Тема 5. Комбіновані небезпеки

(обсяг 2 години)

1. Тематика питань для самостійного вивчення:

1.1. Токсикоманія

1.2. Венеричні захворювання.

2. Методичні рекомендації і поради щодо самостійного опрацювання матеріалу:

При вивченні теми необхідно звернути увагу на небезпеку токсикоманії та венеричних захворювань; охарактеризувати збудники сифілісу, гонореї, шляхи передачі та розповсюдження цих захворювань, а також класифікацію захворювань, які передаються статевим шляхом.

Слід особливу увагу звернути на профілактичні заходи щодо попередження розповсюдження захворювань, які передаються статевим шляхом.

3. Інформаційні джерела:

3.1. Желібо Є.П. «Безпека життєдіяльності». Вид. «Новий Світ-2000», Л.2001, с.211-213

4. Текст лекції.

5. Перелік знань і умінь, якими повинен оволодіти студент після опрацювання матеріалу:

5.1. Знання:

- небезпека токсикоманії;

- класифікація венеричних захворювань, їх характеристика;

- вплив венеричних захворювань на організм людини;

- шляхи передачі та розповсюдження венеричних захворювань;

- профілактичні заходи щодо попередження розповсюдження венеричних захворювань.

5.2. Уміння:

- оцінити небезпеку венеричних захворювань;

- оцінити небезпеку токсикоманії;

- застосувати профілактичні засоби захисту щодо попередження розповсюдження венеричних захворювань.

6. Перелік питань для самоконтролю.

6.1. З'ясувати небезпеку токсикоманії та вплив на здоров'я людини.

6.2. З'ясувати небезпеку венеричних захворювань: сифілісу, гонореї.

6.3. З'ясувати шляхи розповсюдження венеричних захворювань.

6.4. Запропонувати профілактичні заходи щодо попередження розповсюдження венеричних захворювань.

7. Види і контрольне завдання для самостійної роботи:

- розробка конспекту.

8. Конкретні завдання студентів з кожного винесеного питання:

Завдання № 1.

Доведіть, що токсикоманія – соціальна проблема сучасності для неповнолітніх осіб.

Завдання № 2.

Визначити венеричну хворобу, яка виникає шляхом потрапляння в організм людини бактерії (бліда трепонема)

Завдання № 3.

Визначити венеричну хворобу, яка виникає шляхом потрапляння в організм людини бактерії (гонокок)

9. Форми і методи поточного і підсумкового контролю самостійної роботи:

- перевірка конспекту;

- письмове опитування.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЛЕКЦІЯ

на тему 5.: «Комбіновані небезпеки»

ПЛАН

1. Токсикоманія

2. Венеричні захворювання.

1. Токсикоманія- один з найзлоякісніших видів наркоманії. Викликаючи серйозне руйнування організму і сильну залежність, токсикоманія відрізняється від наркоманії лише в юридичному аспекті: вона викликається вживанням речовин, не віднесених Мінздравом до групи наркотиків, і на неї не поширюються правові і кримінальні акти, що діють відносно наркоманів. За останні двадцять років токсикоманія - вдихання «легких речовин» (ЛНДВ), що наркотично діють, - набула характеру епідемії. Щорік сотні дітей і підлітків з кульками на голові вирушають в світ інший. Середній вік споживачів продукції хімічної промисловості - 8-15 років. Враховуючи масштаби поширення токсикоманії і ті необоротні руйнування, які вона проводить в дитячому організмі і психіці, можна серйозно говорити про загрозу майбутньому нації.

До ЛНДР(летючі наркотично діючі речовини) відносяться всі токсичні речовини різних хімічних груп, що вживаються, як інгалятори, шляхом вдихання: ефір, бензин, різні розчинники, лаки, клеї, очисні рідини, аерозолі і інші леткі речовини. Розчинники і засоби від комах зараз вийшли на перше місце серед речовин, що вживалися, не рахуючи лише алкоголю і тютюну. Окрім п'янких властивостей, спільна якість цих речовин розчинність в жирах, що веде до хімічного руйнування тканин і органів. Основою препаратів може служити ацетон, перхлоретилен, чотирихлористий вуглець, толуол, пропан, бутан і ін.

Діти, з цікавості, що пробують нюхати клей, не знають всієї небезпеки і масштабів ураження організму ЛНДР. Про це не підозрюють і дорослі. Багато батьків знаходяться в глибокій помилці щодо небезпеки ЛНДР. Побачивши дитину за подібним заняттям, вони можуть розцінити це як хуліганство і обмежитися виховними бесідами або хорошою прочуханкою. У набагато більший жах їх приведе вид цигарки з марихуаною. Токсикоманія в сотні разів небезпечніше і крім того, важче переборна. Троє з десяти, що спробували нюхнути, вмирають відразу ж.

В тих, хто нюхає розчинники 1-2 місяці, - руйнуються внутрішні органи, головний мозок, нервова система. Ті, хто нюхає 1-2 роки, - стає інвалідом. Багато, кому удається вижити від частих передозувань, стають недоумкуватими. Будь-який засіб з групи ЛНДР викликає руйнування мозку, загибель нервових тканин, цироз печінки, ниркову недостатність.

Психічна залежність, що швидко формується, не дає вислизнути від хвороби, що розвивається. Пройшов час дефіциту, і прилавки магазинів і ринків прагнуть перевершити один одного багатством асортименту лаків, фарб, розчинників, миючих засобів, автомобільної косметики і парфумерії. В умовах такої доступності і епідемічного поширення «нюхачества» серед школярів просимо батьків звернути особливу увагу на загрозливу їх дітям небезпека токсикоманії.

Дія легких наркотичних речовин

Сп'яніння настає після декількох вдихань. Дозу визначити практично неможливо залежно від препарату глибини вдиху, затримки дихання, концентрації пари різні.

Обмежувальними реакціями служать головний біль, стискування голови, тягар дихання, нудота.

В сп'янінні виділяють декілька фаз

Перша фаза схожа на алкогольне сп'яніння: приємний шум в голові, підйомом настрою, тілесними відчуттями - тепловий, розслабленням кінцівок. У цій фазі збудити сп'янілого дуже легко. Свідомість його звужена, але не затуманена. При повторенні вдихання настає друга фаза.

Друга фаза - фаза благодушної веселості, безпечності і легкості. Багато хто починає сміятися, співати, свідомість втрачає ясність. Реальне оточення сприймається, як ілюзія, предмети міняють свою форму, просторове співвідношення, фарби видаються яскравими, глибокими, звуки спотворюються, стають незвичайними. Відчуття тіла турбується, тіло видається легким, частки його збільшеними або укороченими. Тут ще є потреба в русі, але координація сильно порушена, сп'янілий падає, втрачає рівновагу. У цей момент ним володіє веселий і підведений настрій, багато хто обмежується цією фазою із страху погіршити самопочуття.

Якщо вдихання повторити, настає фаза «мультиків», наплив галюцинацій, в основному зорових. Галюцинації яскраві, рухливі, дрібних розмірів, проектуються зовні, як на екрані, і сп'янілий вже не може їх зупинити. Слухові обмани виникають як шум, дзвін, гудіння, зміна природності звуків, незвичність голосів, гучність далеких звуків і слабкість близьких, голоси набувають відлуння.

Бувають обмани дотику, коли видається, що по тілу повзають миші і комахи, випадають щелепи. Відбувається відчуження сприйняття себе, свого тіла. Можна бачити з боку частки свого тіла, часто мозок, бачити своє тіло зсередини. Ці галюцинації відкриваються внутрішньому зору. Психосенсорні розлади різноманітні, видається, рухаються стіни, інколи переживається не лише відчуття польоту, але і падіння. Все довкола видається іншим, зміненим. Інколи сп'янілі відчувають себе в інших світах. Галюцинації наростають, психічні прояви некеровані, відбувається повна деперсоналізація, розпад цілісності особи, відділення душі. Сп'яніння триває до двох годин. При вдиханні бензину сп'яніння бідніше, свідомість затуманюється неглибоко. Але навіть якщо сп'яніння триває декілька хвилин, видається, що пройшло дуже багато часу. При виході із сп'яніння настає ослаблення і пригноблення психічних функцій, стомлення, млявість, при високих дозах - нудота, блювота.

Розвиток токсикоманії

Те, що звикається розвивається не у всіх. В деяких ейфорія слабка і ускладнена ознаками отруєння - блювотою, нудотою, головним болем. Але якщо сп'яніння викликало задоволення, зачинається регулярне вдихання ЛНДР. При цьому виникає і розвивається непереносимість алкоголю. Лікарі відзначають перехід до регулярного нюхання вже через 4-5 окремих вдихань.

Як і при будь-якій іншій формі наркоманії, як тільки зачинається регулярне вживання наркотику, змінюються його ефекти. Зникають захисні реакції - головний біль, нудота. Координація менш порушена, сп'янілий може ходити. Відразу після вдихання настають розлади відчуттів, галюцинації більш усвідомлені і керовані. Сильно зростає толерантність, несприймання наркотику. Для досягнення колишньої ейфорії потрібна подвійна або потрійна доза розчинника.

Настає потяг і постійна залежність. Діти втрачають інтерес до школи і колишніх занять, ховаючись з двома-трьома товаришами по нюханню в затишні місця. Починається і одиночне вживання, підліток заводить власний запас ЛНДР, арсенал тюбиків і бульбашок. Все приємне в його житті замикається тепер на нім. Потяг, з'явившись, відразу набуває некерованого характеру, дитину неможливо утримати.

Одного пацієнта, що спостерігався наркологами, батько приковував ланцюгом до батареї центрального опалювання. Хоча цей потяг носить швидше психічний, чим фізичний характер. Якщо дитину ізолювали або сім'я переїжджала в інше місто, не заражене епідемією ЛНДР, дітям удавалося незабаром забути про нюхання.

Пацієнтам наркодиспансерів з діагнозом «токсикоманія» в середньому по 12-14 років. У цьому віці у дітей не сформована свідомість і сила волі. Якщо дитину позбавити можливості дихати ЛНДР, його охоплює злісна депресія, грубий протест, порушується сон, апетит, дитина відмовляється від їжі, відмовляється підкорятися дорослим. Цю поведінку не варто розцінювати як лише неслухняність і зіпсованість, вона є ознаками синдрому абстиненту, поки-що слабо вираженого.

Абстинентний синдром виникає на 3-6-му місяці вживання хімікатів. Якщо токсикомана позбавити можливості вдихання ЛНДР, до кінця першої доби у нього почнеться тупий важкий головний біль, розширення зіниць, тремтіння рук, спазми, тремтіння вік і мови, набряклість, судорожні потягування м'язів. Все це посилюється депресією і злісною дратівливістю, наростає рухове збудження. На другу добу наростає тривога, хворий не може ні з ким спілкуватися. Напружена м'язова система, пацієнти скаржаться на біль, незручність в м'язах. Може навіть змінюватися відчуття свого тіла: кінцівки і голова видаються більшими, довшими, важчими, злісність і напруга часто закінчуються самогубством.

Через декілька днів напруженість змінялися тугою, апатією, заціпенінням. Хворий сумно лежить в ліжку і скаржиться на болі і безвихідність.

При зловживанні бензином зачинаються сильні болі в шлунку і кишечнику, пронос, блювота. Наростання страждань абстинентів відбувається протягом 5-6 днів, потім настає полегшення. Розлади психіки і настрою зберігаються 1-1,5 місяця. Спільна тривалість синдрому абстиненту - до 15 днів.

Регулярно «нюхаючи» токсикомани проводять свої дні, постійно підтримуючи певну глибину сп'яніння.

На них сп'яніння діє інакше, ніж на новачків. «Надихаючись», вони вирушають гуляти, на дискотеку, «замовляють собі галюцинації». Сп'яніння стає зовсім коротким, не більше 20-30 хвилин, і вимагає повторного вдихання.

Токсикомани об'єднуються в компанії, збираються на горищах, в покинутих приміщеннях, на дачах і так далі. Вони відмовляються від ненаркотичного життя, бродяжать, здійснюють крадіжки і сексуальні злочини. Найчастіше в токсикоманію втягуються діти з неблагополучних сімей, з низьким достатком і культурним рівнем, безпритульні, погано успішні в школі, ті, які проводять весь свій час на вулицях. Але це не означає, що від небезпеки потрапити в гурт токсикоманів застраховані діти з благополучних сімей. Брак вражень, негативне відношення до домашнього виховання і недолік спілкування з однолітками вони також можуть намагатися компенсувати небезпечними іграми в компаніях, де все дозволено.

Наслідки зловживання ЛНДР

Через високу токсичність клеїв і розчинників дуже швидко з'являються різні розлади. Вже через 2-3 місяці нюхання ЛНДР виявляється очевидне інтелектуальне зниження. Дитина нездібна вирішувати прості завдання, використовувати колишні знання. Вміст психічної діяльності обідняється, недоумство виявляється в мові (вона стає плоскою, відповіді однозначні, мізерні, стандартизація мови), в поведінці (хворі токсикоманією підлітки вдихають ЛНДР прямо в суспільних місцях так, в школі, на заняттях в класі). Вже протягом перших тижнів вони перестають себе контролювати, втікають з будинку, кидають навчання, стають агресивними і байдужими до всього що їх оточує. Припиняють вчитися не лише тому, що втрачають інтерес до занять, але і тому, що слабіють розумові здібності, концентрація уваги, запам'ятовування і утримання нового матеріалу.

Повністю деградує сфера емоцій. Коли хворий не вдихає ЛНДР і не знаходиться в сп'янінні - він апатичний, незадоволений, не може визволитися від похмурого і злісного настрою, пригнічуваного агресію. Часто агресія виявляється в садизмі і сексуальному насильстві, через розлад психіки і злісності, як неминучий наслідок вживання ЛНДР. Хворі втрачають прихильність до близьких і добре відношення до чого-небудь. Порушення в психічній сфері прогресують, перетворюючи дитину на інваліда. Причиною деградації стає розпад мозкової і нервової тканини і ураження центральної нервової системи під дією токсинів. Ураження підкіркових ядер викликала хвороба Паркінсона.

Украй злоякісне діють на нервову систему толуол і етілірованний бензин для запальничок, приводять до руйнування і ураження мозку. Вже після перших тижнів вживання відбувається необоротні органічні зміни в тканинах мозку, розвивається енцефалопатія. При разовому передозуванні можливий гострий токсичний мозковий синдром із затьмаренням свідомості, загроза життю, розлад головного і спинного мозку. Якщо дитина не вмирає, віна назавжди залишається недоумкуватим.

При вживанні будь-яких видів ЛНДР розвиваються периферичні нервові розлади у всьому тілі і в кінцівках. Часті болі в руках, ногах, внутрішніх органах, слабкість і порушення рухів, руйнування і відмирання слизових оболонок і нервових закінчень, ураження черепних нервів, у тому числі трійчастого, зорового, нюхового, - всі ці необоротні процеси виявляються вже через декілька місяців нюхання хімікатів.

ЛНДР розчинні в жирах, вони володіють здатністю приголомшувати нервові тканини. Особливо послаблюються оболонки (нейрональні мембрани, мієлінові оболонки), які містять 45-75% жирів. Крім того, гинуть і деградують нервові клітини, відбувається атрофія маси мозку.

Серце також несе серйозні втрати, виявляють розширення шлуночків і так далі Хворі токсикоманією часто госпіталізуються в неврологічні відділення, причому діагноз поставити буває дуже важко, навіть якщо токсикоман не приховує своїх занять, зміни в головному мозку і центральній нервовій системі частенько непередбачувані.

Токсикомани виглядають худими і виснаженими, під час абстиненції їх мучать болі, тремтіння, кидає в піт, синіють губи. У всіх токсикоманів виявляються хвороби печінки і нирок, уражених токсичними хімікатами. Печінка збільшена, болить і погано виконує свої функції. У сечі багато білка а далі і кров, що говорить про руйнування органів. Послаблюється імунна система, це зумовлює високу смертність пацієнтів.

Токсикоманія - дуже злоякісний вид наркоманії. При швидкому зростанні залежності і отруйності речовин, що вживаються, токсикоман через 1-2 роки стає інвалідом. Якщо виявлено, що дитина вдихає ЛНДР, її потрібно негайно показати лікарю і обстежувати. Навіть якщо підлітка вдається ізолювати від токсикоманів і від хімічних препаратів, якщо йому вдається кинути нюхання, що буває дуже важко, функції головного мозку починають відновлюватися лише через два-три роки, та і те в тому випадку, якщо хвороба не запущена. Внутрішні органи потребують лікування.

Токсикоманів потрібно лікувати не як від простого хуліганства, а як від серйозної хвороби, що руйнує і приголомшує всю систему організму, швидко прогресує і, якщо не прийняти термінові заходи, смертельно. Дитині, що втягнулася в токсикоманію, дуже важко повернутися до нормального життя, як у фізичному, так і в психічному плані.

Батьки мають бути готові до того, що відлучення від токсикоманії супроводжуватиметься грубістю, капризами, апатією, зневагою до батьківських домовленостей і байдужістю до яких-небудь занять. Все це - наслідки хвороби, що розвивається, порушує психіку, тому одними погрозами дитині допомогти не можна, потрібно проявити все можливе терпіння і співчуття, ізолюючи його від наркоманів, забезпечити духовну і емоційну компенсацію цієї серйозної для нього втрати, наповнити його життя цікавими подіями, що допоможе йому впоратися з фізичною і психічною залежністю.

Потрібно усвідомити, що дитині дуже важко впоратися зі своєю хворобою, що жертвою токсикоманії він став з дитячої цікавості, з витівки, навряд чи усвідомлюючи всі наслідки цього заняття, але не володіючи твердою волею дорослої людини, не зміг вибратися з біди. Підступність наркотиків і отрут в тому, що, приголомшуючи психічні функції, особливо в ранньому віці, вони паралізують волю дитини. Тому не варто чекати, що він відразу ж підкорятиметься погрозам і домовленостям, потрібно активно і доброзичливо допомагати йому, крок за кроком проходячи разом з ним всі труднощі цього.

Лікування

Закону про обов'язкове лікування токсикоманії в даний час не існує. Більшість зловживають інгалянти - діти та підлітки до 16 років, тому для їх лікування потрібна згода батьків або осіб які замінюють їх, яку не завжди легко отримати. Труднощі виникають при відсутності єдиної думки між батьком і матір'ю.

Після 16 років потрібна згода самого підлітка. Дається вона ще більш неохоче, звичайно під тиском інспекції у справах неповнолітніх, яка постійно рекомендує підлітку самостійно звернутися до нарколога. В іншому випадку у зв'язку з тим, що зловживання звичайно поєднується з неадекватною поведінкою, підліткові загрожує спеціальний виховний заклад.

При зловживанні інгалянти без ознак залежності зазвичай виявляється достатнім ізолювати підлітка від його асоціальної компанії. У цих випадках зловживання припиняється.

Лікування необхідно при сформованих токсикоманіях. Його слід проводити в стаціонарних умовах - перш за все з тією ж метою ізоляції від асоціальної компанії і можливості суворого контролю за поведінкою.

Лікування складається з детоксикації, використання засобів для придушення залежності і терапії психоорганічного синдрому.

Дезінтоксикації здійснюється за допомогою звичайних засобів (глюкоза, натрію тіосульфат, сечогінні засоби і т. п.), які краще вводити парентеральне (особливо крапельне внутрішньовенне). У цих випадках, крім дезінтоксикаційної дії, додається психотерапевтичний фактор, особливо для підлітків молодшого віку, на яких подібна процедура справляє враження про тяжкість їх отруєння.

Підлітки, особливо з ознаками токсичної енцефалопатії і психоорганічного синдрому, переносять процедуру лікування дуже важко, звичайно трактують як покарання, і це ще більше налаштовує їх проти всякого лікування. З 1989 р. сульфозін вилучено з числа ліків, що застосовуються в нашій країні.

Деякі транквілізатори також є засобами, якими підлітки зловживають і не стільки з метою заспокоєння і релаксації, скільки для того, щоб посилити алкогольне сп'яніння при наявності малих кількостей спиртного, а також як речовинами, які у великих дозах самі по собі можуть викликати своєрідне отупіння з ейфорійні відтінком настрою ("балдеж" на сленгу підлітків).

Найбільш прийнятними психотропними засобами, з урахуванням згаданих застережень, є періціазін (неулептіл) і тіоридазин (сонапакс, Меллер). Неулептіл дають у краплях (1 крапля 4% розчину містить 1 мг) по 5-10 мг 2-3 рази на день. Після виписки зі стаціонару його рекомендується призначати 2 рази на день після навчання і на ніч. Сонапакс застосовують у таблетках у дозі 10-25 мг двічі або тричі на день. Млявість і сонливість зазвичай спостерігаються лише в перші дні прийому. До згаданих засобів можна приєднувати невеликі дози антидепресантів (амітріптілін або піразидол по 25мг вранці та вдень).

Аверсіонна терапія застосовувалася як спроба для придушення потягу до якого-небудь інгалянта пропонувалося поєднати дію його запаху із застосуванням засобів, що викликають блювоту. Однак непідкріплені постійно умовні рефлекси відрізняються нестійкістю. Крім того, коли вироблений умовний блювотний рефлекс на запах одного інгалянта, яким зловживав підліток, для нього залишається можливість переходу до інших інгалянтів із зовсім іншим запахом.

У США пробували до клею, інгаляціями якого зловживали школярі, домішувати добавки з відштовхуючим неприємним запахом - помітного ефекту це не дало.

Лікування психоорганічного синдрому, крім загальнозміцнюючих засобів і вітамінів, здійснюється за допомогою прийому пірацетаму (ноотропил) - по 0,4 три рази на день. Ефект позначається після тривалого (тижні, місяці) лікування. Проте, за даними психологічних обстежень, поступово поліпшуються короткочасна пам'ять, здатність концентрувати увагу.

При млявості, астенії, апатії, малорухливості і малоконтактності показані ноотропи (пірацетам, ноотропил) і неспецифічні стимулятори: екстракт левзеї (по 20 крапель 3 рази на день), настоянка аралії (по 30 крапель 3 рази на день), екстракт елеутерококу (по 20 крапель З рази на день), а також сіндокарб (по 5-10 мг вранці та вдень, на ніч не давати) або сіднофен (в тій же дозі).

У разі переважання у картині таких психоорганічних розладів, як дисфорія, ефективна вибуховість, агресивність, крім неулептіл, може бути рекомендований карбамазепін (финлепсин) по 0,2мг 2-3 рази на день.

Безумовно, підліток безпосередньо від лікаря має почути про всі можливі шкідливі наслідки для здоров'я. Деякі підлітки не віддавали собі в цьому звіту. Однак слід враховувати, що серед багатьох асоціальних підліткових компаній суб'єктивна ціна власного соматичного здоров'я буває, невисока і значно поступається суб'єктивній ціні розваг і задоволень. Загроза психічному здоров'ю, перспектива стати недоумкуватим, втратити здатність міркувати, стати безпам'ятним справляє більше враження, але нерідко сприймається з недовірою. У цих випадках корисні бувають наочні приклади, особливо з демонстрацією результатів психологічних досліджень, що виявляють порушення пам'яті та уваги у даного підлітка в зіставленні з сприятливими результатами, отриманими в інших його однолітків.

Найбільш дієвими щодо придушення потягу і психічної залежності виявляються конкурентні інтереси та інтереси, якщо такі вдається знайти і збудити.

2. В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько ЗО захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю кате­горію входять декілька груп, наприклад:

- хвороби, які викликають віруси — генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;

- паразитарні — короста та ін.; оптимальні умови для передавання створю­ються при статевих контактах;

- бактеріальні — сифіліс, гонорея, а також: різноманітні уретрити, бакте­ріальний вагіноз;

- грибкові — кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зара­ження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, слід зазначити, що важливе значення має профілактика, а саме: слід уникати випадкових зв'язків, користуватись презерватива­ми, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил.

Розглянемо найбільш поширені захворювання, які передаються ста­тевим шляхом.

Сифіліс — це хвороба всього організму, перші прояви якої найча­стіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо).

Збудник сифілісу — бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка.

Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляє на мікротравми слизової оболонки статевих органів і проникає в кров'яне русло. При класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний та три клінічних (первинний, вторинний та третинний).

Інкубаційний період хвороби триває 3-4 тижні. Потім, як правило, на статевих органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик, яка зовсім не турбує хворого. Це, так званий, твердий шанкер. Через 7-8 днів після появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше — пахвинні. Через деякий час починають збільшуватись інші лімфа­тичні вузли. Це і є первинний сифіліс.

Значне розмноження блідих трепонем та їх розповсюдження по організму відбу­вається наприкінці первинного періоду сифілісу. Наступає своєрідний трепонемний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсон­ням, головним болем, втратою апетиту, іноді біллю в кістках та суглобах, підви­щенням температури тіла до 37-38 °С.

Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його тривалість становить зазвичай 2-4 роки, але може розтягнутися і до 20 років. На шкірі, слизових оболонках, на статевих органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді мідно-червоні вуз­лики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2-3 місяця ці ознаки зникають, але це не означає, що хворий одужав. Ознаки хвороби зника­ють із зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кістки, нервова система, суглоби.

Через декілька років (3-5-10) з'являються ознаки третинного періоду хворо­би - горбинки й вузлики (так звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце, нирки, кістки, суглоби, а також: нервова та ендокринна системи, органи чуття. При цьому нерідко хворий вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний параліч, при якому у хворих виникають тяжкі психічні розлади.

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефектив­ніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вбе­регтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів, користуватись презервативами.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія — гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спосте­рігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечів­ника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує і уражається весь сечівник.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктив­них симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється сли­зова оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходить на слизову оболонку матки, труб і яєчників. Внаслідок запалення звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кістки, внутрішні органи і нервова система.

Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хво­рий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резер­вуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам’ятати про небезпеку випадкових статевих контактів. Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.

Дата добавления: 2015-07-11