Метод визначення точки беззбитковості

Точка беззбитковості є одним із найбільш важливих по­казників, що характеризують обсяг продажу, за якого виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

Тобто це такий критичний обсяг виробництва, який дозволяє забезпечити окупність загальних витрат за допомогою доходів від реалізації продукції. Критичний обсяг виробництва є важ­ливим параметром, застосування якого дозволяє оцінювати ризики підприємства шляхом порівняння значення цього по­казника з потужністю підприємства, обсягом попиту на його продукцію тощо.

При визначенні показника приймають, що витрати на ви­робництво продукції можуть бути поділені на умовно-постійні витрати F С і змінні, що зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, V С.

Точку беззбитковості визначають за формулою

де Р — ціна одиниці продукції.

Обмеження, що мають бути враховані при розрахунку точ­ки беззбитковості:

— обсяг виробництва продукції має дорівнювати обсягу її реалізації. Насправді часто обсяги виробництва і реалізації не збігаються, оскільки в ринкових умовах цілком природно, що виготовлена продукція певний час чекає реалізації або на скла­дах підприємства, або в торгівельній мережі. Більше того, на­віть реалізація продукції, тобто укладання угоди купівлі-про-дажу, інколи ще не означає отримання підприємством-вироб-ником коштів за неї, оскільки виробники можуть надавати покупцеві певну відстрочку в термінах оплати (товарний кре­дит). Всі ці явища істотно впливають на операційний цикл під­приємства, проте не враховані в моделі точки беззбитковості;

— постійні витрати мають бути однакові для будь-якого об­сягу виробництва. На практиці зазвичай спостерігають ста­більність постійних витрат при коливанні обсягів виробництва в межах певних діапазонів. У разі виходу обсягів виробництва за межі цих діапазонів відбувається стрибкоподібне зростання постійних витрат до нового рівня;

— змінні витрати мають змінюватися пропорційно до обся­гу виробництва. Тобто припускають, що змінні витрати є пря-мопрорційними до обсягів виробництва або між ними виникає лінійна залежність. Насправді ж зміна величини багатьох ви­трат нелінійна. Так, виокремлюють дегресуючі витрати, які зростають повільніше, ніж обсяги виробництва (наприклад, витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткуван­ня). Також є прогресуючі витрати, що зростають швидше, ніж обсяги виробництва (наприклад, це витрати на оплату праці за відрадно-прогресивною системою);

— ціна продукції не має змінюватися протягом періоду, для якого визначають точку беззбитковості. Це одне з найменш сприятливих для точності результатів аналізу припущень. Оскільки реальні ринкові ціни мають тенденцію до зміни, і часто такі зміни не можуть бути проконтрольовані підприєм­ством;

— у разі розрахунку точки беззбитковості для декількох видів продукції співвідношення між обсягами їх виробництва має бути сталим. Іншими словами, обмеження методу визна­чення точки беззбитковості полягає в тому, що в чистому ви­гляді цей метод може бути використаний для однономенкла-турного виробництва, тобто для підприємства, що спеціалі­зується на виготовленні тільки одного виду продукції. Реально виробничі підприємства з метою повнішого охоплення різних сегментів ринку намагаються максимально розширити номен­клатуру та асортимент своєї продукції.

Точка беззбитковості дає змогу визначити:

— необхідний для отримання прибутку обсяг продажу;

— залежність прибутку від зміни ціни;

— важливість кожного продукту в покритті загальних ви­трат.

Застосування цього показника доцільне:

— при введенні у виробництво нової продукції;

— модернізації виробничих потужностей;

— створенні нового підприємства;

20. зміні профілю діяльності підприємства.

Дата добавления: 2015-07-16