Тема 4. Техногенні небезпеки та їхні наслідки

(обсяг 2 години)

1. Тематика питань для самостійного вивчення:

1.1. Техногенні небезпеки та їхні вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Промислові аварі, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу. Втрати міцності, деформації,провали і руйнування будівель і споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж. Причини виникнення гідродинамічних аварій.

1.2. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.

1.3. Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах. Використання транспортних засобів та правила безпечного користування ними.

1.4. Небезпеки, пов’язані з експлуатацією та утриманням житла.

1.5. Заходи та засоби спрямовані на запобігання негативної дії техногенних джерел небезпек на людину та навколишнє середовище.

2. Методичні рекомендації і поради щодо самостійного опрацювання матеріалу:

Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю техногенних небезпек, які можуть викликати різні види аварій, розлади здоров'я, а також травми, як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. При вивченні теми: техногенні небезпеки та їхні вражаючі фактори, слід звернути увагу на їх характеристику за генезисом і механізмом впливу, а також необхідно звернути увагу на характеристику аварій з викидом радіоактивних речовин, аварій на транспортних комунікаціях, на транспорті, на гідродинамічних об’єктах, їх антропогенний вплив на населення та навколишнє середовище.

При вивченні техногенних аварій слід звернути увагу на основні засоби захисту від їх впливу.

Характеризуючи небезпеки, що пов'язані з експлуатацією та утриманням житла слід звернути увагу на:

— небезпеки поганої роботи системи водопостачання;

— небезпеки поганої якості води, що постачається;

— небезпеки, що пов'язані з поганою роботою каналізаційних мереж;

— небезпеки, що пов'язані з недостатніми потужностями очисних споруд;

—небезпеки, що пов'язані з поганою організацією санітарної очистки міст;

— небезпеки пов'язані з утриманням газу;

Вивчаючи питання: заходи та засоби, спрямовані на запобігання негативної дії техногенних джерел небезпек слід звернути увагу на:

— організаційні заходи;

— заходи на транспорті;

— проектні рішення захисту атмосфери;

— охорону водойм та морів;

— охорону і використання грунту;

— спеціальні заходи і засоби запобігання забруднення середовища.

3. Інформаційні джерела:

3.1. Є.П. Желібо «Безпека життєдіяльності». Вид. «Новий Світ-2000», Л.2001, с.180-185, 187-191

3.2. Ю.С. Скобло «Безпека життєдіяльності». Вид. «Нова книга» 2000р. с.166-170.

4. Текст лекції.

5. Перелік знань і умінь, якими повинен оволодіти студент після опрацювання матеріалу:

5.1. Знання:

- техногенні небезпеки та їхні вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу;

- характеристика та причини виникнення техногенних небезпек: промислових аварій, небезпек на транспорті, гідродинамічних аварій;

- причини виникнення небезпек при експлуатації та утриманні житла;

- основні заходи та засоби захисту спрямовані на запобігання негативної дії техногенних джерел небезпек на людину та навколишнє середовище;

- засоби захисту, пов’язані з експлуатацією та утриманням житла.

5.2. Уміння:

- прогнозувати можливі наслідки дії на здоров'я людини техногенних небезпек;

- оцінити ступінь захисту людини та навколишнього середовища від техногенних джерел небезпек.

6. Перелік питань для самоконтролю.

6.1. Проаналізувати вплив техногенних небезпек на здоров'я людини.

6.2. Як класифікуються техногенні небезпеки за генезисом і механізмом впливу.

6.3. Дати характеристику техногенних небезпек.

6.4. Назвати причини виникнення техногенних небезпек.

6.5. Запропонувати заходи захисту від дії техногенних небезпек.

6.6. Дати порівняльну оцінку впливу на людину техногенних небезпек: промислових, транспортних, гідродинамічних аварій.

6.7. Проаналізувати причини виникнення небезпек при експлуатації та утриманні житла.

6.8. Запропонувати заходи, спрямовані на запобігання негативної дії техногенних джерел небезпек в побуті.

6.9. Запропонувати засоби захисту при користуванні міським, повітряним, морським, залізничним транспортом, метрополітеном.

7. Вид і контрольне завдання для самостійної роботи:

- розробка конспекту.

8. Конкретні завдання студентів з кожного винесеного питання:

Завдання № 1.

Проаналізувати вплив техногенних джерел небезпек на природне середовище та на системи забезпечення життєдіяльності людини.

Завдання № 2.

З'ясувати правила поведінки людей на випадок техногенних аварій: промислових, транспортних, гідродинамічних

Завдання № 3.

З'ясувати правила поведінки та дії людей при аварійних ситуаціях на транспортних засобах

Завдання № 4

З'ясувати правила поведінки та дії людей при аварійних ситуаціях в побуті.

9. Форми і методи поточного і підсумкового контролю самостійної роботи:

- перевірка конспекту;

- письмове опитування.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЛЕКЦІЯ

на тему 4.: «Техногенні небезпеки та їхні наслідки»

ПЛАН

1. Техногенні небезпеки та їхні вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Промислові аварі, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу. Втрати міцності, деформації,провали і руйнування будівель і споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж. Причини виникнення гідродинамічних аварій.

2. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.

3. Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах. Використання транспортних засобів та правила безпечного користування ними.

4. Небезпеки, пов’язані з експлуатацією та утриманням житла.

5. Заходи та засоби спрямовані на запобігання негативної дії техногенних джерел небезпек на людину та навколишнє середовище.

1. П'ять тисячоліть тому, коли з'явились перші міські поселення, поча­ла формуватися і техносфера — сфера, яка містить штучні технічні спо­руди на Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справ­жня техносфера з'явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволили багаторазово розширити технічні можливості лю­дини, давши їй змогу: швидко пересуватися по земній поверхні і ство­рювати світове господарство; заглибитись у земну кору та океани; піднятися в атмосферу; створити багато нових речовин.

Виникли процеси, не властиві біосфері: отримання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез невідомих досі органічних речових.

Потужним техногенним процесом є спалюван­ня викопного палива.

У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до бага­тьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середо­вище зумовив розподіл їх за видами.

Види аварій:

- аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та іншій речовин);

- аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

- пожежі та вибухи;

- аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.

Аварії з викидом радіоактивних

речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в ат­мосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгостро­кове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах. На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії: е 1957рік — аварія в Уіндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробниц­тву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500 кв. км);

- 1957 рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн. осіб);

- 1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався

- вибух);

- 1979рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (стало­ся зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

Однак найбільшою за масштаба­ми забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуа­тації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б на­стільки згубною за своїми наслідка­ми для довкілля, здоров'я та життя -людей. Радіаційне забруднення ве­личезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час про­живають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорно­бильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпеч­них ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних ре­човин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були ски­нуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, ґрун­ти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз про­живає 5 млн осіб.

Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5 Р/год. Проектний термін служби сар­кофага, який захищає четвертий реактор, —30 років. Зараз планується бу­дівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року відбулося закриття Чорнобильської АЕС.

Сьогодні ніхто практично не застрахований від впливу наслідків цієї аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть віддаленість на сотні і тисячі кілометрів від АЕС не може бути гарантією безпеки.

Стан здоров'я населення в умовах довгострокової дії малих доз іонізуючого випромінювання. Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в про­дуктах харчування та воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбу­вається поступовий розвиток патологічних процесів.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивно­го випромінювання належить до найбільш актуальних.

Чим далі ми від 26 квітня 1986 р., тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Наведемо дані з доповіді Міністра охорони здоров'я України про медичні аспекти наслідків аварії через 12 років після трагедії.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній електростанції. Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.

Близько 2 тисяч осіб отримали місцеві променеві ураження, з 800 тисяч, що брали участь у роботах з ліквідації аварії. Це пожежники, військові, працівники атомної енергетики, наукові співробітники, бу­дівельники, медичні працівники та багато інших.

Найбільші дози опромінення зареєстровані серед пожежників та персоналу АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.

Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастро­фи в Україні постраждало майже 3,23 млн. осіб, з них 2,35 млн. мешка­ють протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч бра­ли участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.

Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної не­безпеки.

Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні захо­ди, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

- обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

- гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;

- підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речо­вин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випроміню­вання (антимутагени та радіо-протектори). На допомогу приходять природні «за­хисники». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чор­ноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіо­нукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіо­захисних продуктів. Багаті на біо-регулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.

Рекомендації американського вченого доктора Р.Гейла, щодо збереження здоров'я в умовах довгострокової дії малих доз випромінювання:

- Добре харчування.

- Щоденне випорожнення.

- Вживання:

- відварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;

- соків з червоними пігментами (виноградний, томатний);

- чорноплідної горобини, гранатів, родзинок;

- вітамінів А, Р, С, Б, соку буряка, моркви;

- хрону, часнику;

- крупи гречаної, вівсяної;

- активованого вугілля (1-2 таблетки перед їжею);

- сирів, вершків, сметани;

- овочів й фруктів (знімати верхній шар до 0,5см, з капусти

видаляти верхні три листки);

- Щедре пиття.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах: хімічної,

на­фтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні силь­нодіючих отруйних речовин.

Джерела хімічних аварій:

- викиди та витоки небезпечних хімічних речовин.

- загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища.

- аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів.

Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил безпе­ки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації «Юніон Карбайд» в індійському місті Бхопал 1984 р. Викид стався раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібно­го компонента — метилізоционату. Ця сполука — дуже сильна отрута, яка вик­ликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної ката­строфи оцінюються в 3 мільярди доларів США.

Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки в

проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов'язану з технологією виробництва отрутохімікатів.

Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значні території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього середовища.

Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерелом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а і в прилеглих районах. У США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть по­трапити в навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:

1. Виникає дискомфорт у постраждалих.

2. З'являється втрата працездатності.

3. Виникає загроза життю.

До числа небезпечних для здоров'я людини газоподібних сполук, які забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна віднести: С1₂, НС1, НF, НСН, SО₃, SО₂, СS₂, СО, СО₂, NН₃, СОС1₃, оксиди азоту та інші.

Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні спо­луки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впли­вають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викли­кають у них ураження різного ступеня. Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного про­цесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

На території України знаходиться 877хімічно небезпечних об'єктів та 287 000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного вироб­ництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які станов­лять небезпеку для навколишнього середовища і людей.

Пожежі та вибухи

Вибухи та їх наслідки — пожежі, виникають на об'єктах, які вироб­ляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох мате­ріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного поход­ження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соля­ної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та облад­нання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприєм­ствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електро­проводки та машин, які перебувають під напругою, опалюваль­них систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:

- несправність електрообладнання — 23%;

- куріння в неналежному місці — 18%;

- перегрів внаслідок тертя в не­справних вузлах машин - 10%;

- перегрів пальних матеріалів — 8%;

- контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%;

- контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки - 7%;

- запалення від пальних часток (іскри) від установок та устатку­вання для спалювання — 5%;

- самозапалювання пальних матеріалів — 4%;

- запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.

Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюд­жет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

Гідродинамічні аварії

Гідродинамічна аварія - аварія на гідротехнічній споруді, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення над­звичайної ситуації техногенного характеру.

Гідродинамічними аваріями, що мають місце в Україні, є: прориви гре­бель (дамб, шлюзів) з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоп­лень або з утворенням проривного паводку; аварійні спрацювання водосхо­вищ ГЕС у зв'язку із загрозою прориву гідроспоруди.

Переобладнання берегів великих водосховищ надзвичайно інтенсив­но відбувалось у перші роки після їх заповнення. Найбільших масштабів досягла зміна берегів на Канівському (373км, що дорівнює 4,2% всієї до­вжини берегової лінії); Кременчуцькому (25%довжини берегової лінії). Дніпровському (195км, 35% довжини берегової лінії) і на Дніпродзержинському (115км, 32% берегової лінії) водосховищах. Значна частина берегової лінії захищена інженерними спорудами (по Дніпровському каскаду 611км або 17% усієї берегової лінії).

В Україні, за даними Держкомгеології, підтоплено близько 800 тис. га земель, що дорівнює 15% території (у тім числі 200 тис. га в зонах зрошен­ня). В зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тисяч приватних будинків. Розвиток цього негативного процесу на міських територіях характеризується великою різноманітністю причин і факторів: втрати води із водонесучих комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей фунтів природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо), зменшення випаровування у зв'язку з асфальтуванням, баражний ефект фундаментів, трас-колекторів, тунелів.

Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало бу­дівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних спо­руд: в зоні впливу Північно-Кримського каналу 96 тис. гапідтоплено. Каховської зрошувальної системи -5,1 тис. га, Каланчацької - 9,1 тис. га.

Підтоплення значних територій є результатом безгосподарного став­лення до їх освоєння, недостатнього вивчення інженерно-геологічних умов, відсутності необхідної уваги до проектування, будівництва та експлуатації об'єктів у складних інженерно-геологічних умовах.

Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруднення під­земних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану терито­рій, засолення і заболочування ґрунтів, вимокання зелених насаджень, зни­ження урожайності сільгоспугідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як: зсуви, просадки, карст, обвали.

Створення Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з великими во­досховищами хоча зменшує небезпеку затоплення територій під час пове­ней, проте створює небезпеку катастрофічного затоплення при прориві дамб цих водосховищ.

2. Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних заходів та дорожньо-транс­портних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охоро­ни навколишнього природного середовища.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався, крім того, був добре обізнаний з засобами індивідуального та колективного захисту, що зна­ходяться на транспортному засобі, та знав способи їх використання.

Повітряний транспорт. З моменту виникнення авіації виник­ла проблема забезпечення безпеки авіа польотів. На відміну від інших видів транспорту відмови двигунів у польотах практично завжди при­зводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорі­чно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких ги­нуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса ма­шин в 10-15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.

Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий, порівняно з неве­ликими літаками.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слаб­кого невротичного шоку до тяжких чисельних травм. Це можуть бути ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини, груд­ної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами си­нильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака. При катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь-якій ситуації.

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього за­лізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та на­фтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюєть­ся це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації, а саме:

- при русі вздовж, залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж на 5м до крайньої рейки;

- на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі;

- залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішох­ідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;

- підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та звуковою сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкри­тому шлагбаумі, а при його відсутності — коли не видно потяга;

- забороняється бігти по платформівокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить;

- під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;

- підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

- посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не потрапити у зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;

- на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних майданчиках, а також не висовуйтесь з вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

- забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски і таке інше); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;

- при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації, надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інва­лідам та іншим,

- при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини.

Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гине.

Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна «Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в катас­трофі англійського пасажирського порому «Геральд офф фри ентер-прайз» загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастро­фи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до за­гибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді.

Основні причини загибелі кораблів

- посадка на рифи;

- зіткнення;

- перекидання;

- пожежі;

- порушення норм експлуатації та правил безпеки;

- помилкові функціональні дії команди;

- інше.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов'язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрача­ють шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні шлюпки, сильних ударах об борт корабля і таке інше. Втрата шансів на врятування може виникати внаслі­док неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15м з борту корабля, який тоне.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія ста­новить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.

Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.

Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи в воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

3. В єдиній транспортній системі України важливе місце займає міський транспорт. Він представлений різноманітними видами транспортних засобів, які здійснюють перевозку пасажирів та вантажів по місту. Сюди відносяться – автобуси, тролейбуси, трамваї, таксі, а також вантажні та легкові автомобілі.

Причиною аварій може бути велика інтенсивність транспортних потоків, низька кваліфікація водіїв, недисциплінованість учасників дорожнього руху, відсутність належної перед рейсової перевірки технічного стану транспортних засобів та перед рейсових медичних оглядів водіїв, випуск на лінію транспортних засобів, що мають несправність гальмівної системи або рульового управління чи своєчасно не пройшли державного технічного огляду, перевищення водіями визначених обмежень швидкості руху, незадовільний стан доріг та інше.

Якщо аварія неминуча, необхідно зайняти фіксоване положення. Фіксована поза значно зменшує, ймовірність отримання травми особливо коли вдається так компактно розташувати голову, руки і ноги, щоб вони опинилися затиснутими при аварії. Наприклад, якщо людина сидить в трамваї чи автобусі, то треба зробити нахил вперед, а руки в схрещеному положенні покласти на крісло, що розташоване спереду. Голову необхідно Притиснути до рук, а ноги наскільки це можливо просунути вперед, але не піл крісло, так як під час аварії крісло може зламатися та травмувати ноги.

Більш безпечно займати місце в середній частині салону біля стінки, а не в проході. Не потрібно стояти біля дверей та використовувати їх як опору. Щоб виключити небезпеку удару з деталями внутрішнього обладнання транспортних засобів, необхідно триматися за вертикальні і горизонтальні поручні, дугу спинок крісел, використовувати ремені безпеки і ін. Не треба засинати під час руху, тому що при різкій зміні швидкості руху можна отримати травму шиї та не мати адекватної реакції на аварійну ситуацію.

Сідати чи виходити з транспортних засобів дозволяється тільки після їх повної зупинки. Очікувати громадський транспорт треба на посадочних площадках, а при їх відсутності на тротуарі чи обочині.

Пішоходи повинні рухатись тільки по тротуарах, з правої сторони, а де їх немає - по обочині. Поза населеними пунктами при русі по обочині треба йти назустріч руху транспортних засобів.

Проїжджу частину дороги необхідно переходити по пішохідних підземних чи наземних переходах, а при їх відсутності на перехрестях по лінії тротуарів чи обочин. Дорогу переходити під прямим кутом до краю проїжджої частини дороги, де вона добре проглядається з обох сторін. Там, де рух регулюється, треба користуватися сигналами світлофора. Виходити на проїжджу частину дороги треба тільки після того, коли впевнилися, що перехід вільний, а ви не створюєте перешкоду транспортному засобу.

В будь-якій аварійній ситуації людина повинна зберігати спокій (не кричати і не метушитися) та не робити нічого такого, що може дезорганізувати оточуючих. Якщо в аварії людина не постраждала, вона мусить при необхідності викликати швидку допомогу та подзвонити в міліцію.

Аварійність, про яку йшла мова, не має глобального характеру. Вона має свої причини, які можна і треба ліквідувати, щоб нормалізувати обстановку на шляхах.

Серед громадського транспорту у великих містах особливе місце посідає метрополітен, який відноситься до транспортних засобів підвищеної небезпеки

Безпечність, неуважність при користуванні цим видом транспорту може призвести до травмонебезпечних ситуацій.

Підвищену небезпеку в метро створює малий інтервал між поїздами. Траплялися випадки, коли пасажири метро заглядали в тунель і були при цьому травмовані.

Ризик для життя людей, що користуються метрополітеном, виникає при русі на ескалаторі.

Правила користування метрополітеном вимагають при знаходженні на ескалаторі стояти з правої сторони лицем за напрямком руху, тримаючись за поручень, проходити тільки з лівої сторони. Забороняється бігти по ескалаторі, сідати на його сходинках тому, що одяг може потрапити між рухомими частинами ескалатора і призвести до нещасного випадку. В гребінки між рухомими частинами ескалатора потрапляють коліщата візків, багаж, тому переносити їх слід тільки в руках.

Проїзд пасажирів з дітьми має певні вимоги обережності. Дітей необхідно тримати за руку, не дозволяти ходити, так як були випадки, коли руки дітей і навіть ноги попадали між ескалатором та поручнем. Рухаючись на ескалаторі, не допустимо торкатися нерухомих частин балюстради. На балюстраді оголовника є ручки зупинки ескалатора, якщо хтось побачив небезпеку, може зупинити ескалатор. Сходити з ескалатора слід швидко, завчасно піднявши дітей.

Небезпека для життя людей в метро створюється при очікуванні поїзда на платформі, а також при русі у вагоні.

На платформі при очікуванні поїзда слід розміщуватися рівномірно по довжині поїзда, не заходити за обмежувальну лінію на краю платформи.

До повної зупинки поїзда не підходити до вагона. Сідати у вагон потрібно швидко та проходити в середню його частину, не використовувати двері як опору та не затримувати їх закриття і відкриття на зупинках.

Внаслідок необережності або в нетверезому стані може бути падіння людини на рейки. На коліях є спеціальний лоток, треба лягти і не рухатися, щоб не наїхав поїзд. Якщо на колії впала якась річ не можна самому її доставати, а треба звернутися до чергової, у якої є спеціальний пристрій,за допомогою якого вона дістане випавшу річ.

Однією з самих високих небезпек при користуванні метрополітеном є виникнення пожеж в тунелях. Потужна система енергозабезпечення та високе використання в конструкціях вагонів пластмас значно, підвищують цю небезпеку, яка вважається самою страшною бідою в метрополітені. Враховуючи замкненість об'єму тунелю метро дим та небезпечні концентрації токсичних продуктів горіння дуже швидко створюють смертельну небезпеку для пасажирів.

Велике скупчення людей на станціях сприяє виникненню паніки серед пасажирів. Евакуація пасажирів із тунелю є дуже складною справою. Вихід через бокові двері вагонів на рельси та перехід пішки до наступної станції по рейках в умовах обмеженої освітленості і задимленості вимагає багато часу та витримки. В жодному разі не панікувати, а слухати інформацію про те, що необхідно робити.

Забороняється перевозити в вагонах метро вибухові, легкозаймисті та пожежонебезпечні матеріали.

При виникненні небезпеки для життя людей повідомити про це машиніста через переговорний пристрій, який є у вагоні. На перегонах, при зупинці поїзда більше 10 хв., необхідно зберігати спокій та отримати відповідну інформацію про її причини від бригадира.

Щоб швидко та безпечно добратися до наміченого місця, кожен, хто користується метро, повинен дотримуватися вказаних вище правил. Дотриманням правил можна уникнути багато неприємних ситуацій, які можуть призвести до нещасних випадків.

З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіа польотів. На відміну від інших видів транспортних засобів відкази двигунів в польотах практично призводять до неминучих катастрофічних наслідків.

Якщо екстремальна ситуація при польотах виникає над територією аеропорту, шанси на спасіння значно вищі, ніж за його межами, коли шанси на виживання, як правило, стають мінімальними. Якщо на борту лайнера, який потерпів аварію, є люди, що вціліли, то їх число переважно перевищує число тих, хто загинув.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути від слабкого невротичного шоку до тяжких багато чисельних травм. Це можуть бути ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, що настає внаслідок вдихання ціаністого водню, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака.

При катастрофах деяких травм можна запобігти, якщо дотримуватися запропонованих рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь-якій ситуації - в польоті, на землі чи на воді, або при захваті літака терористами.

Коли людина здійснює подорож літаком, краще всього одяг та взуття використати з важкозаймистого та важкорозплавляючого матеріалу.

Якщо є можливість вибрати крісло, краще перевагу надати тому, яке

розташоване біля виходу, ближче до середньої або хвостової частини літака. При зльоті та посадці необхідно, щоб ремінь безпеки щільно прилягав до стегон. Зайшовши в літак, визначити, де розташовані основні та аварійні виходи і яким чином вони відкриваються.

Сівши в крісло, подумайте над тим, яке фіксоване положення вам слід прийняти на випадок виникнення аварії, така позиція визначить ваше виживання і при аварії. Якщо все свідчить про те, що аварійна посадка літака неминуча, займіть необхідну продуману раніше фіксовану позу.

При здійсненні польоту над водою ще до зльоту виясніть, які індивідуальні плавзасоби є на борту літака, як ними користуватися і чи знаходяться вони поруч з кріслом, яке ви займаєте.

Якщо під час польоту виникла пожежа, не треба втрачати надію на спасіння. Необхідно якомога більшу частину шкіри закрити від вогню одягом та намагатися менше дихати задимленим повітрям. Якщо літак здійснив посадку, намагайтеся якомога швидше рухатися до виходу. При сильному задимленні це треба зробити пригнувшись. Не кидайтеся через стіну вогню, поки не впевнитеся, що іншого шляху евакуації немає. Не слід думати, що стіна вогню тонка, а за вогняною стіною все добре. Покинувши літак, не стійте близько біля нього, але при можливості надайте допомогу по швидкій евакуації іншим пасажирам.

При захопленні літака терористами пасажири та екіпаж повітряного лайнера можуть опинитися в екстремальній ситуації.

В цьому випадку необхідно залишатися на своєму місці і зробити все, щоб не привернути до себе уваги, можна зайняти себе читанням, розмовами і т. ін. Не потрібно терористамзадавати питаній та дивитися їм у вічі. Уникайте створення конфліктнихситуацій, намагайтеся виконувати вимоги терористів, питайте дозволу, щоб відкрити сумочку, чи сходити в туалет і ін. При можливості попросіть терористів звільнити дітей, жінок та літніх людей, постарайтесь розчулити їх, або симулюйте погане самопочуття.

Якщо літак штурмується групою захоплення, треба лягти на підлогу і зоставатися там до кінця операції, не перешкоджаючи її проведенню.

При використанні в процесі операції сльозоточивого газу не тріть очей, дихайте через мокру хустину, швидко та часто моргайте, щоб викликати сльозотечу.

Літак покидайте тільки після команди керівника групи захвату. При звільненні літака виходьте, швидко заклавши руки за голову, залишивши речі в літаку (можливий вибух чи пожежа). Вийшовши з літака, виконуйте команди групи захоплення, не біжіть, лягайте спиною на землю, щоб не стати випадковою жертвою, якщо виникне стрілянина.

Для забезпечення зв'язків між населеними пунктами використовується залізничний вид транспорту. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та, власне вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.

Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки чи висадки або рухові потягу. Крім цього по залізничних коліях перевозяться небезпечні вантажі: від палива і нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових матеріалів.

Небезпека при використанні залізничного транспорту може виникати не тільки при безпосередній аварійній ситуації, але і при перебуванні людей в зоні слідування потягу, або коли потяг сам попадає в зону, що утворилася внаслідок аварії на інших об'єктах.

Дотримання правил безпеки як пасажирами, так і пішоходами значно зменшує ризик попадання в надзвичайні ситуації.

При русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче 5м до крайньої рельси. На електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не доторкатися до спуску, який відходить від опори до рельси а також проводів, що лежать на землі.

Залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях по пішохідних містках, переходах або там, де є напис: "Перехід через колії". Перед переходом колій необхідно впевнитися у відсутності потягу чи локомотиву і тільки після цього здійснювати перехід.

Підходячи до переїзду, уважно простежити за світловою та звуковою

сигналізацією та положенням шлагбауму. Переходити колії можна тільки при відкритому шлагбаумі, а при його відсутності - коли не видно потягу.

Забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж прибуваючого чи відбуваючого потягу. Під час проходження потягу без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи. Підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потягу.

Посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки зі сторони перону і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не попасти в зазор між посадочною площадкою вагона та платформою.

На ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних площадках, а також не висовуйтеся з вікон вагонів. При зупинках потягу на перегонах не виходьте з вагонів.

Двері купе фіксуйте замками в крайніх положеннях: відкритому повністю чи закритому - при різких поштовхах на ходу потяга це дасть можливість уникнути травм від мимовільного руху незафіксованих дверей.

Забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски, е/плитки і ін.); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухові матеріали.

Здійснюючи поїздку, необхідно ознайомитися зі схемою евакуації пасажирів на випадок аварійної ситуації.

При екстреній евакуації з вагону зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні,тому що це погіршить швидкість евакуації. Надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, старшим людям, інвалідам і ін. При виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Якщо пасажир невпевнено почуває себе на верхній полиці вагона, попросіть провідника перевести вас на нижнє місце чи забезпечити ременями безпеки.

В процесі розвитку аварії при виникненні загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів по швидкій евакуації пасажирів.

Операція по евакуації пасажирів вже сама по собі пов'язана з відповідним ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди.

Найбільша небезпека виникає тоді, коли відказують спускові пристрої. Причиною відказів може бути швидкоплинність аварії, раптове перекидання корабля надмірний крен. Неможливість покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію.

Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів. В цьому випадку негативні наслідки можливі при перекиданні шлюпки, застряганні її на палубі, сильних ударах об борт корабля і т. ін.

Причиною загибелі пасажирів може бути також удар шлюпки об воду. Втрата шансів на спасіння може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів, або коли люди скачуть у воду з висоти

6-15м з борту корабля, який тоне.

Залишати корабель, який терпить аварію, пасажири можуть в рятувальних засобах колективного користування або індивідуально. У цьому випадку індивідуальні рятувальні засоби повинні забезпечувати їм безпечне положення у воді.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках чи на плотах, особливо коли їх одяг промок. При тривалому перебуванні пасажирів в шлюпках чи на плотах небезпека для життя може виникати внаслідок виснаження організму від відсутності води та їжі.

На кораблях біля кожного пасажирського місця закріплюється картка пасажира, в якій вказується:

- значення корабельних сигналів тривоги;

- місце збору пасажирів по тривозі;

- номер та місце розташування рятувальної шлюпки;

- ілюстрована карта-інструкція по одяганню рятувальних засобів індивідуального користування з вказівкою місця їх зберігання.

Кожен пасажир повинен ознайомитися зі змістом картки пасажира, яка прикріплюється над ліжком чи при виході з каюти, та перевірити, чи є в наявності рятувальні засоби індивідуального користування.

На морських транспортних засобах існують три типи сигналів корабельної тривоги, які подаються залежно від обставин.

1. Загальнокорабельна тривога - один тривалий гучний сигнал. Він подається протягом 25-30 сек., після чого по корабельній трансляції оголошується голосом "Загальнокорабельна тривога". У випадку пожежі при стоянці в порту до цього сигналу додаються часті удари в дзвін і подаються довгий сигнал корабельним тифоном.

Загальнокорабельна тривога подається на випадок виникнення аварійної ситуації або ж передаварійний період, коли стає зрозумілим, що уникнути аварії неможливо. Однак, цей сигнал не значить - "Покинути корабель".

2. Другий сигнал тривоги "Людина за бортом" - три тривалі сигнали гучним дзвінком подається 3-4 рази.

Після цього по загальнокорабельній трансляції передається оголошення про номер шлюпки, яку належить спустити на воду. Цей сигнал тривоги стосується тільки членів екіпажу. Вихід пасажирів на відкриті палуби при цьому сигналі заборонений.

3. Шлюпочна тривога - сім коротких та один довгий сигнал гучним

дзвінком, які повторюються 3-4 рази, потім оголошення передається

голосом по загальнокорабельній трансляції.

Ця команда подається за розпорядженням капітана, коли аварійність не залишає надії на успіх боротьби за живучість корабля і він неминуче повинен затонути.

При появі сигналів тривоги пасажирам слід зберігати спокій, дотримуватися встановленого на кораблі порядку, виконувати всі вказівки членів екіпажу корабля.

При шлюпочній тривозі члени екіпажу, що відповідають за безпеку, виведуть пасажирів до місця посадки в колективні рятувальні засоби. Брати з собою багаж забороняється. Сідати в шлюпки дозволяється тільки по команді екіпажу корабля.

Залежно від обставин та гідрометеоумов посадка пасажирів в рятувальні шлюпки може здійснюватися по трапу, по штормтрапу, зі шлюпочної палуби, з рятувальної площадки в місцях кріплення шлюпки по-похідному. Посадка пасажирів в надувний рятувальний пліт може здійснюватися по штормтрапу, надувному жолобі, стрибком в пліт, стрибком в воду з подальшим виходом з води на пліт. Слід відмітити, що останній спосіб посадки для ненавченої людини є дуже трудним або навіть нездоланним бар'єром.

Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50 відсотків всіх тепловтрат організму приходиться на долю голови.

Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально втрачати фізичні зусилля. При активних плавальних рухах дещо збільшується теплопродукція організму але одночасно зростаю тепловитрати. При активних рухових діях дуже швидко витрачаються енергетичні ресурси організму. Крім того активні рухи порушують ізоляцію, яка створюється шаром води підігрітої тілом людини. Підігрітий шар воли замінюється новим холодним, порушуючи ізоляцію.

Активні плавальні рухи людина може здійснювати лише тоді, коли пливе до берега або шлюпки. Такі дії вона повинна робити тоді, коли знаходиться від цих орієнтирів на відстані, котру можна здолати протягом 30-50хвилин.

Перебуваючи на рятувальному плоту, шлюпці чи воді людина повинна намагатися подолати розгубленість, зберігати самоволодіння та віру в те, що її шукають, знайдуть та врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

4. Небезпека поганої роботи системи водопостачання.

Першою ланкою в технічній системі водопостачання і забезпечення водою мешканців житлових районів є забір води з джерела, який здійсню­ється водозабірними спорудами.

Водозабірні споруди повинні відповідати вимогам "СНиП 2.04.02-84" і забезпечувати:

- забір з джерела розрахункового розходу води і подання її споживачу;

- захист системи водопостачання від потрапляння в неї сміття, план­ктону, біологічних обростань, наносів, льоду та іншого;

- неприпустимість до водоприймальника риби на водоймищах рибогосподарчого призначення.

Порушення вимог "СНиП" і створюють небезпечні фактори водо­постачання сільських і міських помешкань.

З метою отримання води високої якості в умовах господарчо-питно­го водопостачання широко використовують водозабірні споруди на будь-яких глибинах і в різних водоносних породах.

Небезпека поганої якості води, що постачається.

Вода, що постачається для використання людиною, повинна відпові­дати вимогам: відносно її температури, мутності, кольору, водневого по­казника, змісту речовин (загальний зміст солі), її жорсткості, запахів та присмаків, бактеріального забруднення.

Небезпека, що пов'язана з поганою роботою каналізаційних мереж.

До небезпек, що пов'язані з експлуатацією каналізаційної мережі, можна віднести забрудненість стічних вод крупними і малими фракціями, що здатні створювати пробки. Це має місце як результат наявності малих витрат і швидкостей потоку, коли можливе відкладення крупних фракцій забруднення, що складає основу пробки. В подальшому розвитку має міс­це затримання дрібних фракцій і зростання пробки за розміром, і, як ре­зультат, приводить до аварійної ситуації.

Небезпеки, що пов'язані з недостатніми потужностями очисних споруд.

Такі небезпеки виникають при аваріях на визначених спорудах, що пов'язано з їх старінням (моральним і фізичним), а також як результат можливих викидів (підприємств чи природних).

Небезпеки, що пов'язані з аваріями на теплових та інших станціях. що постачають теплоносії (особливо взимку).

Як результат аварійних ситуацій (відсутності теплоносіїв) в будин­ках, спорудах та ін. має місце зниження температур, що призводить до захворювань серед населення. Крім того, має місце замерзання теплоносі­їв в самій системі постачання, що призводить до руйнування цієї системи і великих збитків для споживачів тепломереж.

Небезпеки, що пов'язані з поганою організацією санітарної очистки міст.

До таких небезпек відносяться:

- несвоєчасне віддалення залишків діяльності людей;

- несвоєчасне, неправильне чи недостатнє їх знешкодження і обез­зараження;

- несвоєчасне віддалення снігових наметів і сміття;

- формування стихійних звалищ, що є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань.

Небезпеки, що пов'язані з утіканням газу.

Наявність такої небезпеки потребує комплексних рішень по запобі­ганню отруєнням і вибухам. Тому одночасно з відключенням газу необ­хідно відключити і електропостачання.

Історія свідчить про те, що на різних етапах розвитку суспільно - економічних формацій увага до збереження життя та здоров'я людини була неоднозначною. Рівень аварійності та травматизму в будь-якій сфері діяльності людини відображає рівень відношення держави до цієї проблеми. Нині при розробці стратегії та тактики захисту людини від небезпек увага повинна акценту­ватися не тільки на сфері виробництва, але і на сфері життєвого середовища.

Науково - технічний прогрес суттєво змінив та покращив побут сучасної людини, але на жаль разом з благами приніс численні лиха людству.

Газифікація, електрифікація житлових приміщень, електроприлади різноманітного призначення, побутова хімія та використання полімерних матеріалів змінили побут людини та полегшили виконання різноманітної домашньої робо­ти.

Однак, впровадження в умови життєвого середовища деяких досягнень науки та техніки дало не тільки позитивний ефект, але як відомо має і негативні

наслідки.

Суттєве полегшення побутових справ, призвело до величезного насичення приміщень, небайдужими для нормального функціонування організму люди­ни, речовинами, продуктами неповного згоряння газу та іншими небезпеками.

Якщо зважити на те, що поведінка сучасної людини стає все більш непередбаченою, аномальною та навіть іноді соціально небезпечною, то проблема безпеки в умовах повсякденного життя набуває особливої гостроти.

Сучасні урбанізовані міста, де живе величезна кількість населення, змінюють майже всі компоненти природного навколишнього середовища атмосферу, рослинність, грунт, рельєф, гідрографічну мережу, підземні води та навіть клімат. Перепади температури, відносної вологи, сонячної радіації між містом та його околицями настільки суттєві, що їх можна порівняти з переміщенням в природних умовах на 20° по широті. Причому, зміна одних природних умов неодмінно викликає зміну інших. В містах змінюється гравітаційне, термічне, електричне, магнітне і інші фізичні поля Землі.

Фізичні умови в великих містах значно гірші ніж в малих населених пунктах. Великі міста на 15% отримують менше сонячної радіації, на 10% більше дощів, граду чи снігу, на 10% більше хмарних днів, на 30% більше туманів літом і на 100% зимою.

В містах ступінь розповсюджений багатьох захворювань і не тільки інфекційних, але і загальних значно вищий ніж в сільській місцевості.

Негативні наслідки видозміненого природного середовища дещо пом'якшують сучасні будівлі та приміщення, в яких людина штучним шляхом створює свій мікроклімат більш сприятливий ніж існуючий в даній місцевості природний клімат.

На організм людини мікроклімат приміщень має великий вплив, визначає його самопочуття, настрій, рівень фізичною та психічного здоров'я.

Всі компоненти мікроклімату приміщень не повинні виходити за межі фізіологічно допустимих норм, не створювати рівних коливань (що спостерігаються в бетонних будівлях), які можуть порушувати нормальні тепловідчуття людини та несприятливо виливати на здоров'я.

Згідно з будівельними нормами та правилами температура в житлових приміщеннях квартир новина бути не нижчою 18°С, а в кутних кімнатах - 20°С, а рухомість повітря - від 0.1 до 0.15м /с.

Значне підвищення вологості повітря в приміщеннях погіршує стан здоров'я людини, загострює деякі хронічні захворювання. В сучасних приміщен­нях вологість повітря може підвищуватися внаслідок несправності систем тепло - і водопостачання, кип'ятіння білизни, води чи нерегулярного провітрювання кімнат і т. ін.

В приміщеннях з центральним опаленням відносна вологість повітря зимою різка знижується. Дихати таким повітрям не є корисним для здоров'я: з'являється сухість та дертя в горлі. Сухість слизових оболонок часто призводить до носових кровотеч.

Для покращання умов життєвого середовища вперіод опалювання квартир слід підвищувати вологість повітря шляхом використання посудин з водою, які встановлюють поряд з батареями. Цьому також сприяють кімнаті квіти, вологе прибирання квартир, або побутові зволожувачі повітря.

Для збереження здоров'я та працездатність людини в умовах побуту важливе значення має рівень та якість освітлення, яке створює добре самопочуття та знімає зорову напругу. Виникненню патології зору сприяє недостатнє природ­не та штучне освітлення житлових приміщень (дефіцит освітлювальних пристро­їв, електролампочок, економія електроенергії, використання електричних ламп малої потужності та ін.).

Недостатнє освітлення житлових приміщень веде до зорової перенапру­ги, загальної втоми організму, знижує увагу, погіршує координацію руху, хатньої праці та може бути причиною побутових нещасних випадків. Крім цього, низькій рівень освітлення призводить до розвитку близорукості, розладнання нервової системи та інших захворювань.

Для більшості видів робіт найбільш оптимальним є природне світло тому його потрібно якомога максимально використовувати. Для більш ефективного використання природного світла необхідно постійно слідкувати за чистотою віконного скла.

Для штучного освітлення використовують лампи розжарювання або люмінесцентні. Для зорової роботи в сфері проживання людини найбільш придані лампи розжарювання. Мікропульсація світлового потоку люмінесцентних лами впливає на зорову функцію людини, викликає головну біль та навіть підвищує серцебиття.

Для штучного освітлення житлових приміщень встановлені нормативи з розрахунку 10 - 12 Вт на 1м² підлоги, (для кімнати площею 15м² необхідна лампа потужністю 150Вт, для кухонь 75 -100 Вт, для прихожої - 40 Вт).

Одним із суттєвих чинників шкідливого впливу цивілізації на оточуюче| природне середовище та середовище проживання людини є шум. Він не менш небезпечний ніж забруднення водного або повітряного середовища.

В XIX ст. відомий фізіолог Роберт Кох сказав: "Настане такий час коли людство буде боротися з шумом так як ми зараз боремося з холерою та чумою"

Основним джерелом шуму в середовищі проживання людини є всі видні транспортних засобів, промислові об'єкти (машини, механізми, технологічне обладнання і т.ін.), робота ліфта, санітарно-технічних систем та каналізацій, радіо- та теле- апаратура, музикальні інструменти, а також сама поведінка людини.

Перебуваючи в своїй квартирі, людина більш гостро реагує на шум, що проникає від сусідніх квартир, ніж на звуки за вікном.

Люди по різному сприймають акустичне навантаження залежно від віку, емоційності, стану нервової системи і т.ін. Шум заважає будь-якій предметній діяльності, відпочинку, порушує сон людини. Це один з фізичних забруднювачів навколишнього природного середовища та середовища проживання| людини, адаптація до якого практично неможлива.

Шум є не тільки причиною глухоти, але й таких захворювань, як гіпертонія, розладнання нервової системи, виразки шлунку і т. ін., він є загальнобіологічним шкідливим подразником, який негативно діє на організм людини.

Шум характеризується рівнем тиску та частотою. Чим більший рівень шуму, тим більш значимим є фізіологічний негативний ефект.

Для відпочинку та сну рівень звукового тиску не повинен перевищувати 15 дБ. За частотною характеристикою людина сприймає звуки від 20 до 20 тисяч Гн. Нижче та вище цієї межі лежать області невідчутних інфра і ультразвуків.

Інфразвукові шуми створюють відчуття психологічного дискомфорт

Дата добавления: 2015-07-11