Спостереження і догляд за хворими

ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУКЦІЇ ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЇ. ТЕРМОМЕТРІЯ»

Максимальна температура тіла, яку переносить людина, дорівнює 42 – 43⁰C, мінімальна – 28⁰C.

Протягом доби температура тіла здорової людини може коливати­ся до ±1 °С.

Фактори фізіологічних коливан­ь температури тіла:

v Місце вимірювання:

r у пахвовій ямці 36,4 – 36,9 °С;

r у порожнині рота – 37,1 – 37,3 °С;

r у прямій кишці та вагіні – 37,3 – 37,5 °С.

v Час вимірювання:

r у здорової людини температура тіла коливається протягом дня в межах 36,4 – 36,9⁰C,

зранку вона на 0,3 – 0,5 ⁰C нижча, ніж увечері;

r найвища температура тіла з 16.00 до 18.00;

r найнижча температура тіла з 3.00 до 6.00.

v Вік людини:

r у людей середнього віку температура тіла у пахвовій ямці становить 36,4 – 36,9 °С;

r у дітей внаслідок більшої інтенсивності процесів обміну речовин та окисних процесів, що є необхідним для росту організму, температура тіла дещо підвищена, ніж у дорослих (36,9 – 37,5 °С);

r у людини похилого та старечого віку внаслідок фізіологічного зниження інтенсивності процесів темпера­тура тіла є нижчою, ніж у людини середнього віку (35,5 – 36,5 °С).

v Температура навколишньо­го середовища (особливо при неправильному вдяганні);

v Інтенсивність праці м'язів (після посиленої фізичної роботи температура тіла незначно підвищується);

v Характер харчування (проводити термометрію після прийому їжі не ба­жано, оскільки її показники будуть дещо вищими);

v Стать (у жінок спостергіється підвищення температури в менструальний період і може становити 36,9 – 37,1 °С);

v Емоційний стан лю­дини (у період емоційного напруження (у студентів перед іспитами, в акторів, спортсменів) температура тіла може підвищуватись порів­няно зі спокійним станом на 0,2 – 0,6 °С;

Час, коли здійснюється вимірювання температури тіла.

Температуру тіла хворим в ЛПЗ вимірюють двічі на добу:

1. між 7.00 – 9.00 год.

2. між 17.00 – 19.00 год.

Іноді, за призначенням лікаря окремим хворим температуру тіла вимірюють частіше – 3 – 4 рази на день, або кожні 2 год.

Це дозволяє виявити короткочасні коливання температури тіла.

Прилади для вимірювання температури тіла

1. Медичний термометр – це тонка, скляна, запаяна з обох боків, капілярна трубка, з якої видалено повітря.

На нижньому кін­ці ця трубка переходить у резервуар, заповнений ртуттю.

Об’єм ртуті, що заповнює резервуар і невелику частину капілярної трубки термометра, при нагріванні збільшується.

Рівень ртутного стовпа в капілярі піднімається. Самостійно опуститися після припинення нагрівання ртуть не може.

Цьому перешкоджає штифт, упаяний у дно резервуара. Повернути ртуть у резервуар можна, тільки струснувши його

кілька разів.

Ртут­ний стовпчик повинен бути нерозривним; розірваність стовпчика ртуті можна з'єднати за допомогою струшування.

Якщо це не вдаєть­ся, термометр потрібно вважати непридатним для користування.

Зовнішню трубку термометра виготовляють із тугоплавкого скла. Вона дещо сплюще­на, щоб термометр не скочувався

з поверхні, де його поклали.

Шкала ме­дичного термометра виготовлена із матового скла та алюмінію і має поділки від 34 до 42 °С.

Кожна поділка відповідає цілому градусу за Цельсієм. Кожен градус поділяється на 10 менших поділок (по 0,1 °С).

Шкала поділок, виражена в градусах, дозволяє називати термометр градусником.

На рівні 0,5 °С поперечна лінія є довшою за інші.

Зберігання термометрів

Для зберігання термометрів використовують склянку, яку на 1/3 або 1/2 обсягу заповнюють 70% спиртом.

При відсутності 70% спирту можна використати будь – який дезінфікуючий розчин. Наприклад – 0,5 % розчин хлораміну.

В такому випадку слід зберігати термометри в посудині з темного скла з 0,5 % (на світлі хлорамін втрачає свої властивості),

зануривши їх резервуаром униз на 2/3 довжини.

Також можна зберігати термометри в сухому вигляді. Для цього на дно посудини кладуть кульку вати, щоб не розбити

резервуар із ртуттю.

Дезінфекція термометрів

Після використання термометри укладають у лоток, заливають 3 % розчином перекису водню на 80 хв або 1 % розчином хлораміну на 30 хв. Потім їх виймають, насухо витирають і зберігають у сухому вигляді.

Після вимірювання температури в прямій кишці медичний термометр слід замочити у 3% розчині хлораміну на 1 год, за необхідності знежирити, промити водою й висушити серветкою.

Загальні правила вимірювання температури тіла медичний термометром:

§ Вимірювати температуру хворого бажано одним і тим самим термометром.

§ Якщо термометр зберігався в дезінфіку­ючому розчині, то перед використанням його ополіскують під проточною водою і витирають серветкою насухо, щоб не спричинити алергічного подразнення шкіри у хворого.

§ Перед вимірюванням температури тіла потрібно впевнитися, що ртутний стовпчик термомет­ра стоїть не вище 35 °С. Якщо він вище, то термометр струшують.

§ Струшувати термометр можна тоді, коли він охолоне після попереднього вимірювання, оскільки при струшуванні теплого термометра стовпчик ртуті може розірватися. Якщо це трапилося, треба де­кілька разів повторити струшування.

§ Для правильного струшування верхню частину термометра захоплюють в кулак таким чином, щоб його головка упиралася в долоню, а се­редина була між великим та вказівним пальцями. Декількома відривчастими рухами у ліктьовому суглобі з силою опускають руку донизу, роблячи при цьому раптову зупинку.

§ Струшувати треба обережно, щоб не упустити термометр або не вдарити його об предмети, що перебувають поблизу. Щоб при струшуванні термометр не вискочив з руки, на верхній його кінець надягають гумовий ковпачок.

§ Ртуть дуже небезпечна, при аварії потрібно негайно спробувати її зібрати, перебуваючи в рукавичках або респіраторі, й повідомити лікареві або завідувачеві відділенням. Хворі повинні бути евакуйовані із приміщення, також повинна бути викликана спеціалізована токсикологічна бригада. Отруєння парами ртуті може привести до важких наслідків аж до смертельного результату.

Дата добавления: 2015-07-20