Проблеми перекриття та розмежування предметних областей фізичної та суспільної географії.

Вітчизняна географія понад півстоліття прожила в умовах жорсткого розмежування географії на два напрями – фізичну (природничу) географію і економічну (суспільну) географію, які певний час навіть включали до різних груп наук – природничих і суспільних. Зараз ми відносимо географію до наук про Землю, однак чіткої делімітації предметних областей фізичної і суспільної географії немає і досі.

Традиційний поділ географії на фізичну та економічну (суспільну) нібито простий. Обидві напрями мають спільний об’єкт досліджень – географічну (за деякими авторами ландшафтну) оболонку, у складі якої розрізняють компоненти природні та суспільні. Відтак фізична географія – наука про природні компоненти географічної оболонки, а суспільна географія – наука про соціально-економічні компоненти земної поверхні. Чим нас не влаштовує таке розділення?

А тим, що всі компоненти і геосфери взаємодіють між собою, і цей зв'язок є настільки наскрізним і інтенсивним, що породжує нові об’єкти – природно-антропогенні комплекси. На даний час не існує «чистої» природи як такої, якщо озонові діри виникли над Арктикою та Антарктикою. Сама людина за всіх її цивілізаційних здобутків також є частиною природи, хворіє на хвороби, які іноді викликані екологічними чинниками і т.д. Тобто чіткості у розведенні двох географій за об’єктом дослідження – географічною оболонкою – немає, оскільки вона має високий ступінь взаємопов’язаності компонентів, їх цілісності і так, або інакше, але фізико-географи звертаються до суспільників і навпаки. Тоді виникає питання: за якою ознакою можна розвести ці дисципліни?

Фізична і суспільна географія мають істотні відмінності щодо аспектів розгляду географічної оболонки. Фізична географія досліджує природні закономірності будови і функціонування поверхні Землі, а суспільна географія – закономірності соціально-економічні, суспільно-історичні. Саме тут слід акцентувати принципову різноякісність законів природничих і суспільних. Перші мають об’єктивний характер, їх пізнання – це рух до об’єктивної істини. Другі зумовлені інтересами і потребами людей і є за своєю сутністю суб’єктивними. Природні закономірності діють незалежно від волі людей, а суспільні – орієнтовані на так звані потреби, інтереси і принципи, якими керується суспільство у своїй взаємодії з природою. При цьому принципи можуть бути правильними – узгодженими з природними закономірностями, чи неправильними, такими, що їх не враховують. До того ж, принципи взаємодії суспільства з природою є категорією динамічною та історичною: потреби змінюються відповідно до цивілізаційного поступу. Напевне, з накопиченням цивілізаційного досвіду стане можливим і у СГ об’єктивне узагальнення суб’єктивної практики суспільного буття і законів суспільного розвитку. Але на даний час спрощена географічна методологія така: природні закономірності – об’єктивні, суспільні – суб’єктивні.

Тобто об’єкт у географії в цілому і в окремих її напрямів один – географічна оболонка. Проте фізична географія вивчає природні закономірності функціонування те геопросторової організації її, а суспільна географія – суспільно-історичні і соціально-економічні закономірності функціонування та геопросторової організації географічної оболонки. Для сучасної географії, збереження її цілісності це дуже важливо. Ми зберігаємо один об’єкт (ландшафтну або географічну оболонку), але при цьому все одно розмежовуємо предметні області фізичної і суспільної географії.

Контрольні питання:

1. Що являє собою школа штандорту, яка сформувалась у німецькій географії?

2. Назвіть імена відомих українських географів початку ХХ ст.?

Дата добавления: 2015-11-14