Таласократична культура

З давніх давен вона виникає на морських узбережжях і узбереж­жях великих судноплавних рік, на шляхах інтенсивної торгівлі, інтенсивного торгового кочівництва чи мандрів (особливо морсь­ких). Визначальними в її формуванні є: торгівля, обмін товарами, а в решті решт і обмін духовннмн цінностями, дух індивідуального підприємництва й індивідуалізм. Відповідно до цих умов спос­терігається рухливість етичних і юридичних норм. Це означає, що із самого початку таласократична культура формується як відкри­та для, зовнішніх впливів і здатна до внутрішніх змін. Цивілізації, що формуються в таких умовах, швидко розвиваються і легко змінюють свої зовнішні культурні ознаки.

Духовний світ таласократичної культури базується на ціннос­тях. Цінність — це не ідея і не ідеал, це інтерноризована (тобто перенесена у свідомість і отже усвідомлена) схема певної успішної практики. Наприклад, у світі інтенсивного товарообміну добре бу­ти вільною людиною, бо і поїдеш, куди хочеш, і щось заробиш, щось придбаєш, щось перекупиш для продажу и зиску і т. ін.

Отже свобода й воля перш за все усвідомлюються в цій куль­турі, як великі цінності. У світі інтенсивного товарообміну добре бути здатним до продукування якісних і конкурентоздатних то­варів. І ця здатність до ефективної і якісної праці також усвідо­млюється як висока цінність.

У світі інтенсивного товарообміну добре мати гарні стосунки із сусідами, готовність до співпраці й кооперації з ними. Отже миролюбність, доброзичливість, здатність до співпраці й кооперації та­кож усвідомлюються в цій культурі як важливі духовні цінності.

Товарообмін — основа основ формування відкритої таласокра­тичної культури — немислимий без приватної власності. Отже, приватна власність — власність індивідуальної, окремішної люди­ни — із давніх давен усвідомлюється як висока цінність. Настільки висока, що приватна власність навіть проголошується священною й недоторканою.

В той час як суспільна власність вперше виникає саме як «ідея», приватна ж власність — навпаки — ніколи не була «ідеєю». Власність як така вперше формується за своєю природою саме як приватна власність. Отже поміж «ідеєю суспільної власності» і не­справедливо названою «ідеєю» приватною власністю ніколи не бу­ло і не може бути якоїсь «симетрії» чи рівно значущості, бо це — явища з різних світів.

Будь-який реальний етап історії людства просто немислимий без приватної власності як реальності, без якої не має товаро­обміну, без приватної власності як спочатку матеріальної, а потім і духовної цінності. Таким чином приватна власність посідає велике місце в таласократнчній культурі. І навпаки, дуже легко собі уявити історію людства не тільки без суспільної власності, а і без самої «ідеї» її. Принаймні стосовно європейської історії таким є антич­ний світ до Платона1.

1 Дуже повчальними є перші ж етапи життя щойно народженої ідеї суспільної власності. Природно, що Платон був охоплений палаючим ба­жанням утілити в життя своє дітище, не менш ніж його ідейні послідовни­ки від Маркса і до його епігонів. З цією метою він удався до подорожі в то­гочасні Сіракузи з надією переконати тамтешнього тирана реалізувати йо­го концепцію ідеального устрою держави разом із великою ідеєю суспільної власності. Але ж і тиран виявився на висоті величі історичної проблеми, що постала перед ним. Уважно вислухавши Платона і здраво розсудивши всі «pro» і «contra», він наказав схопити Платона і продати у рабство, що й було зроблено. Хто може після цього заперечувати, що світом править Іронія? І чи можна вигадати більш удалий натяк на те, що власність як власність — є цінність. І саме як власність-цінність вона є і не може не бути приватною. Тоді як «суспільна власність» — є саме «ідея», тобто фантазма, що існує лише в голові, і як така не має ніякого відношен­ня до реальності і до світу цінностей. Хтось може заперечити: але ж була суспільна власність реальністю, наприклад, в СРСР. Це не зовсім так.

Щодо суспільної власності, вона у формі державної чи кол­госпно-кооперативної (прирівняної до державної) насправді й ре­ально була власністю державного бюрократичного апарату, який нею повністю і непідконтрольно розпоряджався. Тобто фактично вона мала той же статус, що і приватна власність перського шаха на землю, якому належала вся територія Персії і якою реально розпоряджався гігантський бюрократичний апарат, що вдало було охарактеризовано Марксом як азійський спосіб виробництва. Суспільне виробництво в СРСР власне і було однією з моди­фікацій азійського способу виробництва. Суспільна власність як така, так би мовити, в чистому вигляді є фікція і ніде не ре­алізується2.

2 Тому-то рішення сіракузького тирана виглядає глибоко символічним і єдино вірним. Саме в такий спосіб він удало розтлумачив великому філо­софу сутнісну різницю між приватною власністю як цінністю і суспіль

Та найбільшою цінністю відкритої таласократичної культури є вільна людина, окремішна людина, індивідуальність і особистість, бо єдино вона і тільки вона усвідомлює й інтеріюризує схеми своїх же власних успішних дій. Отже і творцем і носієм цінностей у решті решт є людина, і вся система цінностей відкритої культури фор­мується навколо неї і для неї.

Тепер про головні ознаки цінностей таласократичної культури: це рухливість і раціональний характер їх, можливість несистемного об'єднання (тобто такого, що, наприклад, базується на раціонально-прагматичних засадах, чи знову ж таки на основі успішності певної практики). Притаманна таласократичній культурі система ціннос­тей за природою своєю не може бути чимось завершеним і окос­тенілим. Навпаки, вона весь час перебуває в поточних змінах: якась із цінностей може втратити свою значущість і тоді вона витісняється іншою, новою цінністю і т.д. Але при цьому вся сукупність цінностей ніяк не страждає від таких часткових і неперервних змін, а тільки удосконалюється, стає більш гнучкою й змістовною.

Таким чином, таласократична культура є принципово відкри­тою й здатною до безперервних змін.

Дата добавления: 2015-07-25