Я за честь її

Маю стати злу супроти.

Кларін

Те, що жде вона й чекає

Того часу і нагоди,

Коли ти за це візьмешся.

Клотальдо

Страшно тут нам помилиться;

Зрештою, настане час,

Коли все у нас здійсниться.

Кларін

Ще нове - твоя небога

Стала схожою на фею

У дворі як королева.

І, сюди прийшовши з нею,

Я із голоду вже гину,

І про мене й не згадає

Тут ніхто, хоч я Кларін,

Та коли кларнет заграє,

Зразу все король, Астольфо

І Естрелья зрозуміють;

Бо слуга й Кларін-Кларнет, -

Це дві речі, що не вміють

Зберігати таємницю;

І, якщо в годину пізню

Я замовкну, то про мене

Ще співатимуть цю пісню:

Я, Кларнет, лунаю й зву

Вам зорю нову14.

Клотальдо

Твоя скарга справедлива,

Зважу на твої таланти,

Бо потрібний ти мені.

Кларін

Йде вже Сехисмундо, глянь ти.

Сцена третя

Музиканти співають, а слуги несуть одяг Сехисмундо, який виходить і, здивований, зупиняється

Сехисмундо

О мій світе, що я бачу!

О мій світе, що я чую!

Я дивуюсь і німую,

Вірю й ні в свою удачу.

Я в палатах незрівнянних?

Як же я сюди потрапив?

Я в парчі серед єдвабів,

Поміж слуг розкішно вбраних?

Я прокинувся зі сну

В гарнім ложі, недолугий?

І мене вбирають слуги

В пишну одіж і ясну?

Не кажіть, що сон - омана:

Я збудився, день сія, -

Чи не Сехисмундо я?

Чом така до мене шана?

Як це сталося мені

Із уявою моєю,

Поки спав я, що себе я

Тут побачив не вві сні?

Долі все ж не обманути,

Хто б тут міг мене повчать?

Їм дозволю слугувать,

І хай буде те, що буде.

1-й слуга

Глянь, яким він став сумним.

2-й слуга

Хто б не мучивсь, аби сталось

З ним таке, що й не гадалось?

Кларін

Я.

2-й слуга

Поговори-но з ним.

1-й слуга (до Сехисмундо)

Може, заспівати?

Сехисмундо

Ні,

Я не хочу, не співай.

2-й слуга

Я б розважив, бо відчай

Охопив тебе.

Сехисмундо

Мені

Цих розваг, цього жалю

Не потрібно; я чудову

Тільки музику військову

Серцем слухати люблю.

Клотальдо

Ваша світлосте, ви єсть

Наш сеньйор, поцілувати

Дайте руку й цим віддати

Мені першому вам честь.

Сехисмундо (убік)

Це Клотальдо. Але чом

Той, хто у тюрмі лютує,

Чемно так мене шанує?

Що тут сталося притьмом?

Клотальдо

Ти збентежений усім,

Що дає новий твій сан,

І боїшся ти оман,

Битий сумнівом гірким;

Але хочу я, негідний,

Всі турботи з тебе знять,

Бо, сеньйоре, мусиш знать,

Що ти польський принц наслідний.

Ти страждав тому в неволі

І в темниці був закутий,

Дата добавления: 2015-10-16