Взаєморозуміння у спілкуванні 5 страница

РІШЕННЯ (в психології) - формування операцій мислення, які знижують початкову невизначеність проблемної ситуації. Процес рішень має стадії пошуку, прийняття та реалізації.

РІШУЧІСТЬ - здатність людини самостійно приймати важливі рішення і реалізовувати їх. Найяскравіше проявляється в складних ситуаціях, коли реалізація рішення пов'язана з певним ризиком і необхідністю зробити правильний вибір із заданих альтернатив. Моральна оцінка рішучих вчинків залежить від їх конкретного соціального змісту.

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК - це не просто сумація здобутків на кожному етапі навчання, а й передбачення їх координацію, внутрішню взаємодію, яка зумовлює цілісну зміну особистості. Розумовий розвиток взаємопов'язаний із навчанням. Йдучи попереду розвитку, навчання спирається на його досяг­нення, обумовлені всією системою дійових відношень суб'єкта до об'єктивної дійсності, знаходить в цих досягненнях ресурси для реалізації своїх цілей. Вплив навчання на розвиток завжди опосередкований віковими можливостями на тому чи іншому етапі, а ці можливості залежать і від рівня зрілості організму, нервової системи. Вплив навчання на розвиток опосередкований також індивідуальними відмінностями в здатності до навчання.

РОЗСТАНОВКА КАДРІВ - раціональний розподіл спеціалістів за посадами, які відповідають їх психологічним якостям.

РОЛЬ {в соціальній психології) - 1) соціальна функція особистості, спосіб поведінки людей в залежності від їх статусу чи позиції в суспільстві, що відповідає прийнятим нормам і системі міжособистісних відносин; 2) збережений в свідомості людини набір уявлень про те, як вона та інші повинні поводити себе в певних обставинах.

САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ - прагнення людини до більш повного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей.

САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ - вибір людиною свого життєвого шляху, мети, цінностей, моральних норм, професій і умов життя.

САМОВИХОВАННЯ - це свідома, планомірна робота над собою з метою формування таких якостей особистості, які відповідають вимогам діяльності та ідеалу індивідуальної програми розвитку і свого стилю спіл­кування. Самовиховання має соціальний характер, воно спрямоване на кращу адаптацію особистості до суспільних вимог, на можливість використовувати свої емоційні ресурси, керувати духовним станом, активізувати свої творчі сили. Підсилення власного «Я», розширення сфери самосвідомості становить загальну мету самовиховання. Пізнання самого себе сприяє зросту волі та

384 Словник-довідник

здібності управляти собою. У самовихованні надзвичайно важливим є принцип опори на позитивні емоції. Кожен крок в досягненні мети повинен бути не тільки доступним, але й приємним. Кожна дія повинна пов'язуватися із очікуванням задоволення, яке наступає після її виконання.

САМОДОСТАТНІСТЬ - усвідомлення людиною себе творцем власного життя, свого індивідуального світу: сфери цінностей, ідеалів, усієї сфери ідей в широкому розумінні цього слова.

САМОКОНТРОЛЬ - самостійне регулювання особистістю своєї пове­дінки, її мотивів та спонук. Механізм самоконтролю включає: поступово утворювані в процесі життєдіяльності особистості переконання, почуття, звички, самооцінку людиною своїх дій.

САМООЦІНКА - судження людини про свої можливості, властивості, місце серед інших людей; є одним із основних компонентів самосвідомості особистості. Основними параметрами самооцінки є рівень адекватності і міра стійкості.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ - усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого становища. Самосвідомість передбачає виділення людиною самої себе, свого «Я» від усього, що її оточує. Виник­нення самосвідомості пов'язане з певним рівнем розвитку свідомості і є необхідною умовою становлення особистості. Завдяки самосвідомості людина набуває здатність до самоконтролю, має можливість самостійно спрямувати та контролювати свої вчинки і виховувати себе.

САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ - прийом або дослідження явищ свідомості, що зводиться до фіксування власних переживань при здійсненні певних дій чи певному стані психіки.

САНГВІНІК - тип темпераменту людини, який характеризується врівно­важеністю, енергійністю, спокоєм, працездатністю і впевненістю в собі. Сангвінік - людина діяльна, весела, миттєво адаптується до обставин, що змінюються. Сангвінік ініціативний, працездатний, енергійний, але не любить одноманітної рутинної роботи. Він швидко засвоює нові вимоги і швидко входить в контакт з незнайомими людьми і, таким чином, добре орієнтується в тимчасовому творчому колективі. Легко здобуває та змінює досвід. Недо­ліком можна вважати певну непослідовність в діяльності. Настрій, інтереси та захоплення постійно змінюються.

СВІДОМІСТЬ - це ставлення особистості до навколишнього світу, що виявляється у різноманітних її переживаннях; спонукання до діяльності, і нове її регулювання завдяки передбаченню не лише найближчих, а й від­далених наслідків своїх дій, усвідомленню норм, правил поведінки, обов'язків щодо інших. Розвиток свідомості особистості виявляється у тому, що крім чуттєвих вражень, до дій її спонукають думки про майбутнє і моральні почуття. З'являється прагнення до самостійності. Ситуативну поведінку змінює

Словник-довідник 385

поведінка, зумовлена стійкими моральними та іншими мотивами. Розвиток свідомості поведінки включає також неусвідомлювані, автоматизовані її компоненти.

СЕНС ЖИТТЯ - глобальна, життєва, індивідуальна категорія, може бути синонімом терміна «смисл» лише при наданні останньому аксіопсихоло-гічного (ціннісно-смислового) забарвлення. Це індивідуальне психосмислове утворення, яке характеризує загальну життєву спрямованість індивіда.

СИЛА ХАРАКТЕРУ - здатність індивіду до протистояння в життєвих ситуаціях боротьби протиріч. Людина має володіти духом ініціативи, запобіган­ня, стійкості, мужності тощо. Для спрямування цієї сили необхідні здоровий глузд, розум, стійкі моральні принципи.

СИТУАЦІЯ - своєрідний комплекс зовнішніх і внутрішніх умов роз­гортання активності індивіда, що складається під впливом певних явищ зовнішнього світу, внутрішнього світу «Я» людини і у певний проміжок часу зумовлює той чи інший характер діяння індивіда.

СИТУАЦІЯ ВИБОРУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ. У ході підготовки прийняття рішення проходить скорочення числа виборів аж до останнього варіанту, який і стає рішенням. Існують наступні ситуації вибору: а) впевнений вибір (це вибір, який не ускладнюється наявністю не­визначеності, дефіцитом інформації і повністю залежить від особистості, яка приймає рішення); б) невпевнений вибір (результат залежить як від рішення, яке приймається, так і від ряду факторів, про які відомо лише частково). У цій ситуації вибір випереджує пошук відповідей на питання в зв'язку з невідомими факторами. Вона характерна для прийняття оперативних рішень; в) визначений вибір (характерна наявність наперед відпрацьованого списку альтернативних дій та найбільш імовірних результатів після кожної дії. Прикладом можуть бути службові інструкції на випадок стихійного лиха. Іноді цей список альтернативних дій людина тримає в пам'яті, тут проявля­ється досвід; г) невизначений вибір (виникає при відсутності списку альтерна­тивних дій та можливих результатів, що ставить приймаючого рішення у досить важке становище. Виходом з такої ситуації є глибокий аналіз дій можливих факторів та їх наслідків, уявне моделювання ситуації вибору); д) статичний вибір (у даному випадку в рамках часу, відведеного на прийняття рішення, стан системи практично не змінюється); є) динамічний вибір (у даному випадку необхідна додаткова інформація про стан системи). Такі можливі ситуації вибору. Найбільш складні з них відображені в п. «б», «г», «д», оскільки велику роль відіграють такі якості менеджера, як досвід, управ­лінські знання та вміння, а також інтуїція. У невизначеній та динамічній ситуаціях вибору може проявитись схильність менеджера до ризику.

СЛУЖБА ПСИХОЛОГІЧНА - система практичного використання психології для вирішення комплексних завдань психологічної експертизи,

386 Словник-довідник

діагностики, консультації в сферах виробництва, освіти, медицини, охорони правопорядку та ін. В організаційному відношенні вона оформляється як професійна консультація, служба сім'ї, шлюбу.

СОВІСТЬ - вищий прояв здатності людини здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати самооцінку своїх дій.

СОРОМ - морально-психологічне почуття, що виникає внаслідок усвідом­лення людиною своїх негативних дій і вчинків, які принижують її гідність.

СТИЛЬ ЖИТТЯ - унікальна конфігурація особистісних властивостей, мотивів, когнітивних стилів та способів опанування реальністю, що характерна для поведінки індивіду і забезпечує її сталість.

СОЦІАЛЬНА ГРУПА - відносно стійка сукупність людей, яка є складо­вим елементом соціальної структури суспільства і характеризується спільністю інтересів, норм поведінки, соціально-психологічних особливостей, духовних цінностей тощо.

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ - сукупність правил і форм поведінки, що характери­зують типові дії людини, яка займає певний статус в суспільстві (див. Статус). Важливість цього поняття для дослідження людських взаємин очевидна, бо вони, як правило, складаються з виконання тієї чи іншої ролі і передбачення зворотних реакцій.

СОЦІАЛЬНА СИТУАЦІЯ - сукупність обставин, що спричиняють діяль­ність і соціальну поведінку суб'єкта в певний відрізок часу. її елементами є зовнішні і внутрішні умови. До зовнішніх умов належать компоненти соціаль­ного середовища: матеріальні, політичні, економічні, організаційні, соціально-психологічні. До внутрішніх умов - спрямованість і стан свідомості суб'єкта, цілі, потреби, інтереси, почуття, бажання, уявлення, а також настрій, рівень активності, готовність і здатність до дії. Системоутворюючим центром соціаль­ної ситуації виступає суб'єкт, яким може бути суспільство в цілому, соціальна група, особа.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ - вміння індиві­да ефективно взаємодіяти з оточенням в системі міжособистісних стосунків.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КЕРІВНИКА І ПІДПРИЄМЦЯ - вміння ефективно взаємодіяти з людьми. Спеціалісти з управління вважають, що знання про людину повинні складати майже 80% усіх знань бізнесмена і менеджера, які досягли успіху. Соціально-психологічна компетентність керівника і підприємця передбачає: знання себе (своїх сильних і слабких сторін, вихідного і наміченого рівня розвитку своїх професійно-важли­вих і особистих якостей); знання інших людей (індивідуальних відмінностей, особливостей індивідуального підходу до різних людей); знання ділових і життєвих ситуацій, правил поведінки у кожній з них, вміння гнучко пере­будовуватись в мінливих умовах. Дослідження показують, що з найбільшими

Словник-довідник 387

труднощами керівники і підприємці стикаються в керівництві підлеглими, в плануванні та організації робіт, у питаннях звільнення, у здатності генерувати ідеї, у делегуванні повноважень, в керівництві фінансовою діяльністю, у самодисципліні. Основою вирішення вказаних проблем є підвищення рівня соціально-психологічної компетентності шляхом самопізнання, пізнання інших людей, формування і вдосконалення професійно-важливих ділових і особистих якостей керівника і підприємця.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ - стан свідомості і психо­логічного настрою людей, який створюється в результаті виробничих та особистісних контактів у колективі. На соціально-психологічний клімат впливають, перш за все, об'єктивні фактори: характер організації праці, рівень її механізації, культура виробництва, санітарні умови, матеріально-технічне забезпечення. До суб'єктивних факторів, що позначаються на атмосфері про­фесійної групи, передусім належать: спільність ціннісних орієнтацій його членів та характер відносин між керівником і підлеглими.

СПІЛКУВАННЯ - складний, багатогранний процес встановлення і роз­витку контактів між людьми, спричинений потребами спільної діяльності. Він включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ - метод психологічного дослідження, розрахо­ваний на отримання потрібної інформації безпосередньо через органи чуття.

СПРИЙНЯТТЯ МІЖОСОБИСТІСНЕ - сприйняття, розуміння і оцінка людини людиною. Важливою його особливістю є не стільки сприйняття якостей людини, скільки сприйняття її у взаєминах з іншими людьми (сприйняття переваг в групі, структури групи і т.д.). Найважливіші механізми міжособистісного сприйняття: 1) ідентифікація - розуміння та інтерпретація іншої людини шляхом ототожнення себе з нею; 2) соціально-психологічна рефлексія - розуміння іншого шляхом роздуму про нього; 3) емпатія -розуміння іншої людини шляхом емоційного сприйняття її переживань; 4) стереотипізація - сприйняття та оцінка іншого шляхом розповсюдження характеристик будь-якої соціальної групи про нього. У контексті професійної діяльності визначені такі фактори впливу на сприйняття: 1. Фізіологічний стан конкретної людини: керівник повинен говорити голосніше, даючи роз­порядження особі з пониженим слухом; не має права користуватись кольоро­вими кодами, спілкуючись з дальтоніком і т.п. 2. Психічний стан особи у конкретний момент: керівник повинен вміти визначити той психічний стан, у якому знаходиться його підлеглий чи співробітник; при необхідності менеджер може звернутися за допомогою до психологічної служби чи вдатися до інших засобів впливу; повинен усунути від роботи особу, яка потребує особливої уваги, координації рухів, додаткових зусиль і т.п. 3. Сімейні і культурні особливості, яких працівник дотримується: слід врахувати, що людина вихо-

388 Словник-довідник

вана в суворих умовах батьківського авторитету сприймає авторитарний стиль управління як належне, а особа, що звикла до рівноправних стосунків у сім'ї потребує більшої свободи і незалежності в праці, більш демократич­ного стилю взаємин. Те саме стосується і культурних цінностей. Щодо національних традицій, то слід беззастережно дотримуватись принципу поваги і толерантності. Адже кожна культурна людина, усвідомлюючи різницю між західною і східною культурами, а також між національними культурами, буде ставитися з розумінням і повагою, до цінностей інших, крім «свого», поважатиме і «чуже», виявить готовність пізнати її і вивчити. 4. Спонуки, потреби і цілі, що стосуються роботи, - це мотиви, завдяки яким працівники поводять себе таким чином, що досягають своїх цілей в організаціях. Мотивація є головною умовою продуктивності праці. Тому кожному менеджеру необхідно знати і постійно вивчати мотивацію діяльності своїх підлеглих, а також домінуючі спонуки їх поведінки. 5. Досвід: старший чоловік з пересторогою сприймає нового молодого енергійного працівника, призначеного в відділ лише тому, що у минулому його звільнили з роботи через подібного молодого нахабу-кар'єриста. 6. Особистісні характеристики: на те, як людина сприймає події і ситуації, мають вплив домінуючі риси і характеристики, які властиві даній особистості. Так, оптиміст може сприйняти нового боса як нову можливість для творчості, новизни і самовиявлення, а песиміст - навпаки, як загрозу його стабільності.

СТАДІЇ ДІЛОВОГО ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ - в концепції профе­сійного ставлення особистості Г.Кудрявцева розглядає такі стадії ділового життя особистості: 1) виникнення і формування професійних намірів під впливом загального розвитку, початкової орієнтації і залучення до сфери праці в школі; 2) власне професійне навчання (тобто цілеспрямована під­готовка); 3) процес входження в професію через оволодіння нею і знаходження свого місця у професійній групі; 4) повна і часткова реалізація особистості в самостійній професійній праці; 5) творчість.

СТАДІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ - 1) знаходження і усвідомлення проблеми; 2) формування робочої гіпотези; 3) апробація робочої гіпотези та її перевірка; 4) прийняття власне управлінського рішення; 5) організація виконання рішення.

СТАТЕВОРОЛЬОВА ПОВЕДІНКА - поведінка, властива людині певної статі у тій її соціальній ролі, яка відповідає статевій приналежності даної людини.

СТЕРЕОТИПІЗАЦІЯ (від грец. 8(егео$ - міцний, твердий, іуроз - відбиток) - сприйняття, класифікація і оцінка соціальних об'єктів (подій) на основі певних уявлень (див. Стереотип соціальний). Стереотипізація є однією з важливих характеристик міжгрупового і міжособистісного сприйняття і відображає схематичність, афективне забарвлення, властиве відповідній формі

Словник-довідник 389

соціальної перцепції. Базуючись на елементарних загальнопсихологічних механізмах, стереотипізація виконує функції, найважливішими з яких є: 1) ідентифікація особистості чи групи; 2) виправдання можливих негативних установок стосовно інших груп та ін.

СТЕРЕОТИП СОЦІАЛЬНИЙ - спрощене, схематичне, іноді спотво­рене уявлення про будь-який об'єкт (групу), людину, що належать до тієї чи іншої соціальної спільноти. Стереотип соціальний фіксує в собі деякі, іноді не суттєві риси об'єкта, які мають відносну стійкість. Термін стереотип соціаль­ний ввів У. Ліпман. Для нього характерне те, що інформація, якою він володіє, може бути оманливою, оскільки співвідноситься не з реальним об'єктом, а з іншими недостовірними джерелами інформації.

СТИЛЬ ЛІДЕРСТВА - система засобів, які застосовуються лідером для здійснення впливу на залежних від нього людей.

СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ - сукупність типових та відносно сталих прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінсь­ких функцій. Прийнятий стиль створює й відтворює в системі управління особливу атмосферу і породжує свій етикет, певний тип поведінки та взаємних стосунків.

СТИМУЛ - це дія, яка зумовлює динаміку психічних станів індивіда (що позначені як реакція), і виступає щодо неї як причина до наслідку. Слово «стимул» у перекладі з латини означає загострену палицю, якою поганяли тварин. Стимул у психології - це спонукання, ефект якого опосеред­кований психікою людини, її поглядами, почуттями, настроєм, інтересами, прагненнями і т.д. Стимул не тотожний мотиву, хоча в ряді випадків може трансформуватися в мотив. Отже якщо стимул інтеріоризується, стає внут­рішньою потребою індивіда, а не відповіддю на подразник, - тоді він буде одночасно і мотивом.

СТРЕС (від англ. зігезз - тиск, напруга) - термін, який використо­вується для позначення широкого кола станів людини, що виникають у відповідь на різні екстремальні впливи (стресори). У залежності від стресора виділяють різні типи стресів - фізіологічний і психологічний. Останній по­діляється на інформаційний і емоційний. Інформаційний виникає під час інформаційних перенавантажень, коли людина не справляється із завданням. Емоційний стрес проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, образи, і т.п. При цьому різні його форми (імпульсивна, гальмуюча, генералізована) призво­дять до змін в протіканні життєвих процесів, до емоційних зрушень, транс­формації мотиваційної структури діяльності. Стрес впливає як негативно, так і позитивно.

СТРЕСОР - фактор, який викликає стан стресу. Розрізняють фізіо­логічний стресор - надмірне фізичне навантаження, висока і низька темпе­ратура, біль, утруднене дихання і т.д. - і психологічний стресор - фактор,

390 Словник-довідник

який діє сигнальними формами: погрозою, небезпекою, образою, інформа­ційним перенавантаженням і т.д.

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ - це здатність протистояти сильним негативним емоційним впливам, які викликають високу психологічну напругу, стрес. Стреси в діяльності менеджера неминучі. Вони спричиняються багатьма факторами: нестабільністю ринку, зміною кон'юнктури, конкуренцією та ін. Тому менеджер повинен бути стійким до стресів. Стресостійкість іноді є проявом індивідуальних властивостей людини (наприклад, сангвініки набагато стійкіші до стресів, ніж холерики і меланхоліки), а може бути вироблена і спеціально. Цю якість можна розвивати різноманітними методами, наприклад, за допомогою аутогенного тренування, використовуючи методи психологічної саморегуляції, а також психотерапевтичне втручання. Психотерапія є одним з найдієвіших методів зниження психічної напруги і підвищення емоційної стійкості. Суть його полягає в тому, що функціональні порушення пов'язані не тільки з об'єктивними характеристиками психотравмуючої ситуації, але і, головним чином, з системою відношень особистості, яка опинилась в екстре­мальній ситуації. Тобто сама напруга виникає і від того, як до ситуації ставиться сама людина, як її оцінює, якими бачить її розвиток і результат. Тут зусилля повинні бути спрямовані на зміну відношення до даної травмуючої ситуації.

СУБЛІМАЦІЯ (від лат. зиЬНто - піднімаю, підношу) - один з механізмів психологічного захисту, який понижує напруженість у конфліктній ситуації шляхом трансформації інстинктивних форм психіки у загальноприйняті для індивіда і того соціального середовища, в якому він знаходиться. Згідно теорії З.Фрейда, найчастіше сублімація спостерігається в процесі переорієнтації енергії лібідо в елемент творчості або у форму жартів чи прояв дотепності, які миттєво розряджають напружену ситуацію.

СУМІСНА ДІЯЛЬНІСТЬ - організація системи активності індивідів, які взаємодіють між собою, спрямована на доцільне виробництво об'єктів матеріальної і духовної культури. Визначальними ознаками сумісної діяльності є: 1) просторова і часова присутність учасників, які створюють можливість безпосереднього особистого контакту між ними, а також обміну діями та інформацією; 2) наявність єдиної мети, яка є конструктивною ознакою суспіль­ної діяльності; 3) наявність органів організації і управління; 4) виникнення в процесі сумісної діяльності міжособистісних стосунків.

СУМІСНІСТЬ - ефект взаємодії людей, який характеризується макси­мально можливою задоволеністю один одним.

СУМІСНІСТЬ ГРУПОВА - соціально-психологічний показник єднання групи, який відображає можливість безконфліктного спілкування і узгодження дій її членів в умовах спільної діяльності. У колективі сумісність групова утворює ієрархію рівнів. Нижній рівень сумісності групової утворює психо­фізична сумісність темпераментів і характерів членів групи, сенсомоторна

Словник-довідник 391

узгодженість при виконанні ними спільних дій, згрупованість, яка виражається в інтенсивності комунікативних внутрігрупових зв'язків і взаємності соціо-метричних виборів. На більш високому рівні сумісність групова виступає як узгодженість функціонально-рольових очікувань - уявлень членів групи про те, що саме і в якій послідовності повинен робити кожен при реалізації суспільно-значущої і загальної для всіх мети. Вищий рівень сумісності групової характерний тільки для колективу. Відображається в предметно-цільовій і ціннісно-орієнтаційній єдності, колективістській ідентифікації, у взаємній референтності членів групи.

СУМІСНІСТЬ МІЖОСОБИСТІСНА - взаємне сприйняття парт­нерами по спілкуванню і спільній діяльності, яке базується на оптимальній подібності і взаємодоповнення ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, темпів і ритму психо­фізичних реакцій та інших значущих для міжосооистісної взаємодії індивіду­ально-психологічних характеристик. Критерієм сумісності міжособистісної є високе безпосереднє задоволення партнерів результатом і процесом взаємодії, коли кожен з них виявився на висоті потреби. Вона супроводжується виник­ненням взаємної симпатії, поваги. Особливого значення сумісність міжособис-тісна набуває в складних умовах сумісної життєдіяльності, тобто тоді, коли досягнення загальної мети проходить при дефіциті засобів, часу, простору, кількості учасників, необхідних для їх реалізації.

ТАНАТОС (від грец. іИапаіоз - смерть) - згідно теорії психоаналізу 3. Фрейда, негативна енергія, спрямована на знищення чи самознищення. Антипод до енергії лібідо. Синонім - «інстинкт смерті».

ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. іетрегетепіит - узгодженість, устрій) -певне стійке поєднання психодинамічних властивостей, що виявляється у діяльності і поведінці людини і не піддається впливам середовища і вихо­вання, але змінюється в онтогенезі. Характеризує індивіда з боку вияву його емоційності, активності та модальності. Існує чотири типи темпераменту: меланхолічний, сангвінічний, холеричний, флегматичний.

ТЕОРІЯ МОТИВАЦІЙ МАККЛЕЛАНДААТКШСОНА. Девід Маккле-ланд із Гарвардського університету і Джон Аткінсон із Мічиганського університету систематизували стимулюючі особистісні фактори і розробили спеціальну теорію мотивацій, яка має важливе значення для вирішення управлінських проблем. Вони зацікавились можливістю об'єктивної наукової оцінки і виміру мотивацій і зосередились на трьох факторах: прагнення до успіху, прагнення отримати визнання і прагнення до влади. Прагнення до успіху можна описати як бажання виділитись, мати доступ до певних життєвих стандартів. Людина, яка прагне успіху, любить вирішувати проблеми, за які

392 Словник-довідник

несе особисту відповідальність, ставить перед собою складні завдання і хоче отримати конкретні відгуки про свою діяльність. Прагнення до влади можна уявити як бажання впливати на інших, примушувати їх робити те, що вони в іншому випадку не стали б чинити. Людина, яка прагне до влади, хоче керувати іншими і впливати на них, насолоджуючись усвідомленням своєї могутності. Прагнення отримати визнання - це бажання встановити тісні, дружні зв'язки з оточенням. Така людина любить роботу, яку можна виконати, співпрацюючи з колегами, вона чітко реагує на їх настрій і поведінку і намага­ється зі свого боку підтримувати відповідні відносини. Всі ці три стимули надзвичайно важливі для бізнесу. Саме тому менеджер повинен знати, як викликати у людини те чи інше бажання, щоб вона шукала можливість задовільнити його в процесі виробничої праці. Тоді наближення до бажаної влади, успіху, визнання задовільнить її.

ТЕОРІЯ ПОЛЯ - одна з найперспективніших у дослідженні поведінки теорія. Автор теорії Курт Левін сформулював основну ідею так: поведінка, що спостерігається в будь-який момент, є функція поля, в якому вона прояв­ляється. Поле створене взаємозалежними факторами, що впливають на поведінку. Двома основними компонентами цього поля є сама особистість і зовнішнє середовище. Один тип поведінки може більше залежати від особис­тості, інший - від ситуації. Але всі типи поведінки виявляються продуктами особистості і середовища і, згідно теорії поля, їх можна пояснити на основі цих факторів. Теорія поля відкриває для менеджера широкі можливості впливати на поведінку. По-перше, можна змінити середовище чи ситуацію, у якій знаходиться конфліктна особистість. По-друге, впливати на неї. По-третє, випробувати комбінацію цих можливостей.

ТЕОРІЯ РОСТУ - напрямок досліджень особистості, представлений психологами Маслоу, Роджерсом і Голдштейном. Теорія росту підкреслює прагнення людини до самовдосконалення, реалізації свого потенціалу, самовираження.

ТЕОРІЯ САМОУЗГОДЖЕНОСТІ. В основі цієї теорії лежить теза про те, що поведінка людини, яка здається іншим нелогічною, логічна з її точки зору і узгоджується уявленням про свою власну особистість. Теорія само-узгодженості, розроблена Прескоттом Лекі, представляє одну із концепцій поведінки особистості і може допомогти менеджеру зрозуміти людей і спів­працювати з ними. Ця теорія особливо корисна для пояснення саморуйнівної поведінки. По суті Лекі стверджує, що кожен з нас вважає себе розумною, гармонійною особистістю. Звичайно, зворотній зв'язок із зовнішнім світом змінює нас і наше уявлення про себе. Чи можна, отримуючи ззовні негативні сигнали, і далі вважати себе зразком? Сигнали (думка оточуючих і свідчення наших власних помилок), які суперечать нашим уявленням, трактуються двояко. Одні з нас змінюють самооцінку у відповідності з сигналами зворот-

Словник-довідник 393

Дата добавления: 2015-07-11