Читайте также:
|
|
Рисунок 1.1 – Комунікативний процес.
Джерело комунікації (комунікатор, або адресант) - ця особа, або група, або організація, що генерують повідомлення.
Кодування - це представлення ідеї, яку прагне донести до одержувача джерело в кодах або символах.
Повідомлення (що?) - це закодована ідея, те, що хотіло повідомити джерело одержувачеві.
Одержувач (адресат) - особа або група осіб, що приймають повідомлення.
Декодування повідомлення - це переклад його мовою одержувача.
Зворотний зв'язок - це повернення до початкового пункту комунікації, це реакція одержувача або адресата на отримане повідомлення.
Коди - це символи та знаки, що переводять ідею на мову, зрозумілу одержувачу.
Таблиця 1.1 - Інтерпретація кодів
Джерело | Інтерпретація |
1 Усне і письмове мовлення | Лексика, а так же темп і стиль мовлення |
2 Візуальні образи | Люди, товари, предмети інтер'єру |
3 Рух | Рух людей, предметів, товарів |
4 Запахи | Запахи квітів, парфумів, сигарет, мила |
5 Звуки | Мелодії, інтонація, тембр голосу, модуляція |
6 Колір | Яскравий, приглушений |
7 Жести | Статус, ставлення до чогось |
Рисунок 1.2 - Основні інтерпретації поняття «комунікація».
Таблиця 1.2 – Види комунікацій.
Вид комунікації | Приклад |
Зовнішня | «Виходить за рамки». Прес-реліз, що посилається організацією в ЗМІ, публічний виступ представника організації на прес-конференції, видання інформаційного бюлетеня для широкої публіки. |
Внутрішня | «У рамках організації». Корпоративна газета, інформаційний листок, збори співробітників підрозділів. |
Таблиця 1.3 – Стадії розвитку КМ.
1 стадія: «Дитинство» до 60 - х рр.. ХХ століття. Основна дійова особа - журналісти. Зміст інформації диктувалося керівництвом. |
2 стадія: «Отроцтво» після 60-х рр.Серйозно змінилися соціальні фактори. Керівництво все частіше запитує у журналістів: «Як треба сказати?» |
3 стадія: «Зрілість» з 80-х рр.. Засоби глобальних можливостей розширилися, і громадськість проявляє все зростаючий інтерес до того, що говорить і робить бізнес. Керівництво змушене не тільки радитися зі змінами з приводу інформації, але й питати: «Що мені робити?» |
Комунікаційний менеджмент (КМ) -теорія і практика управління соціальними комунікаціями як усередині організації, так і між організацією та її середовищем, з метою проведення оптимально сприятливих для організації комунікаційних процесів, формування і підтримки іміджу й громадської думки, досягнення згоди, співпраці і визнання.
Предметом комунікаційного менеджменту є корпоративні комунікації. Під корпоративними комунікаціями розуміється система комунікацій, соціальної взаємодії між організацією і її середовищем.
Об'єктами КМ виступають клієнти та споживачі, персонал організації, інвестори та акціонери, органи влади і структури місцевого самоврядування.
Рисунок 1.3 - Основні види комунікацій в організації
Таблиця 1.4 - Основні підходи в КМ
Назва підходу | Суть підходу |
Системний | Будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів, що має вихід (мету), вхід, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. |
Динамічний | Об'єкт управління розглядається в співпідпорядкованості, проводиться ретро-спективний аналіз за 5-10 минулих років і перспективний аналіз (прогноз). |
Продовження таблиці 1.4
Інтеграційний | Націлений на дослідження і посилення взаємозв'язків: а) між окремими підсистемами і елементами; б) між стадіями життєвого циклу об'єкта управління: в) між рівнями управління по вертикалі: г) між суб'єктами управління по горизонталі |
Маркетинговий | Орієнтація керуючої підсистеми при рішенні будь-яких завдань на споживача. |
Функціональний | Потреба розглядається як сукупність функцій для її задоволення. |
Комплексний | Застосовуються різні підходи у комбінаціях, тобто в комплексі. |
Відтворювальний | Це підхід, орієнтований на постійне поновлення виробництва товару для задоволення потреб конкретного ринку з меншими, в порівнянні з кращим, аналогічним об'єктом на даному ринку сукупними витратами на одиницю корисного ефекту. |
Процесний | Розглядає функції управління як взаємопов'язані, як серією безперервних взаємопов'язаних дій. |
Поведінковий | Метою підходу є надання допомоги працівнику в усвідомленні своїх власних можливостей, творчих здібностей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови та управління фірмою Основною метою цього підходу є підвищення ефективності фірми за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів, комунікативних стратегій. Правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності як окремого працівника, так і фірми в цілому. |
Нормативний | Сутність підходу полягає у встановленні нормативів управління по всіх підсистемах. |
Продовження таблиці 1.4
Адміністративний | Сутність підходу полягає в регламентації функції) прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементі системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, вказівки, стандарти, інструкції, положення і т. ін). |
Кількісний | Суть підходу полягає у переході від якісних оцінок до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, інженерних розрахунків, експертних опеньок, системи балів та ін. |
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав