Святий Юрій — покровитель звірят

За народнім віруванням, у день святого Юрія звірята з ол ного гнізда сходяться докупи і розмовляють між собою; розказує одно одному, як йому на світі ведеться, а потім знову роз1 бігаються світами. «Святий Юрій звірів пасе та призначає здобич для них»; «не годиться в цей день відбирати від звіря те, що він схопив, бо то йому святий Юрій призначив». «Вовк — Юркова собака». Такі повір'я існують в народі.

Існує багато народніх оповідань про те, як святий Юрій захищає інтереси звірів, а особливо вовків.

«їхав чумак степом, дивиться, а проти нього через дорогу біжить вовк і в зубах несе гуску. Чумак махнув батогом і відбив ту гуску. Проїхавши ще трохи, чумак випріг воли, пустив їх пастися, а сам оскуб гуску і почав варити кашу. Каша кипить, а чумак цюка щось собі на дривітні; чоку чи що робив. Коли щось як загуде коло нього, — він глянув, аж де не взявся мисливець на білому коні, й собачні коло нього сила. А далі чумак роздивився, а то не собаки, а вовки; оточили мисливця ключем, як ото журавлі летять. Чумак так і завмер на місці, а той, що на білому коні, каже:.

— Ага, меткий який, уже й кашу варить. Добре, значить,

їсти він хоче!

А далі звертається до чумака та й каже:

— А в мого хорта ти нащо їжу відняв?

А далі:

— Ти знаєш, хто я? Я святий Юрій, а це мої хорти. Тепер, коли хочеш ще жити на світі, то налигай свого найлуччого вола, та веди в ліс; прив'яжеш там до дерева, а сам, скільки можеш, утікай!

Чумак так і зробив, і тільки-но прив'язав вола, а сам відбіг, як де не взялася тьма-тьменна вовків, і розметали вола».

«Вночі під Юрія повертався чоловік з міста. Була ніч, коні потомилися й ледве плутали ногами. Треба було їхати лісом. Місяць ще не сходив і було темно. Тишина й темрява в лісі наганяли страх, і чоловік щохвилини озирався. Раптом між деревами заблимав вогонь. Чоловік подумав, що це теж подорожні отаборилися на ніч і запалили вогнище. Не довго думаючи, він повернув коней і поїхав просікою до вогню. Під'їжджає, дивиться, а там немає ні однісінького воза, тільки сидить ще молодий чоловік, перед ним горить свічка, а навкруги сила-силенна вовків. Усі вони роти пороззявляли, язики повисолоплювали, наче пси у велику спеку, та, як ті лагідні щенята, дивляться на того чоловіка, що сидить серед них. Хоч подорожній дуже злякався вовків, та проте святого Юрія пізнав відразу.

__ Не бійся, — каже святий Юрій, — вовки тебе не зачеплять. Вони зібралися сюди скаржитися на тебе, що ти від них здобич відбиваєш; шануйся, а то й сам для них здобиччю танеш! Ось вони тепер на тебе дивляться і ти їм здаєшся увесь облитий кров'ю, якби не я, вони б тебе на шматки подерли...».

Дата добавления: 2015-10-21