Урок географії в 7 класі

Тема уроку: Імітаційна гра-експромт «Танкер».

(За досвідом О.Пруцакової)

Інтерактивна частина уроку побудована із застосуванням технології ситуативного моделювання.

Колектив класу необхідно поділити на «Планктон», «Нектон», «Бентос», «Морські птахи» та «Люди» (для цього використовують пакет зі згорнутими папірцями). Кожний учень витягає папірець, шукає свою групу і сідає за призначений стіл. Після того як учні зайняли свої місця й утворили міні-групи, вчитель роздає аркуші, де записано назви орієнтовних ролей (наприклад, у «Планктоні» — «ікринки риб», «дрібні краби», «водорості» тощо, серед «Людей» — «капітантанкера», «відпочиваючі на пляжі», «рятівники» та інші), і зачитує «газетне повідомлення»: «Вчора, 16 березня 1978 року біля узбережжя Франції наскочив на скелі і переламався супертанкер «Амако Кадіс», що належить одній з американських компаній. Нафтова пляма площею 2 тис. кв. км повзе до берегів Бретані. На поверхню океану вже вилилось 170 тис. т нафти і вона не перестає надходити. «Чорний приплив» на сотні кілометрів накрив плівкою узбережжя».

Далі вчитель пропонує учням уявити, як почуває себе в цей час «населення» океану. Кожний у групі має вирішити, у якого конкретного персонажа перевтілюватиметься. Протягом наступних 20-25 хвилин кожна група пише п'єсу-діалог. По закінченні виділеного часу учні грають власноруч написаний спектакль. Його розпочинає будь-яка група, сідаючи у центр на стільці, інші можуть підтримувати діалог «по ходу п'єси».

Учні неодноразово перебудовують власні ролі стосовно реплік інших гравців (таким чином виховується вміння слухати партнера і співпрацювати з ним), доповнюють їх по ходу (розви-

Шається здатність до імпровізації, підвищується швидкість мис-ення), гравці глибоко «входять у роль», починають говорити і від імені іншого, співпереживають йому.

Після того як учні представлять свої діалоги, вчитель пропо-■рує групам перевернути догори аркуші, що лежать у них на сто-■рах, ознайомитись спочатку зі своїм фактом, потім з фактами ■на інших столах (переходячи по кабінету), повернутись на свої б,'Місця й обговорити варіанти вирішення проблеми нафтового за-IКбруднення океану,

Урок фізики в 10 класі

Тема уроку: Магнітне поле.

(З досвіду роботи О. Янушевич) Інтерактивна частина уроку проводиться із застосуванням |.технології «Два, чотири, всі разом». Вона потребує такої і послідовності.

1-й етап: учитель пропонує учням сформулювати запитан-їня-відповіді, які б розкривали зміст основних понять, поло-I.,жень, законів розділу «Магнітне поле», і розташувати (записа-I ти) їх у логічній послідовності так, щоб створити повне і цілісне і уявлення про матеріал, що вивчався.

Об'єднує учнів у пари (так, як сидять за партами) і просить І* обговорити свої ідеї один з одним, причому наголошує, що пари і повинні не лише сформулювати запитання, а й обов'язково про- щ. говорити відповіді на них, а також дійти згоди Щодо їх І послідовності.

На виконання цього етапу вправи відводиться 12-15 хв. 2-й етап: вчитель об'єднує пари у четвірки і пропонує їм по-I рівняти результати своєї попередньої роботи, побудувавши спільно логічну послідовність запитань з розділу, обов'язково (і наголосивши, що четвірка повинна дійти згоди, а також бути | готовою представляти свої висновки (5-7 хв). ¹ 3-й етап: вчитель пропонує кожній четвірці сформулювати '" одне запитання-відповідь в тій ^послідовності, в якій вони їх визначили. Запитання записуються на дошці (на аркуші паперу), і утворюючи логічний ланцюжок запитань з розділу «Магнітне? поле». Якщо запитань більше, ніж утворених четвірок, групи виступають у попередньому порядку, обговорюють утворений план розділу «Магнітне поле».

4гй етап: учні переглядають послідовність запитань, їх важливість, пропонують вилучити «слабкі ланки» — менщ важливі, другорядні запитання.

Підбиття підсумків (рефлексія) уроку

Вчителю варто задуматися над тим, що підбиття підсумків — це дуже важливий етап інтерактивного заняття.

Заняття доходить кінця. На цьому етапі багато вчителів схильні розслабитися і провести коротке, нечітко структуро-ване обговорення; усі погоджуються, що все було цікаво (наприклад, рольова гра удалася, вправу виконали просто здорово тощо), і цим справа закінчується. Учитель йде з почуттям виконаного боргу; учні розходяться з почуттям, що спробували щось новеньке.

На жаль, вони не врахували, що підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться їм у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

• прояснити зміст опрацьованого;

• порівняти реальні результати з очікуваними;

• проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

• зробити висновки;

• закріпити чи відкоригувати засвоєння;

• намітити нові теми для обміркування;

• установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

• скласти план подальших дій.

Під підсумками уроку ми маємо на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього етапу є «рефлексія»; у даному випадку підкреслюється можливість для учасників навчально-виховного процесу оглянутися на події, що відбувалися; третій термін — «дискусія», що означає розгляд чи обговорення спірних питань. Його достоїнством є також підкреслений зв'язок первісних цілей з оглядом остаточних результатів.

Навчання в рамках традиційного уроку не потребує переосмислення ні від учителя, ні від учнів, у ньому немає місця реф-лексійним видам діяльності. Замість цього застосовується так зване закріплення та узагальнення отриманих знань, яке майже не передбачає наступного коригування вчителем мети та змісту навчання.

Технологізація навчання передбачає обов'язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й

ііставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також Діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати тощо.

Методика проведення рефлексії на уроці включає такі етапи:

1. Зупинка дорефлексійної діяльності. Всяка попередня діяльність має бути завершена чи призупинена. Якщо виникли труднощі в розв'язанні проблеми, то після рефлексії її розв'язання може бути продовжене.

2. Відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, в тому числі і те, що на перший погляд здається дріб'язковим.

3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Параметри для аналізу рефлексійного матеріалу

вибираються із запропонованих учителем.

4. Виявлення і формулювання результатів рефлексії. Та- Вких результатів може бути виявлено кілька видів:

• предметна продукція діяльності — ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання тощо;

• способи, які використовувались чи створювались в ході діяльності;

• гіпотези щодо майбутньої діяльності.

5. Перевірка гіпотез у наступній діяльності.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії їв навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповід-I ність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не по-I винна бути лише вербальною — це можуть бути малюнки, схе-j ми, графіки тощо.

Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливою для техноло-| гічного уроку дією — постановкою мети. Формулювання учнем [ мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну реф-[ лексію — усвідомлення способів досягнення поставленої мети. І В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.

Можлива рефлексія стосовно самої рефлексії, спрямована на і вдосконалення процесу самопізнання.

Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернен-¹ ня до результатів навчання і можливість переконатися, що учні їхдосягли.

Розглянемо стадії підсумкового етапу уроку:

1) установлення фактів (що відбулося?); і і

2) аналіз причин (чому це відбулося?);

3) планування дій (що нам робити далі?).

Технологія проведення підсумкового етапу

• Використовуйте відкриті запитання: як? чому? що?

• Виражайте почуття.

• Наполягайте на описовому, а не оціночному характері коментарів.

• Говоріть про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене. На другій стадії

• Запитуйте про причини. Чому? Як? Хто?

• Вникніть у відповіді. Чому цього немає? Що було б, якщо?

• Шукайте альтернативні теорії. Чи є інша можливість?

• Підберіть інші приклади. Де ще відбувалося щось подібне?

• Наведіть думки незалежних експертів. На третій стадії

• Домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов'язання щодо подальших дій.

Для підсумків уроку та оцінювання його результатів у балах доцільно залишати до 20% часу.

Розглянемо проведення цієї частини уроку на прикладах. \

; Урок української мови в 6 класі

Тема уроку: Типи відмін іменників.

(З досвіду роботи О. Цанченкова)

На підсумковому етапі уроку учням пропонується відповісти на запитання (запитання можуть варіюватися відповідно до рівня класу).

• 3 якими граматичними поняттями ми працювали на сьогоднішньому уроці?

• На скільки відмін поділяються іменники в українській мові?

• Що ми враховуємо при віднесенні іменника до певної відміни?

• Які іменники належать до першої відміни? До другої, третьої, четвертої?

II Що означає «група іменників»? У яких відмінах виділяють І тверду, м'яку та мішану групи? І! Наведіть приклади іменників першої та другої відміни кож-I ної групи. Ш Навіщо кожному з нас треба знати правила поділу іменників на відміни? Як це може допомогти при побудові усного чи письмового висловлювання? • Які помилки можуть виникнути, якщо забути правила поділу іменників на відміни? Чи приємно буде читати або слухати таке висловлювання? • Як ви гадаєте, чи виконали ми ті завдання, що поставили на початку уроку? • Що нам допомогло опанувати складний граматичний матеріал? • Що сподобалося вам при роботі в технології «Ажурна пилка»? і» Які труднощі виникали у вас протягом уроку? • Що ви порадите однокласникам для подолання таких труднощів? (10-12 хвилин) Учитель пропонує учням оцінити свою роботу на уроці, ви-| ставивши собі від 0 до 3 балів за кожним з критеріїв.

1. Я активно працював(ла) у групі —...

2. Я вносив(ла) вдалі пропозиції, що були враховані гру-£ пою —

3. Я допомагав(ла) іншим учасникам, заохочував(ла) їх І, до роботи —...

4. Я узагальнював(ла) думки інших та просував(ла) робо-| ту групи вперед —...

Кілька учнів за бажанням називають і обґрунтовують власні І оцінки (3 хвилини).

Урок зарубіжної літератури у 8 класі

Тема уроку: Дискусія: «Дон Кіхот: за і проти»

(З досвіду роботи О. Святенка) Підбиття підсумків та оцінювання результатів уроку відбува-[ ється після завершення дискусії. Вчитель просить одного-двох учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони, а також спробувати дійти консенсусу.

Найвірогідніший висновок, який можуть зробити учні (можливо, з допомогою вчителя): «Образ Дон Кіхота зітканий з гос-! трих суперечностей: він мудрець і безумець; кволий, немічний і

водночас сповнений духовної сили; збіднілий, він вражає своєю щедрістю; це образ трагічний і комічний».

Далі вчитель переходить до вислуховування коротких коментарів спостерігачів, які оцінюють аргументи, активність та дотримання правил проведення дискусії як групами, так і окремими учнями.

Учитель оголошує оцінки (у класах з певним досвідом проведення дискусій учні залучаються до аргументованого взаємо-оцінювання та самооцінювання).

Дата добавления: 2015-07-11