Грузинська література

Це література грузинського народу (самоназва – картвелі*, який складає основне населення Грузії, а також проживає в Росії, Азербайджані, Казахстані, Туреччині, Ірані. В Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., проживало 34,2 тис. грузинів, найбільше в Донецькій, Харківській, Запорізькій областях.

Грузинська література твориться грузинською мовою, що належить до картвельської групи іберійсько-кавказьких мов. Літературна мова пройшла два періоди розвитку: давньогрузинський (V-XI ст.* і новогрузинський (з ХІІ ст.*. Найдавніша писемна пам’ятка грузинської мови датована кін. Vст.

Джерелом грузинської літератури є багатий фольклор, який грузинські племена мали уже в ІІ тис. до н.е. Найдавніша пам’ятка усної народної творчості – епос “Аміраніані” – про прикутого до скелі богоборця Амірана (у грец. міфології – Прометей*, який дав людям вогонь. До середньовічного епосу належить “Етеріані”.

Оригінальна грузинська література виникла у V ст. Першим високохудожнім писемним твором було “Мучеництво Шушаніки” Якова Цуртавелі. Церковна література представлена різними жанрами (апокрифічний, агіографічний, полемічний, проповідницький та ін*.

На поч. ХІІ ст. зароджується й активно розвивається світська література. Шедевром грузинської і водночас світової поезії є поема “Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі, написана на межі ХІІ і ХІІІ ст.

Упродовж XVII-XVIII ст. грузинська література переживала відродження. У ІІ пол. XVIII ст. найвідомішим поетом був Давид Гурамішвілі (1705-1792*, чиє життя тісно пов’язане з Україною, зокрема з Буковиною. У 1739 р. в складі грузинської гусарської роти російської армії брав участь у боях з турецькими військами під Хотином. З 1760 р. жив у Миргороді на Полтавщині, де й помер. Автор збірки “Давитіані” – поетичного літопису життя грузинського народу першої чверті XVIII ст.

Зачинателем романтизму в грузинській літературі поч. ХІХ ст. був співець національної свободи поет Олександр Чавчавадзе (1786-1846*.

Центральними постатями в літературному і громадському житті Грузії другої пол. ХІХ ст. були Ілля Чавчавадзе (1837-1907* та Акакій Церетелі (1840-1915*, які своїми творами утверджували реалізм. Література ХХ ст. відзначається глибоким осмисленням проблем сучасності та історичного минулого народу.

Грузинсько-українські культурні зв’язки беруть початок від часів Київської Русі, вони активізувалися у XVI-XVII ст. Україна стала другою батьківщиною Давида Гурамішвілі, який за мотивами українського фольклору написав ряд творів.

М.Гулак, Д.Мордовець, А.Кримський, І.Франко досліджували грузинську літературу, історію народу. Взаємозбагаченню грузинської та української літератур сприяли своїми перекладами, статтями, нарисами, художніми творами П.Тичина, М.Рильський, М.Бажан, А.Малишко. Бажанів переклад поеми Ш.Руставелі визнаний найкращою з усіх іншомовних інтерпретацій твору.

Символом українсько-грузинської дружби є творчість грузина Рауля Чілачави (нар. 1948*, який, живучи в Україні, творить поезію грузинською та українською мовами.

Дата добавления: 2015-07-16