Астольфо

Тут не все відоме вам,

Тож, Естрельє, і не ймете

Віри ви моїм словам;

Ну, послухайте, і все те

Розкажу, що знаю сам.

Еусторхіо вмер Третій

У Полонії й лишив

Трон Басиліо по смерті,

Доньок своїх осиротив,

Від яких ми, добросерді,

Народились. Як на мене,

То вже доля. Клорілене,

Ваша мати, а моя

Тітка, - нині їй сія

В небесах чертог священний, -

Була старшою, а друга

Тітка ваша й моя мати, -

Хай не сниться їй недуга, -

Ресісунда її звати,

Шлюб взяла, знайшовши друга

У Московії; і там

Я зродивсь. Про те, що скоро

Буде тут, скажу я вам.

Вже Басиліо, сеньйоро,

Як і всі ми, своїм літам

Піддається, більше схильний

До наук, ніж, хоч і вільний,

До жінок; він без дітей

Овдовів; і ми на цей

Трон могли б зійти всесильний.

Ви народжені сестрою

Старшою, та я тепер

Тут як син перед дочкою,

Хоч від меншої з сестер,

Першість маю за собою.

Про ваш намір і про мій

Ми вже дядькові сказали,

Тож сьогодні він, благий,

Зробить те, що ми прохали,

І розсудить нас мерщій.

З цею я прийшов метою

Із Московії сюди;

Не грозив я вам війною,

Але, як тут не суди,

Ви ж воюєте зі мною.

О, як хочеться мені,

Щоб народ, астролог мудрий,

Провістив, що жде в ці дні

Нас обох, що з нами буде,

Щоб ви стали по війні

Королевою й корону

Дядько вам віддав свою,

Щоб дістали по закону

Ви імперію й мою

Вірну вам любов до скону.

Естрелья

Це лицáрство і хвала

Змушують мене сказати,

Що хотіла б я, незла,

Вам імперію віддати,

Щоб моєю теж була;

Хоч любов свою гарячу

Вам звіряю й свій секрет,

Все ж боюсь за вашу вдачу,

Вас бо зраджує портрет,

Що на ваших грудях бачу.

Астольфо

Про свій намір у свій час

Вам скажу, бо не підходить

Місце й вадить сурем глас,

(За сценою грають сурми)

Що вістять - король виходить

Із вельможами до нас.

Сцена шоста

Входить король Басиліо із своїм почтом.

Естрелья

Мудрий Фалес…

Астольфо

Наш Евклід10…

Естрелья

Що світилами…

Астольфо

й зірками…

Естрелья

Славно правиш…

Астольфо

стільки літ…

Естрелья

І за знаками…

Астольфо

й значками…

Естрелья

Визначаєш…

Астольфо

їхній хід…

Естрелья

О, дозволь після розлуки…

Астольфо

О, дозволь після розпуки…

Естрелья

Обів’юсь плющем круг стану…

Астольфо

На коліна тут я стану.

Басиліо

Небожата, дайте руки

І повірте, я вже знаю

Вашу вірність, крім усього,

Королю й своєму краю,

Тож, не кривдячи нікого,

Вас обох я урівняю.

Тим-то вам я довіряю

Справу нелегку й прохаю

Тихо вислухать мене,

Адже йдеться про складне,

Що здивує вас без краю.

Мій небоже і небого,

Двір Полонії преславний,

Ленники, васали й друзі,

Важусь я на чин державний.

Дата добавления: 2015-10-16