Колектив і особистість: сучасне трактування

Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття.

Колектив виконує такі функції:

— організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань); — виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості); — стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).

Види колективу: первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках; з агальношкільний колектив. Об'єднує усіх учнів і педагогічних працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу; т имчасовий колектив. Складається з осіб, які належать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Чисельно вони невеликі, згруповані на основі соціальних інтересів; в иробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо; с імейний колектив. Його складають члени однієї родини. Склався історично як важливе соціальне утворення суспільства.

Особистість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, щовизначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Особистість поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального, неповторного.

Компонентами особистості є скерованість (вибіркове ставлення людини до дійсності); можливості (сукупність здібностей, яка забезпечує успіх діяльності); характер (комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до себе, до суспільства); самоуправління (утвердження самосвідомості особистості, що здійснює саморегуляцію: підсилення або послаблення діяльності, самоконтроль, корекцію дій і вчинків, планування життя й діяльності).

Ознаки особистості: — розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку); — відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них); — свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень); — особиста гідність (визначається рівнем вихованості самооцінки); — індивідуальність (несхожість на інших). Особистість визначають неповторні фізичні якості, психічні процеси, темперамент, риси характеру, здібності, і потреби, інтереси.

"Я-концепція" — система уявлень про себе як про суб'єкт діяльності, що містить три основні складники — когнітивний (сукупність знань про свої індивідуальні психологічні особливості — самосвідомість), емоційний (наявність певного оцінюючого ставлення до себе — самооцінка), регулятивний (можливість керувати власною поведінкою — самоконтроль).

Структура " Я-концепції":

- “Я-реальне та Я-теперішнє та Я-минуле ” - це те, як ми себе сприймаємо, наші позитивні якості, недоліки, особливості;

- “Я-ідеальне та Я-майбутнє” - це той образ, ідеал, до якого ми рухаємося, прагнемо, це наше уявлення про те, ким та якими ми хочемо бачити себе в майбутньому, це ті якості, які людина хотіла б виробити в собі, але поки що не має, проте більш за все цінує і тому буде до цього прагнути

- “Я-дзеркальне” - це те, як нас сприймає більшість оточуючих людей, це певна інтегрована суспільна думка про нас.

Самосвідомість - це виділення себе ("Я") з об'єктивного світу ("не Я"); пізнання, оцінювання себе, свого місця у світі, своїх інтересів, знань, переживань, поведінки.; саморегуляція - процес керування людиною власним психологічним та фізіологічним станом, а також вчинками. Результатом цього є процес самосприйняття та саморозуміння.

Система виховання, що сформувалася у нашій країні за роки господарювання соціалістичної ідеології, отримала назву колективістської, основна ідея якої полягала в тому, що виховання та повноцінний розвиток особистості можливі лише в колективі та з допомогою колективу. Ця теза зазвичай стверджувалася як правильна та єдино можлива.

Змінилася концептуальна основа всього нашого суспільства, а відповідно, й виховання. Парадигма виховання сьогодні — людиноцентристська, тобто людина, особистість — міра всіх цінностей. Особистість має повне право вільно та творчо розвиватися за своєю власною траєкторією, з урахуванням тих потреб та інтересів, які в ній домінують.

Сучасний школяр — член багатьох колективів, неформальних та формальних об'єднань. З віком кількість груп та колективів збільшується, відношення з ними та в них збагачуються та ускладнюються водночас.

Змінилося ставлення до дітей, які потребують особливої уваги — до дітей з особливим розвитком.

Дата добавления: 2015-07-25