Визначення поняття інформаційне протиборство

Для розв'язання соціальних конфліктів різноманітного масшта­бу останнім часом усе частіше використовується інформаційна сфе­ра, яка породжує таке явище як інформаційне протиборство [information confrontation], яке характеризується, з однієї сторони, впливом на системи добування, оброблення, розповсюдження та збе­рігання інформації противника, а з іншої — застосуванням заходів за­хисту своїх подібних систем від деструктивного та керуючого впливу.

Інформаційна сфера [information environment] (від грец. σφαίρα — куля) — це сфера діяльності суб'єктів, зв'язана із створен­ням, перетворенням і споживанням інформації. Інформаційна сфера умовно поділяється на три основні предметні частини (рис. 3.1):

• створення і розповсюдження вихідної та похідної інформації;

• формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг;

• споживання інформації та дві забезпечувальні предметні части­ни:

• створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення;

• створення і застосування засобів і механізмів інформаційної без­пеки.

Інформаційне протиборство здійснюється між різноманітними видами соціальних суб'єктів (особистостей, суспільств, держав, на­днаціональних утворень), проте цілий ряд таких конфліктних взає­модій має певні відносно стійкі ознаки, які у їхній сукупності утворю­ють окремі форми (рис. 3.2) — інформаційна війна, інформаційний тероризм, інформаційна злочинність [70,21].

Розділ 3 Основи інформаційного протиборства

Рис. 3.1. Характеристика інформаційної сфери

Рис. 3.2. Основні форми інформаційного протиборства

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

3.1.2 Інформаційна війна

Про ведення інформаційної війни можна говорити лише у то­му випадку, коли здійснюється комплексний вплив на інформаційну сферу противника, який має за мету створення умов для ведення бойових дій (інформаційна боротьба) або виступає як самостійний фактор, який змушує конфронтуючу державу (а не окремі держав­ні органи) відмовитися від намічених політичних, економічних та інших цілей. Інформаційна війна припускає використання широко­го спектру сил та засобів, що здійснюють взаємопов'язані заходи зі здійснення впливу на противника, причому такий вплив, як прави­ло, є деструктивним по відношенню до його інформаційної сфери та суб'єктивного світу.

Серед основних засобів, що застосовуються в процесі інфор­маційної війни, можна відзначити інформаційно-психологічні та інформаційно-комп'ютерні впливи, а також радіоелектронну бороть­бу. Крім того, обов'язково передбачаються заходи захисту власної інформаційної сфери від подібних впливів.

Інформаційно-психологічним називається прямий або опосе­редкований вплив на системи прийняття управлінських рішень су­б'єкта (особистості, суспільства, держави) шляхом змінювання його психічного стану, світоглядних установок, системи знань про навко­лишній світ і т.ін. Прийоми, що використовуються при цьому, засно­вуються на тому, що поведінка соціального суб'єкта у повній мірі залежить від інформації, що є з'єднувальною ланкою між ним та навколишнім світом.

До інформаційно-комп'ютерного впливу відноситься здій­снення управлінського та деструктивного впливу на автоматизова­ні інформаційні системи. Засоби, що використовуються при цьому, представляють собою спеціально написані програми та апаратно-програмні комплекси, що безпосередньо мають вказані функції або створюють умови для такого впливу. Такі засоби, як правило, по­значаються терміном інформаційна зброя.

Радіоелектронна боротьба, призначена для запобігання роз­повсюдження інформації в різноманітних середовищах шляхом ство­рення відповідних завад, а також для виведення з ладу автомати­зованих інформаційних та комунікаційних систем. Причому відмін­ність від попереднього виду впливу в тому, що деструктивний вплив на автоматизовані системи здійснюється з використанням фізичних, а не логічних методів.

Розділ 3 Основи інформаційного протиборства

3.1.3 Інформаційний тероризм

Тероризм [terrorism] (франц. terrorisme від terreur, з лат. terror — страх, жах) — загроза або використання насильства в політичних цілях окремими особами або групами, які можуть діяти як на сторо­ні, так і проти існуючого уряду, коли такі дії, спрямовані на те, щоб уплинути на більше число людей, ніж безпосередні жертви. Об'єктом тероризму є не ті, хто став жертвою, а ті, хто залишився живими. Його мета не убивство, а залякування і деморалізація живих, тобто, жертви — інструмент, убивство — метод.

На відміну від війни для тероризму характерне початкова нерів­ність конфронтуючих сторін, що обумовлює прагнення більш слаб­кої сторони задіяти ті методи і способи, які наносять найбільші зби­тки противникові при витраті мінімуму своїх сил і засобів, а також здійснюють сильний психологічний вплив. Дана сторона намагає­ться розширити межі конфлікту, залучити в нього нові соціальні групи та інститути, що мають свої цілі й світоглядні установки, щоб звести нанівець переваги більш сильної сторони. При цьому закри­ваються очі на те, що шкода найчастіше наноситься особистостям і групам, що не беруть участі та не бажають брати участі у конфлікті.

Інформаційна сфера надає для цього великі можливості. За її до­помогою можна розповсюджувати ідеї тероризму, залучати до сво­єї діяльності нових членів, здійснювати інформаційно-психологічні впливи на широкі маси людей. З іншої сторони, розвиток та впрова­дження в усі сфери суспільної діяльності нових технологій добува­ння, передавання, оброблення та зберігання інформації створюють умови для здійснення за їхньою допомогою актів тероризму.

Під інформаційним тероризмом (кібертероризмом) звичай­но розуміють дії окремих особистостей або їхніх груп із дезорганіза­ції роботи автоматизованих інформаційних систем і мереж зв'язку, які створюють небезпеку загибелі людей, спричинення значних май­нових збитків або настання інших суспільно небезпечних наслідків, якщо вони здійснюються з метою порушення суспільної безпеки, за­лякування населення або здійснення впливу на прийняття рішень органами влади, а також загроза здійснення вказаних дій у тих же цілях. До кібертероризму відносять також деструктивні дії по від­ношенню до інформаційних систем, які створюють умови для здій­снення актів тероризму.

Часто ставиться питання про можливість здійснення інформа­ційної диверсії, яка за об'єктивними ознаками схожа з тероризмом,

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

проте за мету диверсія має підрив економічної безпеки та обороно­здатності держави.

Під поняття кібертероризм підпадає також здійснення суспільно-небезпечний з використанням інформаційно-психологічного елемен­ту. Таким чином, при здійсненні актів інформаційного тероризму можуть використовуватися як інформаційно-комп'ютерних та радіо­електронні (для пошкодження та виведення з ладу інформаційних систем та мереж зв'язку), так і інформаційно-психологічних методів впливу.

Дата добавления: 2015-07-11