Читайте также:
|
Сутність методу полягає в припущенні, що витрати за різними напрямами діяльності мають різний рівень ризику (наприклад, різний ризик для витрат на оплату праці та придбання сировини).
Застосування цього методу передбачає групування поточних активів за рівнями ризику. При цьому виокремлюються такі групи.
Група мінімального ризику: гроші в касі, на розрахункових
рахунках.
Група малого ризику: готова продукція; незавершене виробництво; основна сировина й матеріали.
Група середнього ризику: цінні папери; авансові розрахунки; дебіторська заборгованість, термін сплати якої не настав.
Група високого ризику: дебіторська заборгованість, термін сплати якої пройшов; запаси продукції, термін споживання якої закінчився; наднормативні запаси сировини та матеріалів.
Рівень ризику визначається шляхом ідентифікації потенційних зон ризику:
а) зона абсолютної стійкості, ступінь ризику в якій дорівнює нулеві. Характеризується повною відсутністю втрат з гарантованим досягненням планового прибутку;
б) зона мінімального ризику, для якої максимальні втрати не мають перевищувати межу планового чистого прибутку. Таким чином, мінімальний рівень ризику гарантує фірмі відшкодування всіх її втрат та забезпечення можливості сплати податків. Можливі форми діяльності в цій зоні ризику: операції з державними та муніципальними цінними паперами, участь у виконанні робіт, що виконуються за рахунок державного фінансування або під гарантії держави;
в) зона нестійкого стану характеризується підвищеним ризиком, гарантує відшкодування витрат, проте можливі проблеми зі сплатою податків;
г) зона критичного стану: виникає загроза критичного стану, коли неможливе відшкодування витрат на поточну діяльність та втрата майна підприємства.
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 98 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| МЕТОД КОРЕГУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ПРОЕКТУ | | | ЕКСПЕРТНІ ТА ЕВРИСТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ |