, поява ціанозу, холодного поту є важливими ознаками розладу серцевої діяльності та вима­гають термінових лікарських маніпуляцій.

Заходи, що зменшують гарячку і головний біль:

• холодні вод­но – оцтові примочки на лоб (1 ст. л. оцту на 1 склянку холодної води); обтирання тіла;
• вологе обкутування оголеного хворого простирадлом (змоченим водно – оцтовим розчином);
• застосування міхура з льодом: підві­шують міхур з льодом над головою на відстані 5 – 7 см

(у міру танення льоду його потрібно міняти);

• застосування жарознижувальних препаратів: амідопірин у таблетках по 0,5 г 3 рази на день, ацетил­саліцилову кислоту по 0,5 г 3 рази на день після приймання їжі (запивати молоком).

· Потрібно пам'ятати, що в умовах підвищення тем­ператури тіла понад 38 – 38,5 °С фізичні методи охолодження можна застосовувати лише після уведення жарознижувальних засобів, які усувають спазм судин шкіри та впливають на центри терморегуля­ції, інакше охолодження буде посилювати теплопродукцію та збіль­шувати гіпертермію.

При гіпертермії тяжкого перебігу рекомендують:

• обкладання хво­рого міхурами з льодом;
• внутрішньовенне краплинне уведення 5 % розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду,
• постановка клізми з водою температури 18 – 20 °С.

Догляд за хворими, які перебувають у стані марення, галю­цинації.

r При появі перших ознак марення, галюцинації необхідно сповістити про це лікаря і пильно стежити за хворим.

r Хворого необхідно ізолювати, забезпечити для нього повну тишу, за можливості, встановити індивідуальний пост. Це може бути санітарка чи родичі хворого.

r Необхідно зафіксу­вати хворого до ліжка за допомогою спеціальних поясів, але стежити, щоб його руки не лежали оголе­ними на металевих частинах ліжка з метою профілактики запалення серединного нерва. У такому разі під руки підкладають ковдру зпідковдрою.

r За призначенням лікаря уводять внутрішньом'язово:

ü 50 % розчин анальгіну 2 мл;

ü 1 % розчин димедролу 1 – 2 мл;

ü 2,5 % розчин аміназину 2 мл.

r У випадку, коли не вдається вивести хворого із стану марення, галюцинацій, потрібно у відділення стаціонару терміново викликати психіатричну бригаду станції швидкої допомоги, лікар якої вирішує індивідуально питання про проведення більш ін­тенсивної терапії або тимчасове переведення пацієнта в психоневро­логічний диспансер.

Запам'ятайте! Треба бути дуже уважними до хворого, котрий перебуває в стані марення та галюцинацій, оскільки такий хворий може травмувати себе й оточуючих.
ІІІ. Стадія зниження температури тіла.

Тривалість цього періоду залежить від характеру зниження температури тіла.

Зниження температури тіла може відбуватися:

1. Літично – повільно (від 3 діб до 2 тижнів)

2. Критич­но – швидко (протягом кількох годин)

Патогенез: Різко підвищується тепловіддача організмом, а теплоутворення зменшується.

Літичне знаження температури тіла (лізис) – характеризується поступовим, повільним зниженням температури тіла з високих до нормаль­них цифр протягом 2 – 3 діб і поступовим зникненням симптомів хвороби. Це безпечно для хворого.

Лізис хворі переносять добре: слабкість, на шкірі з’являється невеликий піт, пульс повільний, дихання рівне, нечасте, свідомість прояснюється, збудження і безсоння змінюються глибоким сном. Стан хворого поступово поліпшується.

Догляд за хворим:

• Сон є кращими ліками.
• Ліжковий режим.
• Часте провітрювання приміщення (не допускаючи протягів).
• Вживання рідини – слід да­вати у великій кількості гарячі напої (відвар шипшини, чай з мали­ною, калиною чи липовим цвітом, соки, молоко з медом або натрію гідрокарбонатом, узвар, мінеральні лужні води).
• Харчування: вживання висо­кокалорійної вітамінізованої їжі; годувати хворих потрібно невеликими порціями 5 – 6 разів на день.
• Здійснення догляду за ротовою порожниною, шкірою (часта зміна постільної та натільної білизни).
• Спостереження за пульсом, артеріаль­ним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями.

Критичне зниження температури тіла (криза) – характеризується швидким падінням температури тіла і різким переломом у перебігу хвороби. Спостерігається при крупозному запаленні легенів і ряді інфекційних захворювань.

Температура тіла може швидко протягом декілька годин знизитися з 41 – 40 °С до 37 – 36 °С. Іноді перед кризою настає так звана псевдокриза. При цьому температура тіла знижується, але не досягає нормальних цифр, наступного дня спостерігається деякий її підйом, а потім настає справжня криза.

Криза може мати сприятливий перебіг, коли зниження температури супроводжується рясним потовиділенням, пульс і дихання не прискорюються, свідомість не порушуєтьс, а безсоння змінюється сном.

При несприятливому перебігу криза може супроводжуватися погіршенням стану хворого. При швидкому зниженні температури тіла відбувається різке послаблення серцево – судинної діяльності, що важко переноситься хворим і називається гостра серцево – судинна недостатність (колапс).

Клініка колапсу: артеріальний тиск різко знижується та іноді падає до загрозливих цифр, ниткоподібний пульс, дихання часте і поверхневе, може бути ну­дота та блювання. Виникають сильна слабість, озноб, відчуття холоду, спрага, серцебиття, задишка, безсоння. Шкіра його блідне, потім синіє, покривається холодним потім, холодіють кінцівки. Спосте­рігається потовиділення, часом дуже сильне. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.

Догляд за хворим та надання невідкладної допомоги в разі виникнення колапсу:

o Негайно повідомити чергового лікаря про погіршення стану хворого. У випадку зволікання й несвоєчасності надання допомоги може наступити летальний результат. Черговий лікар оцінює стан хворого, надає невідкладну допомогу, робить відповідні призначення, до виконання яких постова медсестра повинна приступити негайно.

o До приходу лікаря слід відповідно доглядати за хворим:

− якщо пацієнт притомний, дати випити йому міцного солодкого чаю або кави;

− до ніг прикласти гарячі грілки;

− з – під голови хворого забрати подушку або підняти ніжний кінець ліжка на 30 – 40 см.

− приготувати препарати, які збуджують дихальний і судиноруховий центр

і ввести їх за призначенням лікаря підшкірно:

ü 1 мл 10 – 20 % розчину кофеїну – бензоату натрію або

ü 2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну або

ü 1 – 2 мл кордіаміну.

o Також призначенням лікаря вводять хворому препа­рати, які сприяють покращенню серцевих скорочень і підвищенню артеріального тиску: 0,2 % розчин норадреналіну 2 мл або 1 % роз­чин мезатону 1 мл розчинити у 200 мл 5 % розчину глюкози і вводити внутрішньовенно краплинно під контролем артеріального тиску.

o У разі поліпшення стану медична сестра повинна здійснити часткове оброблення шкіри, змінити натільну і, у разі потреби, постільну білизну. Білизна повинна бути теплою, міняти її слід швидко, щоб не переохолодити хворого.

o Всі фізіологічні відправлення хворі з важкою гарячкою повинні робити в ліжку (хворому подають підкладне судно).

При закрепах ставлять очисну клізму.

o Надалі здійснювати ретельне спостереження за загальним станом хворого, визначати властивості пульсу, артеріальний тиск та здійс­нювати відповідний догляд.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

---

Дата добавления: 2015-07-20