Допомог, що пов'язані з інвалідністю, є декілька видів. Серед них найважливішими є, безперечно, допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства. Вони, відповідно, поділяються на:
1) державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;
2) державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства IIIгрупи;
3) державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;
4) допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.
Законодавством визначено також систему надбавок до вказаних державних допомог. Існують надбавки на догляд за інвалідом з дитинства І групи та надбавки на догляд за дитиною-інвалід ом віком до 16 років.
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» право на допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства мають: громадяни нашої держави, які постійно проживають на території України; іноземні громадяни та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, які набули статусу біженців.
Призначення і виплата цієї допомоги регулюється Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30 квітня 2002 р.
Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи – 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; непрацюючим інвалідам з дитинства III групи – 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам віком до 16 років – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину-інваліда.
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II груп, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як до місяця досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку включно.
У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомога виплачується в новому розмірі.
У випадку смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років членам сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги на день смерті.
Допомога на поховання не виплачується у разі:
1) смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою);
2) смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.
Ця надбавка призначається за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід (крім сімей опікунів і піклувальників), за б календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням цієї надбавки, не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю.
Надбавки на догляд за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства встановлюються в таких розмірах: за інвалідом з дитинства І групи – 50% прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком до 6 років – 30% прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком від 6 до 16 років – 50% прожиткового мінімуму.
Розмір надбавки на догляд встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або дітям-інвалідам віком до 16 років призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка звернулася за її призначенням.
Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Ще однією державною допомогою цього виду є допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу. Вона призначається на догляд за таким інвалідом, що є хворим внаслідок психічного розладу, за умови:
– спільного проживання з ним;
– необхідності стороннього догляду за ним, що підтверджено висновком лікарської консультативної комісії;
– малозабезпеченості сім'ї.
Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Призначення і виплата допомоги на догляд провадиться органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.
Розмір допомоги становить 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за яким здійснюється догляд.
Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює за ним догляд.
Необхідність постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу підтверджується висновком ЛКК медичного закладу за місцем проживання інваліда.
Спільне проживання з інвалідом та догляд за ним можуть підтверджуватися не лише фактом реєстрації місця проживання, але і актом обстеження сім'ї органами праці та соціального захисту населення або соціальним інспектором.
Допомога на догляд призначається на 6 місяців і виплачується щомісяця. Якщо особа, яка здійснює догляд за інвалідом, є непрацюючим пенсіонером, допомога призначається на 12 місяців.
Виплата допомоги припиняється, якщо: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку зі смертю або зміною місця проживання інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу; закінчився строк установлення інвалідності і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; інвалід перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 334 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Т. 3.5 СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ | | | Житлові субсидії |