Висновок.

Згадай, згадай луг зелений -
Радість пісень, радість танців.
В. Брюсов
При запозиченні терапевтичних методів стає актуальним питання його адаптації або краще сказати адаптивності. Зайве загострювати увагу на відмінностях між німецькою і російською ментальністю, або підкреслювати подібності близькість обох культур. До цієї теми безліч разів зверталися класики російської літератури.
Адаптивність методу символдрами, відомого ще під назвою Кататимно-імагінативної психотерапія, можна розглядати з позиції форми, як би відповідаючи на питання "як?". Цьому питанню присвячено ряд публікацій Я.Л. Обухова.
При знайомстві з основними правилами методики звертає увагу їх досить жорстка регламентація. Детально розписуються дії психотерапевта, аж до реплік, інтонацій і хронометрії. Для психотерапевта пострадянської епохи, який "звик" до досить сміливих експериментів, якщо не своїм, то, принаймні, своїх колег, зайва "рамковість" методу може здатися обмежує. Як наслідок може виникати спокуса в надмірно сміливих і передчасних інтерпретаціях індивідуального змісту експонованих образів, які зводять практично нанівець "екологічність методу". Добре відомий факт, що часто в ситуаціях, коли роль протагоніста виконує психологчи психіатр, образи останніх носять гротескний характер, що не відповідає дійсній напруженості актуальної ситуації. Внаслідок цього виникає певна толерантністьдо інтерпретацій колег, що у свою чергу знижує поріг відповідальності при тлумаченні символіки образів і малюнків пацієнта в терапевтичній ситуації.

Символдраматичного підхід відрізняється від класичного психоаналітичного тим, що при символдрамі терапевт звертається за допомогою того, що К.Г. Юнг називав "фантазує мисленням", до структур психіки оперують образами, емоціями, символами. З позицій уявлень про межполушарной асиметрії, це, перш за все, структури правого, аналогового півкулі, діяльність якого не пов'язана прямо з уявленнями про час і простір. Непрямим підтвердженням це служать звичайні помилки у суб'єктивному сприйнятті часу при завершенні сеансу, а також "умовне" ставлення до уявних переміщень в образі. Під час сеансу ми пропонуємо протагоністу наділяти подаються нею образи в слова, що стимулює активізацію міжпівкульна взаємодій і є, по суті, трансцендентною функцією.
Завдяки метафоричності вираження в образах внутрішніх конфліктів у символдрамі зазвичай пом'якшуються опору з боку Я, пов'язані з принципом реальності, і є більшою мірою логічними, вербальними. Виходячи з вищевикладеного, логічним є висновок про необхідність вкрай стримано ставиться до всякого роду тлумачень символіки образів і малюнків в контексті психотерапії.
Адаптивність методу також має і змістовну сторону. Наочним свідченням глибокої внутрішньої зв'язку ландшафтних мотивів є терапевтичні ситуації, в яких пацієнт, під час представлення образу самостійно від луки переходить до струмка, а потім до гори при максимально м'якому і ненав'язливому веденні його психотерапевтом. Пропозиція представити саме ці образи сприймається пацієнтами дуже природно.
Характерним для мотивів луки і струмка є те що навіть у випадках, коли в їх символіці позначаються досить актуальні внутрішні конфлікти, суб'єктивне сприйняття і почуття в підсумку визначаються пацієнтом як позитивні, які надають енергію і життєву силу.
Для ідеолога російського символізму Андрія Білого образ "луки зеленого" являв собою символ Росії, її нових часів. У статті "Луг зелений" з однойменної книги, Андрій Білий пише: "І дихає луг зелений. І тонкі злаки, хвилюючись, танцюють з квітами. І над лугом постає місяць. І аромат білих фіалок проситься в серце. І згадується тисячолітня життя зеленого лугу. І забута, світова правда - сколихнулася, встала, в упор втупилася з горизонту, як ця велика місяць. "

Дата добавления: 2015-07-19