Ідентифікація української культури як таласократичної

Таласократична культура. — Телурократична культура. — Таласократична сутність української культури. — Питання про мову. — Український прагматизм. — Нове в процесах глобалізації су­часного світу.

Становлення України як самостійної держави з усією гостротою ставить питання про всебічне духовне забезпечення її розвитку.

Сюди входить не тільки політологічне обґрунтування державо­творення, але й визначення більш широких світоглядних і культурологічних основ її розвитку. Те, що сьогодні в Україні ще не задіяні належним чином духовні чинники її розвитку, вкрай негативно по­значається на визначенні національної стратегії, на самій практиці розбудови держави й проведенні соціально-економічних реформ.

В сучасному світі ми спостерігаємо протистояння двох культур: західної, що ґрунтується на ліберально-демократичних цінностях громадянського відкритого суспільства, і різноманітних ідеократичних систем, що ґрунтуються на засадах ісламського чи якогось іншого релігійного, або ідеологічного фундаменталізму.

Ці обставини ясно свідчать про застарілість геополітичних схем мислення, що задовольнялись суто геоекономічним аналізом політичної ситуації у світі без врахування більш широкого кола чинників, що належать до сфери культури і які в наш час набули великої ваги.

Замість застарілих концепцій географічного детермінізму і в цілому геополітики Ратцеля, Спікмена, Хаусхофера й інших кінця XIX і початку XX століття сучасна культурологія висунула кон­цепцію дихотомії світу на таласократичну й телурократичну куль­тури (С. Дацюк, В. Грановський та ін.), що досить повно характе­ризують панораму духовності сучасного світу і висвітлюють те, що в ньому відбувається сьогодні в глобальному масштабі.

Отже пояснимо спочатку ці терміни: таласократія й телурократія.

Термін «таласократичний» походить від двох давньогрецьких слів «talassa — море» і «kratius — влада». Буквально «таласократичннй» означає — належний до влади моря.

Карл Шмітт у книзі «Земля й море» (1942 р.) сформував кон­цепцію базового геополітичного культурного дуалізму, що находать відбиття у двох типах цивілізації: таласократичній і телуро-кратичній. Таласократія — це морська могутність, це влада води. Для неї характерні динамізм, демократія.

Телурократія (tellus — земля) — це влада землі, це сухопутня могутність (тобто влада суші). Для телурократіі' характерні сталість і незмінність у часі, ідеократія.

Карл Шмітт удався до введення цих термінів із метою прояс­нення геополітичних концепцій. Насправді уявлення про таласократичншї і телурократичний способи визначення цивілізацій вия­вилося більш глибоким і сьогодні складає базові культурологічні поняття. Сучасні геополітики, що не враховують визначальної ролі природи й типів культури у своїх геополітичних розкладах, напри­клад, ті політики, що виходять із концепцій слов'янської єдності, чи євразійства, роблять велику помилку. Справа в тому, що тала­сократія й телурократія не зводяться до чисто географічного пара­метра «суші» чи «води», а перш за все відбивають великий культу­рологічний зміст: ментальність чи тип мислення, етичні і юридичні норми, і в решті решт — певний тип духовності суспільства, які на­справді є різко відмінними в межах того ж географічного євразійства чи слов'янської мовної єдності, як і в інших подібних геополітичних структурах чи утвореннях.

Прикладом такої одномірної геополітичної помилки, що не враховує велике культурологічне навантаження вихідних понять таласократії й телурократіі, є знаменита проблема вибору для Ук­раїни між Сходом і Заходом, євразійством і атлантизмом. Про неї — цю проблему вибору для України — мовиться щоденно й майже всіма. Але чи існує вона насправді для України саме як проблема вибору? Для відповіді на це питання треба усвідомити гли­бинний культурологічний зміст опозиції Схід — Захід у межах ба­зових понять телурократія — таласократія, а також з'ясувати, до якого саме типу належить власне культура України.

З'ясуємо перш за все основні характерні ознаки таласократич-ної й телурократнчної культури.

Дата добавления: 2015-07-25