Розділ 1. Символдрама. Опис методу

Лежачого з закритими очима на кушетці або сидить у зручному кріслі пацієнта вводять у стан розслаблення. У роботі з дорослими пацієнтами й підлітками для цього використовується техніка, близька до двох перших щаблів аутогенного тренінгу з Й.Х. Шульцу. Як правило, буває досить декількох простих навіювань стану спокою, розслабленості, тепла, ваги і приємної втоми - послідовно в різних ділянках тіла. У роботі з багатьма дітьми навіть і це часто буває зайвим. Досить попросити дитину лягти або сісти, закрити очі і розслабитися (див. розділ Техніка проведення).
Попередньою умовою проведення психотерапії є, само собою зрозуміло, встановлення в ході однієї або кількох попередніх розмов довірчих відносин між пацієнтом і терапевтом, а також збір даних про пацієнта (анамнез).
Після досягнення пацієнтом стану розслаблення (що можна проконтролювати за характером дихальних рухів, тремтіння повік, положення рук і ніг) йому пропонується представити образи на задану психотерапевтом у відкритій формі (!) Тему - стандартний мотив (див. розділ 1.1 Стандартні мотиви).
Представляючи образи, пацієнт розповідає про свої переживання, хто сидів поряд психотерапевта. Психотерапевт як би "супроводжує" пацієнта в його образах і, якщо необхідно, направляє їх перебіг у відповідності зі стратегією лікування.
Участь психотерапевта зовні виражається в тому, що через певні проміжки часу за допомогою коментарів типу "так", "угу", вигуків типу "От як!", Повторення описів пацієнта, а також за допомогою питань про деталі й властивості образу він сигналізує про те, що уважно стежить за ходом розвитку образів пацієнта.
Щоб забезпечити найбільш повне й глибоке саморозкриття особистості пацієнта, необхідно звести до мінімуму сугестивний вплив психотерапевта. Зокрема, питання психотерапевта повинні бути відкритими, тому що вже в самому питанні можуть бути деякі елементи навіювання. Наприклад, замість того, щоб запитати: "Дерево велике?" - Або - "далеко це дерево?", - Що вже припускає певне очікування відповіді, варто запитувати: "Якого розміру дерево?" Або "На якій відстані знаходиться це дерево? "
Тривалість вистави образів залежить від віку пацієнта і характеру мотиву. Для підлітків і дорослих пацієнтів вона становить у середньому близько 20 хвилин, але не повинна перевищувати 35 - 40 хвилин. Для дітей тривалість уявлення образів коливається в залежності від віку дитини від 5 до 20 хвилин.
Курс психотерапії складається, як правило, з 8 - 15 сеансів *, в особливо складних випадках досягаючи іноді 30 - 50 сеансів. Однак суттєві поліпшення наступають вже після кількох перших сеансів, аж до того, що іноді навіть один-єдиний сеанс може позбавити пацієнта від хворобливого симптому або допомогти розв'язати проблемну ситуацію.
Частота сеансів складає від 1 до 3 сеансів на тиждень. Так як метод символдрами надає глибоке емоційний вплив і вимагає часу, щоб пережите в ході сеансу пройшло складний процес внутрішнього психологічного опрацювання, проводити сеанси щодня і, тим більше, кілька разів на день не рекомендується. Також не рекомендується проводити сеанси рідше, ніж раз на тиждень.
Символдрама проводиться в індивідуальній, груповій формі й у формі психотерапії пари, коли образи одночасно представляють або дружини / партнери, або дитина з одним з батьків. Символдрама може бути також складовою частиною сімейної психотерапії.
Символдрама добре поєднується з класичним психоаналізом, психодрамою, гештальт-терапією, ігровий психотерапією.

Дата добавления: 2015-07-19