Промисловий потенціал

Промисловість – одна з провідних галузей української економіки, що забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку, соціальний та культурний рівень життя народу. На сучасному етапі трансформаційних процесів, що домінують в світі, коли головними завданнями і критеріальними ознаками економічного розвитку стають інноваційність, ефективність і конкурентоспроможність, промисловість набуває ролі ключового фактора технологічної модернізації економіки.

Потенціал української промисловості забезпечує виробництво 38 % ВВП, 46,6 % загального випуску товарів і послуг, більш як 90 % товарного експорту країни. На підприємствах галузі працює 28,8 % всіх найманих працівників, зайнятих в економічній діяльності, тут зосереджено 35,8 % основних засобів.

Протягом 1999-2008 років середньорічні темпи зростання становили 8,3 %, випереджаючи Російську Федерацію (7 %), Італію (0,355 %), Німеччину (2,35 %), США (1,6 %), Фінляндію (3,05 %), Францію (0,95 %), Швецію (2,15 %), Японію (1,6 %) та інші країни.

Зростаючий тренд виробництва до середини 2008 року засвідчив лише загальну тенденцію до нарощування сировинної товарної маси в умовах використання здебільшого традиційних технологій. Розвинені країни світу за цей час активно впроваджували нову парадигму промислового розвитку, основу якої становлять технології, засновані на знаннях, інноваціях та інформації. З цих позицій особливо відчутними стають протиріччя між існуючим станом і перспективним баченням промислового потенціалу України. Найбільш наочно ці протиріччя проявляються у формуванні товарного ринку промисловості.

Україна забезпечується промисловими товарами власного виробництва лише на 60-65 %, інноваційною продукцією – на 25-30 %. Показники ефективності промислової діяльності значно нижчі за рівень розвинутих країн Європи, зокрема продуктивність праці – в 7-10, споживання матеріальних і енергетичних ресурсів – у 2-3 рази.

Майже 40 відсоткова залежність української економіки від імпорту промислової продукції суттєво послабляє національну безпеку країни, проте головну проблему тут утворює структура формування товарних ресурсів за джерелами і групами промислової продукції.

За рахунок власного виробництва формується ресурсна база переважно низькотехнологічних видів промислової продукції: харчових продуктів (89,2 %), недорогоцінних металів і виробів з них (88,6 %), виробів з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла (82,1 %), деревини та виробів з деревини (71 %), продукції хімічної промисловості (62,4 %).

Ресурси високотехнологічної продукції значною мірою покриваються за рахунок імпорту: механічного обладнання машин та механізмів – на 65,3 %, полімерних матеріалів (62,1 %), транспортних засобів і шляхового обладнання (41 %), целюлозно-паперових матеріалів (52,5 %), шкіряної і хутряної сировини та виробів з неї (65,5 %), текстилю й виробів з текстилю (71,3 %).

За інноваційністю і технологічним рівнем продукція української промисловості ще істотно поступається розвинутим країнам, але промисловість України нарощує потенціал технологічного оновлення і модернізації економіки, збільшуючи присутність на світовому промисловому ринку.

Потенціал національної промисловості, який має визначити роль і місце України серед країн світу і регіону у 2020 році буде формуватися в процесі реалізації Загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості на період до 2017 року, проект якої розробляється відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року № 947-р.

Основну увагу передбачається зосередити на активізації інноваційно-інвестиційної діяльності промисловості з позитивним впливом на її структуру, забезпечені ринку конкурентоспроможними промисловими товарами та прискоренні інтеграції промислового комплексу у світове виробництво.

Дата добавления: 2015-11-14