Загальні принципи виконання бюджету

Виконання бюджету – це етап бюджетного процесу, який починається з моменту затвердження закону про бюджет законодавчим органом влади і продовжується протягом фінансового року. Його зміст полягає у виконанні прибуткової і видатквої частини бюджету відповідного рівня. Можна виділити дві сторони цього процесу: виконання бюджету за доходами, задачею якого є забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету окремих видів доходів за кожним джерелом відповідно до затвердженого бюджетного плану; виконання за видатками, яке означає послідовне фінансування заходів, передбачених законом про бюджет, в межах затверджених сум.

Для того, щоб в процесі виконання бюджету забезпечити правильний і економічно обґрунтований розподіл коштів, складається детальний оператив-ний план надходження доходів і здійснення видатків за окремими статтями бюджетної класифікації і періодам часу, тобто бюджетний розпис. Бюджетний розпис – це документ про поквартальний розподіл доходів і видатків бюджету і надходжень з джерел фінансування дефіциту бюджету, що встановлює розподіл бюджетних асигнувань між отримувачами бюджетних коштів і що складається відповідно до бюджетної класифікації. Бюджетний розпис складається головними розпорядниками бюджетних коштів по підвідомчим розпорядникам і одержувачам на основі затвердженого бюджету. Він формується відповідно до функціональної і економічної класифікації видатків і має поквартальне розбиття. Протягом 10 днів з дня затвердження закону про бюджет розпис повинен бути представлений до органу виконавчої влади, який відповідає за складання бюджету. На підставі розписів, підготовлених головними розпорядниками бюджетних коштів, Мінфін формує зведений бюджетний розпис. Він повинен бути складений і затверджений Міністром фінансів протягом 15 днів з дня ухвалення закону про бюджет. Далі зведений бюджетний розпис передається на виконання до казначейства і прямує для зведення в представницький і контрольні органи - Рахункову палату.

Виконання бюджету знаходиться у сфері відповідальності уряду, виконавчої гілки влади. Основна його полягає в реалізації закону про бюджет, прийнятого парламентом. Виконання окремої статі бюджету повинне здійснюватися відповідно до затвердженого плану, і виконавча влада не має права вносити істотних змін до його структури. Проте, при цьому існує певна свобода дій уряду. Вона необхідна для того, щоб держава могла оперативно реагувати на зміни ситуації в економіці, соціальній сфері, зовнішній політиці країни. У процесі виконання бюджету органи виконавчої влади можуть вносити зміни по різних напрямах видатків, але вони повинні здійснюватися в межах затверджених асигнувань. Оскільки фінансові ресурси держави обмежені, на практиці використовується так звана лімітація витрат. Це означає, що фінансування окремої видаткової статі здійснюється в межах встановлених лімітів, перевищувати які не допускається.

Існує певна технологія взаємодії учасників бюджетного процесу, їх діяльність регулюється багатьма нормативно-правовими документами. Це дозволяє виконувати бюджет в значній мірі в автоматичному режимі. У розвиток законодавства приймаються методики, інструкції і інші документи, які чітко регламентують роботу податкових органів. Багато видів видатків бюджету також жорстко регламентовані. Це відноситься, наприклад, до соціальних виплат і міжбюджетних трансфертів. Якщо бюджетна система країни функціонує стабільно, в автоматичному режимі може виконуватися велика частина її доходів і видатків.

У процесі виконання бюджету нерідко виникає економія по окремих статтях видатків або додаткові надходження з прибуткових джерел. Сума перевищення доходів над видатками, іменована вільними бюджетними коштами, зараховується до бюджету і не підлягає вилученню. Вона може бути витрачені тільки в тому випадку, якщо профінансовані усі витрати, передбачені планом. Рішення про використання вільних бюджетних коштів ухвалюється законодавчою владою за пропозицією виконавчого органу.

Дата добавления: 2015-11-14