Взаєморозуміння у спілкуванні 4 страница

Словник-довідник 373

можна заперечувати, що в ряді ситуацій компроміс доцільно використовувати (коли вирішується не зовсім важлива справа, коли немає часу і така модель дає змогу виграти у випадках певного балансу влади, щоб уникнути «війни» при тимчасовій домовленості). Уникнення - характерне для тих випадків, коли учасники конфлікту відмовляються і від власних інтересів, і від підтримки позитивних стосунків з партнером. Існує хибна думка про те, що уникнення вирішення конфлікту знижує напруженість. Навпаки, дуже часто воно його підживлює, оскільки породжує ситуацію марного чекання, яка викликає стан фрустрації. Це призводить до нових проблем. Поступка - це модель поведінки в конфлікті, при якій учасники відмовляються від власних інтересів заради інтересів іншої людини, підтримки з нею добрих взаємин. Інколи така модель поведінки допомагає зберігати оптимальні взаємини з іншими людьми. Вона доцільна у відносинах з близькими людьми, коли потрібна допомога слабким і хворим. Але постійне використання такої моделі поведінки може призвести до того, що така людина постійно буде програвати. Це позначиться на її особистому удосконаленні, відносинах з іншими людьми. Так, протилежна сторона, що звикла до перемог, буде чекати нових поступок. Таку поведінку в конфлікті можна розглядати як тимчасову. До того ж, практика свідчить: якщо людина постійно йде на поступки, а пізніше змінює свою поведінку, то її звинувачують у підступності. Поступка доцільна в ситуаціях, коли відсутні власні інтереси, коли людина знає, що помиля­ється, коли людина впевнена, що інші моделі поведінки дадуть ще гірші результати. Тимчасові поступки можливі, коли людина прагне зменшити втрати. Але слід пам'ятати, що протилежна сторона буде використовувати натиск, очікувати і вимагати все більшого. Так розвивається підозра- і недовіра. Люди, схильні до такої моделі вирішення конфлікту, повинні враховувати, що поступливість не завжди впливає на оточуючих позитивно.

Співпраця - зустрічається тоді, коли людина прагне до встановлення рівноваги високих власних інтересів та інтересу до реалізації інтересів партнера. Це найефективніша модель для вирішення конфлікту, яка ґрунтується на досягненні спільної перемоги в результаті співпраці, а не окремих перемог кожного. Співпраця сприяє подальшому зближенню людей, їх інтегра­ції, взаємній турботі. Ця модель поведінки доречна при встановленні довго­тривалих взаємин між людьми. Вона потребує значних затрат часу, але дає реальний результат - добрі взаємини, домовленість, діловитість. Ця модель допомагає попередити образливість, розірвати неприємні стосунки. У резуль­таті такого підходу з'являються нові ідеї, творча співпраця, задоволення інтересів партнерів.

«МОЗКОВА АТАКА» - це сукупність методів активізації пошуку ідей. Вони дуже цікаві, продуктивні, їх слід обов'язково застосувати під час вироб­лення творчих управлінських рішень. Метод «мозкової атаки» запропонував

374 Словник-довідник

у 40-х рр. американський психолог Осборн, який вважав, що новим ідеям необхідний прорив із надсвідомості у свідомість. Зокрема, при генеруванні ідей атмосфера повинна бути невимушена, люди повинні бути розкутими, ніякої критики і, тим більше, самокритики (критичні зауваження інколи сприймаються як образа, в результаті чого людина ніби «закривається»). Не повинна проявлятися й ієрархія стосунків, всі у «мозковій атаці» рівні, думка кожного вважається цінною і не обговорюється. Процедура «мозкової атаки»: проблема обговорюється приблизно півгодини, за цей час висувається декілька ідей. Все записується на магнітофон, а потім ретельно аналізується. У процесі «мозкової атаки» можна висловлювати будь-які пропозиції, ідеї, в тому числі парадоксальні. Вони ні в якому разі не повинні заперечуватись, адже навіть найнереальніша ідея може потягнути ланцюг асоціацій, призвести до оригінального вирішення і важливого практичного результату.

МОТИВ (від лат. гпоуєо -рухаю) - спонука до діяльності, пов'язана із задоволенням певних потреб, сукупність внутрішніх психологічних умов, що викликають, спрямовують та керують людськими діями та вчинками. Відношення спонуки до мети дії пояснює зміст діяльності. Зміст мотивів не аналогічний з метою дій, а утворює з ними єдність. Одні й ті ж мотиви породжують різні за цілями дії, що можуть викликатись різними методами. Залежно від того, наскільки усвідомлений мотив, розрізняють потяги і бажання. Потяги - це мотиви діяльності, що являють собою недиференційовану, недостатньо усвідомлену потребу. Бажання як мотив діяльності характери­зується усвідомленням потреби, при чому можна осягнути не тільки об'єкти потреби, але й можливі шляхи її задоволення.

МОТИВ ВЛАДИ - стійка потреба особистості, виражена в прагненні однієї людини мати владу над іншими, господарювати, управляти, наказувати і розпоряджатись ними.

МОТИВ УНИКНЕННЯ НЕВДАЧІ - стійке прагнення людини уникати невдач в тих ситуаціях, де результати діяльності оцінюються іншими людьми.

МОТИВАЦІЯ - процес внутрішнього управління поведінкою людини, який охоплює його починання, напрямок, організацію і підтримку.

МОТИВАЦІЯ ВНУТРІШНЯ - мотивація, яка спонукає індивіда до дії з метою набуття більшої впевненості і незалежності на відміну від зов­нішньої стосовно до нього мети (винагорода, уникнення покарання і т.п.).

МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ - потреба суб'єкта досягнути успіху в різноманітних видах діяльності, особливо в умовах змагання з іншими людьми. Дослідження мотивації досягнення були розпочаті групою амери­канських вчених на чолі з Д. Макклеландом. Вони розробили теорію і методику виміру мотивації досягнення, які отримали подальший розвиток в працях Дж. Аткінсона і Г. Хекхаузена. Згідно з Д. Макклеландом та ін., мотивація досягнення формується протягом усього життя під впливом

Словник-довідник 375

виховання дитини в сім'ї, поводження з нею батьків, забарвлення асоціацій, які пов'язують внутрішні переживання дитини і форми її поведінки. Якщо з раннього дитинства дитина часто отримує від батьків заохочення за свої успіхи і покарання за невдачі, то до 5-6 років у неї складається досвід мотивації досяг­нень, що в подальшому стає стійкою потребою і проявляється в різноманіт­них видах діяльності.

МОТИВАЦІЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ - це спонукальна причина дій і вчинків людини, що впливає на процес прийняття рішення. З високою мотивацією процес прийняття рішення протікає більш ефективно, ніж із низькою.

МУДРІСТЬ - глибокий розум, що спирається на життєвий досвід. Здат­ність людини органічно поєднувати цілісне розуміння світу і самої себе зі своїми діями, узгоджувати їх з вимогами Істини, Добра і Краси; виникає на основі засвоєння людиною різних форм життєвого досвіду.

НАВИЧКА - автоматично здійснюваний рух, який не потребує ні свідомого контролю, ні специфічних вольових зусиль для його виконання.

НАВІЮВАННЯ - неусвідомлений вплив однієї людини на іншу, який викликає певні зміни в її психології і поведінці.

НАПРУЖЕНІСТЬ ПСИХІЧНА - психічний стан, обумовлений перед­баченнями суб'єкта несприятливого розвитку подій. Вона супроводжується відчуттям загального дискомфорту, тривоги, іноді страху, однак, на відміну від страху, несе в собі готовність оволодіти ситуацією, діяти в ній певним чином.

НАСТРІЙ - це в значній мірі виражений емоційний стан людини, який триває протягом певного часу і визначає її загальний тонус.

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ - засоби, за допомогою яких здійснюється немовне спілкування. До таких засобів належать: жести, міміка, пантоміміка.

НЕВРОТИЗМ - стан, що характеризується емоційною нестійкістю, невпевненістю в собі, безсиллям перед зовнішніми факторами і перебільшен­ням загрозливого впливу, низькою самооцінкою, вегетативними розладами. Вимірюється за допомогою спеціальних шкал. Високий показник на шкалі невротизму - стабільності характеризує схильність до неврозу.

НЕВРОТИЧНІСТЬ - властивість особистості, яка характеризується підвищеною збудженістю, імпульсивністю і тривогою.

НЕГАТИВІЗМ - демонстративна протидія людини будь-яким, в тому числі і розумним, порадам з боку інших людей.

НОВОВВЕДЕННЯ - (соціально-психологічний аспект) програмування, створення, запровадження новацій, які породжують зміни в соціальному

376 Словник-довідник

середовищі. При впровадженні нововведень враховуються установки, ціннісні орієнтації, етичні норми поведінки членів даного соціуму.

НООСФЕРА - сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність виступає визначальним фактором розвитку.

ОБДАРОВАНІСТЬ - наявність у людини задатків до різноманітних здібностей.

ОРГАНІЗАЦІЯ - об'єднання двох чи більше людей, які взаємодіють в межах встановлених владних відносин для досягнення спільної мети. Організація повинна мати три основних елементи: керівника, підлеглого і роботу, яка повинна бути виконана. Ці три елементи характерні для будь-якої організації - від найменшої і простої до найбільшої і складної. У великих організаціях ці елементи повторюються.

ОСОБИСТІСНИЙ ПРОФІЛЬ МЕНЕДЖЕРА - сукупність внутрішніх факторів, що впливають на ефективність управлінської діяльності (індивідуаль­но-психологічні особливості особистості менеджера, його вік, освіта, досвід, психологічні установки, домінуючі психічні еталони та ін.). В психологіч­них дослідженнях вказується, що чим складніша та відповідальніша ситуація управління, тим яскравіше проявляється особистий профіль менеджера, особливо в екстремальних ситуаціях. Так, в умовах дефіциту часу при наяв­ності загрози, що характерна для багатьох екстремальних ситуацій, всебічно проявляються індивідуальні особливості менеджера та його досвід. Наприклад, тип нервової системи за звичайних умов відіграє важливу роль в діяльності менеджера. Однак найбільш глибоко він проявляється в екстремальних умовах. Люди з слабким типом нервової системи роблять помилки, а люди із сильним типом, навпаки, переживають емоційний підйом і мають здатність до мобілізації внутрішніх психологічних резервів.

ОСОБИСТІСНИЙ ПРОФІЛЬ РІШЕННЯ - сукупність внутрішніх факторів, що впливають на приймання рішення (див. Внутрішні фактори приймання рішення).

ОСОБИСТІСТЬ - врівноважена система соціально відмінних рис, що характеризують індивіда як члена суспільства. Особистість - категорія суспільно-історична. Багатогранність особистості залежить від зв'язків з іншими людьми, від її активної життєвої позиції. Особистість - структура динамічна. Основні компоненти структури: 1) спрямованість, інтереси, потреби; 2) здібності, обдарованість; 3) темперамент, характер; 4) система управління «Я», утворення свідомості особистості.

ОФІЦІЙНІ І НЕОФІЦІЙНІ ВІДНОСИНИ В КОЛЕКТИВІ - система відносин між людьми в процесі професійної діяльності, що зумовлені інструк­ціями, статутами, директивами, вимогами, кодексами, правилами спільної

Словник-довідник 377

діяльності (офіційні відносини), а також індивідуальними, особистими по­требами, інтересами, рисами характеру людей (неофіційні відносини).

Ш

ПАМ'ЯТЬ - процеси запам'ятовування, збереження і відтворення, пізнання людиною різної інформації. ПАМ'ЯТЬ КОРОТКОЧАСНА - пам'ять, розрахована на збереження інформації протягом невеликого періоду (від однієї до двох-трьох десятків секунд).

ПАНТОМІМІКА - система виразних тілесних рухів.

ПАТЕРНАЛІЗМ (від лат. раїегпиз - батьківський) - явище, при якому реалі­зується соціально-психологічна функція організації стосовно кожного її члена. Патерналістські заходи (субсидії, пільги, гарантії за умови необхідного стажу тощо), є єдиним з найважливіших важелів соціального розвитку організацій.

ПЕРЦЕПТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ включає в себе процес формування образу іншої людини з фізичними даними і психічними власти­востями та особливостями поведінки.

ПЕРЕКОНАННЯ - 1) потреба особистості, що спонукає діяти відповідно з ціннісними орієнтаціями. Сукупність переконань утворюють світогляд людини; 2) вид психологічного впливу на свідомість особистості через звер­нення до її критичних міркувань. В основі переконання лежать логічно упорядковані факти, аргументи, висновки.

ПІДСВІДОМЕ - сукупність психічних процесів та станів, що лежать поза сферою свідомості і недоступні для безпосереднього суб'єктивного досвіду. Широкого застосування підсвідоме знаходить в теорії З.Фрейда. Під­свідоме - сфера детермінації свідомої поведінки, що визначається біологічни­ми потребами індивіда. Несвідома ідея, щоб досягти свідомого рівня, повинна бути вербалізована. Вияв підсвідомого вимагає особливих технічних прийомів (техніка психоаналізу) і пов'язаний з подоланням перешкод опору. Після-фрейдівські теорії підсвідомості або розвивали окремі сторони його теорії, або протистав ля л ис ь йому. Перша спроба радикального перегляду цієї теорії належить А. Адлеру, який висунув принцип психічної компенсації і намагався показати всю психічну діяльність як результат боротьби (на підсвідомому рівні) «почуття неповноцінності» та «волі до влади». К. Юнг вважав, що за особистим підсвідомим лежить більш глибокий пласт колективного не­свідомого. Перше здатне засвоюватись свідомістю в процесі розвитку або «індивідуалізації», друге може сприйматися лише у формі образів-символів, або архетипів. З іншого боку, лідер неофрейдизму Е. Фромм висунув концеп­цію соціального підсвідомого, сполучної ділянки між соціально-економічними структурами суспільства та свідомими уявленнями індивіда.

ПОВЕДІНКА - система внутрішньо взаємопов'язаних дій, які здійсню­ються будь-яким складним (за організацією) об'єктом. Вона підпорядкована

378 Словник-довідник

логіці і спрямована на реалізацію тієї чи іншої функції, притаманної даному об'єкту Згідно структури поведінки, запропонованої М. Обозовим, розрізняють такі компоненти: когнітивний, афективний, практичний, на основі яких роз­роблена авторська типологія особистості. Якщо домінує когнітивний компо­нент, то виявляється тип «мислителя», якщо афективний - тип «співрозмов­ника», а якщо практичний - тип «практика». «Мислитель» зорієнтований на пізнання зовнішнього і внутрішнього, на постійні роздуми про життя, науку, мистецтво. Така людина любить завдання, часто фантазує. Все це змушує її сконцентрувати свої зусилля на внутрішніх роздумах, що призводить до низької комунікабельності. Даний тип особистості найбільш повно реалізує себе в конструкторській, науково-дослідницькій і в таких сферах діяльності, які потребують напруженої розумової праці. Для «мислителя» характерний ліберальний стиль управління. Тип «співрозмовника» зорієнтований на спілку­вання, контакти з іншими людьми, любить компанії, вміє жартувати над собою та іншими, легко знайомиться і адаптується до нової обстановки. Даний тип особистості найбільш повно реалізується в навчальній діяльності та кадровій роботі. Для нього характерний демократичний стиль управління. «Практик» не терпить незавершених справ, тривалих роздумів. Йому подоба­ються чітко поставлені завдання, що вимагають рішучих і негайних дій. Він без труднощів виступає перед великими аудиторіями, серед малознайомих людей і часто є хорошим організатором. Сфера застосування даного типу -виробництво та керівництво людьми. Характерний авторитарний стиль управління.

ПОТРЕБА - стан нужди людини в чомусь необхідному для її нормаль­ного існування.

ПОЧУТТЯ - вища, культурна емоція людини, пов'язана з деяким соціаль­ним об'єктом: людиною, подією, предметом.

ПРАГНЕННЯ - первинний порив, надмірне переживання потреби індивіда в іншій людині чи об'єкті. У залежності від міри усвідомлення, прагнення, як динамічна тенденція, може проявлятись у вигляді потягів чи бажань.

ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ - потенційна можливість індивіда виконувати окре­мий вид діяльності на певному рівні ефективності протягом відповідного проміжку часу. Працездатність залежить від зовнішніх умов діяльності і психофізіологічних ресурсів індивіда. Виділяють максимальну, оптимальну і понижену працездатність. У процесі роботи проходить зміна рівня праце­здатності, яка зображується за допомогою кривої, що відображає залежність ефективності праці від часу її виконання.

ПРАЦЯ - доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ - процес і засоби представлення себе оточенню.

Словник-довідник 379

ПРЕСТИЖ - міра визнання суспільством заслуг індивіда; результат спів­відношення соціально-значущих характеристик суб'єкта зі шкалою цінностей, що склалися в даному суспільстві.

ПРИВАБЛИВІСТЬ - досить складна характеристика людини. Досліджен­ня, проведені з даної проблеми в контексті професійної діяльності, виявили деякі типові риси привабливості людини. Зокрема: професіоналізм, компетент­ність, ерудиція, дотепність, почуття гумору, незалежність, здатність до психо­логічного зараження, вміння вести полеміку з досвідченими опонентами, психологічна захищеність, неординарна (а не просто приваблива) зовнішність.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ - вміння менеджера: а) вчасно вирішувати проблему; б) вибирати найоптимальніші методи; в) використовувати система­тизований підхід; г) чітко визначати відповідальність за проблему; д) точно вказувати на мету роботи кожного; є) встановлювати чіткі критерії кінце­вого успіху; є) уміло планувати; ж) виділяти час на аналіз і систематизацію; з) ефективно координувати роботу групи.

ПРОБЛЕМА - усвідомлення суб'єктом неможливості засобами наявних знань і досвіду вирішити труднощі та протиріччя, які виникли в даній ситуації.

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ: 1) ситуація, яка вимагає від членів групи використання наявних засобів діяльності; 2) психологічна модель способу мислення на основі пізнавальних потреб, що ситуативно виникли; форма зв'язку суб'єкта з об'єктом пізнання.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ (від лат. рго&ісітіз - доцільний, плідний) -показник результативності, ефективності трудової діяльності людей, який відображає кількість і якість виробленої ними продукції за одиницю робочого часу або кількість витраченого робочого часу на виготовлення одиниці тієї чи іншої продукції.

ПРОЕКЦІЯ - один із захисних механізмів, завдяки якому людина позбав­ляється переживань за свої недоліки, приписуючи їх іншим людям.

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА (від лат. рго/еззіо - спеціальність, еШіса -звичай) - кодекс поведінки, що забезпечує моральний характер тих взаємо­відносин між людьми, які випливають з їх професійної діяльності. В основі управлінської етики лежить вимога безумовної поваги до людини, до особис­тості. Управлінська етика вимагає такий якостей керівника: діловитість, компе­тентність, чесність, порядність. Професійна етика керівника забороняє бюро­кратизм, байдужість, чванливість у ставленні до підлеглих та лестощі до вищого керівництва; вона забезпечує орієнтацію керівника на господарсько-економічну, організаторську та виховну діяльність.

ПРОФЕСІЙНА КОНСУЛЬТАЦІЯ (від лат. рго/еззіо - рід заняття, сотиііаііоп - збори) - науково організоване інформування про професії, призначене головним чином для молоді, яка закінчує школу, з метою прак­тичної допомоги у виборі професії з урахуванням схильності, інтересів та

380 Словник-довідник

здібностей. Професійна консультація - одна з ланок професійної орієнтації, яку проводять психологи і педагоги, що володіють спеціальними знаннями і достатньо компетентні.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ - термін, який вживається у різних значеннях в залежності від того, кого розглядають як суб'єкт орієнтації і хто або що є її об'єктом. У першому випадку, коли суб'єктом орієнтуючої діяль­ності виступає суспільство в цілому, соціальний інститут, а об'єктом - особа або група, то під професійною орієнтацією розуміють певну систему впливу на особу або групу з метою формування потрібних фахових уподобань. В інших випадках, якщо суб'єктом орієнтації є особа або група, а об'єктом власне професія, то під професійною орієнтацією розуміють ставлення до певного роду занять, сформована певним чином установка, готовність обрати професію, особисті плани її набуття. Таким чином, слід розрізняти професійну орієнтацію як процес виховного впливу, як орієнтування людини (групи) на певний вид професійної діяльності, з одного боку, і як результат цього процесу в орієнтації суб'єкта на професію - з іншого.

ПРОФЕСІЙНІ ВМІННЯ КЕРІВНИКА - вміння слухати, повністю розуміти співбесідника, збагнути головне, нове, цінне з його слів; вміння говорити - коротко, зрозуміло, ввічливо, переконливо; вміння читати - швидко, вибірково, уважно, запам'ятовуючи добре і надовго; вміння писати - грамотно, точно, дотримуючись правил ділового письма. Для успішного оволодіння вказаними вміннями необхідно мати природні задатки: стійку увагу, великий об'єм короткочасної і довгочасної пам'яті, активний і творчий інтелект.

ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБІР - 1) система заходів, спрямована на визна­чення здатності індивіда до навчання та майбутньої професійної діяльності за певною спеціальністю. Професійний відбір дає оцінку стану здоров'я індивіда, рівню його освітньої підготовки та професійних якостей.

ПРОФЕСІОГРАМА - опис соціально-економічних, виробничо-техніч­них, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших особливостей професії. Важливою частиною професіограми є психограма - характеристика вимог, які висуваються професією до людини, її психічних та інтелектуальних якостей.

ПРОФПРИДАТНІСТЬ - це сукупність психофізіологічних особливостей людини, спеціальних знань та вмінь, необхідних для досягнення нею профе­сійної майстерності. Профпридатність залежить від природних даних людини та її мотивації.

ПСИХІКА (від грец. рзуске - душа) - 1) властивість високоорганізованої матерії, що виникає на певній стадії розвитку життя і є особливою формою відображення; 2) внутрішній світ людини: сукупність психічних станів, процесів, властивостей, тісно пов'язаних один з одним.

Словник-довідник 381

ПСИХОАНАЛІЗ - теорія особистості, розроблена 3. Фрейдом, основою якої є дві базові гіпотези. Перша полягає в тому, що кожне психічне явище має під собою певну причину, яка відома як доктрина психічного детермініз­му. Так, 3. Фрейд доводив, що зміст сновидінь, який часто здається відірваним від реального життя, диктується неусвідомленими імпульсами і бажаннями людини. У сні здійснюються її бажання і прагнення, які можуть не реєструва­тись свідомістю. Якщо людина, яка поважає свого керівника, у сні бачить його звільненим, то, згідно теорії психоаналізу, це означає, що насправді керів­ник їй неприємний і вона була б задоволена позбутись його. 3. Фрейд вважав помилки, словесні чи письмові, не випадковими явищами, а свідченням неусвідомлених бажань і прагнень. Друга базова гіпотеза психоаналізу полягає в тому, що підсвідомі процеси відіграють більш значиму роль у формуванні мислення і поведінки, ніж свідомі. Людина часто не знає своїх істинних мотивів і бажань. З.Фрейд розробив «структурні гіпотези» організації психіч­ного життя людини. Він виділив три основні психічні інстанції - «ісі» (ід) або «Воно», «е§о» (его), або «Я» і «зиреге§о», або «Над-Я». Ід - джерело людських бажань, сексуальне й агресивне і керується принципом насолоди чи прагнення до миттєвого задоволення бажань. Его - підпорядковується принципу реальності і шукає можливість задовільнити бажання Ід з враху­ванням зовнішніх факторів. Над-Я - свідомість людини, її моральні принципи, які визначають можливість того чи іншого способу поведінки. Теорія психо­аналізу допоможе менеджеру, який працює з людьми, зрозуміти їх поведінку, яка не завжди буває логічною і розумною, що люди не завжди розуміють свої імпульси і не завжди можуть пояснити свою власну поведінку. Менедже­ру слід враховувати можливі приховані мотиви. Крім того, люди живуть і працюють так, щоб їх життя і робота були безпечними і надійними. Тому вони свідомо або несвідомо ігнорують деякі факти, не визначають деяких відчуттів, дають не зовсім правдиві роз'яснення. Менеджер, який знайомий з основами психоаналізу, зможе ефективніше спілкуватись і працювати з оточуючими.

ПСИХОЛОГІЧНА ВТЕЧА - здатність людини з допомогою вольових і розумових зусиль над собою абстрагуватися від якогось неприємного под­разника, тимчасово не звертати на нього уваги.

ПСИХІЧНИЙ СТАН - цілісна характеристика психіки людини, яка фіксує момент сталості і своєрідності в динаміці психічних явищ; це форма реагування, яка виражає ставлення людини до явищ власної психіки, що розкриваються в процесі взаємодії з навколишнім середовищем у певний момент часу за певних умов.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТАКТ - вміння швидко знайти потрібну інтонацію, форму спілкування, залежно від психічного стану та індивідуальних особли­востей оточення, мовна адаптація до різних людей, простота і природність у

382 Словник-довідник

стосунках з ними, почуття справедливості і об'єктивності при оцінці і добиранні кадрів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ - це такі якості індивіда, які безпосередньо беруть участь у трудовому процесі та впливають на його ефективність. Професійно важливими якостями можуть бути консти­туційні (загальносоматичні), нейродинамічні особливості психічних функцій, особистісні якості, система відносин. Успіх професійної діяльності буде найбільшим при розвинутих професійно важливих якостях.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. гаііопаШ - розумний) -

СГ) один із захисних механізмів, який полягає в пошуку розумних

і логічних пояснень людиною своїх вчинків і дій, розрахований на їх моральне виправдання.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ - залежить від узгодженості зовнішніх умов (мети завдання, організаційних форм діяльності) та внутрішніх (взаєморозуміння, психологічної сумісності, емоційного контакту партнерів), від рівня знань, умінь і навичок спілкування партнерів.

РИГІДНІСТЬ (від лат. гщідиз - твердий, заціпенілий) - загальмованість, сповільненість мислення і реакцій людини; неможливість змінювати алгоритм діяльності в ситуації її перебудови. Виділяють трьохкомпонентну ригідність: когнітивну, мотиваційну, афективну. Когнітивна ригідність характеризується труднощами у зміні сприйняття. Мотиваційна ригідність проявляється в ускладненнях зміни системи спонук. Афективна окреслюється труднощами в зміні афективних відгуків на об'єкти емоцій.

РИСИ ОСОБИСТОСТІ - стійкі особливості поведінки індивіда, які повторюються в різних ситуаціях. Обов'язковими властивостями рис особис­тості є ступінь вираженості їх у різних людей, трансеитуативність і потенційна вимірність. В експериментальній психології особистість найбільш широко розглядається в таких вимірах, як екстраверсія - інтроверсія, тривожність, ригідність, імпульсивність.

РІВЕНЬ ГРУПОВОГО РОЗВИТКУ - характеристика сформованих міжособистісних стосунків. Параметрами рівня групового розвитку є: 1) період існування групи; 2) наявність органів влади; 3) кількість групових комуніка­цій; 4) кількість взаємних соціометричних виборів (див. Соціометрія). Існує вищий та нижчий рівень групового розвитку. До вищого належать колективи та групи, які своїми соціально-психологічними характеристиками і структурою відповідають колективній організації праці. До нижчого рівня відносять корпоративні, асоціативні та дифузні групи, у яких відсутня загальна мета і цінності.

РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ - успіх, на який розраховує людина в тому чи іншому виді діяльності. Рівень детермінується бажанням особистості пере-

Словни к-довідник_____________________________________________ 383

живати удачу і уникати невдач. Термін «рівень домагань» вперше ввів німецький психолог К. Левін.

Дата добавления: 2015-07-11