Визначення і масштаб проблеми внутрішньолікарняної інфекції

Внутрішньолікарняною інфекцією вважають будь-яке клінічно виражене захворювання (вірусного, бактеріального, грибкового) походження, що виникає внаслідок інфікування при обстеженні, лікуванні чи перебуванні в стаціонарі іпісля виписування з лікувального закладу впродовж місяця.

Проблема інфекційного контролю нерозривно пов'язана з питаннями внутрішньолікарняної (госпітальної, нозокоміальної) інфекції та інфекційної безпеки пацієнтів і медичного персоналу.

Профілактика внутрішньолікарняної інфекції у всіх країнах світу є досить актуальною проблемою охорони здоров'я як у медичному, так і в соціальному і економічному аспектах. За останні роки, за даними ВООЗ, реєструється значно більше випадків внутрішньолікарняної інфекції.

Внутрішньолікарняні інфекції в ряді випадків призводять до смерті пацієнта, а при відносно сприятливому перебігу хвороби - збільшують термін перебування пацієнта в стаціонарі, що значно підвищує вартість його лікування.

Відомості про частоту внутрішньолікарняних інфекцій неоднакові в різних стаціонарах, тому що реєстрація їх неповна. За опублікованими даними, ці інфекції уражають від 6-8 до 10% госпіталізованих хворих, вони мають різноманітні клінічні форми, виявляються у вигляді спорадичних захворювань або спалахів.

Навіть у високорозвинутих країнах більше, ніж у 5% пацієнтів лікарні виникає внутрішньолікарняна інфекція.

Тих, хто захворів, об'єднують умови інфікування, збудники та клінічні прояви захворювання. При підозрі на внутрішньолікарняне інфікування у виписаного хворого необхідно провести спеціальне епідеміологічне розслідування. Внутрішньолікарняні інфекції можуть вражати також і медичний персонал приздійсненні їхньоїфахової діяльності.

Боротьба з внутрішньолікарняними інфекціями в Україні здійснюється згідно з Наказом МОЗ СРСР № 720 від 31.07.1978 року "Про покращення Меддопомоги хворим з гнійними захворюваннями і посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією."

Дата добавления: 2015-11-14