Види міжнародних договорів

Представниками науки міжнародного права розроблені критерії, що можуть бути покладені в основу класифікації.

Насамперед міжнародні договори можна класифікувати за формою укладання на письмові та усні. До форми міжнародного договору належать всі способи та засоби, за допомогою яких узгодження волі суб’єктів міжнародного права набуває виразу угоди. Форма конкретного договору залежить від згоди сторін. Договори можуть укладатися в письмовій та усній формі. Більш поширені письмові договори і саме до них застосовуються положення Конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., що ні в якому разі не принижує значення і не впливає на юридичну силу договорів, які укладаються в усній формі і іноді називаються „джентльменськими угодами”. Усні договори не мають формального договірного тексту, не підписуються і не скріплюються печатками. Прикладом джентльменської угоди було укладення Лондонської джентльменської угоди у 1946 р. між СРСР, США, Великою Британією та ін. державами про принцип справедливого географічного розподілу місць для непостійних членів Ради Безпеки ООН.

Всі міжнародні договори можна класифікувати за назвою, а саме: міжнародні договори, угоди, акти, протоколи та ін. Як зазначалось, назва договору не визначає його юридичної сили та значення.

Поширеною є класифікація договорів як домовленостей держав. В цьому випадку головною підставою їх розподілу є кількість суб’єктів міжнародного права, що брали участь в укладанні договору. Розрізняють двосторонні договори (у договірному процесі беруть участь дві держави) та багатосторонні (беруть участь більше як дві держави) договори.

Багатосторонні міжнародні договори поділяють на загальні багатосторонні та обмежені багатосторонні, хоча такі види договорів прямо не передбачені у Віденській конвенції. Особливе значення в сучасному світі відіграють загальні багатосторонні договори чи договори універсального характеру. Особливою рисою загальних міжнародних договорів є перш за все те, що їх об’єкт та цілі становлять інтерес для міжнародного співтовариства у цілому. Це такі міжнародні договори, що становлять інтерес для людства. А саме: договори про забезпечення миру, безпеки, заборони зброї масового знищення, прав і свобод людини, охорони природи та навколишнього середовища та ін. Зокрема, Загальна декларація прав людини. Обмежені багатосторонні договори – це договори з невеликою, порівняно з загальними, кількістю учасників, участь нової держави в якому залежить від згоди його учасників. Прикладом такого договору для України може бути Угода про створення Співдружності Незалежних Держав 1991р.

Наступною підставою для класифікації міжнародних договорів є сфера дії міжнародного договору. За цим критерієм розрізняють універсальні, регіональні та локальні договори. Прикладом універсального міжнародного договору, учасником якого виступає й Україна, є Загальна декларація прав людини, Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього [90] та ін.До регіональних договорів належить, зокрема, Європейська угода про осіб, які беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини, Європейська хартія місцевого самоврядування та ін.

Всі інші договори можна вважати локальними, серед яких у сучасному світі переважають двосторонні міжнародні договори.

За характером розрізняють відкриті, напіввідкриті та закриті міжнародні договори. Учасником відкритого міжнародного договору (наприклад, Віденської конвенції про право міжнародних договорів) може стати будь-яка держава, незалежно від згоди інших держав-учасників. Якщо згода держав-учасників є обов’язковою для набуття членства в міжнародному договорі, договір вважається напіввідкритим. Прикладом такого міжнародного договору для України може бути Статут СНД. Закритим вважається такий міжнародний договір, у якому беруть участь тільки держави, що укладали договір, можливість збільшення учасників договору в тексті документа не передбачається.

Важливим критерієм класифікації міжнародних договорів виступає їх об’єкт, за яким розрізняють мирні, політичні, економічні міжнародні договори, а також міжнародні договори із спеціальних питань.

Політичні договори регулюють відносини по підтримці миру та безпеки, наданню взаємної допомоги у межах різних союзів, про нейтралітет, з територіальних питань. Прикладом такого договору може бути Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Литовською Республікою від 8 лютого 1994 р. та ін.

Економічні договори направлені на регулювання відносин у торгівельно-економічній сфері і являють собою угоди про економічне співробітництво, про поставки товарів, надання послуг, про кредити, позики та ін. Прикладом такого договору може бути Гарантійна угода (Кредитна лінія малих та середніх підприємств) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку 16 грудня 1994 р.

Договори із спеціальних питань являють собою різноманітні двосторонні та багатосторонні угоди з питань науки і техніки, транспорту, зв’язку, культури, освіти, інформації, спорту, правової допомоги, соціального забезпечення та ін. Наприклад, Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28 травня 2001 р.

За строком дії міжнародні договори поділяються на строкові та безстрокові.

Залежно від того, хто виступає стороною міжнародного договору, можна виділити міжнародні договори між державами, міжнародні договори між державами та міжнародними організаціями, договори між міжнародними організаціями.

95. Порядок укладення міжнародних договорів

Основними стадіями укладення договорів є ухвалення тексту, встановлення автентичності, згода на обов’язковість міжнародного договору.

Першою стадією є ухвалення тексту. Текст багатостороннього договору приймається більшістю в дві третини учасників конференції і не накладає юридичних зобов'язань. Проте сам факт ухвалення тексту багатостороннього договору здатний робити вплив як на політику, так і на міжнародне право. Так, в 1984 р. Генеральна Асамблея ООН переважною більшістю голосів схвалила резолюцію, що підкреслила історичне значення ухвалення Конвенції по морському праву "як важливий внесок в підтримку миру, справедливості і прогресу для всіх народів земної кулі".

Друга стадія - встановлення автентичності, тобто достовірності тексту, яке здійснюється шляхом підписання, повного або попереднього, самого тексту або заключного акту, що містить текст договору.

Третя стадія - згода на обов'язковість договору, яка може бути виражена підписанням, ратифікацією, ухваленням, затвердженням або приєднанням залежно від порядку, передбаченого договором.

Держава, що завершила оформлення своєї участі в договорі, незалежно від того, чи вступив він для неї в силу, називають "договірною державою". Державу, яка погодилася на обов'язковість договору і для якої він набув чинності, називають учасницею договору.

96. Застереження до міжнародних договорів.

Застереження - одностороння заява, що зроблена державою або міжнародною організацією в процесі укладення договору, яка має на меті виключити або змінити юридичну дію певних положень договору відносно автора застереження.

Право держави робити застереження було закріплене Віденською конвенцією про право міжнародних договорів (ст. 19). Проблема застережень пов'язана з тим, що в багатосторонніх конвенціях бере участь велика кількість держав, інтереси яких далеко не завжди співпадають. Нерідкі випадки, коли, підтримуючи конвенцію в цілому, держава вважає неприйнятною для себе те або інше окреме положення. Інститут застережень покликаний забезпечити якомога ширшу участь держав.

Застереження робляться при підписанні, ратифікації, затвердженні, ухваленні або приєднанні до договору, а також при повідомленні про правонаступництво відносно договору. Застереження, зроблене при підписанні, повинно бути підтверджено при ратифікації, затвердженні. Правом робити застереження володіють ті ж особи і органи, які представляють державу при підписанні, ратифікації і затвердженні договору.

Застереження не повинно суперечити цілям і принципам договору, змінювати його головний зміст. Воно не може мати місця, якщо такого роду застереження заборонені договором або якщо договір допускає лише певний вид застережень, до якого дане застереження не відноситься. Є немало договорів, що не допускають застережень, наприклад Договір про створення Економічного союзу країн СНД. Застереження може бути у будь-який момент знято державою, що його зробила.

Застереження, яке безумовно допускається договором, не потребує згоди інших договірних держав. У всіх інших випадках така згода необхідна. Якщо з обмеженого числа учасників, а також з цілей і принципів договору виходить, що він повинен застосовуватися лише в цілому між всіма учасниками, то застереження до нього потребують ухвалення всіма учасниками. В інших випадках заперечення проти застереження частини учасників не перешкоджає участі в договорі держави, що зробила застереження. Застереження вважається прийнятим учасником, якщо протягом року він не заявить заперечення.

Застереження до засновницького акту організації потребує ухвалення її відповідним органом.

Юридичні наслідки застереження полягають в тому, що вона воно відповідні зміни до договору у взаєминах сторони, що його зробила, і сторін, що його прийняли. У разі заперечень проти застереження з боку окремих учасників в їх взаєминах з державою, що зробила застереження, відповідне положення не застосовується. Застереження не змінює положень договору у взаєминах інших учасників.

97. Депозитарій, реєстрація та публікація міжнародних договорів

Депозитарій

Депозитарій (хранитель) договору визначається угодою договірних сторін. Депозитарієм можуть бути держава, уряд, міжнародна організація або її вища посадова особа. Реально депозитаріями є держава і організація, а не їх органи. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. визначав депозитарієм уряди СРСР, Великобританії і США. Такий прийом зустрічався і в подальшому.

Функції депозитарію носять міжнародний характер і повинні здійснюватися неупереджено. У разі розбіжностей між якою-небудь державою і депозитарієм останній інформує про це всіх учасників, які і ухвалюють рішення.

Основні функції депозитарію наступні: зберігання оригіналу договору і зданих на зберігання повноважень; підготовка і розсилка завірених копій договору; отримання і зберігання інших документів, що відносяться до договору, і інформування про них учасників; реєстрація договору.

Дата добавления: 2015-11-14