Експертні та евристичні процедури оцінювання ризику

Було розглянуто досить багато показників та методів оці­нювання ризику. Проте виникають ситуації, в яких з різних причин, насамперед внаслідок відсутності достовірної інфор­мації, не можна скористатися ні статистичним методом, ні формальними процедурами аналізу, що пропонують аналітич­ні методи.

У такому разі доводиться вдаватися до методів, що базують­ся на досвіді та інтуїції, тобто до евристичних методів або ме­тодів експертного оцінювання. Особливістю евристичних методів і моделей є неможливість математично довести оптимальність знайдених рішень. Згідно з цими методами, людина відіграє роль "вимірювального при­ладу", кількісно оцінюючи процеси і припущення, які з огляду на неповноту і недостовірність наявної інформації не можна безпосередньо виміряти.

Прикладами традиційних евристичних процедур є різні експертизи, консиліуми, наради тощо, результатом яких ста­ють експертні оцінки стану об'єкта дослідження.

Експертне оцінювання широко застосовують у різних сфе­рах діяльності, реалізовуючи на його основі серйозні заходи, що потребують великих витрат. Однією зі сфер застосування таких методів є якісний аналіз і кількісне оцінювання еконо­мічного ризику. Розглянемо стисло у чому полягають експерт­ні процедури.

У практичній діяльності застосовують як індивідуальне, так і групове (колективне) експертне оцінювання (опиту­вання).

Індивідуальне експертне оцінювання має на меті:

— спрогнозувати перебіг подій і явищь, а також оцінити їх на певний момент. Стосовно аналізу та оцінювання ризику йдеться про виявлення його джерел і причин, прогнозування дій конкурентів, з'ясування всіх можливих ризиків, оціню­вання ймовірності настання ризикованих подій, призначення коефіцієнтів відносної важливості (значущості наслідку) і ран-жирування ризиків, виявлення способів їх зниження і т. ін.;

— проаналізувати й узагальнити результати, подані інши­ми експертами;

— скласти сценарії дій;

— зробити висновки про роботу інших фахівців і організа­цій (рецензії, відгуки, експертизи тощо).

Індивідуальна експертиза забезпечує оперативність отри­мання інформації, потрібної для прийняття рішень, а також порівняно невеликі витрати. Проте вона цілком суб'єктивна й не гарантує достовірності отриманих оцінок.

Щоб підвищити об'єктивність результатів, застосовують колективне експертне оцінювання, адже є всі підстави припус­тити, що в разі розв'язування проблеми за умов невизначенос-ті висновок групи експертів ближчий до істини, ніж думка ок­ремого експерта, тобто дві групи однаково компетентних екс­пертів з вищою ймовірністю дадуть аналогічні відповіді, ніж два експерти. Більше того, вважають, що сукупність індивіду­альних відповідей експертів має містити "істинну" відповідь. Розглядають такі типи групових експертних процедур:

1) відкрите обговорення порушених питань з подальшим відкритим чи закритим голосуванням;

2) вільне висловлювання без обговорення і голосування;

3) закрите голосування або заповнення анкет експертного опитування.

Загальну схему експертного опитування поділяють на такі основні етапи:

— добір експертів і формування експертних груп;

— формування запитань і складання анкет;

— робота з експертами;

— формування правил визначення сумарних оцінок на під­ставі оцінок окремих експертів;

•— аналіз і обробка експертних оцінок.

Дата добавления: 2015-07-16