Менталітет - це проекція загального світу культури на психіку людей.

Поняття "менталітет" — поки ще недостатньо визначене. Смисл його найчастіше передають за допомогою таких слів, як "образ думок", "духовна налаштованість", "стиль культури", "умонастрій": О. Шпенглер у подібному значенні говорив про "душу культури".

"Щоб висвітлити менталітет українців, треба проаналізувати їхні помилки й ідеали, їхній світогляд, індивідуально-національні риси характеру й життєдіяльності, основи та своєрідність духовності. Є дві обставини ментальної природи особистості українця: з одного боку, його витривалість, суворість, внутрішня зосередженість, звитяжна мужність, вигадливість та ініціативність, з іншого — величність і щедрість, відкритість і доброта, сонячність і м'якість, наповненість красою і духовністю". П. Кононєнко. Свою Україну любіть.

Деякі автори пов'язують менталітет з "національним характером", або „національною психологією" і тлумачать його як особливий "настрій душі", що властивий усім представникам відповідного етносу. Проте національного характеру не існує, якщо під ним розуміється якась сукупність особистісних рис, що генетично задана від природи етнічним походженням людини. Якщо ж називати національним характером комплекс специфічних для даної національної культури традицій, установок, уявлень, норм поведінки, то в такому розумінні він дійсно зумовлений культурною ментальністю і виступає як її відбиття.

Можна виділити такі особливості менталітету:

— менталітет відбиває специфічні особливості відповідного типу культури, особливий образ думок, які формуються в тих, хто до даної культури належить. На думку психолога А. В. Петровського, якщо "відняти" із суспільної свідомості те, що становить загальнолюдське начало, то в "залишку" ми віднайдемо менталітет суспільства. Наприклад, гнів проти вбивці, що скоїв смерть рідній людині, це загальнолюдське, а кровна помста — риса менталітету, характерна для суспільства з примітивною культурою. Ментальність зумовлена не загальнолюдськими механізмами і закономірностями психіки, а особливостями культури;

- менталітет є історично зумовлений феномен. Соціальні перетворення і еволюції культури призводять до того, що менталітет змінюється. Але зміна його -- порівняно повільний процес, на відміну від тимчасових перемін суспільного настрою, коливань суспільної думки та емоційних поривань, які можуть охоплювати великі маси людей і весь народ. У цілому менталітет стійкий і консервативний, він зберігається майже в одному й тому самому вигляді протягом цілих історичних епох. Трансформація його відбувається лише внаслідок значних культурних змін;

- менталітет входить у структуру індивідуальної психіки людини в процесі її залучення до даної культури. Кожна людина в дитячому віці засвоює менталітет свого народу, коли вона освоює національну мову, слухає казки й колискові пісні, адаптується до побутових умов життя. Ментальність, яка формується з раннього дитинства, включає в себе як загальні установки національної культури, так їхні варіації під впливом особливостей культурного середовища, в якому живе особистість. Протягом життя ментальність особистості може модифікуватися, але відбувається це тільки за умови впливу на індивіда будь-якої нової для нього культурної форми і, як правило, це пов'язано з глибинними психологічними зрушеннями;

- у менталітеті суспільне та індивідуальне зливаються разом і стають нерозрізненими. Він являє собою і суспільне явище, яке виступає як незалежна від окремих людей соціокультурна реальність, і явище особистісне, яке характеризує психіку окремої людини. Менталітет народу є одночасно й ментальність його окремих представників. Кожен індивід, засвоюючи з дитинства менталітет свого народу, сприймає закладені в ньому уявлення як свої власні, особистісні. Е. Дюркгейм, один із засновників соціології, називав уявлення такого роду "соціальними", або "колективними". Подібні уявлення, підкреслював він, не створені індивідами, а "нав'язуються" їм ззовні, із "колективного" життя в загальному культурному середовищі. Вони хоча й існують у головах індивідів, проте не залежать від особистої природи індивідів. Проте кожний індивід вважає їх "своїми", а не нав'язаними йому ззовні. І водночас ментальність культури є явище надіндивідуальне, що виходить за рамки психіки окремої людини;

- менталітет укорінюється у підсвідомих глибинах людської психіки, тому його носії можуть усвідомити його зміст лише ціною спеціальних зусиль. Ментальні установки зазвичай здаються людям чимось само собою зрозумілим, і вони спираються на них у своєму мисленні та поведінці, не задумуючись, чому вони саме так думають і діють, а не інакше. Ми не помічаємо особливостей своєї ментальності, як не помічаємо повітря, яким дихаємо. Це суттєво ускладнює її аналіз. Але якщо навіть особистість зможе відрефлексувати і чітко сформулювати свої ментальні установки, то вона, скоріше всього, буде вважати їх переконаннями, які сформувалися на основі власного досвіду, а не запозичені ззовні. Тому ментальність особистості важко піддається перебудові.

Ментальне поле структурується деякими спільними ідеями, які виявляються в категоріях культури.

Дата добавления: 2015-07-25