|
Читайте также: |
ного зв'язку, інші вважають сигнали помилковими. Останнє зустрічається набагато частіше, інакше уявлення людини про себе постійно змінювалося б, що сильно ускладнило б її життя. Вона б втратила впевненість в собі, своїх здібностях, не знала б думку про себе оточуючих, не розуміла б, на що можна опертися, приймаючи рішення чи здійснюючи вчинок. Щоб уникнути подібної ситуації і зберегти рівновагу, самооцінка повинна утриматися перед зовнішніми сигналами. Тому, здійснюючи помилку, людина завжди готова звинуватити в ній інших людей чи обставини. Якщо негативний відгук йде від колеги, людина, як правило, вважає, що він помилився або позаздрив, замість того, щоб визнати критику справедливою і намагатись змінити свою поведінку. Теорія самоузгодженості надзвичайно корисна менеджеру, який повинен розуміти людей. Дивлячись на нелогічну поведінку підлеглих, менеджеру потрібно запитати себе, якою бачить свою поведінку сама людина, як вона реагує на сигнали зворотного зв'язку, які суперечать її уявленню про себе-. Якщо менеджер може пояснити для себе поведінку підлеглого, він отримає можливість добре впливати на його працю.
ТЕСТ (з англ. іезі - дослід, проба) - стандартизована психодіагностична методика, яка застосовується для порівняльної кількісна оцінки у людини психологічної якості, яка вивчається. Галузі застосування тестів: освіта, підвищення кваліфікації; профорієнтація, профпідготовка, відбір і розстановка кадрів; психологічні науково-практичні дослідження; консультативна і психотерапевтична допомога; психологічне консультування підприємств; судова психологічна експертиза. Тест дозволяє з наперед обумовленою ступінню ймовірності визначити актуальний рівень розвитку в людини необхідних знань, особистісних характеристик, вмінь і навичок. Професійний психологічний тест повинен відповідати таким головним критеріям якості: 1. Валідність тесту означає придатність тесту для виміру саме цієї якості, на яку він спрямований. Валідність тесту означає відповіді на запитання: «З якою метою застосовується тест?», «Що він визначає?». Мірою валідності служить коефіцієнт кореляції тесту з визначеним критерієм. 2. Надійність тесту означає точність психологічних вимірювань, свободу від огріхів процедури тестування і виявляється, по-перше, у стійкості і стабільності результатів при повторному тестуванні; по-друге, в ступені еквівалентності з іншими паралельними тестами, однаковими за формою і метою. Надійність тесту визначається методами дисперсійного і факторного аналізу. 3. Науковість тесту означає його зв'язок з фундаментальними дослідженнями, його наукову обумовленість. Обмеження тестів: результати тестів, як правило, дають лише актуальний зріз вимірюваної якості, тоді як більшість характеристик особистості і поведінки здатні динамічно змінюватись; обмеженим є також вимір психологічних якостей, і не можна робити висновок про людину «взагалі»; для складання більш повного «психологічного портрету» особистості чи групи необхідне застосування
Словник-довідник
науково-обгрунтованого комплексу тестів; грамотне і кваліфіковане використання можливе тільки при умові засвоєння психодіагностом принципів психодіагностики, наявності необхідного базового рівня психологічної підготовки, а також дотримання професійної етики психолога.
ТЕХНІКА СПІЛКУВАННЯ - сукупність засобів, прийомів, які люди використовують для досягнення бажаних ефектів у спілкуванні. Техніка спілкування поділяється на техніку мовлення і техніку слухання, які мають свій зміст і форми.
ТИПИ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ. Основою для типології конфліктів є: цілі учасників конфліктів, співпадання їх дій з існуючими нормами, кінцевий результат конфліктної взаємодії і вплив конфліктів на розвиток організації. У залежності від характеру, впливу виділяються такі типи конфліктів в організації: конструктивні, стабілізуючі, деструктивні. Стабілізуючі конфлікти спрямовані на усунення відхилень від норм і закріплення їх ознак. Конструктивні конфлікти сприяють підвищенню стабільності функціонування організації в умовах нового зовнішнього середовища за рахунок перебудови його функцій і структури встановлення нових зв'язків. Деструктивні конфлікти сприяють зруйнуванню встановленої норми і повернення до старих норм чи проблемної ситуації. Учасники деструктивних конфліктів витрачають свою енергію на те, щоб контролювати один одного чи протидіяти один одному. Є ще конфлікти деструктивно-ситуативні (коли учасники прагнуть до особистої вигоди) і деструктивно-тотальні (в яких учасники досягають престижу чи влади).
ТИПИ РІШЕННЯ - індивідуальні особливості прийняття рішення проявляються у співвідношенні процесу висування гіпотез (позначимо його «А») і процесу контролю («К»). У залежності від їх співвідношення, виділяють такі типи рішення: 1. Імпульсивне - процес створення гіпотез суттєво переважає над їх контролем, тобто «А» перевищує «К». 2. Рішення з ризиком: «А» більше «К». 3. Урівноважене рішення, тобто число висунутих гіпотез дорівнює числу їх перевірок: «А» дорівнює «К». 4. Обережне рішення: «А» менше, ніж «К». 5. Інертне рішення. Число перевірок і контрольних функцій значно перевищує число висунутих гіпотез: «А» набагато менше, ніж «К».
ТИПОЛОГІЯ - система класифікації людей за типами з врахуванням зв'язку між їх фізичними і психологічними особливостями чи типами особистості.
ТРИВОЖНІСТЬ - схильність індивіда до переживання тривоги, яка характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги; один з основних параметрів індивідуальних відмінностей тривожності у більшості випадків підвищується при нервово-психологічних і важких соматичних захворюваннях, а також у здорових людей, які переживають наслідки психо-травм, у багатьох груп осіб з відхиленнями в поведінці. В цілому тривожність є суб'єктивним проявом неблагополуччя особистості.
Словник-довідник 395
|
УНІВЕРСУМ - філософський термін, яким визначали всю об'єктивну реальність у часі і просторі. В сучасній науці набуває смислу системи об'єктів, до яких відносяться твердження про універсум розмірковування - логічна абстракція, що обмежує клас осмислення тверджень.
УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ - в психологічному плані розглядається як вольовий акт, результатом якого є формування тієї чи іншої мети і засобів її досягнення. Будь-яке управлінське рішення зводиться до вибору того чи іншого варіанту із декількох можливих. Виділяють такі послідовні етапи діяльності менеджера в процесі прийняття рішення: виявлення і уточнення проблем (збір необхідної інформації та її аналіз), чітке формулювання проблеми; всебічний розгляд альтернатив з урахуванням певних критеріїв ефективності рішення; остаточний вибір такого варіанту, який би отримав найвищу оцінку, виходячи з мети діяльності. Управлінське рішення повинно задовольняти вимоги, а саме: наукову детермінованість (врахування об'єктивних економічних та інших законів в процесі прийняття рішення, орієнтація на відповідні нормативні документи; директивність та обов'язковість виконання); своєчасність, адресність, конкретність термінів виконання, необхідна повнота (управлінське рішення повинно включати в себе вказівки на певну мету, основні шляхи і засоби досягнення), порядок взаємодії, контроль виконання.
УПРАВЛІНСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ - можливість впливати на хід подій, тобто здатність бачити перспективи розвитку подій, розробляти стратегію і тактику дій, особливо в проблемних ситуаціях, а також талант керівника як вроджена здатність до управління.
УСТАНОВКА - а) різновид впливу і самовпливу; б) готовність особистості до певного виду активності, що залежить від наявності сформованої потреби і об'єктивної ситуації її задоволення; в) ціннісна орієнтація.
|
ФАКТОРИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ - соціально-психологічні явища, що стають причинами (спонуками) певного духовного стану людей, їх реальної поведінки. ФІЗІОГНОМІКА (від грец. ркузіо - природа, §потіке - вираз) - вчення про взаємозв'язок зовнішніх даних людини (будови тіла, форми і рис обличчя, постави) з внутрішніми психологічними якостями. Розріз очей, форма чола, носа, підборіддя та ін.) несуть інформацію про внутрішній світ: здібності, вподобання людини. Фізіогноміка виникла в давнину на базі уявлень про тілесний зв'язок між зовнішніми характеристиками особи та її приналежністю до одного з психотипів.
ФЛЕГМАТИК - тип темпераменту людини, який характеризується зниженою реактивністю, повільним темпом рухів, низькою експресією. Флегматик - людина серйозна, спокійна, поважна. У стабільній ситуації працює
396 Словник-довідник
продуктивно і почуває себе впевнено. До обставин, що змінюються та до незнайомих людей звикає повільно, характеризується виключною наполегливістю. Тому таку людину добре використовувати в тих професійних групах, де мають місце конфлікти. Флегматик терпелячий та витриманий. Його рухи і мова сповільнені, він не достатньо винахідливий, проте добрий виконавець. Увагу концентрує і переключає повільно. Йому важко змінити старі звички. З незнайомими людьми в контакт вступає неохоче, на нові враження реакція сповільнена. У флегматика майже відсутній емоційний елемент, але якщо його вивести з рівноваги, то він може діяти наполегливо й агресивно.
ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ - за формою організації спілкування може виступати стихійним чи організованим, формальним чи неформальним, безпосереднім чи опосередкованим. Виділяють такі форми спілкування: розмова, ділова зустріч, бесіда, інтерв'ю, дискусія, круглий стіл, діалог, монолог, лекція, семінар, практичне заняття, суперечка, конфлікт, збори, п'ятихвилинка, аналіз ситуації, засідання, переговори і т.п.
ФРЕЙД ЗІГМУНД {1865-1939) - австрійський лікар-психіатр та психолог, який розробив теорію психосексуального розвитку індивіда, запропонував метод вільних асоціацій як основу психоаналітичної терапії.
ФРОММ ЕРІХ (1900-1989) - німецько-американський психолог і соціолог, автор проекту створення здорового суспільства на основі психоаналітичної та індивідуальної терапії.
ФРУСТРАЦІЯ (від лат. /гшігаііо - обман, розлад, крах планів) - психічний стан людини, який спричиняється суб'єктивно неподоланними труднощами на шляху до досягнення мети чи до вирішення завдань; переживання невдачі. Фрустрацію можна розглядати як одну з форм психологічного стресу. Розрізняють: фрустратор - причину, що викликає фрустрацію; фрустраційну ситуацію, фрустраційну реакцію. Фрустрація супроводжується гамою в основному негативних емоцій: гнівом, роздратуванням, почуттям вини і т.д. Рівень фрустрації залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, яка потрапила у фрустраційну ситуацію, а також від становлення стійких форм емоційного реагування на життєві труднощі. Важливим поняттям її є фрустраційна толерантність (стійкість до фрустратора), в основі якої лежить здатність людини до адекватної оцінки фрустраційної ситуації і передбачення виходу з неї. Вивчення фрустрації набуває значення в зв'язку з актуальним завданням формування стійкої до впливу несприятливих життєвих факторів особистості. Термін «фрустрація» вперше введений німецьким психологом К. Левіним.
ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ. За критерієм «мета спілкування» є 8 функцій: 1. Контактна, мета якої - встановлення контакту. 2. Інформаційна - обмін повідомленнями. 3. Спонукальна - стимуляція активності партнера по спілкуванню, яка спрямовує його на виконання тих чи інших дій. 4. Координа-
Словник-довідник 397
ційна - взаємна дистанція та узгодження дій в організації спільної діяльності. 5. Розуміння - не тільки адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення, а й розуміння партнерами один одного. 6. Емоційна - збудження у партнера необхідних емоційних переживань (обмін емоціями), а також зміна його за допомогою особистих переживань і планів. 7. Встановлення стосунків - мета якої усвідомлення та фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків суспільства, в яких повинен діяти індивід. 8. Здійснення впливу - зміна стану, поведінки, намірів, установок, потреб, рішень, дій, активності індивіда та партнера.
|
ХАРАКТЕР (від грец. скагакіег - ознака, риса, особливість) - неповторне стійке поєднання психічних властивостей і сукупність відносно сталих набутих рис і якостей людини, що виявляються в її поведінці, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Піддається впливам середовища, оточення, а також самовихованню.
ХАРАКТЕР ВЛАСНЕ ЛЮДСЬКОГО ДІЯННЯ - сукупність окремих та генералізованих засобів діяння людини, що розгортають її людяність не тільки у суто індивідуальному аспекті, а й у плані взаємопроникнення всезагального, вселюдського і конкретно-індивідуального.
ХАРАКТЕРОЛОГІЯ 1) наука про характер; 2) один з напрямків психології, який трактує людську індивідуальність як духовно-тілесну єдність, первинну по відношенню до світу в якому вона живе. Найважливішими проблемами характерології вважаються: а) визначення основних типів характеру; б) розпізнавання типу характеру через його прояви в кожній конкретній ситуації, що розкриває можливість цілісного індивідуально-психічного аналізу і прогнозування поведінки людини. В історії психології відомі два підходи до проблеми характеру. Перший «статичний» підхід трактує характери як стійку структуру (набір) основних рис, які не піддаються формуванню і розвитку. Прихильником такого підходу був німецький психопатолог Е.Кречмер, який давав оцінку характеру, враховуючи будову тіла як один з важливих елементів психічної конструкції людини, що відповідає її тілесній конструкції, а в кінцевому результаті зводиться до вроджених, ендокринних факторів. Другий підхід базується на психоаналізі З.Фрейда та його учнів (К.Юнга, А.Адлера), які вважали виникнення окремих рис характеру результатом внутріособистіс-ного і міжособистісного конфліктів людини, яка бореться за реалізацію своєї життєвої мети.
ХОЛЕРИК - тип темпераменту людини, який характеризується підвищеною збудженістю, неврівноваженістю, різкістю рухів і емоційною реактивністю. Холерик - людина з непередбачливими емоційними проявами, легко йде на конфлікт. Йому не бажано давати доручення, де потрібна витримка.
Словник-довідник
Не витрачає часу на глибоке обдумування рішень і ґрунтовний підхід до справи. Холерик швидше від інших орієнтується в обставинах, що змінюються, винахідливий в суперечках, дискусіях. До нових обставин адаптується швидко. Його дратує одноманітна робота. Людину з таким темпераментом добре використовувати в маркетинговій діяльності. Фізично та психологічно холерик швидко втомлюється, не любить контролювати свою роботу, внаслідок чого результати його роботи і навіть сам процес потрібно контролювати.
|
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ (від фр. огіепіапоп -установка) -1) ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші оцінки суб'єктом оточуючого середовища і орієнтація в ньому; 2) засіб диференціації індивідом об'єктів за їх значимістю. Ціннісні орієнтації формуються під час засвоєння соціального досвіду і найбільш повно розкриваються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах та інших проявах особистості.
ЦІННІСНО-ОРІЄНТАЦІЙНА ЄДНІСТЬ - показник групової згуртованості (див. Згуртованість групова), який характеризується внутрігруповими зв'язками і стосунками, відображає рівень співпадання умінь, оцінок, установок і позицій членів групи стосовно об'єктів (цілей діяльності осіб, ідей, подій і т.п.), що є найбільш значимими для групи. Ціннісно-орієнтаційна єдність в групі - це показник єдності суджень та оцінок в моральній та діловій сферах, в підході до мети, завдань і цінностей, пов'язаних із змістом суспільно-значимої діяльності.
ЦІННІСТЬ - загальноприйняте в філософії, етиці, естетиці, соціології поняття, за допомогою якого характеризуються соціально-історичні значення для суспільства і особистісна суть для індивідів окремих явищ реальної дійсності. Цінність є важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості і взаємостосунків людей.
|
ЧУТКИ - новини, іноді спотворені, які неформально розповсюджуються від людини до людини. Люди, які їх поширюють, виражають власне бачення явища і подій, перебільшуючи, як правило, на підсвідомому рівні те, чого вони бояться, або з чим не згідні. Ідеальним ґрунтом для зародження чуток є події, які можуть сприйматись громадською думкою як такі, що загрожують безпеці людей (загроза безробіття, підвищення цін і т.п.). Для виникнення чуток необхідно, щоб дана подія була достатньо важливою, незрозумілою та недоступною для перевірки. Олпорт сформулював «закон» чуток: Ч = Г (В х Д). Чутки є функція важливості події, помноженої на її двозначність. В результаті розповсюдження повідомлення змінюється. Чутка стає більш лаконічною, більш короткою, приймає форму афоризму, який легко розуміється і передається. Це спрощення
Словник-довідник 399
супроводжується деякими перебільшеннями. Фраза стає коротшою, але певні цифрові дані поступово зростають. Час, розміри,... - все те, що піддається обчисленню, значно збільшується. Схильність до розповсюдження чуток зустрічається, як правило, в людей з вираженими задатками до самонавіювання. Каналами поширення їх, як правило, є суб'єктивні судження, які йдуть від людей, що мають відношення до даної події.
|
ЮНГ КАРЛ ГУСТАВ (1875-1961) - швейцарський психолог, філософ, засновник «аналітичної психології», автор вчення про «колективне підсвідоме», в образах-архетипах якого вбачав
джерело загальнолюдської символіки. Мета психотерапії за Юнгом - здійснення
індивідуалізації особистості.
«Я» - поняття, яке використовується в багатьох психо
з/7 логічних теоріях для позначення особистості, її свідомої
оцінки при взаємодії із зовнішньою і внутрішньою реаль
ністю. Виділяють «Я» ідеальне і «Я» реальне. «Я» ідеальне - сукупність
уявлень, які відображають те, до чого людина прагне і чим може бути за
умов реалізації наявних в ній якостей і задатків; «Я» реальне - уявлення, яке
складається у людини про себе на основі власного досвіду.
Я-КОНЦЕПЦІЯ - відносно стійка система уявлень індивіда про самого себе. Взаємодія індивіда з оточуючим світом і ставлення до самого себе виступають похідними. Я-концепція як установка відносно себе, включає три компоненти: емоційний, когнітивний, вольовий.
ЯКОСТІ - узагальнені найбільш стійкі характеристики, які мають вирішальний вплив на реалізацію діяльності і є допоміжними величинами при умові їх постійного шліфування. Кожна якість складається із трьох компонентів: інтелектуального, емоційного і діяльнісного. 1. Інтелектуальний (або змістовний) - живить свідомість, збуджує розумову діяльність, накопичує нові знання і інформацію, розширює кругозір, тобто формує компетентність і культуру; 2. Емоційно-чуттєвий - поглиблює здатність адекватно сприймати нове, розуміти емоційно-психологічний стан і думку іншої людини, тобто формує культуру почуттів. 3. Діяльнісний (або поведінковий) - сприяє реалізації усвідомлених і емоційно пережитих знань у діяльності конкретної людини, виховує волю і стійкість навичок, тобто формує культуру діяльності і говорити про сформовану якість і бути спілкування. Коли всі три складові частини розвинені рівномірно, можна певним, що вона знадобиться у роботі. Тільки за таких умов особистість розвивається гармонійно.
Рекомендована література
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Аванесов В.С. Тестьі в социологическом исследовании. - М, 1982.
2. Айзенк Г.Дж. Узнай свой собственньїй козффициент интеллекта. -
Новгород, 1994.
3. Айзенк Г. Интеллект: новьій взгляд // Вопросьі психологии. - 1995. - № 1.
4. Алешина Ю.Е., Гофман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологи-
ческие методьі исследования супружеских отношений. - М., 1987.
5. Анастази А. Психологическое тестирование / пер. с англ. В 2 кн. / Под ред.
К.М. Гуревича, В.М. Лубовского. - М., 1982.
6. Анастази А. Дифференциальная психология. - М., 2001.
7. Анастази А., Урина С. Психологическое тестирование. - СПб., 2001.
8. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многосторон-
него исследования личности. - М, 1994.
9. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психодиагностическая диагностика
интеллекта и личности. - К., 1978.
10. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей. - М, 2002.
11. Будасси С.А. Способ исследования количественньїх характеристик
личности в группе // Вопросьі психологии. — 1971. — №1.
12. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностические методьі исследования личности. -
К., 1982.
13. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К., 1989.
14. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб., 2003.
15. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагнос-
тике.-К., 1989.
16. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагности-
ческий инструментарий и его применение в условиях социальньїх
служб). -К., 1995.
17. Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. - Л., 1982.
18. Гильяшева И.Н., Игнатьева Н.Д. Детская проективная методика в
исследовании межличностньїх отношений ребенка // Психологическое
исследование личности в клинике. - Л., 1978.
19. Гильяшева И.Н. Вопросники как метод исследования личности // Методьі
психологической диагностики и коррекции в клинике. - Л., 1983.
20. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методьі в педагогике и
психологии: Пер. с англ. - М, 1976.
21. Гуревич К.М. Что такое психологическая диагностика? - М., 1985.
22. Гуревич К.М. Проблемьі дифференциальной психологии. - М., 1998.
Рекомендована література 401
23. 
Диагностика психического развития: Пер. с чешск./ Авт. коллектив:
Шванцара Й. и др. - Прага, 1978.
24. Доскин В.А., Лавреньтьева Н.А., Мирошников М.П., Шарай В.Б. Тест
дифференцированной самооценки функционального состояния //
Вопросьі психологии. - 1973. -№6.
25. Дрейнер Н., Смитт Г. Прикладной регрессионньїй анализ: Пер. с англ. -
М, 1973.
26. Елисеев О.П. Конструктивная технология и психодиагностика личности. -
Псков, 1994.
27. Забродин Ю.М., Похилько В.И., Шмелев Г. Статистические и семанти-
ческие проблемьі конструирования и адаптации многофакторньїх лич-
ностньїх тест-опросчиков // Психологический журнал. - 1987. - 8. -№6.
28. Зайцева М.И. Методьі шкалирования при измерении установки //
Социальньїе исследования: Теория и методьі. - М. - Вьіп.5. - 1970.
29. Зазьїкин В.Г., Черньїшев А.П. Менеджер: психологические секретьі
профессии. - М., 1992.
30. Иванов Н.Я. Популяционньїе нормьі для определяемьіх с помощью
ПДО показателей акцентуации характера у подростков // Психологичес-
кая диагностика при нервно-психических и психосоматических
заболеваниях. -Л., 1985.
31. Ильин Е.П. Мотивация и мотивьі. - СПб., 2000.
32. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методьі психологической
диагностики и коррекции в клинике. - Л., 1983.
33. Калугин Б.В. Основьі профессиональной диагностики. — Л., 1984.
34. Карпова Г.Ф., Михайльїчев Е.А. Методика изучения личности учащихся
ПТУ: Метод, пособие. - М., 1989.
35. Киселев И.Я. Профессиональная ориентация и профессиональньїй
отбор в капиталистических странах. - М, 1968.
36. Клайн П. Справочное руководство по конструированию психологичес-
ких тестов. - К., 1994.
37. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского,
М.Г. Ярошевского. - М., 1985.
38. Кроз М.В. Аннотированньїй указатель методов социально-психологи-
ческой диагностики. Учебн. пособие. - М., 1991.
39. Кзмпбелл Д. Модели зкспериментов в социальной психологии и
прикладньїх исследованиях: Пер. с англ. - М., 1980.
40. Куликов Л.В. Психологическое исследование. Методические рекоменда-
ции по проведенню. - СПб., 1994.
41. Лакин Г.Ф. Биометрия. - М., 1980.
42. Леонгард К. Акцентуированньїе личности. - К., 1981.
402 Рекомендована література
43. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. -
К., 2000.
44. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. - К., 1997.
45. Лукашевич Н.П., Лукашевич О.Н. Самоменеджмент: как достигнуть
успеха в деловой карьере: Практикум деловой карьерьі. - Харьков, 1998.
46. Луковников Н.Н. Методьі исследования личности и коллектива. -
Калинин, 1990.
47. Лучшие психологические тестьі для профотбора и профориентации /
Отв. редактор А.Ф. Кудряшов. - Петрозаводск, 1992.
48. Марищук В.Л., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А., Серова Л.К. Методики
психодиагностики в спорте. - М, 1984.
49. Меграбян А. Психодиагностика невербального поведения. - СПб., 2001.
50. Мейли Р. структура личности // Зкспериментальная психология. - М. -
1975.-Вьш.5.
51. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в зкспериментальную
психологию личности. - М, 1985.
52. Методические указания для ВВМУ / Под ред. Б.Ф. Ломова. - Л., 1979.
53. Методология и методьі социальной психологии / Под ред. Е.В. Шорохо-
вой. -М, 1977.
54. Методьі исследования межличностного восприятия / Под ред. М. Андре-
евой, В. Агеева. М., 1984.
55. Методьі социальной психологии / Под редакцией Е.С. Кузьмина,
В.Е. Семерова.-К., 1997.
56. Михалевская М.Б., Измайлов Ч.А. практикум по психологии. 41.
Общая психометрика. -М., 1983.
57. Мургулец Л.В. Социально-психологической диагностики личности. -
Л., 1990.
58. Мургулец Л.В. Методьі социально-психологическая диагностика
личности. -Л., 1988.
59. Норакидзе В.Г. Методьі исследования характера личности. - Тбили-
си, 1975.
60. Нормативньїе предписания к разработчикам и пользователям психо-
диагностических методик // Вопросьі психологии. - 1987. - №5.
61. Нормьі профессиональной зтики для разработчиков и пользователеи
психодиагностических методик. Стандартньїе требования к психо-
диагностическим тестам. -Ярославль, 1991.
62. Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. -
М, 1987.
63. Основьі психодиагностики / Под ред. А.Г. Шмелева. - Ростов-на-
Дону, 1996.
Рекомендована література 403
64. 
Пізнай себе. Психологічний практикум./ Упорядники Комінко С.Б.,
Ніколенко СІ. - Тернопіль, 1997.
65. Платонов С.В., Третяк В.И., Черкасов В.В. Управленческая деятельность
менеджера. - К., 1998.
66. Практикум по психодиагностике. Дифференциальная психометрика /
Под ред. В.В. Столина, А.Г. Шмелева. - М., 1984.
67. Практикум по психодиагностике. Психодиагностические материальї /
Под ред. А.А. Бодалева и др. - М., 1988.
68. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и
саморегуляции / Под ред. А.И. Зелиненко и др. - М., 1990.
69. Практикум по психодиагностике. Прикладная психодиагностика /
Под ред. М.М. Карлинской и др. - М., 1992.
70. Практикум по зкспериментальной и прикладной психологии / Под
ред. А.А. Крьілова. - Л., 1990.
71. Практикум по общей, зкспериментальной и прикладной психологии /
Под ред. А.А. Крьілова, С.А. Маничева - СПб., 2000.
72. Практикум із загальної психології / Під ред. Т.І. Пашукової. - К., 2000.
73. Практическая психодиагностика. Методика и тестьі. Учебное пособие /
сост. Д.Я. Райгородский. -Самара, 1998.
74. Профориентация и профотбор молодежи на рабочие профессии: Мето
дика комплексного исследования / Под ред. Н.В. Алишева. - М., 1987.
75. Психодиагностика основньїх типологических характеристик личнос-
ти. -СПб., 1994.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав