Зв’язки суспільної географії з іншими науками.

Кожна наука посідає специфічне, властиве тільки їх місце в системі наукового знання. Вважають, що суспільна географія, перебуваючи на межі двох великих наукових сфер – природничих і суспільних наук, без сумніву, є суспільною наукою. Однак таке твердження значною мірою залежить від рівня класифікації наук. Наприклад, вченими виділяються, крім природничих і суспільних наук, технічні науки. Серед наук, що виділяються за об’єктами дослідження тепер часто вирізняються і «науки про Землю», до яких повністю належить вся географія, у т.ч. і суспільна.

Рис.5. Зв'язки СГ з іншими науками.

Хоча історична сьогоднішня суспільна географія постала з економічної географії. Проблемним було питання: економічна географія належить до системи географічних чи економічних наук? Чітко ясно, що відносити її треба до географічних наук, при цьому найбільша пов’язаність тут з фізичною географією, економічною наукою, соціологією, демографією, політологією, більш далека – з філософією, математикою, статистикою, історією і психологією.

Які ж типи зв’язків існують між науками загалом? Найважливіші серед них: генетичні, інформаційні, за спільним вивченням об’єктів, за використанням однією наукою теоретичних положень і методичного апарату іншої, організаційні зв’язки тощо.

Ясно, що генетичні зв’язки у суспільної географії з географією фізичною, адже ці науки постали з єдиного кореня – географічного країнознавства, де вони не були розділені. В історії географії були часи, коли в її структурі переважала суспільна складова (до середини ХІХ ст.), або фізична складова (пізніше).

Інформаційні зв’язки мають велике значення. Переважно вони також спрямовані від фізичної географії, яка надає суспільній дані про ПРП території, особливості організації природного довкілля, природно-географічне районування території. Урахування фізико-географічних і екологічних положень сприяє значній екологізації суспільної географії.

Водночас багато даних надає і економіка, зв'язок з якою є частково генетичним (окремі напрями суспільної географії утворилися з політекономії), частково організаційним (окрема частина економічних інститутів мала чи має кафедри економічної географії). Процес використання положень економічної науки називається економізацією суспільної географії. Є і зворотний зв'язок від економічної географії до економічної науки – на межі виникла регіональна економіка (тепер геоекономіка), що досліджує економічні процеси у регіонах.

Протягом останніх десятиліть, коли посилено розвивається соціальна географія, відбувається і процес соціологізації суспільної географії. Це відбувається внаслідок впровадження у суспільну географію понять, положень і методів соціології. Тісний і традиційний зв'язок суспільна географія має і з демографією – наукою, що вивчає процеси відтворення населення, його динаміку, статевовікову структуру, мобільність. Взагалі вивчення суспільною географією людини, як елемента демографічної, соціальної, економічної, політичної і духовної сфер, називається її гуманізацією.

Джерела суспільно-географічних знань. Відомо, що є джерела первинної і вторинної географічної інформації. Первинні джерела суспільно-географічних знань пов’язані з суспільно-географічними польовими дослідженнями, коли об’єкти вивчаються прямо на місцевості завдяки безпосередньому знайомству з ними, завдяки спостереженням, інструментальним вимірюванням, а також опитуванню, анкетуванню тощо. Це зазвичай обстеження окремих господарств, населення і господарства міст, сільських поселень, більших територій. Первинним джерелом суспільно-географічних знань може також бути польове спеціальне (тематичне) картографування досліджуваної території – фактичного використання земель, розселення населення, рівнів техногенного навантаження на територію, її екологічного стану тощо.

Водночас основними джерелами суспільно-географічних знань про світ є вторинні джерела – такі, що добуті і певним чином упорядковані іншими дослідниками. Класичним прикладом є різноманітні літературні джерела – історична, географічна, природоохоронна література, в паперовому чи електронному вигляді, у т.ч. он-лайн.

Особливе місце посідають карти – унікальне джерело отримання і систематизації інформації про територію, не виходячи з дому чи офісу. Картографічні зображення відтворюють розміри і властивості реальних географічних об'єктів (чи процесів) за допомогою спеціальних картографічних способів зображення і знаків ліній, які потім наводяться у легенді карти, що дозволяє «читати» карту і знаходити там нові факти чи закономірності.

Величезне значення має робота з атласами. Атласи – це фундаментальний твір, який створюється не просто як сукупність окремих карт, а як науково-довідкове видання, покликане дати цілісне уявлення про природу, населення, господарство, екологічні проблеми, історію розвитку тих або інших територій і країн. Атласи можуть бути комплексними (які містять різні блоки інформації) і тематичними, спрямованими на подання просторово-часової інформації з певного аспекту чи проблеми дійсності.

Найважливішими картографічними творами є Національні атласи держав в світі. Ними можуть пишатися далеко не всі країни світу, адже розробка і видання такого твору – це колосальна робота і величезний обсяг інформації, і звичайно просто дорога справа. Приблизно 70 країн мають вже свої національні атласи, серед них і Україна. Національний атлас України був розроблений фахівцями Інституту географії НАН України в співавторстві з іншими колегами. Він був виданий у 2007 р. і містить 875 карт різної тематики – від природи до екологічної ситуації. Більшість країн Європи, Росія також мають свої національні атласи. Є регіональні атласи, які так само, як і національні атласи можуть мати багатоцільове використання. Є спеціальні атласи, які випускаються для планувальних та інших цілей, наприклад, за часів Холодної війни існував Атлас планування Західного Берліну (1962 р.).

Для набуття знань у галузі соціальної і економічної географії дуже важливі різноманітні джерела, що містять упорядковану статистичну інформацію. В Україні такими джерелами є Державна служба статистики, її регіональні управління, а також органи державного управління – обласні й районні державні адміністрації, державні управлінські структури – екологічної безпеки та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічної служби, водного господарства тощо.

Щодо інформації про різні держави, регіони або загалом про світ, то вона є на сайтах Організації Об’єднаних Націй, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитку, Всесвітньої туристичної організації та ЦРУ США (The World Factbook - https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/index.html).

Підходи до структуризації суспільної географії. Залежно від того, який тип знання продукує наука, в її складі виділяють зазвичай дві частини: фундаментальну і прикладну (конструктивну). Фундаментальна наука досліджує та відкриває суттєві властивості і закономірності розвитку та функціонування об’єктів і процесів, які вона вивчає. Прикладна наука обґрунтовує шляхи і способи впровадження цих відкриттів у сферу людської практики.

Стосовно суспільної географії такий поділ є досить умовним. Процес одержання фундаментальних і прикладних знань недостатньо розділений, хоч існує багато прикладних розробок із застосуванням теоретичних положень. Казати про суспільно-географічні закони можна, але також з значною умовністю, через те, що власне невідомо, чи є ці закони суспільними (економічними), чи географічними більше. Водночас, конструктивний напрям географії підтверджується наявністю Генеральних схем планування території, які в Україні затверджуються на державному рівні законами, численних карт і навігаторів, які вмонтовані у мобільні телефони, екологічних і медико-географічних атласів тощо.

Дата добавления: 2015-11-14