Білоруська література

Це література білоруського етносу (самоназва – бєларуси*, що становить основне населення Білорусі, а також мешкає в Росії, Польщі, Литві, Латвії, Естонії.

Для білорусів в Україні характерне дисперсне (розсіяне* розселення, рівномірно у всіх регіонах, найбільша частка – в Донецькій області, а також Автономній республіці Крим, Дніпропетровській, Луганській, Житомирській, Львівській областях. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., в Україні проживає 275,8 тис. білорусів.

Білоруська література твориться білоруською мовою, яка належить до східної підгрупи слов’янської групи індоєвропейської сім’ї мов. Білоруська мова почала складатися на базі діалектів Західної Русі в процесі формування білоруської народності із східнослов’янських племен кривичів, дреговичів і радимичів.

Найдавніші писемні пам’ятки з діалектними особливостями білоруської мови належать до ХІІІ ст. (“Смоленська грамота” 1229 р. та ін.*. Основні фонетико-морфологічні риси, характерні й для сучасної білоруської мови, сформувалися в XIV-XVI ст. Літературна “руська” мова цього періоду, тобто зукраїнщена старослов’янська із великою домішкою білоруських лексичних і фонетичних елементів, була до половини XVI ст. офіційною мовою Литовського князівства, територія якого на дев’ять десятих складалася з українських і білоруських земель. Починаючи з другої половини ХІХ ст., сформувалася на живій народній основі з урахуванням традицій старобілоруської писемної мови нова літературна білоруська мова.

У силу історичних обставин білоруська література розвивалася в тісній сув’язі з українською. Так було в давні часи (Кирило Турівський, “народжений і вихований у граді Турові”, що на Гомельщині, зробив вагомий внесок у розвиток української ораторської прози княжої доби; білорус Андрій Римша своєю “Хронологією” спричинився разом із Герасимом Смотрицьким до започаткування українського віршування у кін. XVI ст.; “Тренос” українця Мелетія Смотрицького став визначним надбанням як української, так і білоруської полемічної літератури; на основі вірша Григорія Сковороди “Всякому городу...” було створено білоруську поему Петра Платановича тощо*.

У ХІХ-ХХ ст. ця традиція продовжилася і поглибилася. Під впливом “Енеїди” І.Котляревського в першій половині ХІХ ст. з’явилися білоруські анонімні поеми “Енеїда навиворіт” і “Тарас на Парнасі”. Велике значення для розвитку білоруської літератури мала творчість Т.Шевченка, який перебував на білоруській землі, писав про неї (в листах, щоденнику, повісті “Музикант”*, підтримував особисті стосунки з її діячами. В різний час жили в Білорусі українські діячі Г.Кониський, Я.Головацький, О.Стороженко, Леся Українка, а в Україні – Франциск Богушевич (1840-1900*, Цьотка (Алоїза Пашкевич* (1876-1916*, Максим Богданович (1891-1917* та ін. Перекладали з української мови, писали про Україну Янка Купала (1882-1942*, Якуб Колас (1882-1956*, Пятрусь Бровка (1905-1980*, Аркадій Кулешов (1914-1978*, Ригор Бородулін (нар. 1935* та ін.

Справі ознайомлення українців з білоруською літературою багато зусиль віддали І.Франко, В.Щурат, М.Возняк, П.Тичина, М.Рильський, М.Драй-Хмара, В.Сосюра (йому належить афористичний вислів “Білорусь ти моя, Білорусь // Синьоока сестра України”*, А.Малишко, Т.Масенко, Р.Лубківський, а з буковинців – А.Добрянський та ін.

Білоруська література, що твориться в Україні останніми десятиліттями, представлена іменами поетів Василя Сидоренка (1941-1995*, Михайла Казакова (нар. 1938*, Майї Львович (нар. 1933*.

Максим Богданович (1891-1917* – видатний білоруський поет, літературознавець, перекладач, один з основоположників нової білоруської літератури. Автор поетичної збірки “Вінок” (1913*.

Прозу, літературознавчі та публіцистичні статті писав частково українською та російською мовами. Перу М.Богдановича належать розвідки про М.Шашкевича, Т.Шевченка, І.Франка, Ю.Федьковича, М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Кобилянську, Леся Мартовича. Переклав білоруською мовою вірші В.Самійленка, А.Кримського, О.Олеся, М.Чернявського, російською – твори Т.Шевченка, І.Франка, В.Стефаника, уривок з повісті М.Коцюбинського “Тіні забутих предків” та ін. Вірші М.Богдановича перекладали М.Шаповал, М.Драй-Хмара, Р.Лубківський, Б.Степанюк, В.Лучук та ін. Помер у Криму, де й похований (м. Ялта*.

Твори

Богданович М. Лірика / Пер. з біл.; Вст. ст. І.Денисюка. – К.: Дніпро, 1967. – 177 с.

Богданович М. Избранные произведения / Пер. с белорус. – М.: Гослитиздат, 1953. – 295 с.

Богданович М. Стихотворения / Пер. с белорус. – М.: Худ. лит., 1971. – 190 с.

Богданович М. Венок: Лирика. – Минск: Юнацтва, 1985. – 127 с.

Богданович М. Узор василька: Избр. лирика. – Минск: Мастац. літ., 1985. – 142 с.

Богданович М. Венок: Лирика. – Минск: Юнацтва, 1991. – 128 с.

Дата добавления: 2015-07-16