Національне законодавство України і право міжнародних договорів

Право міжнародних договорів - галузь міжнародного права, принципи і норми якої визначають порядок укладення, дії і припинення дії міжнародних договорів.

Важлива роль в регулюванні укладення і виконання міжнародних договорів належить внутрішньому праву. Основні його положення містяться в конституційному праві, а також у спеціальних законах. В Україні таким є Закон України «Про міжнародні договори України».

Першим документом, який дав офіційне визначення міжнародного договору стала Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р, в якій приймають участь понад 80 держав. Для України Конвенція набула чинності 13 червня 1986 р.

Мова договору є головним елементом за допомогою якого воля суб’єктів міжнародного права отримує прояв зовні. Саме в мові договору, у формулюваннях його тексту відображається реальність волі суб’єктів та узгодженість державних воль. Міжнародний договір існує саме як угода, втілена у тексті.

Питання про те, якими саме мовами буде автентифіковано зміст досягнутих домовленостей (текст договору) вирішується самими учасниками договору. Так, у міжнародно-договірній практиці нашої держави склався звичай, за яким двосторонні угоди України з державами Середньої Азії або Закавказзя нерідко укладаються російською мовою. З Китаєм Україна інколи укладає договори українською, китайською та англійською мовами. У такий спосіб держави домовляються, що в разі виникнення труднощів стосовно тлумачення тексту, спорів щодо застосування договорів та ін., текст договору, викладений третьою мовою буде мати переважну силу.

Залежно від суб’єкта укладення міжнародних договорів України в Законі України „Про міжнародні договори України” виділяються (ст. 3):

• Міжнародні договори, які укладаються від імені України, а саме:

а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;

б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації;

ґ) про використання території та природних ресурсів України;

д) яким за згодою сторін надається міждержавний характер.

• Міжнародні договори, які укладаються від імені Уряду, а саме: міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України.

• Міжнародні договори, які укладаються від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, а саме: міжнародні договори з питань, віднесених до відання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Залежно від того, який орган був уповноважений на укладання міжнародного договору, можна виділяти (ст. 3 Закону):

• міждержавні,

• міжурядові,

• міжвідомчі договори.

На основі Закону „Про міжнародні договори України” можна виділити також міжнародні договори, які підлягають чи не підлягають ратифікації.

Ратифікації підлягають міжнародні договори України (ст. 9):

а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні;

б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;

г) про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань;

д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об'єктів права державної власності України;

е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України;

є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.

Всі інші міжнародні договори України ратифікації не потребують.

Залежно від ініціатора проведення переговорів та підписання міжнародних договорів, виділяються договори, які:

• укладаються з ініціативи Президента України,

• укладаються з ініціативи Уряду України,

• укладаються з ініціативи центральних органів виконавчої влади.

Доступ до інформації про міжнародні договори України ускладнений відсутністю повного "Зібрання діючих міжнародних договорів України". Тому класифікація міжнародних договорів України, їх упорядкування за сучасних умов є справою нелегкою.

Дата добавления: 2015-11-14