Твори для дітей Миколи Палагути.

Палагута Микола Семенович- (*07.12.1930 — 21.09.1988) — український російськомовний поет Буковини. Член Національної спілки письменників України з 1973 р. Народився 7 грудня 1930 року в селі Курячівка Марківського району Луганської області. Працював токарем на заводах «Емальпосуд», «Машзавод» у м. Чернівці, у Київському аеропорту. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького у Москві. Помер 21 вересня 1988 р. Похований у Чернівцях на Алеї почесних городян.

Працював у галузі дитячої літе­ра­тури. Автор книжок “До сонця упертий крок” (1962*, “Лі­со­ва пожежа” (1965*, “Небесний трамвай” (1969*, “Ілько” (1970*, “Хто що вміє” (1972*, Зоряні електромонтери” (1977*, “Голубе лошатко”, “Сім сосен” (1986* та багатьох інших. Лау­реат об­ласної премії ім. Кузьми Галкіна. Жив у Чернівцях.

Книги поета. К солнцу упрямый шаг (1962).Лесной пожар (1965).Бурбура (1967).Небесный трамвай (1969).Илько (1970).Серебряный ключ (1971).Кто что умеет (1972).Отважный Бреккеке (1974).Сказание о танкисте (1975).

День работою красен (1976).Звёздные электромонтёры (1977).Вот и я художник (1978)Песня красных знамён (1978).Зайдите к бабушке моей (1978).Про строителей, про ГЭС, про зверюшек и про лес (1979).Быль со сказкой пополам (1980).Весёлый мастер (1981).Солнечный ключ (1981).Потешный паравоз (1984).Голубая лошадка (1986).Семь сосен (1986).Хозяин горных дорог (1988).Время снегиря (1990).Про будову і про ГЕС, про звіряток і ліс чудес (2012).

У читальному залі Муніципальної бібліотеки імені А.Добрянського можна відшукати такі чудово проілюстровані поетичні збірочки для дітей російськомовного поета Миколи Палагути (1930 – 1988):«Быль со сказкой пополам» (1980), «Солнечный ключ» (1981), «Хозяин горных дорог» (1988), «В нашем переулке» (1990), «Время снегиря» (1990) та «Лісова пожежа» (2001, переклад на українську мову Г.Тарасюк). Звісно, це не всі твори для дітей, які написав поет, та вони якнайкраще інтерпретують його манеру написання: Човен зробив я, Потім –весло… Так починалося Моє ремесло. Його здобувають У праці завжди. А потім помалу І дім спорудив. Та налетіла Неждано біда. Дім на світанку Змила вода. Човен розбила, Весло занесла, Лиш не добралася До ремесла. Лишилось зі мною Моє ремесло. Човен зробив я, Потім весло. Поклав на галяві В покоси траву. Дім спорудив І у ньому живу. Живу і лелію Своє ремесло. … А ви не стругали,Хлоп’ята, Весло?Можна без човна Прожить, Без весла.Та кепсько Мужчині Без ремесла. («Вірш про ремесло»). Окремо варто сказати про книжку «Семь сосен» (1986) з автографом Миколи Семеновича для Анатолія Добрянського: «…Рад и рад, что ты есть где-то рядом…».

29. Вірші Леонарда Кондрашенка.

Леонард Кондрашенко (1930-2002* – росій­ський поет. Член НСПУ. Закінчив Чернівецький університет. Автор книжок віршів для дітей “Африка-жирафрика” (1959*, “Хто вгадає” (1960*, “Тарарам” (1963*, “Берег сонячних усмі­шок” (1964*, “Хто посолив море”, “Хто в якому домі живе” (1965*, “Про машини” (1968*, “Сонце на долоні” (1969*, “Сріб­ний олень” (1980* та ін. Видав книги нарисів про Крим, кілька збірок лірики. Виступав як перекладач з польської та болгарської мов. Лау­реат обласної премії ім. М.Бірюкова.

Кондрашенко Л. Африка-Жирафрика (уривки)

Никаких забот не знали И, счастливые вполне, Звери жили-поживали В этой солнечной стране. Там, ребята, Африка – Край высоких трав, Африка-Жирафрика, Родина жираф. Но коварная гиена Ночью в Африку пришла
И, чернея от измены, Ночью джунгли подожгла…

Малоизвестное стихотворение Леонарда Кондрашенко:
Ну что ты грустишь с перебитым крылом?
Все старое сдать поскорее на слом!
А новое будет не скоро,
Не скоро,как Рио-де-Оро..

Нам мало одних лишь хороших идей-
Нам надо побольше хороших людей!
А где же возьмешь их, хороших:
Ведь больше чем есть, не найдешь их..

Как знойной пустыне прохладных дождей,
Земле не хватает хороших людей!
а солнце над ней уже село...
Ты спишь иль не спишь, Консуэло?

Что думаешь ты? Почему ты молчишь?
Наверно, ты хочешь отсюда в Париж?
Чем дальше живешь от Парижа,
К Парижу, представь себе, - ближе!

Чем дальше земля, тем ясней и ясней,
Что после ты крепче притянешься к ней.
Поставишь печать всею грудью,
И пусть уж - что будет,то будет!

А ты, Человек, свое сердце не прячь,
Не прячь и не бойся в пути неудач.
И знай: неудача, как веха,-
Цена дорогого успеха.

30. Сучасний буковинський поет Віталій Демченко.

Віталій Демченко (нар. 1937* – сучасний росій­ський поет Буковини. Член НСПУ. Закінчив Чернівецький уні­вер­ситет. Автор поетичних збірок “Романтика” (1966*, “Кро­ки за горизонт” (1969*, “Полюс тепла” (1975*, “Пісня землі” (1982*, “Танець родючості” (1983* та ін. Лауреат облас­ної премії ім. Кузьми Галкіна. Живе у Чернівцях. Твори Демченко В. Федьковичева криниця: Вірш / Пер. з рос. Б.Мель­ничука // Молодий буковинець. – 1997. – 7 листоп. – С.6.Демченко В. Мурашиний раєць. Чубате галченя: [Вірші] / Пер. з рос. Б.Мельничука // Глогорожечка: Книга для читання дітям дошк. та мол. шк. віку. – Чернівці: Букрек, 2003. – С. 108.Демченко В. Романтика. – Ужгород: Карпати, 1966. – 62 с.Демченко В. Полюс тепла: Стихи. – Ужгород: Карпа­ти, 1975. – 96 с.

Демченко В. Кольца жизни: Стихи. – Ужгород: Кар­пати, 1979. – 144 с.

Демченко В. Песнь земле: Стихи. – Ужгород: Карпати, 1982. – 64 с. Демченко В. Отзвучие наскальных писаниц: Сборник стихов. – Хмельницкий: НВП «Евріка” ТОВ, 2001. – 96 с.

Народився у сім'ї військовослужбовця. У 1960 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету (ЧДУ). Працював учителем у с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області, згодом — у геологорозвідувальній експедиції, подолавши тисячі кілометрів, побувавши у важкодоступних куточках Сибіру, Камчатки, Сахаліну, Крайньої Півночі. Саме дороги диктували теми його віршам, надихали на написання. Впродовж 1962–1976 рр. пацював редактором на Чернівецькому обласному радіо, відтак — директором Будинку письменника Ченівецької обласної організації СПУ, вів школу молодих початкуючих літераторів. Обирався делегатом УІІ, УІІІ, ІХ з'їздів письменників України. Пише українською і російською мовами. Друкувався в багатотиражці «Радянський студент» ЧДУ, в обласних і республіканських виданнях.

Упорядкував збірку літературних творів СПУ Буковини «На крилах духовності» (Чернівці: Зелена Буковина, 2006; співавт. В. Обдуленко, В. Мельник).Низку віршів поет присвятив видатним митцям України: Тарасу Шевченку, Юрію Федьковичу, Дмитру Гнатюку та ін. Нагороди Премія імені Кузьми Галкіна в галузі літератури і мистецтва (1977) за збірки поезій: «Романтика», «Шаги за горизонт», «Полюс тепла», «Кольца жизни». Літературна премія імені Дмитра Загула (2010).

«	Основні мотиви творчості — романтика першопроходжень, праця та духовна спільність людей Крайньої Півночі,гармонійне єднання Людини і Природи, дружба народів, духовна досконалість сучасника	»
— З представлення на премію ім. Кузьми Галкіна

«	…Самобутньо дзвенить Демченкове слово, відкриваючи розумом і серцем, глибокодушевне, аж філософське, бачення життя. Його не лякає майбутнє — минуле катує, він нагадує прості істини: „діліться радістю і хлібом“, „втавай на повний зріст — назустріч дню“, „щоб відродження зміст зрозуміти, пора наставників міняти“… Багато свіжого і незвичного в поетовій палітрі. Співом відкритої, людяної душі він дивовижно торкається найрізноманітніших проблем.	»
— Згусток думок, сміливість шукань // Буковинське віче.[1]

Про Віталія Демченка писали газети «Літературна Україна», «Радянська Буковина», «Молодий буковинець», «Буковинське віче», «Буковина», «Чернівці!», «Версії», «Погляд», журнал «Жовтень», «Буковинський журнал» та ін. Твори рецензували критики Володимир Дячков, Анатолій Масловський, літературознавець Богдан Мельничук, письменники Віталій Колодій, Тамара Севернюк, Марія Матіос, Володимир Вознюк, журналісти, літератори Михайло Брозинський, Юхим Гусар, Юрій Скиба та ін.

Вірші

ТОПОЛЕК Наш нерадостный двор На колодец похож. Гомон весен сюда Ни ногою не вхож. Редкий солнечный луч В нем - случайный чужак: С солнцем сумрачный двор Был всегда на ножах. Даже стойкий бурьян Здесь поник и полег. Но прижился у нас Голубой тополек. Видно, с легкой руки, С незлобивой души. С ним особенно стали Дружны малыши. Обкопают, польют, В общем, тыща забот! Велся каждому листику Строгий учет. И поет о весне Тополек голубой, И весна не обходит Наш двор стороной. Из сборника "РОМАНТИКА" (1965)

РОДНИК На лету замерзала птица, Выли вьюги тайге: "Замри-и-и-и" А в корнях продолжала биться Голубая жилка земли. И сохатый, боднув рогами Зазвеневший ночной покой, Мягко трогал ее губами, Словно пульс проверял земной. Бьется - значит земля проснется В дружном звоне апрельских дней, Значит к солнцу трава взметнется На дрожжах грозовых дождей!.Стужей лютой и зноем летним Там, где сумерки залегли, Вечно бьется под кедром медным Голубая жилка земли. Из сборника "РОМАНТИКА" (1965)

Дата добавления: 2015-07-16